Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Постанова Верховного Суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

19 лютого 2019, 13:10

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційні скарги прокурора та одного із засуджених на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду. Згідно з вироком місцевого суду одна особа була засуджена за ч. 2 ст. 343 КК України (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища), а друга за ч. 1 ст. 366 цього Кодексу (службове підроблення). Апеляційний суд залишив це судове рішення без змін.

У касаційній скарзі один із засуджених ставив питання, зокрема, про закриття кримінального провадження за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України. На думку особи, місцевий суд не встановив мети та мотиву вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до вироку підполковник міліції (засуджений, який подав касаційну скаргу), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення втручання в діяльність двох працівників правоохоронного органу (ДАІ) при виконанні ними своїх службових обовʼязків, та використовуючи своє службове становище і владні повноваження, неодноразово у категоричній формі, а також шляхом умовлянь та обіцянок залагодити в майбутньому будь-які проблеми по службі здійснював вплив на згаданих осіб. Так, підполковник міліції наполягав на тому, щоб вони прийняли незаконне рішення – склали протоколи про адміністративне правопорушення щодо кількох власників автомобілів за відсутності на те правових підстав.

Як зазначається в постанові ВС, відповідно до ст. 343 КК України втручання слід розуміти як конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконання працівниками правоохоронних органів службових обовʼязків або на досягнення прийняття неправомірного рішення. Вплив може проявлятися в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити в наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі.  

Злочин вважається закінченим з моменту втручання в діяльність працівника правоохоронного органу незалежно від того, чи призвело це до прийняття ним незаконного рішення, чи перешкодило виконанню обовʼязків. Потерпілими від злочину є тільки працівники правоохоронних органів.

Кваліфікація дій за ч. 2 ст. 343 КК України має місце, якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу вчинено службовою особою з використанням свого службового становища. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Здійснюючи вплив на працівника правоохоронного органу з використанням свого службового становища, службова особа використовує права та повноваження, надані їй за посадою або у звʼязку з певною службовою діяльністю, що правильно встановлено місцевим судом у вироку.  

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом та метою – перешкодити виконанню потерпілим службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень. Особа, що його вчиняє, усвідомлює неправомірність і суспільну небезпечність впливу на працівника правоохоронного органу й бажає втрутитись у його діяльність з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень.

Мотивами вчинення злочину є внутрішнє спонукання (потреби, інтереси, прагнення тощо), що викликало у підозрюваного, обвинуваченого рішучість вчинити діяння за умови усвідомлювання його протиправного характеру. Мотив органічно пов’язаний з метою злочину.

На думку колегії ККС ВС, встановлені судом обставини повністю спростовують доводи засудженого щодо відсутності мети та мотиву вчинення злочину; суд всебічно, повно та обʼєктивно дослідив наявні в матеріалах кримінального провадження докази в сукупності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України.

Касаційну скаргу засудженого ВС залишив без задоволення, а касаційну скаргу прокурора, який просив, зокрема, звільнити обох засуджених від призначених покарань у звʼязку із закінченням строків давності, – задовольнив.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/76566489.

 

За повідомленням прес-служби суду