Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
17 квітня 2018 року м. Черкаси Справа № 925/871/15
вх. суду № 4258/18 від 14.02.2018
Господарський суд Черкаської області
у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,
із секретарем судового засідання Соколишиною І.А.,
за участю у судовому засіданні:
Ярмолінського Ю.В. (ліквідатор банкрута, за посадою),
Коржа В.М. (від ПАТ "Азот", представник за довіреністю),
у судове засідання не з’явились:
представники працівників боржника Муравйов Л.В., ТОВ "Авуар-Сервіс", ТОВ "Сіверус", ТОВ "Перше факторингове бюро",
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 13.02.2018 №501-06/68
заявника, публічного акціонерного товариства "Азот",
про визнання поточним кредитором
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, товариства з обмеженою відповідальністю “Авуар-Сервіс”
до боржника, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка
про визнання банкрутом,
УСТАНОВИВ:
1.Заявником, публічним акціонерним товариством "Азот" (м.Черкаси, вул.Героїв Холодного Яру, 72, ідентифікаційний код 00203826), подано заяву від 13.02.2018 №501-06/68 з вимогою визнати його грошові вимоги та внести їх до реєстру вимог кредиторів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка (Черкаська область, Черкаський район, с.Софіївка, вул.Шевченка,39) на суму 43621,51 грн. (з них: 39830,20 грн. заборгованості за договором №379-221 від 29.11.2016 на постачання річкової води від берегової насосної станції, 3791,31 грн. пені за невчасне виконання зобов’язань) та 3524 грн. сплаченого судового збору.
2.У заявах від 13.02.2018 №501-06/68, від 26.03.2018 №501-06/155 та у судовому засіданні представник заявника вимоги підтримав повністю і пояснив: що згідно з укладеним між ПАТ "Азот" та СТОВ ім.Шевченка договором від 29.11.2016 №379-211 на передачу води річкової від берегової насосної станції (далі – Договір), та актами на відпуск річкової води заявник у період з грудня 2016 по листопад 2017 року поставив боржнику обумовлені об’єми річкової води; що боржник не виконав до п.3.4 Договору і станом на 04.01.2018 у повному обсязі зобов’язань не виконав, заборгувавши заявнику 39830,20 грн., з них: 324118,14 грн. – за вересень 2017 року, 6445,82 грн. - за жовтень 2017 року та 966,24 грн. - за листопад 2017 року; що надіслані на адресу ліквідатора банкрута листи від 08.12.20017 за №221-3-45/193, від 28.12.2017 за №221-3-45-217-2225 та від 16.01.2018 за №№221-3-45/9-71 з вимогою про сплату заборгованості залишені останнім без відповіді; що платіжні вимоги №329 від 30.09.2017 на суму 32418,14 грн., №358 від 31.10.2017 на суму 6445,82 грн. та №395 від 30.11.2017 на суму 966,24 грн. направлені на адресу боржника 09.10.2017, 08.11.2017 та 11.12.2017 та отримані ним згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Укрпошта" 17.10.2017, 16.11.2017, 18.01.2018 не були оплачені; що зазначені листи та платіжні вимоги були також направлені на електронну адресу енергетика СТОВ ім.Шевченка Муравйова Олега (O.Muravyev@veres.com.ua) та в подальшому були ним отримані, що підтверджується електронною перепискою між ПАТ "Азот" та вказаним працівником; що акти на відпуск річкової води за вересень-листопад 2017 року підписані особисто ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В.; що акти на відпуск річкової води за січень-серпень 2017 року на загальну суму 68452,85 грн. були також підписані ліквідатором банкрута та оплачені боржником, що підтверджується банківськими виписками за 22.02.2017, 16.03.2017, 21.09.2017, 05.09.2017, 29.06.2017; що пеня відповідно до п.7.2.4 договору за платіжними дорученнями від 30.09.2017 №329 на суму 32418,14 за період з 06.10.2017 по 12.02.2018 складає 3234,69 грн., від 31.10.2017 №358 на суму 6445,82 грн. за період з 06.11.2017 по 12.02.2018 складає 966,24 грн., від 30.11.2017 №395 на суму 966,24 грн. за період з 06.12.2017 по 12.02.2018 складає 53,91 грн., – разом на загальну суму 3791,31 грн.
3.Ліквідатор банкрута у заявах від 14.03.2018 вих.№925/871/15-24, від 06.04.2018 №925/871/15-34, від 06.04.2018, від 16.04.2018 №925/871/15-38 та у судових засіданнях проти задоволення вимог заявника заперечив повністю і пояснив: що вимоги ПАТ "Азот" грунтуються на договорі від 29.11.2016 №379-211 та взаємовідносинах, які виникли в період з 06.10.2017 по 12.02.2018, тобто після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (23.03.2017), однак, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; що відповідно до ст.19 Закону-4212 в силу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не можуть бути нараховані боржнику неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань; що на даній стадії заявника не може бути визнано кредитором боржника, а його вимоги - конкурсними чи поточними; що згідно з п.1 ч.1 ст.38 Закону-4212 боржник має право в ліквідаційній процедурі здійснювати господарську діяльність, направлену на її завершення, в тому числі, укладати та виконувати відповідні договори. При цьому боржник несе витрати (здійснює поточні платежі), пов’язані з ліквідаційною процедурою шляхом їх оплати з основного рахунку поза процедурою розподілу коштів між кредиторами на підставі абз.2 ч.8 ст.41, п.1 ч.1 ст.45 Закону-4212; що предмет спору між заявником та боржником відсутній, оскільки заявником рахунку-фактури, або іншого документа, який містить банківські реквізити і які відсутні в договорі, або належні докази наявності грошового зобов’язання (розрахунок, акт звірки тощо) ліквідатору банкрута не надсилались; що листів заявника, а також платіжних вимог ліквідатор банкрута не отримував, а поштові відправлення були направлені рекомендованим листом без опису вкладення та переліку цінностей і документів, тому підтвердження направлення саме цих документів боржнику немає; що Муравйов Олег у боржника не працював; що акти на відпуск річкової води за вересень – листопад 2017 року не містять показників лічильників, тому докази використання річкової води відсутні; що Договір був підписаний колишнім директором СТОВ ім. Шевченка, Хариком Г.М., який документів йому не передав; що виконати вимоги ухвали суду від 10.04.2018 та надати пояснення обставин підписання актів на відпуск річкової води за вересень-листопад 2017 року та здійснення оплати за договором від 29.11.2016 в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК ліквідатор не в змозі, оскільки судом не вказано які саме необхідно подати докази, а для їх подання з власної ініціативи ліквідатору та боржнику необхідний додатковий час; що заявником не доведено виконання пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 4.3 4.5.1 Договору: щодо зняття даних з приладів обліку; щодо вимірювання приладами обліку; щодо журналу обліку води; щодо заявки на очікуване споживання води; щодо встановлення контрольних водолічильників; що додана ним копія схеми балансової приналежності не містить відомостей про її належність до спірного Договору, крім того, заявником не доведено свого відношення до річкової води річки Дніпро, права власності на інженерні мережі, які б приєднувались до мереж банкрута і т.ін.
На запитання головуючого пояснив, що не має повної впевненості у тому, що підписи на актах належать саме йому, оскільки підписував документів багато і не пам’ятає; що здійснення оплати за попередні періоди не є беззаперечним доказом будь-яких обставин і може свідчити про безпідставне (помилкове) перерахування коштів.
4.Учасники справи про банкрутство боржника (представник працівників боржника Муравйов Л.В., кредитори - ТОВ "Авуар-Сервіс", ТОВ "Сіверус", ТОВ "Перше факторингове бюро") були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак повідомлень від пошти про вручення відправлень не надійшло, представники у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.
Так, ухвали суду були направлені за адресами місцезнаходження та реєстрації зазначених осіб, оскільки ці особи не повідомили суду інших адрес. Зокрема, вказані адреси містяться в заявах, поданих ними у справу; за викликом/повідомленням суду, які надсилалися раніше на ці ж адреси, наявні повідомлення про вручення ухвали суду; представники осіб з’являлись для участі у справі та надсилали суду листи у відповідь.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже представник працівників боржника Муравйов Л.В., кредитори - ТОВ "Авуар-Сервіс", ТОВ "Сіверус", ТОВ "Перше факторингове бюро" належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак участі представників у судове засідання не забезпечили, про причини їх неявки до суду не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з’явились.
5.При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212).
Відповідно до ст. 233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
6.Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою суду від 28.05.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника.
29.11.2016 між ПАТ "Азот" та СТОВ ім.Шевченка укладено договір №379-211 на передачу води річкової від берегової насосної станції в кількості, що не перевищує затверджений в Дозволі на спеціальне водокористування річний ліміт 380000 куб.м (з його розбивкою по кварталах). Відповідно до п.2.1 договору вартість річкової води за 1000 куб.м з врахуванням ПДВ складає 1056 грн. Згідно з п.3.4 договору боржник зобов’язаний був здійснити оплату за надані послуги в два етапи: до п’ятого числа розрахункового місяця перерахувати оплату в розмірі 100% очікуваного споживання води (згідно з поданою ним заявкою) та за цінами встановленими постачальником, а у разі витрачання води в кількості більшій, ніж заявлена, здійснити остаточний розрахунок за воду до п’ятого числа наступного місяця, згідно з актом на відпуск річкової води за місяць, з урахуванням сплаченої передоплати.
Постановою суду від 23.02.2017 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
Відповідно до Договору сторонами складено та підписано акти на відпуск річкової води за січень-грудень 2017 року (за січень – підписано Хариком Г.М., решта – Ярмолінським Ю.В.). Акти на відпуск річкової води за січень-серпень 2017 року на загальну суму 68452,85 грн. були оплачені боржником, що підтверджується банківськими виписками за 22.02.2017, 16.03.2017, 21.09.2017, 05.09.2017, 29.06.2017;
Однак, 39830,20 грн. оплачено не було (з них: 324118,14 грн. – за вересень 2017 року, 6445,82 грн. - за жовтень 2017 року та 966,24 грн. - за листопад 2017 року).
09.10.2017, 08.11.2017 та 11.12.2017 заявником на адресу боржника були направлені платіжні вимоги №329 від 30.09.2017 на суму 32418,14 грн., №358 від 31.10.2017 на суму 6445,82 грн. та №395 від 30.11.2017 на суму 966,24 грн. (що підтверджується квитанціями про поштові відправлення від 09.10.2017 №ПН215600426655, від 08.11.2017 №ПВ215600426655, списком згрупованих поштових відправлень від 11.12.2017 №426), які були отримані останнім згідно з інформацією офіційного сайту ДП "Укрпошта" про відстеження руху поштових відправлень 17.10.2017, 16.11.2017, 18.01.2018 (відповідно), однак залишені боржником без відповідного реагування.
08.12.20017 за №221-3-45/193, 28.12.2017 за №221-3-45-217-2225, 16.01.2018 за №№221-3-45/9-71 заявником на адресу ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. було направлено листи з вимогою про сплату заборгованості залишені останнім без відповіді.
7.Згідно із ст. 13 Конституції України власність зобов’язує.
Відповідно до статей 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; об'єктами цивільних прав є … результати робіт, послуги, … а також інші матеріальні і нематеріальні блага; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до статей 202, 509, 526 Цивільного кодексу України: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.38 Закону-4212 з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.
Відповідно до ч.8 ст.41 Закону-4212 кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону-4212 кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються: витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
8.Оцінивши установлені обставини та проаналізувавши норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
Ліквідатор банкрута не надав суду інформації про те, для яких цілей поставлялася вода на об’єкти боржника, як і не спростував обставин її постачання. Якщо відсутні докази її постачання (як стверджує ліквідатор банкрута), і якщо ліквідатор банкрута не впевнений, чи підписував акти на постачання води, то докази сплати ним коштів є очевидними, оплата здійснювалася ліквідатором банкрута чотири рази.
Зважуючи наявні у справі докази суд вважає факти підписання актів на постачання води та сплати коштів достатніми доказами для визнання вимог заявника на суму 39830,20 грн.
Вирішуючи питання про правову природу вимог, які визнаються, суд вважає їх такими, які виникли з виконання договору, що має на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, оскільки суду не доведено іншого. Вказані вимоги не є ні конкурсними, ні поточними, як правильно стверджує ліквідатор банкрута. Такі витрати є витратами ліквідаційної процедури, тому як вони оплачувались боржником 22.02.2017, 16.03.2017, 21.09.2017, 05.09.2017, 29.06.2017, так і мають оплачуватись відповідно до ч.8 ст.41 та п.1 ч.1 ст.45 Закону-4212 у першу чергу.
Що стосується вимог про визнання пені на суму 3791,31 грн. то вони визнанню не підлягають, оскільки відповідно до ч.1 ст.38 Закону-4212 з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Судові витрати на суму 3524 грн. підлягають визнанню і погашенню в першу чергу (як сплачений судовий збір).
про неотримання листів і платіжних вимог, оскільки докази надіслання і вручення суду надано, а будь-яких доказів на спростування цих доказів не надано;
про не доведення заявником виконання пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 4.3 4.5.1 Договору, оскільки ними передбачено обов’язки боржника, а відсутність у нього цих документів чи їх умисне непередання колишнім директором боржника не спростовує фактів підписання актів і сплати коштів;
про не доведення заявником обставин приєднання до інженерних мереж боржника і поставки річкової води, оскільки мав достатньо часу для повного з’ясування обставин наявності чи відсутності таких мереж у власності чи користуванні боржника у ході інвентаризації майна та надання відповідних доказів суду.
Решту доводів (в т.ч. про надіслання електронних листів Муравйову Олегу) і доказів суд відхиляє як такі, які не мають значення для вирішення спору.
Керуючись ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.38, 40, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд
УХВАЛИВ:
Заяву публічного акціонерного товариства "Азот" від 13.02.2018 №501-06/68 задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, ідентифікаційний код 00203826) на суму 39038,20 грн., які підлягають погашенню в першу чергу (як витрати в ліквідаційній процедурі), а також на суму 3524 грн., які підлягають погашенню в першу чергу (як судовий збір).
В решті вимог відмовити.
Ухвала суду набрала законної сили 17.04.2018. Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 23.04.2018.
Направити цю ухвалу рекомендованим листом з повідомленням про вручення заявнику, ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3), представнику працівників боржника.
Суддя Ю.А. Хабазня
_03_03.png)
