Ухвала по справі № 01/5026/839/2011 від 20 листопада 2015 року № 2 (визнання недійсним договору)

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Макарченко Н.П, за участю: особисто – Юдицького О.В., ліквідатора банкрута, представників – Ніколаєва О.В. (від ТОВ «Агро-Колос 05»), Крупного О.Г. (від ПАТ Акціонерного банку «Укргазбанк»), не з’явились – представники від ініціюючого кредитора, ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ПП «Золотоніська птахофабрика», ТОВ «Агро Інжиніринг», ПП "ЕВРО ВЕТ" (правонаступник ПП «Артбудінвест»), ТОВ «Агрополь Україна», розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за заявою

ініціюючого кредитора    публічного акціонерного товариства

                                             "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до боржника                      дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"

про                                      визнання  банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Боржником у особі ліквідатора банкрута (далі – заявник) подано заяву від 14.03.2013 №7042/01-839-2011, (вх. суду №4726/13 від 18.03.2013, а.с.12 т.6) до відповідача приватного підприємства "Артбудінвест", про визнання недійсним договорів оренди транспортних засобів від 15.07.2012.

Згідно з договором від 15.07.2012 року  орендодавець ДП «Золотоніський комбікормовий завод» передав, а орендар, ПП «Артбудінвест» взяв у тимчасове платне користування транспортні засоби: автомобіль марки SCANIA, модель P420LA6X2HNA, державний номер CA 6880 AK, шасі (рама) №XLEP6X20005173942, рік випуску 2007, тип C2, а також напівпричіп (цистерна) марки VANHOOL, модель TP 331/13, CS80/1-700, державний номер CA 0668 XT, кузов 512282/4701, рік випуску 1988, тип - компресор для видування С2 (далі – Договір 1).

Згідно з договором від 15.07.2012 орендодавець ДП «Золотоніський комбікормовий завод» передав, а орендар, ПП «Артбудінвест» взяв у тимчасове платне користування транспортні засоби: автомобіль марки SCANIA, модель P420LA6X2HNA, державний номер CA6877AK, шасі (рама) №XLEP6X20005173054, рік випуску 2007, тип – C2, а також напівпричіп (цистерна) марки FELDBINDER, модель: CS80/1-700, державний номер CA 0667 XT, кузов W09334B2NVOF344, рік випуску 1997, тип - компресор для видування С2 (далі – Договір 2).

 Також заявлено вимогу про застосування правових наслідків визнання Договорів-1 і 2 недійсним, а саме про застосування двосторонньої реституції і зобов’язання ПП "Атрбудінвест" повернути боржнику отримані ним відповідно до договорів оренди транспортних засобів від 15.07.2012 року та актів приймання-передачі транспортні засоби.

Підставами визнання Договору недійсним заявником вказано ті обставини, що Договір укладено у процедурі розпорядження майном боржника без згоди розпорядника майна, у порушення п.13 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343); що балансова вартість переданих в оренду транспортних засобів (1915067,82 грн.) перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника (станом на 30.06.2012 первинна вартість основних засобів становить 2012128,73 грн.), у зв’язку з чим договори оренди транспортних засобів від 15.07.2012 року повинні бути укладені виключно за погодженням з розпорядником майна; що за період використання орендованого транспорту, а саме з 15.07.2012  до 22.11.2012, відповідач не проводив оплату за їх використання, чим наносив боржнику додаткові збитки; що 22.11.2012 відповідачу було направлено повідомлення №6741/01-839-2012 про розірвання Договорів-1 і 2 з вимогою повернути транспортні засоби боржнику, однак вимога не виконана до цього часу незважаючи ні на розірвання договору ні на закінчення строку його дії; що транспортні засоби, які перебувають в оренді ПП «Артбудінвест», одночасно є заставним майном АБ «Укргазбанк», однак банк не надавав згоди боржнику на передачу заставного майна в оренду, що є порушенням умов договорів застави; що вказаними Договорами 1 і 2 боржнику нанесені значні збитки у вигляді не отриманої щомісячної орендної плати у розмірі по 3000 грн. в той час як амортизаційні відрахування складають відповідно 12108,43 грн., і 14643,57 грн., які орендна плата не покриває; що спірні договори є довгостроковими (понад один рік) та не передбачають одержання будь-яких позитивних результатів для товариства навіть в довгостроковій перспективію.

Вимоги обгрунтовано посиланням на ст.25 та ч.10 ст.17, ч.13 ст.13 Закону-2343, ст. 41, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212), а також ст.215, 216 ст.203 Цивільного кодексу України.

29.01.2015 заявником подано заяву №02-01/8975/01-839 (а.с.233 т.10) про зміну підстав позову та зменшення розміру вимог, у якій він відмовився від вимоги про визнання Договорів 1 і 2 недійсними, однак залишив вимогу про повернення транспортних засобів боржнику.

04.06.2015 заявником подано заяву №02-01/9360/01-839 (а.с.28 т.12)  з доказами прийняття рішень у справах господарського суду м. Києва №910/18089/14, №910/29069/14 і №910/29070/14 про стягнення з відповідача коштів за неналежне виконання Договорів-1 і 2.

15.10.2015 заявником подано заяву №02-01/10038/01-839 (а.с.131 т.13) про відкликання заяви від 04.06.2015 №02-01/9360/01-839 і підтримання вимог за первісною заявою.

Ухвалою суду від 27.05.2015 залучено до участі у справі при розгляді заяви боржника від 14.03.2013 №7042/01-839-2011 як відповідача – приватне підприємство "Артбудінвест", правонаступником якого згідно з ухвалою суду від 22.10.2015 визнано приватне підприємство "ЕВРО-ВЕТ".

Згідно з ухвалою суду від 22.10.2015 також було заборонено приватному підприємству "ЕВРО-ВЕТ" (яке є правонаступником приватного підприємства «Артбудінвест» користуватися (в т.ч. використовувати за їх цільовим призначенням) транспортні засоби боржника, які є предметом спору.

Відповідач був неодноразово належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання з розгляду вимог заявника, однак, участі своїх представників у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

У письмових заявах, поясненнях та у судовому засіданні заявник вимоги підтримав і пояснив: що боржник в порушення вимог ст.13 Закону-2343 без згоди арбітражного керуючого-розпорядника майна уклав з відповідачем Договори 1 і 2, однак керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна мав право на укладення угод, оскільки балансова вартість майна складає більше 1%; що відповідно до ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення з підстав, передбачених ч.10 ст.17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, що відповідно до ч.10 ст.17 Закону про банкрутство  підставами визнання договору недійсним є, зокрема, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику, виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника; що відповідно до абз.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України існують підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину – двосторонньої реституції у частині повернення транспортних засобів; що керівник боржника Лисенко М.І. передав ліквідатору банкрута лише частину документів, яка підтверджує заборгованість ПП "Артбудінвест"; що листом розпорядника майна боржника від 12.05.2011 Лисенко М.І. був попереджений про установлені Законом-2343 обмеження щодо укладення угод.

Представник від ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" заяву боржника і доводи ліквідатора банкрута та його представників підтримав повністю, пояснив, що будь-яких дозволів на передачу транспортних засобів, які перебувають у нього у заставі згідно з договорами застави від 12.07.2007 АДЗ-08/07 та від 17.09.2007 АДЗ-08/07/1, не давав і запитів від боржника чи й від відповідача на отримання такого дозволу не отримував.

Відповідач у письмових відзивах від 16.04.2013 (а.с.3 т.7) та від 05.08.2015 (а.с.2 т.13) проти заявлених вимог заперечив повністю і пояснив, що акти здачі-прийняття робіт з Договорами за період з 31.07.2012 по 29.2012 підписані арбітражним керуючим Юдицьким О.В. і такі дії є доказами схвалення Договорів 1 і 2; що п.13 ст.13 Закону-2343 не містить обмежень щодо передачі в оренду рухомого майна; що п.13 ст.13 Закону-2343 передачею в оренду не порушено, оскільки передача в користування не є "розпорядженням" майном; що Договори виконувалися, невиконання Договору не є підставою визнавати його недійсним; що заявник у порушення пунктів 3.1.5. Договорів не здійснював поточний і капітальний ремонт транспортних засобів, а відповідачем таких робіт виконано на 127314,48 грн.

Відповідно до статей 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343)

Заслухавши ліквідатора банкрута, його представників та представників відповідачів, дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 26.04.2011 №31194201 (а.с.43, т.6) рухоме майно боржника (транспортні засоби) перебувало у заставі згідно з договором застави від 12.07.2007 АДЗ-08/07 та від 17.09.2007 АДЗ-08/07/1 (обтяжувач ЧФ ВАТ АБ «Укргазбанк») про що здійснено запис 1 від 13.07.2007 №5295663 та запис 2 від 19.09.2007 №5687365 із визначенням забезпечення основного зобов’язання на суму 2020400 грн. (747700 + 1272700); об’єктами обтяження є транспортні засоби, які є предметом спірних Договорів 1 і 2.

Ухвалами суду від 18.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В. Останній листом від 12.05.2011 №2911/01-839-2011 направив повідомлення керівнику боржника про установлені Законом-2343 обмеження. Ухвалою суду від 11.06.2012 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника. Постановою суду від 24.07.2012 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Згідно з Договором 1 від 15.07.2012 орендодавець ДП «Золотоніський комбікормовий завод» передав, а орендар, ПП «Артбудінвест» отримав у тимчасове платне користування транспортні засоби: автомобіль марки SCANIA, модель P420LA6X2HNA, державний номер CA 6880 AK, шасі (рама) №XLEP6X20005173942, рік випуску 2007, тип C2, а також напівпричіп (цистерна) марки VANHOOL, модель TP 331/13, CS80/1-700, державний номер CA 0668 XT, кузов 512282/4701, рік випуску 1988, тип - компресор для видування С2. Договір-1 укладено на строк до 15.07.2014 з орендною платою у розмірі 3000,00 грн. на місяць.

Згідно з Договором 2 від 15.07.2012 орендодавець ДП «Золотоніський комбікормовий завод» передав, а орендар, ПП «Артбудінвест» отримав у тимчасове платне користування транспортні засоби: автомобіль Марки SCANIA, Модель P420LA6X2HNA, Державний номер: CA 6877 AK, Шасі (рама) №XLEP6X20005173054, Рік випуску 2007, тип – C 2, а також Напівпричіп (цистерна) марки FELDBINDER, Модель: CS80/1-700, Державний номер CA 0667 XT, Кузов W09334B2NVOF344, Рік випуску 1997, Тип - компресор для видування С2 (далі – Договір 2). Договір-1 укладено на строк до 15.07.2014 з орендною платою у розмірі 3000,00 грн. на місяць.

Відповідно до фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва, ДП «Золотоніський комбікормовий завод» актив боржника станом на 01.01.2011 складає 16372,00 тис. грн., станом на 01.01.2012 складає 15898,00 тис. грн.. Балансова вартість переданих арбітражному керуючому-ліквідатору основних засобів банкрута становила 2012128,73 грн.. Балансова вартість переданих в оренду транспортних засобів, згідно з розшифровкою статей балансу станом за 30.06.2012 (основні засоби рядок 031) становила 1915067,82 грн. (645267,25 грн. автомобіль SCANIA державний номер CA6880AK +297525,00 грн. напівпричіп (цистерна) державний номер CA0668XT +71666,66 грн. компресор для видування С2 +645267,25 грн. автомобіль SCANIA державний номер CA6877AK +183675,00 грн. напівпричіп (цистерна) державний номер CA0667XT +71666,66 грн. компресор для видування С2), що складає 11,69% від загальної вартості активів банкрута станом на 01.01.2011 та 12,04% від загальної вартості активів банкрута станом на 01.01.2012.

Вказані обставини підтверджуються вищеназваними Договорами 1 і 2, фінансовим звітом боржника, розшифровкою статей балансу, договорами застави, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також повідомленням розпорядника майна на адресу Лисенка М.І., письмовими поясненнями учасників провадження у справі про банкрутство боржника.

Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами є норми передбачені цивільним законодавством.

Визначаючи, у якому провадженні має здійснюватись розгляд такої вимоги (у банкрутному провадженні у цій справі чи у окремому позовному провадженні) суд виходить з того, що у межах справи про банкрутство господарський суд розглядає пов'язані спори на спеціальних підставах, які встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (зокрема ч. 11 ст. 17, ч. 8 ст. 18) або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті, які виникають з угод, укладених між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації. (Правові позиції Вищого господарського суду України у постановах від 19.12.2012 у справі №01/5026/1943/2011, від 12.03.2015 у справі №10/2456).

Спір про визнання договору недійсним, з підстав, передбачених цивільним законодавством, підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, оскільки пред’явлено з метою повернення відчуженого за цим договором майна до ліквідаційної маси (правові позиції у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі №5020-870/2011). Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку до суду із  заявою про визнання недійсним Договору звернувся боржник у особі його ліквідатора, здійснюючи свої повноваження, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України: зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 і 3 ст.207 Господарського кодексу України:  господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Аналізуючи установлені обставини справи на відповідність їх чинному законодавству суд приходить до таких висновків

1. Договори суперечать актам цивільного законодавства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), зокрема, Договори 1 і 2 укладено після порушення справи про банкрутство на стадії розпорядження майном без погодження з розпорядником майна. Так, згідно із частиною 13 ст. 13 Закону-2343 "керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника".

Судом установлено факти:

що розпорядник майна боржника, арбітражний керуючий Юдицький О.В. будь-якого дозволу на укладення Договорів 1 і 2 не давав і офіційних запитів від боржника про намір передати майно в оренду не отримував;

що балансова вартість майна, переданого в оренду за Договорами 1 і 2 складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника (як за кожним договором окремо, так і за обома договорами разом).

2. Договір суперечить актам цивільного законодавства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), зокрема Договори 1 і 2 укладено у порушення умов п.3.4.2 договорів застави від 12.07.2007 АДЗ-08/07 та від 17.09.2007 АДЗ-08/07/1 без погодження із заставодержателем. Передача транспортних засобів в оренду в порушення умов договору застави є порушенням ст.9 Закону України "Про заставу", відповідно до якої законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Судом установлено той факт, що заставодержатель будь-якого дозволу на укладення Договорів 1 і 2 не давав і офіційних запитів від боржника про намір передати майно в оренду не отримував.

3. Суд вважає доведеними поданими доказами і інші, вказані ліквідатором банкрута обставини, зокрема:

Договори 1 і 2 не виконано (оскільки факт невиконання є очевидним і визнається відповідачем – транспортні засоби не повернені, орендна плата не сплачена, є судові рішення про стягнення орендної плати);

виконання Договорів 1 і 2 завдає збитків кредиторам (оскільки розмір шкоди складає по обом договорам складає згідно з рішеннями господарського суду м. Києва у справах №910/18089/14, №910/26069/14 і №910/2970/14 відповідно 23718,00 грн., 63225,29 грн. і 66750,42 грн., дії з укладення Договору є неправомірними з огляду на порушення п.13 ст.13 Закону-2343, та ст.9 Закону України "Про заставу", шкода є причинним наслідком винних дій відповідача);

Однак, вказані обставини не можуть бути підставою для визнання договору недійсним у межах провадження у цій справі про банкрутство:

оскільки для застосування у сукупності абз.12 ч.1 ст.25 і ч.10 ст.17 Закону-2343 не доведено обставину "укладення договору до порушення провадження у справі про банкрутство";

оскільки для застосування у сукупності абз.12 ч.1 ст.25 і абз.2 ч.11 ст.17 Закону-2343 не доведено обставину "укладення угоди боржником із заінтересованими особами";

оскільки застосування до цих правовідносин абз.1 і 2 ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212) неможливе у зв’язку із необхідністю застосування положень Закону-2343.

Відповідно до пунктів 5, 7 і 11 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9: відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Судам слід враховувати, що в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК).

Відповідно до п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Боржником заявлено вимогу застосувати правові наслідки визнання недійсним договорів і зобов’язати відповідача передати боржнику отримані на виконання Договорів 1 і 2 транспортні засоби.

Суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів їх повернення боржнику.

Разом з тим, кошти отримані боржником на виконання Договорів 1 і 2 поверненню не підлягають, оскільки неможливо повернути вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди).

Суд відхиляє доводи ТОВ "Агро-Колос 05" щодо необхідності застосування наслідків спливу строків позовної давності – оскільки заяву боржником до суду подано 14.03.2013, а Договір укладено 15.07.2012.

Суд відхиляє доводи відповідача:

щодо відсутності підстав визнавати Договори недійсними внаслідок їх часткового виконання – оскільки відповідно до п.2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11: розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним; так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

щодо схвалення Договорів 1 і 2 діями ліквідатора банкрута – оскільки ні розпорядник майна боржника, ні комітет кредиторів боржника: не є органами управління боржника згідно з його Статутом; не є вищими органами управління боржника по відношенню до керівника боржника у процедурах банкрутства, а також оскільки керівник боржника не є представником розпорядника майна боржника чи комітету кредиторів. Інститут наступного "схвалення" правочину у Господарському кодексі України та Цивільному кодексі України (ст.241), передбачений для випадків перевищення компетенції, але не для випадку порушення закону. Конклюдентні дії сторони договору відповідно до норм цих кодексів можуть покладатися в основу рішення про наступне схвалення угоди лише у випадку, якщо ці конклюдентні дії передбачені у законі (ст.96,122,138,153,1158 ЦК України 84, 296 ГК України). Можливість же усунення порушення Закону про банкрутство шляхом схвалення незаконних дій керівника боржника Законом про банкрутство не передбачена, як не передбачена така дія і Законом України "Про заставу" (ст.9).

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

У зв’язку із задоволенням вимог судові витрати у розмірі 1147 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь боржника.

Керуючись ст.ст. 4-1, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                     УХВАЛИВ:

1.Визнати недійсним договір оренди транспортного засобу від 15.07.2012, укладений між дочірнім підприємством «Золотоніський комбікормовий завод» та приватним підприємством «Артбудінвест» (правонаступником якого є приватне підприємство "ЕВРО-ВЕТ), згідно з яким останнє отримало у тимчасове платне користування транспортні засоби: автомобіль марки SCANIA, модель P420LA6X2HNA, державний номер CA 6880 AK, шасі (рама) №XLEP6X20005173942, рік випуску 2007, тип C2, а також напівпричіп (цистерна) марки VANHOOL, модель TP 331/13, CS80/1-700, державний номер CA 0668 XT, кузов 512282/4701, рік випуску 1988, тип - компресор для видування С2. Зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє

2.Визнати недійсним договір оренди транспортного засобу від 15.07.2012, укладений між дочірнім підприємством «Золотоніський комбікормовий завод» та приватним підприємством «Артбудінвест» (правонаступником якого є приватне підприємство "ЕВРО-ВЕТ), згідно з яким останнє отримало у тимчасове платне користування транспортні засоби: автомобіль марки SCANIA, модель P420LA6X2HNA, державний номер: CA 6877 AK, шасі (рама) №XLEP6X20005173054, рік випуску 2007, тип – C 2, а також напівпричіп (цистерна) марки FELDBINDER, модель: CS80/1-700, державний номер CA 0667 XT, кузов W09334B2NVOF344, рік випуску 1997, тип - компресор для видування С2 (далі – Договір 2). Зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

3.Витребувати з приватного підприємства "ЕВРО_ВЕТ" (м.Миколаїв, Центральний район, вул. Димова, буд.74, ідентифікаційний код 35489425), яке є правонаступником приватного підприємства "Артбудінвест" на користь дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод (Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Обухова, 66-Б, ідентифікаційний код 35002242)

а) автомобіль марки SCANIA, модель P420LA6X2HNA, державний номер CA 6880 AK, шасі (рама) №XLEP6X20005173942, рік випуску 2007, тип C2, вартістю 645267,25 грн.;

б) напівпричіп (цистерна) марки VANHOOL, модель TP 331/13, CS80/1-700, державний номер CA 0668 XT, кузов 512282/4701, рік випуску 1988, вартістю 297525,00 грн.;

в) компресор для видування С2, вартістю 71666,66 грн.;

г) автомобіль марки SCANIA, модель P420LA6X2HNA, державний номер: CA 6877 AK, шасі (рама) №XLEP6X20005173054, рік випуску 2007, тип – C 2, вартістю 645267,25 грн.;

д) напівпричіп (цистерна) марки FELDBINDER, модель: CS80/1-700, державний номер CA 0667 XT, кузов W09334B2NVOF344, рік випуску 1997, тип - компресор для видування С2, вартістю 183675,00 грн..

в) компресор для видування С2, вартістю 71666,66 грн.;

4. Стягнути з приватного підприємства "ЕВРО_ВЕТ" (м.Миколаїв, Центральний район, вул. Димова, буд.74, ідентифікаційний код 35489425) на користь дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод (Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Обухова, 66-Б, ідентифікаційний код 35002242) 1147 грн. судового збору.

Направити дану ухвалу боржнику у особі ліквідатора банкрута (2 прим), членам комітету кредиторів (3), ПП «Золотоніська птахофабрика», а також рекомендованим листом: ТОВ "Агро-Колос 05"; ТОВ "Агро Інжинірінг", СТОВ імені Устименка; ТОВ "Агрополь Україна"; ПП "ЕВРО-ВЕТ" (як правонаступнику ПП "Артбудінвест" ).

Повний текст судового рішення складено 23.11.2015.

Строк пред’явлення ухвали до виконання відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” один рік. Ухвала набрала законної сили 20.11.2015. Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

С у д д я                                                                                Хабазня Ю.А.