Ухвала по справі № 925/724/14 від 19 січня 2016 року (відмова у задоволенні заяви)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

          19 січня 2016 року                                                Справа № 925/724/14

                                                                                  вх. № 23536/15 від 06.10.2015

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: представників за довіреностями – Небилиці Р.В. (від публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"), Кононенко І.В. (від фізичної особи – підприємця Білери О.В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявника          боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Севрюкова І.О.

до відповідача фізичної особи – підприємця Білери Олега Вікторовича

третя особа        на стороні боржника, яка не заявляє самостійних вимог на

                          предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю

                          “Лубенське шляхово-будівельне управління №9”

про                    визнання недійсним договору від 15.01.2014 №1

у справі за заявою

ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю

  "Транспортна компанія "Дортранс"

до боржника                 приватного підприємства "ПФ "Макс"

про                                 порушення провадження у справі про банкрутство, –

Ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Севрюковим О.І., подано заяву від 05.10.2015 (вх.суду №23535/15 від 06.10.2015) про визнання недійним договору №1 від 15.01.2014 (надалі – Договір), укладеного між боржником, приватним підприємством "ПФ "Макс" (надалі – первісний кредитор) та фізичною особою – підприємцем Білерою Олегом Вікторовичем про відступлення права вимоги за договором поставки №34 від 31.10.2011 між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9".

У судовому засіданні 15.10.2015 арбітражний керуючий вимоги підтримав, і пояснив, що відповідно до ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції, чинній з 19.01.2013 та з наступними змінами, далі – Закон-4212) правочини (договори) або дії боржника, які були вчинені боржником після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого; що відступлення права вимоги первісним кредитором (боржником) відповідачу було здійснено в строк менший ніж рік до порушення провадження у справі про банкрутство боржника (4 місяці 7 днів) та за наявності простроченої заборгованості перед кредиторами, тому фактично позбавило можливості включення стягнутих в майбутньому на користь боржника коштів до складу ліквідаційної маси та їх використання для задоволення вимог кредиторів.

У зв’язку із направленням  26.10.2015  за вих.№ 925/724/14/12999/2015 справи з усіма наявними в ній матеріалами до Київського апеляційного господарського суду розгляд поданої заяви відкладено до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції.

Ухвалою суду від 04.01.2016 розгляд заяви призначений на 19.01.2016.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак арбітражний керуючий Севрюков І.О. та представники від товариства з обмеженою відповідальністю “Лубенське шляхово-будівельне управління №9”, товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Дортранс", Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

Відповідач у відзиві від 15.10.2015 (вх.суду №24020/15 від 15.10.2015) та його представник у судових засіданнях проти вимог заперечили, з тих підстав, що рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2013 у справі №925/1511/13 з товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" на користь первісного кредитора стягнуто 285074,34 грн. ( 278504,25 грн. основного боргу, 6570,09 грн. судового збору), з них за період з 12.12.2013 по 17.12.2013 погашено заборгованості на суму 110000 грн., таким чином станом на дату відступлення права вимоги (15.01.2014) заборгованість перед первісним кредитором склала 175074,34 грн.; що на виконання вимог п.6 Договору ним, як новим кредитором, після надходження на його рахунок грошових коштів в рахунок погашення заборгованості боржника за договором поставки №34 від 31.10.2011 здійснено сплату винагороди первісному кредитору в розмірі 175074,34 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерівта платіжним дорученням на вказану сум, таким чином у правовідносинах сторін обставини, з якими законодавство пов’язує можливість визнання договору недійсним, відсутні.

Кредитор публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" у письмовому запереченні на відзив відповідача від 19.01.2016 (вх.суду №1059/16 від 19.01.2016) та у судовому засіданні проти доводів відповідача заперечив і пояснив, що відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону-4212 підставою для визнання договору недійним є лише відмова від власних майнових вимог; що факт здійснення відповідачем оплати  міг бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора банкрута лише у випадку здійснення відчуження майна; що у разі відмови від власних майнових вимог факт оплатності/безоплатності не впливає на визнання договору недійсним.

У судовому засіданні суд здійснив огляд і дослідження наданих в на вимогу суду відповідачем оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів №1 від 07.08.2014 на суму 10000 грн., №2 від 08.08.2014 на суму 10000 грн., №3 від 07.08.2014 на суму 10000 грн., №4 від 12.08.2014 на суму 10000 грн., №5 від 13.08.2014 на суму 10000 грн., №6 від 14.08.2014 на суму 10000 грн., №7 від 15.08.2014 на суму 9121 грн., №8 від 20.11.2014 на суму 10000 грн., №9 від 21.11.2014 на суму 10000 грн., №10 від 24.11.2014 на суму 10000 грн., №11 від 25.11.2014 на суму 10000 грн., №12 від 26.11.2014 на суму 10000 грн., №13 від 27.11.2014 на суму 10000 грн., №14 від 28.11.2014 на суму 10000 грн. та №15, від 02.12.2014 на суму 10000 грн., №16 від 02.12.2014 на суму 10000 грн., №17 від 03.12.2014 на суму 10000 грн., та №18 від 04.12.2014 на суму 5951 грн., платіжного доручення від 12.10.2015 №114 на суму 2,34 грн., які долучені до матеріалів справи (результати чого зафіксовано у протоколі судового засідання та оголошено присутнім учасникам).

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою господарського суду Черкаської області від 07.04.2015 у цій  справі боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Севрюкова І.О.

Матеріалами справи підтверджуються обставини про те:

що 15.01.2014 між приватним підприємством "ПФ "Макс" та фізичною особою-підприємцем Білерою О.В. укладено договір №1 про відступлення права вимоги за договором поставки від 31.10.2011 №34, укладеним між ПП "ПФ "Макс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9", згідно з яким новий кредитор набув право вимоги у повному обсязі;

що рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2013 у справі № 925/1511/13 з товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" на користь приватного підприємства "ПФ "Макс" стягнуто 278504,25 грн. основного боргу та 6570,09 грн. судового збору;

що ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.02.2014 у справі №925/1511/13 заяву фізичної особи – підприємця Білери Олега Вікторовича задоволено повністю, здійснено заміну первісного кредитора, приватного підприємства "ПФ "Макс" на його процесуального правонаступника фізичну особу-підприємця Білеру О.В.,;

що згідно з ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.03.2014 у справі №925/1511/13 за період з 12.12.2013 по 17.12.2013 товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9"на рахунок ПФ "Макс" були перераховані грошові кошти у сумі 110000 грн. у зв’язку з чим залишок боргу склав 168504,25 грн. боргу та 6570,09 грн. судових витрат;

що після укладення Договору сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 16.01.2014 та Білерою О.В. сплачено ПП "ПФ "Макс" згідно з прибутковими касовими ордерами №1 від 07.08.2014 суму 10000 грн., №2 від 08.08.2014 суму 10000 грн., №3 від 07.08.2014 суму 10000 грн., №4 від 12.08.2014 суму 10000 грн., №5 від 13.08.2014 суму 10000 грн., №6 від 14.08.2014 суму 10000 грн., №7 від 15.08.2014 суму 9121 грн., №8 від 20.11.2014 суму 10000 грн., №9 від 21.11.2014 суму 10000 грн., №10 від 24.11.2014 суму 10000 грн., №11 від 25.11.2014 суму 10000 грн., №12 від 26.11.2014 суму 10000 грн., №13 від 27.11.2014 суму 10000 грн., №14 від 28.11.2014 суму 10000 грн. та №15, від 02.12.2014 суму 10000 грн., №16 від 02.12.2014 суму 10000 грн., №17 від 03.12.2014 суму 10000 грн., та №18 від 04.12.2014 суму 5951 грн., платіжним дорученням від 12.10.2015 №114 на суму 2,34 грн. Кошти за вищеназваними прибутковими касовими ордерами отримав особисто директор ПП "ПФ "Макс" Бойко Ю.А.

Відповідно до ст.190, 512 Цивільного кодексу України: майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки;  кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 20 Закону-4212 правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Оцінюючи установлені факти суд приходить до таких висновків.

Боржником було вчинено правочин відступлення права вимоги, за яким боржник передав свої права іншій особі (тобто боржник здійснив відчуження майна). Відчуження майна здійснено на оплатній основі, гроші за відступлене право вимоги сплачені повністю.

Таким чином заявником не доведено тих обставин, з якими Закон-4212 пов’язує можливість визнання договору недійсним.

Суд відхиляє доводи ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", оскільки відступлення права вимоги це є його "відчуження", а не "відмова" від нього. Крім того суд не визнає відмовою від власних майнових вимог дію з оплатної передачі таких вимог

Керуючись ст.86 Господарського процесуального кодексу України, ст.20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд, –

У задоволенні заяви арбітражного керуючого Севрюкова О.І. від 05.10.2015 (вх.суду №23535/15 від 06.10.2015) відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 22.01.2016.

Направити дану ухвалу членам комітету кредиторів (3), Білері О.В., ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9", а також рекомендованим листом ліквідатору банкрута.