Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А

08 вересня 2021 року м. Черкаси Справа № 925/859/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем судового засідання Вініченко О.Б., за участю:

ліквідатор Фесенко Є.М. (заявник): представник Чорноіваненко Д.О. (по довіреності),

ПАТ “Черкасиобленерго”: Савоста С.В. (по довіреності),

ГТУ Ю у Черкаській області: Андрієнко Є.В. (по довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ліквідатора банкрута про затвердження витрат, що виникли в ліквідаційній процедурі у справі справа №925/859/16

за заявою голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства “Черкаситорф” державного підприємства “Київторф”

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Від представника ліквідатора банкрута надійшла заява від 11.02.2021 року про затвердження витрат, що виникли в ліквідаційній процедурі.

Заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 08.09.2021 року учасники судового процесу не з’явилися,

Дослідивши матеріали справи та заяви, суд встановив наступне.

З матеріалів заяви вбачається, що відповідно до частини 4 статті 61 КУзПБ ліквідатор надає суду заяву про затвердження витрат, що виникли в ліквідаційній процедурі з червня 2017 року по листопад 2018 року, які виносилися на розгляд комітету кредиторів, але не були погоджені комітетом кредиторів.

Ліквідатором додано до звіту копії цивільно-правових договорів із фізичними особами про надання послуг з охорони майна та відповідні акти виконаних робіт.

Так, в червні 2017 року ліквідатором було укладено договір №25 із Сорокою В.Ф., №31 із Шевченко О.С. на сторожування та збереження майна насосних станцій та виробничої дільниці банкрута.

Так як все майно банкрута займає значну площу, окремі будівлі та споруди знаходяться на значній відстані одна від одної, то з метою належної організації охорони майна ліквідатором в подальшому було залучено до охорони майна банкрута нових фізичних осіб.

В липні 2017 року ліквідатором було укладено договір №36 із Данильченко В.О., №38 із Осьмак Н.В. на сторожування та збереження майна торфобрикетного цеху банкрута.

В серпні 2017 року ліквідатором було укладено договір №40 із Озеран С.В. на сторожування та збереження майна торфобрикетного цеху банкрута.

У вересні 2017 року ліквідатором було укладено договір №42 із Касьяновим С.С., №45 із Шевченко С.М. на сторожування та збереження майна насосних станцій та виробничої дільниці банкрута.

Оскільки банкрут завершував технологічний цикл з виробництва продукції, час від часу у банкрута виникала необхідність у здійсненні робіт із сторожування, забезпечення постачання ПММ, заправки техніки банкрута, прибирання території, підміни сторожів у випадку їх не з'явлення на свою зміну. З цією метою в жовтні 2017 року ліквідатором було укладено договір №47а із Івановою Т.В., №50 із Акіменко Л.П., №53 та №53А із Ріль В.Г., №55 із Діхтярем В.В., №56 із Дубровим В.М., №57 із Бузом В.М.

У зв'язку із необхідністю обслуговування електроустаткування ліквідатором в грудні 2017 року було укладено договір №59 з електриком Шарим В.О., в січні 2018 року з Бойко CO.

Оскільки ліквідатором не виплачувалися кошти залученим до окремих видів робіт (послуг) фізичним особам, частина з них відмовлялася від надання послуг, у зв'язку із чим ліквідатором залучалися нові фізичні особи. Так, в березні 2018 року було укладено договір №2 із Івановим 1.1., №3 із Гаврилюк СВ., в червні 2018 року було укладено договір №5 із Зазимко А.А., №6 із Озераном А.І., в жовтні 2018 року було укладено договір №7 із Мельничуком В.В., в листопаді 2018 року було укладено договір із Данильченко І.В.

Всього, за цивільно-правовими угодами було нараховано, але не виплачено грошові кошти в сумі 327 791,16 грн.

Окремо слід зазначити, що виплати за цивільно-правовим договором обкладаються тими самими податками і зборами, що і зарплати за трудовим договором: Одночасно з виплатою винагороди утримується ПДФО в розмірі 18% від суми виплати за рахунок фізичної особи (пункт 168.1.1 ПКУ); Військовий збір 1,5% від суми винагороди - строки виплат такі самі, як для виплати ПДФО; ЄСВ сплачується одночасно з виплатою винагороди в розмірі 22% від суми виплати.

Ліквідатором забезпечено відображення в бухгалтерському та податковому обліку банкрута нарахування вказаних вище платежів на суму винагороди за цивільно-правовий договором. Вказані нарахування відображено у звітності банкрута. Всього нараховано ПДФО у сумі 59002,41 грн., військового збору на суму 4916,87 грн., ЄСВ на суму 72114,05 грн.

Утримання ПДФО і військового збору зазначено в щоквартальному звіті 1ДФ, і нарахований ЄСВ - у щомісячному звіті за формою Д4.

Отже, з урахуванням викладеного вище, загальний розмір витрат ліквідатора на проведення ліквідаційної процедури становитиме 399 905,21 (327 791,16 + 72 114,05) грн.

17.03.2021 року від ГУ ДПС у Черкаській області надійшов відзив наступного змісту.

Відповідно до статті 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Згідно статті 115 Закону ліквідатор щомісяця звітує перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Натомість комітет кредиторів було створено арбітражним керуючим 02.04.2019 року, тобто витрати 2017-2018 років комітету не доводились та не погоджувались, не могли бути погоджені у встановленому законом порядку. Комітету кредиторів доведено інформацію лише про використання коштів від реалізації ліквідаційної маси.

Натомість згідно даних фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва боржника за 2016 рік оборотні активи у вигляді готової продукції боржника відсутні. Водночас відповідно до єдиного реєстру податкових накладних за період ліквідаційної процедури було реалізовано 15844,025 тони торфу на загальну суму 5 112 941,34 грн.

Виходячи з поданої звітності вказаний торф було видобуто в період здійснення ліквідаційної процедури, та реалізовано за межами ліквідаційної маси.

В період здійснення ліквідаційної процедури надавалися послуги зважування, послуги відповідального зберігання, послуги складування, транспортні послуги надавалось в оренду техніка та інше, що зовсім не можна віднести до діяльності спрямованої на збереження майна.

Боржник здійснював операції з давальницькою сировиною, а саме надавав послуги з переробки торфу на давальницькій сировині.

Підтвердженням того факту, що дочірнє підприємство “Черкаситорф” протиправно (в процесі ліквідаційної процедури) здійснювало господарську діяльність є рішення по справі №823/1567/17.

Отже, арбітражним керуючим Фесенко Є.М. здійснюються дії щодо експлуатації підприємства, яке перебуває в стані ліквідації для продажу торфу. При цьому, не ведеться належний бухгалтерський облік господарських операцій підприємством та куди направляються кошти від продажу продукції.

Ліквідатором не лише не було невідкладно звільнено працівників протягом року проведення ліквідаційної процедури, ним укладались трудові договори та приймались на роботу працівники, про що свідчать повідомлення про прийняття на роботу подані до контролюючого органу протягом року після визнання боржника банкрутом.

Як вбачається з поданих до заяви доказів, надані договори носять характер не цивільно-правових, а трудових відносин.

Відповідно до позиції Верховного суду викладеній у постанові по справі №587/1714/17 відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з тим, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Всі наведені договори укладені за певними посадами, а саме сторож та електрик, жоден з договорів не має кількісних чи якісних показників, об'ємів надання послуг, акти приймання передачі також не дають можливості встановити будь які кількісні показники.

Всі договори укладені безстроково, а працівників проінструктовано про необхідність дотримання вимог охорони праці, інструкцій по охороні праці та техніці безпеки та інструкції при виконанні робіт на висоті.

Крім того встановлено розпорядок роботи та забезпечення умов праці підприємством боржником, а саме позмінна робота та оплата праці за відпрацьований час, а не за досягнення певного результату.

Таким чином вбачається, що ліквідатором вчинено порушення статті 265 КзПП України у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків. Відповідно до статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу, яка надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

За таких обставин, представник ГУ ДПС у Черкаській області просить суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про затвердження витрат в повному обсязі.

Викладену позицією у відзиві ГУ ДПС у Черкаській області було підтримано кредитором ПАТ “Черкасиобленерго” у своєму відзиві від 31.05.2021 року.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши подані ними докази, суд встановив наступне.

З матеріалів заяви вбачається, що ліквідатором додано до звіту копії цивільно-правових договорів із фізичними особами про надання послуг з охорони майна та відповідні акти виконаних робіт.

В червні 2017 року ліквідатором було укладено договір №25 із Сорокою В.Ф., №31 із Шевченко О.С. на сторожування та збереження майна насосних станцій та виробничої дільниці банкрута.

У зв'язку із необхідністю обслуговування електроустаткування ліквідатором в грудні 2017 року було укладено договір №59 з електриком Шарим В.О., в січні 2018 року з Бойко C.O.

Всього, за цивільно-правовими угодами було нараховано, але не виплачено грошові кошти в сумі 327 791,16 грн.

Виплати за цивільно-правовим договором обкладаються тими самими податками і зборами, що і зарплати за трудовим договором: Одночасно з виплатою винагороди утримується ПДФО в розмірі 18% від суми виплати за рахунок фізичної особи (пункт 168.1.1 ПКУ); Військовий збір 1,5% від суми винагороди - строки виплат такі самі, як для виплати ПДФО; ЄСВ сплачується одночасно з виплатою винагороди в розмірі 22% від суми виплати.

Ухвалою суду від 03.06.2021 року зобов’язано ліквідатора надати суду протокол комітету кредиторів, на якому було розглянуто питання витрат, що виникли з червня 2017 по листопад 2018 років.

06.09.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2021 року ліквідатор Фесенко Є.М. надав суду протокол комітету кредиторів від 03.05.2019 року, в якому кредитори не погодили ліквідатору витрати пов’язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута, а також податків на ці витрати.

За таких обставин, суд вважає, що ліквідатор діяв всупереч інтересам кредиторів та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, тому відмовляє представнику ліквідатора у задоволенні заяви від 11.02.2021 року про затвердження ліквідатору витрат в сумі 327 791,16 грн., що виникли в ліквідаційній процедурі.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтею 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику ліквідатора ДП “Черкаситорф” ДП “Київторф” у задоволенні заяви від 11.02.2021 року про затвердження витрат ліквідатора, що виникли в ліквідаційній процедурі в період з червня 2017 по листопад 2018 років.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду

Суддя С.С. Боровик

Ухвала по справі № 925/859/16 від 8 вересня 2021 року (відмовлено у задоволенні заяви)