Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
01 лютого 2021 року Справа № 18-10-14-01/2759
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,
секретар судового засідання – Козоріз О.І.,
за участі представників сторін:
від стягувача – представник не з’явився,
від боржника – Кірса В.В. - адвокат,
від головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак О.А – особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу приватного акціонерного товариства “Черкаський завод
телеграфної апаратури” на дії Соснівського відділу
державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській
області, м. Черкаси
до відкритого акціонерного товариства “Черкаський завод
телеграфної апаратури”, м. Черкаси
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2018 року затверджено мирову угоду від 29 травня 2018 року, укладену між боржником - відкритим акціонерним товариством “Черкаський завод телеграфної апаратури” в особі ліквідатора Лахненка Євгенія Миколайовича, головою комітету кредиторів – приватним акціонерним товариством “Агропроммеханізація” в особі директора Маковського Петра Михайловича та інвестором – товариством з обмеженою відповідальністю “Фортекс” в особі директора Прокопчука Олександра Вікторовича. Провадження у справі закрито.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.09.2018 у справі № 18-10-14-01/2759 змінено, доповнивши п. 1 її резолютивної частини змістом викладеним у постанові апеляційної інстанції.
20 січня 2021 року до Господарського суду Черкаської області від приватного акціонерного товариства “Черкаський завод телеграфної апаратури” надійшла скарга на дії Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просив суд визнати протиправними та скасувати:
- постанову головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак О.А. від 24 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63988703;
- постанову головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак О.А. від 24 грудня 2020 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 60 992 грн. 08 коп.;
- постанову головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак О.А. від 24 грудня 2020 року про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження;
- постанову головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак О.А. від 24 грудня 2020 року про арешт коштів боржника;
- постанову головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак О.А. від 24 грудня 2020 року про арешт майна боржника.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 січня 2021 року розгляд скарги приватного акціонерного товариства “Черкаський завод телеграфної апаратури” на дії Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) призначено в судовому засіданні на 14 год. 30 хв. 01 лютого 2021 року.
Представник стягувача в судове засідання не з’явися, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Представник боржника в судовому засіданні вимоги викладені в скарзі підтримав та просив суд задовольнити подану скаргу.
Державний виконавець в судовому засіданні проти скарги заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що п. 5.9. мирової угоди визначений строк протягом якого боржник зобов’язується сплатити додаткову винагороду арбітражному керуючому Лахненку Є.М. в розмірі 609 920 грн. 89 коп., а саме в термін з 25 грудня 2018 року по 25 січня 2019 року.
Однак приватне акціонерне товариство “Черкаський завод телеграфної апаратури” свої зобов’язання перед арбітражним керуючим в частині виплати додаткової винагороди в розмірі 609 920 грн. 89 коп. не виконало.
У зв’язку із невиконанням рішення суду (ухвали від 25 вересня 2018 року) державним виконавцем 24 грудня 2020 року було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
Станом на 24 грудня 2020 року відомості щодо суми, яка була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні, а тому підстав для зменшення виконавчого збору у державного виконавця відсутні.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
31 грудня 2020 року було прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у відділенні “Черкаська регіональна дирекція ПАТ АБ “Південний” у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в розмірі 671 023 грн. 59 коп.
Головним державним виконавцем Шпак О.А. 11 січня 2021 року направлено платіжну вимогу №2 на списання коштів.
Згідно Вимоги на рахунок Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було стягнуто з рахунку боржника суму у розмірі 48 085,53 грн.
У разі відсутності достатніх для задоволення вимог стягувача у боржника коштів та інших цінностей, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
В зв’язку з чим державний виконавець вказував, що на підставі вищевикладеного, згідно п. 5.9. мирової угоди виплата додаткової винагороди здійснюється боржником за рахунок коштів, наданих інвестором, із відстрочкою виконання зобов'язання на 3 місяці з дня затвердження мирової угоди господарським судом (тобто, впродовж четвертого місяця з дня затвердження мирової угоди), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок арбітражного керуючого.
Отже, умови мирової угоди встановлюють відстрочення виконання зобов'язання перед арбітражним керуючим на три місяці з дня її затвердження судом.
Крім строків виконання зобов’язання, умови мирової угоди також встановлюють безпосередньо сам розмір зобов’язання боржника перед стягувачем.
Враховуючи вищенаведене, державний виконавець просив суд скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представників боржника та ДВС, а також дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:
Звертаючись до суду з відповідною скаргою боржник вказував, що винагорода арбітражного керуючого Лахненка Є.М., відповідно до п.5.9. мирової угоди та ст. 115 Закону України України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” залежить від суми погашених (тобто таких, що відбулися) розрахунків боржником перед кредиторами за мировою угодою, а не від загального обсягу вимог, які підлягають погашенню на умовах мирової угоди. При цьому, право арбітражного керуючого на отримання додаткової винагороди у відповідній частині настає з дня фактичного повного або часткового погашення вимог кредиторів за мировою угодою.
Таким чином, для примусового виконання за виконавчим документом щодо стягнення додаткової винагороди арбітражного керуючого слід встановити загальний розмір погашених вимог кредиторів за мировою угодою, після чого визначити розмір винагороди арбітражного керуючого право на яку виникло пропорційно до обсягу погашених вимог кредиторів та тільки в разі її несплати боржником (повністю або частково) здійснювати примусове виконання у межах несплаченої суми.
Боржником до відкриття виконавчого провадження на виконання положень мирової угоди були повністю погашені вимоги другої черги, в загальному розмірі 2 546 950,82 грн., що є підставою для сплати додаткової винагороди арбітражному керуючому відповідно до п. 5.9. мирової угоди в розмірі: 2 546 950,82 х 3 % = 76 408,52 грн.
Вказана сума винагороди була сплачена арбітражному керуючому Лахненку Є.М. на його розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №8 від 11 травня 2019 року.
Інші суми погашення вимог кредиторів за мировою угодою не здійснювались у зв'язку із ненастанням строку їх погашення.
Вказане свідчить про те, що додаткова винагорода, яка належить до сплати арбітражному керуючому та право на яку виникло у останнього у пропорційному відношенні в зв'язку із частковим погашенням вимог кредиторів за мировою угодою була повністю сплачена йому боржником ще до відкриття даного виконавчого провадження, що унеможливлює як відкриття виконавчого провадження, так і здійснення примусового виконання за даним виконавчим документом, в тому числі стягнення із боржника виконавчого збору, а тому постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження підлягають скасуванню.
Також, з огляду на вищевказані обставини підлягають скасуванню постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 24 грудня 2020 року та про арешт майна боржника від 24 грудня 2020 року.
Боржник вказував, що оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2018 року (на підставі якої було відкрито виконавче провадження) було змінено, то відповідно саме названа постанова є виконавчим документом в розумінні ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, а не ухвала господарського суду від 25 вересня 2018 року.
Вказане свідчить про те, що виконавче провадження №63988703 було відкрито не на підставі виконавчого документа, який підлягав виконанню, що є безумовною підставою для скасування даної постанови, а також інших постанов державного виконавця, які прийняті по даному виконавчому провадженню, та такі обставини унеможливлюють здійснення примусового виконання за даним виконавчим провадженням.
В зв’язку з чим боржник і звернувся до суду з відповідною скаргою.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 26 вересня 2019 року відкрите акціонерне товариство “Черкаський завод телеграфної апаратури” змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство “Черкаський завод телеграфної апаратури”.
Головним державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак О.А. було прийнято постанову від 24 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63988703 про примусове виконання ухвали від 25 вересня 2018 року зі справи №18-10-14-01/2759.
Також в цей же день було прийнято наступні постанови:
- про стягнення виконавчого збору;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
- про арешт коштів боржника;
- про арешт майна боржника.
Водночас 31 грудня 2019 року та 25 січня 2021 року було прийнято постанови про арешт коштів боржника.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2018 року у справі № 18-10-14-01/2759 затверджено мирову угоду від 29 травня 2018 року, укладену між боржником - відкритим акціонерним товариством “Черкаський завод телеграфної апаратури” в особі ліквідатора Лахненка Євгенія Миколайовича, головою комітету кредиторів - приватним акціонерним товариством “Агропроммеханізація” в особі директора Маковського Петра Михайловича та інвестором - товариством з обмеженою відповідальністю “Фортекс” в особі директора Прокопчука Олександра Вікторовича; провадження у справі закрито.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2018 року змінено, доповнивши п. 1 її резолютивної частини текстом мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2020 року у задоволенні заяви арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича про винесення додаткового рішення про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Черкаський завод телеграфної апаратури” основної винагороди арбітражного керуючого в сумі 155 356 грн. 10 коп. відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2020 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2020 року у справі № 18-10-14-01/2759 скасовано. Прийнято нове рішення.
Заяву арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого задоволено повністю.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства “Черкаський завод телеграфної апаратури” на користь арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора в сумі 155 356 грн. 10 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн. 00 коп.
На виконання вищевказаної постанови 31 грудня 2020 року господарським судом було видано наказ.
Дії органу ДВС щодо примусового виконання наказу місцевого господарського суду від 31 грудня 2020 року про стягнення основної грошової винагороди арбітражному керуючому не є предметом розгляду по даній скарзі.
Умовами мирової угоди було визначено, що з дати затвердження мирової угоди господарським судом боржник, із дотриманням черговості, встановленої Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” сплачує заборгованість в наступному порядку та строки:
- заборгованість за реєстром вимог кредиторів другої черги погашається на умовах розстрочення платежу, та має бути сплачена протягом 6 місяців, починаючи із місяця, вступного за місяцем, в якому судом затверджено дану мирову угоду. Така заборгованість погашається до 30 (або останнього) числа кожного місяця, рівними частинами, по 424 491,80 грн. щомісячно. Платіж за останній місяць дорівнює 424 491,82 грн. Всього вимоги другої черги, що підлягають розстроченню на умовах мирової угоди складають 2 546 950,82 грн.;
- заборгованість за реєстром вимог кредиторів третьої черги погашається на умовах відстрочення платежу строком на 3 роки з дати затвердження мирової угоди господарським судом та має бути сплачена протягом 30 календарних днів зі спливом цього строку. Всього вимоги третьої черги, що підлягають відстроченню на умовах мирової угоди складають 2 775 324,79 грн.;
- заборгованість за реєстром вимог кредиторів четвертої черги погашається на умовах відстрочення платежу на 7 років з дати затвердження мирової угоди господарським судом та має бути сплачена протягом 30 календарних днів зі спливом цього строку. Всього вимоги четвертої черги, що підлягають відстроченню на умовах мирової угоди складають 15 008 420,69 грн.;
- заборгованість за реєстром вимог кредиторів шостої черги погашається шляхом прощення (списання) у розмірі 100 % заборгованості. Всього загальна сума заборгованості шостої черги, що прощується (списується), складає 2 407 110,14 грн.
Судове рішення про затвердження мирової угоди набрало законної сили 11 лютого 2019 року і саме з цієї дати починається перебіг строків встановлених у мировій угоді.
Також, згідно п. 5.9. мирової угоди сторони керуючись ст. 115 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника визнання його банкрутом”, дійшли згоди за результатами діяльності арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича встановити додаткову винагороду арбітражному керуючому в розмірі 3% від обсягу погашених вимог кредиторів, без врахування вимог, що не підлягають погашенню (в тому числі, щодо яких відбувається прощення/списання).
Другим абзацом цього пункту мирової угоди було передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється боржником за рахунок коштів, наданих інвестором, із відстрочкою виконання зобов'язання на 3 місяці з дня затвердження мирової угоди господарським судом (тобто, впродовж четвертого місяця з дня затвердження мирової угоди), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок арбітражного керуючого.
Згідно ч. 3 ст. 115 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції чинній на момент прийняття ухвали суду про затвердження мирової угоди) додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.
Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства (чинного на даний час) додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого визначається в розмірі:
5 відсотків вартості стягнутого на користь боржника майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб;
3 відсотки суми погашених вимог кредиторів.
Додаткова винагорода не сплачується арбітражному керуючому у разі, якщо вимоги забезпеченого кредитора погашаються у зв'язку з продажем такому кредитору майна, що забезпечує його вимоги.
Право вимоги додаткової грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.
Отже і ч. 3 ст. 115 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, і положеннями чинного Кодексу України з процедур банкрутства передбачено імперативні норми щодо виникнення права у арбітражного керуючого вимагати додаткову грошову винагороду з моменту фактичного погашення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Саме ч.3 ст.115 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керувалися сторони укладаючи мирову угоду, в якій встановили розмір додаткової винагороди арбітражного керуючого у відсотковому відношенні від обсягу погашених вимог кредиторів, що цілком відповідає положенням чинного на той час Закону.
Як вже було зазначено вище, за умовами мирової угоди заборгованість за реєстром вимог кредиторів другої черги погашається на умовах розстрочення платежу, та має бути сплачена протягом 6 місяців, починаючи із місяця, вступного за місяцем, в якому судом затверджено дану мирову угоду. Заборгованість за реєстром вимог кредиторів третьої черги погашається на умовах відстрочення платежу строком на 3 роки з дати затвердження мирової угоди господарським судом та має бути сплачена протягом 30 календарних днів зі спливом цього строку, а заборгованість за реєстром вимог кредиторів четвертої черги погашається на умовах відстрочення платежу на 7 років з дати затвердження мирової угоди господарським судом та має бути сплачена протягом 30 календарних днів зі спливом цього строку.
Тобто, після фактичного виконання боржником своїх зобов’язань перед кредиторами, з урахуванням встановленої умовами мирової угоди відстрочки чи розстрочки, у арбітражного керуючого виникає право на отримання встановленої додаткової винагороди.
Проте, відповідно до положень ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Отже, боржник міг достроково виконати свій обов’язок та не чекаючи настання встановленого відстроченого чи розстроченого строку, повністю розрахуватися з кредиторами грошовими коштами отриманими від інвестора, і саме на цей випадок сторони в мировій угоді передбачили, що виплата додаткової винагороди здійснюється боржником за рахунок коштів, наданих інвестором, із відстрочкою виконання зобов'язання на 3 місяці з дня затвердження мирової угоди господарським судом.
Тобто, умови мирової угоди передбачали 3-х місячну відстрочку для виплати арбітражному керуючому додаткової винагороди, проте, в будь-якому випадку лише після фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення. Викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Проте, державний виконавець не звертався до суду із заявою про роз’яснення судового рішення в порядку ст. 245 ГПК України, а також не скористався своїми правами та не з’ясував питання фактичного погашення боржником вимог конкурсних кредиторів, для встановлення факту порушення боржником строку сплати арбітражному керуючому додаткової грошової винагороди за умовами мирової угоди.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.
Проте, державним виконавцем дану норму Закону було порушено.
Крім того, державним виконавцем не було враховано, що боржником 11 травня 2019 року було в добровільному порядку сплачено арбітражному керуючому додаткову винагороду в розмірі 76 408 грн. 52 коп., що складає 3% від суми погашених вимог кредиторів другої черги в розмірі 2 546 950,82 грн.
Не зважаючи на даний факт, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з боржника додаткової винагороди виходячи з непогашених вимог кредиторів в загальному розмірі 20 330 696 грн. 30 коп., хоча сума відстрочених та непогашених вимог кредиторів станом на 24 грудня 2020 року становила лише 17 783 745 грн. 48 коп., але відстрочка виконання рішення, надана судом на цю суму, не закінчилася, як наслідок не закінчилася відстрочка надана судом на стягнення 533 512 грн. 36 коп. (3% додаткової винагороди арбітражному керуючому).
При цьому, виконавчий збір було вирішено стягнути в розмірі 60 992 грн. 10 коп., а не 53 351 грн. 23 коп. (10% від суми що підлягає стягненню).
Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Оскільки підстав для відкриття виконавчого провадження станом на 24 грудня 2020 року у державного виконавця не було і виконавчий документ підлягав поверненню, то всі постанови від 24 грудня 2020 року, які були прийняті у зв’язку з відкриттям виконавчого провадження підлягають скасуванню (в межах заявлених вимог).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 234, 343 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В. Васянович
_03_03.png)
