Ухвала по справі № 925/871/15 від 13 листопада 2018 року (у задоволенні заяви відмовлено повністю)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА

13 листопада 2018 року                                                  м. Черкаси                                              Справа № 925/871/15

Вх. суду № 29255/18 від 02.10.2018

Господарський суд Черкаської області

у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,

із секретарем судового засідання  Яцен Ю.Ф.,

за участю у судовому засіданні:

Заінковської В.В., Хандюк Т.О., Тараненка Ю.П. (від боржника, представники за довіреностями),

у судове засідання не з’явились:

представники від Головного управління ДФС у Закарпатській області, ТОВ "Авуар-Сервіс", ТОВ "Сіверус", ТОВ "Перше факторингове бюро", Муравйова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 19.09.2018

заявника, Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання кредитором на суму 223630,49 грн.

ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю “Авуар-Сервіс”,

до боржника, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка,

про,  визнання банкрутом

УСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області подано заяву від 19.09.2018 про визнання його кредиторських вимог до СТОВ ім.Шевченка на загальну суму 223630,49 грн. (з них: 220106,49 грн. – основний платіж, 3524,00 грн. – судовий збір).

Заявлені грошові вимоги заявник просив включити до реєстру вимог кредиторів, однак не вказав, у яку чергу вони мають бути задоволені.

У заяві заявник зазначив,

що вимоги по платежу 5118010634  "Орендна   плата   з   юридичних   осіб" (с.Ракошино, Мукачівський р-н) виникли відповідно до поданої боржником податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01.02.2017 №9008996424 за 2017 рік (отримано податковим органом 02.02.2017) сума до сплати за рік складає 7757,12 грн., а розмір незаявленої суми боргу за вересень-грудень – 2585,68 грн. (з помісячним платежем по 646,43 грн., а за грудень – 646,39 грн.);

що вимоги по платежу 5118010400 "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" (с.Ракошино, Мукачівський р-н) виникли відповідно до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 №9022227343 за 2017 рік, згідно з якою сума до сплати за рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 2105,60 грн., а розмір незаявленої суми боргу становить 1052,80 (за ІІ, ІV кв. 2017 року по 526,40 грн.);

         що вимоги по платежу 5118010600 "Орендна плата з юридичних осіб" (м. Мукачево) виникли на підставі податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01.02.2017 №9008746339 за 2017 рік, згідно з якою сума до сплати орендної плати за рік складає 619696,73 грн., а розмір незаявленої суми боргу за вересень-грудень - 206565,61 грн. (з помісячним платежем по 51641,39 грн., а за грудень - 61641,44 грн.);

що вимоги по платежу 5118010400 "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (м.Мукачево) виникли відповідно до податкової декларації з податку на  нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2017 №9023834698 за 2017 рік, згідно з якою загальна річна сума до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 9902,40 грн. (по 2475,60 грн. щоквартально).

Ліквідатора банкрута у направленому суду повідомленні від 08.11.2018 №925/871/15-117 (вх.суду №33391/17 від 12.11.2017) та його представники у судовому засіданні проти задоволення вимог заперечили і пояснили:

що Податковий кодекс України згідно з п.1.3. ст.1 не регулює питання погашення податкових зобов'язань  або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

що згідно з ч.2 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

що заявником вже заявлялися аналогічні кредиторські вимоги до боржника, які ухвалою суду від 12.12.2017 у цій справі в частині, що виникли після визнання боржника банкрутом задоволені не були.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від заявника (Головного управління ДФС у Закарпатській області), членів комітету кредиторів (ТОВ "Авуар-Сервіс", ТОВ "Сіверус", ТОВ "Перше факторингове бюро"), представник працівників боржника Муравйов Л.В. у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

У справі наявні повідомлення про вручення ухвали суду про дату, час і місце судового засідання представнику працівників боржника Муравйову Л.В., ТОВ "Авуар-Сервіс", Головному управлінню ДФС у Закарпатській області. Ухвала, направлена на адресу ТОВ "Сіверус", повернута поштою з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Повідомлення про вручення ухвали суду ТОВ "Перше факторингове бюро" від пошти не надійшло. Так, ухвала суду була направлена за адресою місцезнаходження вказаної особи, яка міститься у заяві, яка була подана цією особою у справу, оскільки ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже ТОВ "Сіверус", ТОВ "Перше факторингове бюро" були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак участі представників у судовому засіданні не забезпечили, про причини їх неявки до суду не повідомили.

Явка учасників справи обов’язковою не визнавалась.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з’явились.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212-VІ). Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 28.05.2015 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

Боржником самостійно подано:

податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01.02.2017 №9008996424 за 2017 рік (а.с.23 т.72), згідно з якою сума до сплати за рік складає 7757,12 грн. (з помісячним платежем по 646,43 грн., а за грудень – 646,39 грн.);

податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2017 №9022227343 за 2017 рік (а.с.22 т.72), згідно з якою сума до сплати за рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 2105,60 грн. (по 526,40 грн. щоквартально);

податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01.02.2017 №9008746339 за 2017 рік (а.с.25 т.72), згідно з якою сума до сплати орендної плати за рік складає 619696,73 грн. (з помісячним платежем по 51641,39 грн., а за грудень - 51641,44 грн.);

податкову декларацію з податку на  нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2017 №9023834698 за 2017 рік (а.с.21 т.72), згідно з якою загальна річна сума до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 9902,40 грн. (по 2475,60 грн. щоквартально).

Постановою суду від 23.02.2017 боржника визнано банкрутом.

Заявник подав заяву з вимогами до боржника на суму 223630,49 грн. 02.10.2018.

Вищевказані обставини підтверджуються наступними доказами: розрахунком податкового боргу СТОВ ім. Шевченка за період з 13.10.2017 по 03.09.2018 (а.с.9 т.72); даним облікових карток СТОВ ім.Шевченка зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, орендної плати з юридичних осіб (а.с.10-20 т.72); податковими деклараціями з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік від 01.02.2017 (а.с.21-22 т.72); податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 01.02.2017 (а.с.23-26 т.72).

Нормами Податкового кодексу України передбачено наступне:

1.3. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

14.1.147. плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

46.1. Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

265.1. Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

266.7.5. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

287.3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закону-4212) передбачено наступне:

ч.1 ст.38. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

На підставі установлених обставин справи та аналізу вказаних норм чинного законодавства суд приходить до висновків про те:

що у процедурі розпорядження майном боржника (з 28.05.2015 по 23.02.2017) керівник боржника був зобов’язаний подати як податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, так і податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, і подав їх в установлений Податковим кодексом України строк;

що податкова декларація – це документ, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання;

що плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно;

що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

що плата за землю не є витратами, безпосередньо пов’язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури. Так, у одній нормі Закону-4212 вони як відмежовані одне від одного у переліку зобов’язань, так і розмежовані моментом їх виникнення та припинення. Зокрема, плата за землю як обов’язковий платіж виникає до моменту визнання боржника банкрутом і не виникає після цього (тобто до цього моменту декларація повинна подаватись, платежі нараховуються і підлягають сплаті, але після цього – норми Податкового кодексу України не застосовується, строк сплати не настає, плата не нараховується). Витрати ж, безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, навпаки, виникають з моменту визнання боржника банкрутом, включаються до звіту ліквідатора банкрута, затверджуються комітетом кредиторів і надалі – ухвалою суду, погашаються у першу чергу.

Суд відхиляє доводи заявника про те, що банкрут не звільнений від ведення податкового обліку, необхідності подання податкової звітності, виконання податкових зобов'язань, оскільки норми Податкового кодексу України не регулюють питання погашення податкових зобов'язань з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом-4212.

Суд відхиляє доводи заявника стосовно обов’язку застосувати правову позицію Вищого господарського суду України у справі №904/4029/15, оскільки в даному випадку застосуванню підлягає пряма спеціальна норма законодавства про банкрутство, а не земельного чи податкового законодавства, оскільки закон не містить обов’язку суду співвідносити свої рішення з практикою Вищого господарського суду України, як це передбачено ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.316 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України,  суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Закарпатській області від 19.09.2018 повністю.

Ухвала суду набрала законної сили 13.11.2018. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 15.11.2018.

Направити цю ухвалу рекомендованим листом з повідомленням заявнику, ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3), представнику працівників боржника Муравйову Л.В.,

Суддя                                                                                                             Ю.А. Хабазня