Ухвала № 01/3070 від 6 листопада 2014 року

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06 листопада 2014 року                                               Справа № 01/3070

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого – судді Чевгуза О.В., при секретарі Олійник І.С., за участю учасників провадження у справі:

від кредиторів: представники не з’явились,

від боржника: представник не з’явився,

розпорядник майна: не з’явилася,

від Державного агентства резерву України – представник не з’явився,

Лисик М.А. – прокурор,

Кузьменко А.О. – представник за довіреністю Головного управління юстиції у Черкаській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області заяву відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області про звернення стягнення на майно боржника

у справі за заявою Верхняцької дослідно-селекційної станції інституту коренеплідних культур Української Академії Аграрних Наук

до державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області

про визнання банкрутом, - 

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» (с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області, код ЄДР 32741501).

Ухвалою від 16 лютого 2010 року введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою від  06 серпня 2013 року розпорядником майна державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» призначено арбітражного керуючого  Куделю Марію Олександрівну.

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області (далі – заявник) направив до суду заяву про звернення стягнення на майно боржника.

Представники заявника, кредиторів, боржника, Державного агентства резерву України та розпорядник майна у судове засідання не з‘явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву про звернення стягнення на майно такою, що не підлягає до задоволення з таких правових підстав та мотивів.

Відповідно до п. 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діє з 19 січня 2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» порушене ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року, тобто до моменту набрання чинності Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діє з 19 січня 2013 року),  тому положення цього Закону під час розгляду даної справи не застосовуються. 

Згідно із ст. 4¹ Господарського процесуального кодексу України  (далі – ГПК України) господарські суди розглядають  справи  про  банкрутство  у порядку  провадження,  передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом  України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання  його   банкрутом» (далі – Закон).

Відповідно до ст. 12 Закону господарський  суд  має  право  за  клопотанням сторін або учасників  провадження  у  справі  про  банкрутство  чи  за  своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

         Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити  укладати  без згоди  арбітражного керуючого угоди,  а також зобов’язати боржника передати цінні папери,  валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

         Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським  судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Як зазначає Президія Вищого господарського суду України в п. 7.1 Рекомендацій від 04 червня 2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з частиною 1 статті 12 Закону господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, в тому числі передбачені статтею 67 ГПК України.

З метою забезпечення вимог кредиторів господарським судом Черкаської області було накладено арешт на майно боржника.

На даний час триває процедура розпорядження майном боржника.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009  №15 зазначено, що згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами. Водночас потрібно мати на увазі, що відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів. Тому не підлягає зупиненню виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами.

Дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю  та життю громадян, а тому не підлягає зупиненню виконавче провадження за виконавчими документами, які підтверджують ці категорії вимог.

Дія мораторію поширюється виключно на вимоги виконавчих документів, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов’язально-правового характеру на всі види забезпечення виконання зобов’язань неплатоспроможного боржника, зокрема зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо.

Таким чином, Законом визначено проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, незалежно від порушення виконавчого провадження.

У поданому до господарського суду клопотанні про зняття арешту з частини майна боржника заявник, посилаючись на зведене виконавче провадження №4930413 про стягнення з боржника у даній справі заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб, просить надати згоду на продаж частини майна боржника для погашення заборгованості по заробітній платі.

Всього заявник просить звільнити з під арешту 51 одиницю автотракторної техніки, вартість якої не повідомляється.

До заяви про надання згоди на продаж майна заявником додані копії виконавчих документів про стягнення заборгованості із заробітної плати із боржника на користь шести колишніх працівників боржника на суму 33490 грн. 73 коп.

Таким чином, приймаючи до уваги ті обставини, що у справі про банкрутство підприємства-боржника триває процедура розпорядження майном боржника, заявником майно боржника не було продане до порушення провадження у справі про банкрутство і  розподілу грошових сум від його продажу не відбувається, зведене виконавче провадження підлягає до обов’язкового зупинення, а тому суд не вбачає за можливе надати згоду на продаж майна боржника.

         При цьому, суд також приймає до уваги ті обставини, що продаж майна підприємства – боржника поза межами процедур у справі про банкрутство суперечить принципу черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, порушить права та законні інтереси кредиторів і боржника та унеможливить відновлення платоспроможності боржника.

         Керуючись ст. 86 ГПК України, ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області про надання згоди на примусову реалізацію майна державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області – автотракторної техніки, відмовити повністю.

СУДДЯ                                                                              О.В. Чевгуз