Ухвала по справі № 925/1204/15 від 8 жовтня 2018 року (стягнення коштів)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА

08 жовтня 2018 року                                                                                                                     Справа № 925/1204/15

  Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем судового засідання Вініченко О.Б., за участю:

ліквідатор Мисан В.М. (особисто), 

громадянин Фортов Є.О.: представник Фетісов Д.В. (по довіреності), 

ТОВ “Дельта-ЛТД”: не з’явився, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора банкрута про стягнення з Фортова Є.О. 405   188,61 грн. 

у справі №925/1204/15 

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-ЛТД”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Лани Христинівщини”

про визнання банкрутом,    

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.            Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.

Від ліквідатора банкрута надійшла заява від 02.05.2018 року про стягнення з Фортова Є.О. 405 188,61 грн. у зв’язку із доведенням підприємства до банкрутства.

У судових засіданнях ліквідатор банкрута Мисан В.М. заяву підтримав та просив задовольнити. 

Представник громадянина Фортова Є.О. просить відмовити у задоволенні заяви ліквідатора за необґрунтованістю.

Заслухавши доводи та пояснення учасників провадження, оглянувши оригінали документів та матеріалів справи, суд задовольняє заяву ліквідатора банкрута з наступних правових підстав та мотивів.

Як вбачається із матеріалів заяви ліквідатора, 27 лютого 2012 року між ТОВ “Лани Христинівщини”, ПП “Уманське бюро Експертиз” та ПАТ “Еталон” був укладений договір переуступки боргу за №27/02/12, за умовами якого початковий кредитор ТОВ “Лани Христинівщини” передав, а новий кредитор ПП “Уманське бюро Експертиз” прийняв на себе вимоги до боржника ПАТ Еталон” на загальну суму 3 050 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.4 договору за здійснення переводу боргу по цьому договору, “Новий кредитор” сплачує “Початковому кредитору” винагороду в розмірі 10% суми боргу, а саме 305 000,00 грн.

Строк сплати винагороди було визначено в пункті 1.4. Договору і складав період до 31.12.2012 року.

Також в підтвердження відступлення права вимоги 27.02.2012 року був складений та підписаний сторонами акт прийому-передачі заборгованості.

02 липня 2012 року між ТОВ “Лани Христинівщини”, ПП “Уманське бюро Експертиз” та ПАТ “Еталон” був укладений договір переуступки боргу за №02/07/12. Згідно вказаного договору початковий кредитор ТОВ “Лани Христинівщини” передав, а новий кредитор ПП “Уманське бюро Експертиз” прийняв на себе вимоги до боржника ПАТ “Еталон” на загальну суму 1 001 886,06 грн.

Відповідно до пункту 1.5 договору “Новий кредитор” зобов'язується сплатити “Початковому кредитору” розмір суми боргу, визначену цим договором, в повному обсязі в строк до 31.12.2014 року, а саме 1 001 886,06 грн.

Також в підтвердження відступлення права вимоги 02.07.2012 року був складений та підписаний сторонами акт прийому-передачі заборгованості.

Ліквідатор в своїй заяві стверджує, що директором ТОВ “Лани Христинівщини” Фортовим Є.О. було отримано кошти в сумі 405   188,61 грн. згідно вище перелічених договорів, разом з тим було встановлено, що на рахунки ТОВ “Лани Христинівщини” вказані кошти директором Фортовим Є.О. внесені не були, зокрема вказані кошти взагалі не були оприбутковані.

Крім того, при існуючій заборгованості у ТОВ “Лани Христинівщини” перед іншими суб’єктами господарювання в сумі 271,1 тис., кошти в сумі 405   188,61 грн. були витрачені не на погашення заборгованості.

В подальшому заборгованість за підприємством лише зростала, що стало наслідком визнання ТОВ “Лани Христинівщини” банкрутом.

В даному випадку вимоги ліквідатора полягають у стягненні з колишнього керівника ТОВ “Лани Христинівщини” Фортова Є.О. коштів в сумі 405   188,61 грн., які на думку ліквідатора були отримані Фортовим Є.О. та не внесені на рахунки ТОВ “Лани Христинівщини”, не були витрачені на погашення заборгованості за підприємством.

Судом встановлено, що попередній ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Новосельцев В.П. звертався в суд про стягнення з ПП “Уманське бюро Експертиз”  305   000,00 грн. заборгованості по договору переуступки боргу від 27.02.2012 року №27/02/12.

Рішенням суду від 31.05.2016 року по справі №925/375/16 у задоволені позову відмовлено.

При винесені рішення судом було встановлено, що відповідач ПП “Уманське бюро Експертиз” провів повну оплату коштів позивачу ТОВ “Лани Христинівщини” в сумі 305   000 грн.

Відповідачем було подано в судовому засіданні оригінали документів для огляду – касова книга за 10 грудня 2012р., за 18 грудня 2012р., за 24 грудня 2012р., видаткові касові ордери за ці дні про видачу гр. Фортову Є.О. готівки, прибуткові касові ордери за ці дні про внесення в касу готівки, а також письмову заяву гр. Фортова Є.О. (посвідчена нотаріально) про підписання ним спірних документів у взаємовідносинах ТОВ “Лани Христинівщини” та ПП “Уманське бюро Експертиз”. Вказані документи не спростовані позивачем у належний спосіб.    

Згідно видаткового касового ордеру №11 від 10.12.2012 року ТОВ “Лани Христинівщини” через Фортова Є.О отримали 100 000 грн., згідно видаткового касового ордеру №21 від 24.12.2012 року ТОВ “Лани Христинівщини” через Фортова Є.О. отримали 105 000 грн., згідно видаткового касового ордеру №16 від 18.12.2012 року ТОВ “Лани Христинівщини” через Фортова Є.О. отримали 100 000 грн.

Ці кошти в касу ТОВ “Лани Христинівщини” оприбутковані не були, також, згідно довідок від AT “БМ БАНК” №30-38-04/1997 від 01.04.2016 року, AT “Піреус Банк” №576/03-111 від 28.03.2016 року, ПАТ КБ “Приват Банк” №20.1.0.0.0/7-20160202/859 від 19.02.2016 року та ПАТ “Райффайзен банк “АВАЛЬ” №35 від 01.03.2016 року ці кошти на рахунки підприємства не надходили.

Аналогічна позиція щодо сплати коштів викладена і у справі №925/374/16.

Рішенням суду від 07.07.2016 року по справі №925/374/16 у задоволені позову відмовлено. 

При винесені рішення судом було встановлено, що згідно видаткового касового ордера №19 від 21.12.2012 року ПП “Уманське бюро експертиз” видало ТОВ “Лани Христинівщини” через Фортова Є.О. 50 188,61 грн., та згідно видаткового касового ордера №8 від 06.12.2012 року ПП “Уманське бюро експертиз” видало ТОВ “Лани Христинівщини” через Фортова Є.О. 50 000 грн. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №19 від 21.12.2012 року ТОВ “Лани Христинівщини” прийняло в касу кошти в сумі 50 188,61 грн., підстава: Договір переуступки боргу №02/07/12   від 02.07.2012 року; згідно квитанції до прибуткового касового ордера №03 від 06.12.2012 року ТОВ “Лани Христинівщини” прийняло в касу кошти в сумі 50 000 грн., підстава: Договір переуступки боргу №02/07/12 від 02.07.2012 року.

Згідно довідок від AT “БМ БАНК” №30-38-04/1997 від 01.04.2016 року, AT “Піреус Банк” №576/03-111 від 28.03.2016 року, ПАТ КБ “Приват банк” №20.1.0.0.0/7-20160202/859 від 19.02.2016 року та ПАТ “Райффайзен банк “АВАЛЬ” №35 від 01.03.2016 року ці кошти на рахунки підприємства не надходили.

Відповідачем Фортовим Є.О. в особі представника за довіреністю Стратілатова К.Г. подано відзив на заяву, в якому останній просить суд у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ “Лани Христинівщини” Мисана В.М. про стягнення 405 188,61 грн. відмовити повністю.

В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначив про те, що кошти, які були отримані Фортовим Є.О. витрачені на погашення вимог кредиторів, а саме згідно договору №22/11 від 22.11.2010 року про надання поворотної фінансової допомоги, надано копії видаткових касових ордерів.

Частиною першою   статті 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”   визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною першою   статті 619 Цивільного кодексу України   договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є   Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Зокрема, частиною п'ятою   статті 41 Закону   унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Оскільки судом встановлено, що у ході ліквідаційної процедури виявлено відсутність грошових коштів на рахунках боржника та відсутність активів банкрута, а майнові активи Товариства з обмеженою відповідальністю “Лани Христинівщини” були відчужені в результаті рішень та дій колишнього керівника Фортова Є.О. і господарська діяльність підприємства припинена у незаконний спосіб, то суд погоджується з доводами ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності на Фортова Є.О. у зв'язку із доведенням до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю “Лани Христинівщини”.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що заява ліквідатора Мисана В.М. не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки питання про покладання субсидіарної відповідальності на інших осіб визначена частиною 5   статті 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №923/862/15.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що отримані ним кошти в сумі 405188,61 грн. були витрачені на погашення кредиторської заборгованості згідно договору №22/11 від 22.11.2010 року про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки предметом розгляду заяви є саме не погашення кредиторської заборгованості в сумі 243,4 тис. грн. та її подальше збільшення на 271,1 тис.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кредиторська заборгованість в сумі 2   160   000,00 грн. у фінансовій звітності боржника відображена не була.

Також суд звертає увагу на спосіб отримання відповідачем доказів та їх надання суду.

Відповідно до частин 5, 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У письмову відзиві представник відповідача зазначив, що другий примірник договору знаходиться у громадянки Мітасової Т.С. а також копії видаткових касових ордерів, при цьому не вказав де саме знаходяться оригінали видаткових касових ордерів.

Ухвалами суду від 03.09.2018 року та 24.09.2018 року у громадянки Мітасової Т.С. було витребувано примірники договору поворотної фінансової допомоги №22/11 від 22.11.2010 року та видаткових касових ордерів: від 06.12.2012 на суму 50   000 грн., від 10.12.2012 на суму 100   000 грн., від 18.12.2012 на суму 100   000 грн., від 21.12.2012 на суму 50   188,61 грн., від 24.12.2012 на 105   000 грн.

В судових засіданнях 24.09.2018 року та 08.10.2018 року на вимогу суду представником відповідача оригінали видаткових касових ордерів надані не були.

Суд звертає увагу на лист Мітасової Т.С. від 15.03.2016 року, який міститься в матеріалах справи, в якому остання зазначила про те, що вона ніколи не отримувала і не зберігала документів ТОВ “Лани Христинівщини”.

Суд ставить під сумнів наданий відповідачем договір №22/11 від 22.11.2010 року про надання поворотної фінансової допомоги та копії видаткових касових ордерів.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, тобто суд при оцінці доказів вирішує питання про їх належність і допустимість.

Допустимість доказів означає, що суд обмежений законодавством при виборі засобів доказування. Правило про допустимість доказів на відміну від правила про їх належність застосовується тільки у тих випадках, коли законодавством встановлені певні вимоги щодо оформлення правовідносин або тих чи інших дій.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Представник громадянина Фортова Є.О. в порядку статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів (оригінали видаткових касових ордерів), які б підтверджували обставини, на які представник громадянина Фортова Є.О. посилається в обґрунтування своїх заперечень.

Нотаріально засвідчена приватним нотаріусом Марченко Н.М. 26.09.2018 року Заява свідка Мітасової Т.С. та Розписка Мітасової Т.С. від 24.09.2018 року також не є належними та допустимими доказами в розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України для підтвердження погашення кредиторської заборгованості згідно фінансової звітності підприємства.

Таким чином, судом не беруться до уваги в якості доказів подані відповідачем договір №22/11 від 22.11.2010 року про надання поворотної фінансової допомоги, копії видаткових касових ордерів, Заяву свідка Мітасової Т.С. від 26.09.2018 року та Розписка Мітасової Т.С. від 24.09.2018 року.

З огляду на викладене, відповідно до обставин справи, суд задовольняє заяву ліквідатора банкрута про стягнення з Фортова Є.О. 405   188,61 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лани Христинівщини” заборгованості у зв’язку із доведенням підприємства до банкрутства.

Керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 234 ГПК України, суд 

УХВАЛИВ:

1.Заяву ліквідатора банкрута про стягнення з громадянина Фортова Є.О. 405   188,61 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фортова Євгенія Олександровича (20300, Черкаська обл., м. Умань,  вул. Ломоносова, 10, кв. 71, РНОКПП 2729413079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лани Христинівщини” (20000 Черкаська обл., м. Христинівка, вул. 60-річчя Жовтня, 16, ідентифікаційний код 36781800) кошти в сумі 405 188,61 грн. (чотириста п’ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень) 61 коп.

Видати наказ.

            Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                                                      С.С. Боровик