flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала по справі № 01/5026/333/2011 від 13 червня 2017 року (визнання договору недійсним)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13 червня 2017 року

Справа № 01/5026/333/2011

       вх. №7301/17 від 29.03.2017

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання  Яцен Ю.Ф., за участю: особистоарбітражного керуючого Звєздічева М.О. (розпорядник майна), Курило М.П. (від військової прокуратури Центрального регіону України, прокурор військової прокуратури Черкаського гарнізону, посвідчення №033225, видане 05.05.2015, дійсне до 05.05.2020), Бєляніна В.В. (від ТОВ "Інтер Сталь-пласт", директор), представників за довіреностями – Кураси С.А. (від боржника), Похилюк С.М. (від управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області), Серьогіна В.І. (від ТОВ "Інтер Сталь-Пласт"), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявника   управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської

                   області

про            визнання недійсним укладеного з ТОВ "Інтер Сталь-Пласт"

                   договору від 25.12.2015 №52 та повернення перерахованих

                   боржником за вказаним договором коштів 

у справі за заявою

ініціюючого кредитора управління Пенсійного фонду України в

                                          Соснівському районі м.Черкаси

до боржника                   державного підприємства "Черкаське будівельно-монтажне управління"

про                                   визнання банкрутом, –

УСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області подано заяву від 28.03.2017 №5341/12 з вимогами: визнати недійсним договір від 25.12.2015 №52, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" (в особі директора Беляніна В.В.) та державним підприємством "Черкаське будівельно-монтажне управління" (в особі в.о. диреетора Бабій О.П.); стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" на користь державного підприємства "Черкаське будівельно-монтажне управління" кошти у загальній сумі 3123300,00 грн.

Заяву мотивовано тим,

що 25.12.2015 між ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" та ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" був укладений договір №52 (далі – Договір №52), згідно з яким продавець (ТОВ "Інтер Сталь-Пласт") зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором №52, передати у власність покупця (ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління") товар (труби поліетиленові ДСТУ Б В.2.7-1551:2008), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах Договору №52;

що Договір №52 було укладено під час проведення судової процедури розпорядження майном відносно ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" у межах справи про банкрутство останнього №01/5026/333/2011;

що згідно з п.3.1, п.3.6 Договору №52 загальна сума останнього складає 3123300,00 грн., оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця, вказаний у Договорі №52 та видаткових накладних, протягом 30-ти календарних днів від дати відвантаження товару, що датою платежу вважається дата зарахування коштів  на поточний рахунок продавця;

що з 25.12.2015 умовами укладеного Договору №52 було передбачено розпорядження коштами боржника у загальній сумі 3123300,00 грн;

що згідно з виписками по рахунку боржника №26004423614, відкритому у АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, на виконання Договору №52 з рахунку ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" на користь ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" було перераховано кошти у сумі 3123300,00 грн.,

що згоди на укладання Договору №52 ні розпорядник майна боржника, ні комітет кредиторів, не надавали;

що вказані обставини порушують права та інтереси кредиторів і, зокрема, особисто заявника як кредитора і як члена комітету кредиторів.

У судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві.

Відповідач, ТОВ "Інтер Сталь-Пласт", у направленому суду відзиві від 11.04.2017 (вх.суду №8718/17 від 18.04.2017), письмових поясненнях від 13.06.2017 (вх.суду №12675/17 від 13.06.2017) та його представники у судових засіданнях проти вимог заперечили і пояснили,

що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343) визначає виключне коло осіб, які можуть звертатись із заявами і що такими особами є керуючий санацією (ч.11 ст.17) та ліквідатор (ч.1 ст.25 та ч.10 ст.17) і не надає такого права кредитору,

що до спірних правовідносин не можна застосовувати загальні норми ЦК України та ГК України, а слід застосовувати виключно спеціальні норми Закону-2343 про визнання угод боржника недійсними і що вказаний Закон містить вичерпний перелік підстав визнання правочинів боржника недійсними, однак заявник таких не вказує і не доводить;

що за Договором №52 ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" не відчужувало, а навпаки придбало майно (труби поліетиленові) для забезпечення власної господарської діяльності, а в оплату за придбане майно перерахувало грошові кошти у сумі 3123300,00 грн. ТОВ "Інтер Сталь-Пласт";

що грошові кошти не відносяться до майна, не є активом, корисність якого може зменшитися, або який підлягає амортизації та яке підлягає оцінці і має балансову вартість, отже інтереси кредиторів з боку ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" не порушені;

що Договір №52 не є угодою, зазначеною у ч.13 ст.13 Закону-2343, тому при його укладенні не вимагалося погодження розпорядника майна;

що факт перебування ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" у процедурі банкрутства став відомим ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" лише після отримання заяви від 28.03.2017;

що чинним законодавством прямо не передбачено обов'язку контрагента перевіряти повноваження виконавчого органу юридичної особи, з якою він укладає договір;

що боржник (ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління") навмисно не повідомив розпорядника майна та комітет кредиторів про намір укласти договір (угоду),

що не вбачає ніяких варіантів реституції.

Представник боржника заявлені вимоги підтримав, у письмовому поясненні від 03.05.2017 (вх.суду №9689/17 від 04.05.2017) та представник у судовому засіданні і пояснив,

що попередній керівник боржника (Бабій О.П.) не мав права підписувати Договір №52, оскільки не отримав згоди на це комітету кредиторів та розпорядника майна, отже не мав достатньої цивільної дієздатності для його укладення;

що обставини перебування боржника у процедурі банкрутства є загальнодоступними і ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" міг про них дізнатися як безпосередньо від боржника так і з відомостей в мережі Інтернет;

що, підписуючи Договір №52, Бабій О.П. розпорядився майном (коштами) підприємства-боржника балансовою вартістю понад 1 відсоток вартості всього майна ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління",

що розпорядившись майном підприємства-боржника, Бабій О.П. діяв не в інтересах юридичної особи, не розумно та з перевищенням своїх повноважень, чим порушив ст.203 ЦК України, ст.13 Закону-2343,

що на даний час на балансі ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" обліковується і наявна в натурі труба ПЕ 100 SDR 17 315 у кількості 328,5 метрів погонних на загальну суму 353794,50 грн., а решта використана при виконанні підрядних робіт;

що у разі задоволення заяви необхідно застосувати повну реституцію.

Розпорядник майна боржника заяву і доводи заявника та боржника, підтримав і пояснив, що наслідком визнання Договору №52 недійсним має бути зобов'язання боржника повернути отриманий за цим договором товар (труби) ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" та стягнути з останнього сплачені боржником за вказаним договором кошти.

Представник Боримської Н.І., а також прокурор військової прокуратури Черкаського гарнізону заявлені вимоги підтримали.

Представники ТОВ "Мілітарі" та Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишили вирішення заяви на розсуд суду.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від членів комітету кредиторів (державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, ТОВ "Мілітарі", ТОВ "ЛеАСплюс", Зубенко А.І., Зубенко І.В.), а також Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343).

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Ухвалами суду: від 21.02.2011 – порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника; від 05.04.2011 – введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна  боржника призначено арбітражного керуючого Ноговського І.Л.; від 02.09.2011 – затверджено реєстр вимог кредиторів (та визнано вимоги заявника на суму 455178,55 грн.); від 09.11.2011 – затверджено мирову угоду, провадження у справі припинено, сксовано арешт на майно боржника. Ухвалою суду від 18.03.2014 мирову угоду розірвано, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ноговського І.Л., однак якого ухвалою суду від 26.05.2016 усунуто від виконання обов'язків останнього та розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

Згідно із поданим боржником фінансовим звітом станом на 31.12.2013 активи боржника складали 3419 тис. грн., а станом на 31.12.2014 – 13781,4 тис. грн. (а.с.68 т.16).

25.12.2015 між ТОВ "ІнтерСталь-Пласт" (продавець) та державним підприємством "Черкаське будівельно-монтажне управління" (покупець),  було укладено договір №52 (далі-Договір №52), згідно з яким продавець на умовах договору зобов’язується передати у власність покупця труби поліетиленові ДСТУ Б В.2.7-151:2008, а покупець зобов'язується прийняти товар і здійснити його оплату. Загальна ціна Договору №52 складає 3123300,00 грн.

На виконання Договору №52, згідно з платіжними дорученнями від 29.12.2015 №638 на суму 1000034,00 грн. та від 30.12.2015 №648 на суму 2123266,00 грн. з рахунку ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" було перераховано ТОВ "ІнтерСталь-Пласт" кошти у сумі 3123300,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 31.12.2015 №428 на суму 3123300,00 грн.,та довіреністю від 29.12.2015 №86 на отримання від ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" цінностей продавець передав покупцю трубу ПЕ 100 SDR 17315 у кількості 2900 м.п.

Отримана труба була частково використана боржником покупцем у виробничій діяльності, залишок наявної у боржника невикористаної труби ПЕ 100 SDR 17315 складає 328,5 метрів погонних на загальну суму 353794,50 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2016 Ноговський І.Л. був усунений від виконання обов’язків розпорядника майна боржника та призначений на вказану посаду арбітражний керуючий Звездічев М.О. На запит останнього Ноговський І.Л. повідомив, що згоди на укладення будь-яких угод боржником не надавав.

Вищевказані обставини підтверджуються наступними доказами: договором від 25.12.2015 №52 (а.с.4 т.17, а.с.с.96, а.с.124 т.17); банківськими виписками АТ "Райффайзен Банк Аваль" по рахунку №26004423614 з (а.с.6 т.17, а.с.95 т.17); фінансовими звітами ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" на 30.09.2015, на 31.12.2015 (а.с.7,8 т.17); запитом арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від 06.02.2017, направленим на адресу Ноговського І.Л. щодо надання/ненадання останнім згоди на укладання боржником договорів (угод) та відповіддю Ноговського І.Л. на вказаний запит від 27.02.2017 (а.с. 9-12 т.17); довідкою ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" від 03.05.2017 №76 (а.с.74 т.17); рахунком на оплату від 29.12.2015 №617 на суму 3123300,00 грн., у т.ч ПДВ: 520550,00 грн. (а.с. 75, а.с.121 т.17); видатковою накладною від 31.12.2015 №428 на суму 3123300,00 грн., у т.ч ПДВ: 520550,00 грн. (а.с. 76, а.с.122 т.17); довіреністю від 29.12.2015 №86 на отримання від ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" цінностей (а.с.123 т.17); платіжними дорученнями від 29.12.2015 №638 на суму 1000034,00 грн., від 30.12.2015 №648 на суму 2123266,00 грн. (а.с.93-94 т.17);

Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами у цій справі є підстави, передбачені цивільним законодавством.

Так, відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 139 ГК України майном у цьому кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Згідно з ч.5 цієї статті коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Однак, Договір №52 суперечить актам цивільного законодавства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), зокрема:

  1. Договір укладений після порушення справи про банкрутство на стадії розпорядження майном без погодження з розпорядником майна.

Так, згідно із частиною 13 ст.13 Закону-2343 "керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника."

Виходячи із аналізу вказаних норм вбачається, що поняття, яке вжите в абз.4 ч.13 ст.13 Закону "інше майно", включає в себе і кошти в національній валюті, які згідно із ст.139 ГК України є складовою поняття "майно" у сфері господарювання. Кошти, наявні на рахунку боржника, включаються до балансу і є активом боржника.

Судом установлено факти,

що арбітражний керуючий Ноговський І.Л. будь-якого погодження на укладення Договору №52 не надавав і офіційних запитів від боржника про намір його укладення не отримував,

що 1% балансової вартості активів складає 34,19 тис. грн. (станом на 31.12.2013) та 137,814 грн. (станом на 31.12.2014), в той час як сума Договору №52 складає 3123,300 тис.грн. (станом на дату укладення 24.11.2014).

  1. Договір укладений після порушення справи про банкрутство на стадії розпорядження майном без погодження з комітетом кредиторів.

Згідно із частиною 8 ст. 16 Закону про банкрутство "до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість". Статтею 1 Закону-2343 визначено, що значні угоди – це угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

Суд вважає, що зазначеною нормою установлено обмеження саме боржнику (а не виключно арбітражному керуючому)  укладати угоди, щодо значних угод, оскільки на стадії розпорядження майном боржника арбітражний керуючий не має права на укладення угод від імені боржника (зокрема, ч.9 ст.13 Закону-2343 такого права не передбачає).

Судом установлено факт відсутності рішення комітету кредиторів на укладення Договору №2411-14 та факт укладення значної угоди.

Таким чином, судом установлено ті обставини, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пунктів 5, 7 і 11 Пленуму Верховного Суду України від 05.11.2009 №9: відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Заявником заявлено вимогу стягнути з ТОВ "ІнтерСталь-Пласт" кошти у сумі 3123300,00 грн. сплачені згідно з Договором №52, яку суд розцінює як вимогу застосувати правові наслідки визнання його недійсним.

Оскільки ТОВ "ІнтерСталь-Пласт" отримало на виконання договору кошти у сумі 3123300,00 грн., останні підлягають поверненню боржнику.

Оскільки ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" отримало на виконання договору трубу ПЕ 100 SDR 17315 у кількості 2900 м.п. остання підлягає поверненню відповідачу.

Разом з тим, у ході розгляду справи установлено, що ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" частково використало передану їй трубу 2571,5 м на суму 2769505,5 грн. і вона не може бути повернена в натурі. У зв’язку з цим з ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" зобов’язане відшкодувати вартість використаної труби. Враховуючи виникнення у зв’язку з визнанням Договору №52 зустрічних грошових зобов’язань на суму 2769505,5 грн. у його сторін суд вважає за необхідне їх зарахувати, у зв’язку з чим необхідно стягнути з ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" на користь "Черкаське будівельно-монтажне управління" 353794,50 грн., а з ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" на користь ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" трубу ПЕ 100 SDR 17315 в кількості 328,5 метрів погонних на загальну суму 353794,50 грн. (разом з ПДВ).

Суд відхиляє доводи ТОВ "ІнтерСталь-Пласт"

про неможливість застосування до спірних правовідносин загальних норми ЦК України та ГК України – оскільки такі висновки спростовуються правовими позиціями Верховного Суду України у вищеназваній постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 (№3-304гс16) та від 16.11.2016 у справі №908/560/16.

про те, що грошові кошти не відносяться до майна, яке має балансову варість – оскільки такі доводи суперечать положенням ст. 139 Господарського кодексу України;

про те, що Договір №52 не є угодою у розумінні ст.13 Закону-2343  – оскільки поняття договір, угода є ідентичними (виходячи з аналізу наприклад п.1 ч.1 ст.11. ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України);

про те, що їм не було відомо про порушення провадження у справі про банкрутство боржника – оскільки відомості про поновлення провадження у справі про банкрутство були оприлюднені у порядку визначеному Законом на сайті Вищого господарського суду України, номер публікації 1778, дата публікації 21.03.2014;  

про відсутність обов’язку перевіряти повноваження керівника контрагента та неповідомлення останнім про наявність щодо нього провадження у справі про банкрутство – оскільки відповідно до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідно до ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Обмеження стосовно боржника, який перебуває у процедурах банкрутства, порядок доведення до загального відома усіх осіб інформації про такого боржника визначено законами. Доводи про незнання про обмеження є фактично доводами про незнання закону, яке не звільняє від відповідальності. Доказів обставин про те, що ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" не міг не знати про справу про банкрутство не вказано і не надано.

про те, що Закон-2343 визначає виключне коло осіб, які можуть звертатись із заявами про визнання договору недійсним і що заявник до таких осіб не належить – оскільки заявник є кредитором боржника і членом комітету кредиторів, тому суд вважає, що Договір №52, який укладений з порушенням закону саме у процедурі розпорядження майном, тягне за собою порушення права заявника-кредитора на отримання задоволення за рахунок безпідставно переданих відповідачу коштів та права заявника-члена комітету кредиторів  на вирішення питання щодо можливості його укладення.

Так, відповідно до ст.1, ст.4-1, п.7 ч.1 ст.12 ГПК України: (…) юридичні особи (…) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів; господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; господарським судам підвідомчі (…) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (…).

Положення п.7 ч.1 ст.12 ГПК України є аналогічними до положень ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212), однак цю норму до ГПК України внесено цим же Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, і з часу внесення цих змін нова норма ГПК України поширюється і на заяви, які подаються у справах про банкрутство, які розглядаються за правилами Закону-2343 

У постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 (№3-304гс16) Верховний Суд України дійшов висновку, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 06.07.2016 №925/660/14, від 19.10.2016 у справі №925/1201/15, від 20.12.2016 №910/5266/16.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. На суд не покладено обов’язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи. Кожна сторона повинна самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх вимог, які вважає необхідними, належними і достатніми. Саме сторона має вказати на конкретний доказ, особу, у якої він знаходиться, та обставини, які доказ спростує чи підтвердить, при поданні суду відповідного клопотання. При цьому суд приймає до уваги строк розгляду спору, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

У зв’язку із задоволенням вимог судові витрати у розмірі 1600 грн. підлягають стягненню з ДП "Черкаське будівельно-монтажне управління" та ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" на користь Державного бюджету України по 800 грн.

Керуючись ст.4-1, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, п.4 ст.24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

УХВАЛИВ:

  1. Заяву управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області від 28.03.2017 без номера задовольнити частково.

1.1.Визнати недійсним договір від 25.12.2015 №52, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" та державним підприємством "Черкаське будівельно-монтажне управління";

1.2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" (53208, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Кооперативна,3, ідентифікаційний    код    39839045)    на   користь    державного    підприємства

"Черкаське будівельно-монтажне управління" (18026, м.Черкаси, вул. Одеська,1, ідентифікаційний код 07848615) 353794,50 грн. (триста п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто чотири гривні п'ятдесят копійок).

Наказ видати.

1.3.Стягнути з державного підприємства "Черкаське будівельно-монтажне управління" (18026, м. Черкаси, вул. Одеська, 1, ідентифікаційний код  07848615) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" (53208, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Кооперативна, 3, ідентифікаційний код 39839045) трубу ПЕ 100 SDR 17315 в кількості 328,5 метрів погонних на загальну суму 353794,50 грн. (разом з ПДВ).

Наказ видати.

1.4.У решті вимог відмовити.

  1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Сталь-Пласт" (53208, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Кооперативна,3, ідентифікаційний код 39839045) 800 грн. (вісімсот гривень) судового збору в доход державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ - 37993783; банк - ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок - №31215256700001; код класифікації доходів бюджету -22030106).

Наказ видати.

  1. 3. Стягнути з державного підприємства "Черкаське будівельно-монтажне управління" (18026, м. Черкаси, вул. Одеська, 1, ідентифікаційний код 07848615) 800 грн. (вісімсот гривень) судового збору в доход державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ - 37993783; банк - ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок - №31215256700001; код класифікації доходів бюджету -22030106).

Наказ видати.

Ухвала суду набрала законної сили у день її проголошення, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 20.06.2017.

Направити цю ухвалу арбітражному керуючому Звєздічеву М.О., членам комітету кредиторів (4), Міністерству юстиції України, Міністерству оборони України, військовій прокуратурі Черкаського гарнізону, Головному територіальному управлінню юстиції у Черкаській області, а також рекомендованим листом з повідомленням ТОВ "Інтер Сталь-Пласт" (53208, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Кооперативна, 3), боржнику.

Суддя                                                                      Хабазня Ю.А.