flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала по справі № 01/5026/839/2011 від 20 листопада 2015 року № 7 (відмовлено у задоволенні заяви)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 УХВАЛА

20 листопада 2015 року № 7

Справа № 01/5026/839/2011

 

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Макарченко Н.П, за участю: особисто – Юдицького О.В., ліквідатора банкрута, представників – Ніколаєва О.В. (від ТОВ «Агро-Колос 05»), Крупного О.Г. (від ПАТ Акціонерного банку «Укргазбанк»), не з’явились – представники від ініціюючого кредитора, ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ПП «Золотоніська птахофабрика», ТОВ «Агро Інжиніринг», ПП "ЕВРО ВЕТ" (правонаступник ПП «Артбудінвест»), ТОВ «Агрополь Україна», розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за заявою

ініціюючого кредитора    публічного акціонерного товариства

                                             "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до боржника                      дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"

про                                      визнання  банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Боржником у особі ліквідатора банкрута (далі – заявник) подано заяву від 05.04.2013 №6945/01-839-2011-01, (вх. суду №7138/13 від 09.04.2013, а.с.94 т.6) до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Устименка з вимогами: визнати недійсними усний договір 25/03/10 від 25.03.2010, за яким відповідач отримав від боржника кошти в сумі 617000,00 грн.; визнати недійсними усний договір 05/01 від 05.05.2010, за яким відповідач отримав від боржника кошти в сумі 149.385,00 грн.; визнати недійсними усний договір 10/11-05 від 01.11.2010, за яким відповідач отримав від боржника кошти в сумі 207.288,44 грн.

Також заявлено вимогу застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути із відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 956.563,12 грн.

Вимоги обгрунтовано посиланням на ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212) на  ст.25 та ч.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343), а також ст.216 Цивільного кодексу України.

Відповідач був неодноразово належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання з розгляду вимог заявника, однак, участі своїх представників у судове засідання не забезпечив, відзиву до суду не надіслав, причин неявки не повідомив.

У письмових заявах, поясненнях та у судовому засіданні заявник вимоги підтримав і пояснив:

що відповідно до ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення з підстав, передбачених ч.10 ст.17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, що відповідно до ч.10 ст.17 Закону про банкрутство  підставами визнання договору недійсним є, зокрема, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику, виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника;

що хоча вищезазначених письмових договорів як цілісного документа йому не передано, платіжні доручення, накладні, акти звіряння взаєморозрахунків, угода №1 від 13.10.2010 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги є доказами виникнення правочинів, які можуть бути визнані недійсними;

що відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

що відповідно до останнього акту звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами між СТОВ ім.Устименка та ДП «Золотоніський комбікормовий завод» станом на 21.03.2011, загальна сума боргу СТОВ ім.Устименка складає 956.563,12 грн.;

що підписанням акту звіряння розрахунків СТОВ ім.Устименка 21.03.2011 підтвердив існування правовідносин між сторонами та наявність заборгованості перед ДП «Золотоніський комбікормовий завод» на суму 956.563,12 грн.;

що після підписання даного акту звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами 21.03.2011 ніяких розрахунків СТОВ ім.Устименка з ДП «Золотоніський комбікормовий завод» не проводив;

що сільськогосподарська продукція ДП «Золотоніський комбікормовий завод» відповідачем поставлена не була, отримані в якості попередньої оплати кошти за поставку сільськогосподарської продукції не повернуті;

що керуючись ст.526, ст.530 ЦК України ДП «Золотоніський комбікормовий завод» відповідачу направлена вимога №7071/01-839-2011 від 20.03.2013 про сплату коштів в сумі 956.563,12 грн., яка залишена без відповіді і задоволення.

Представник від ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" заяву боржника і доводи ліквідатора банкрута та його представників підтримав повністю.

Відповідно до статей 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343)

Заслухавши ліквідатора банкрута, його представників та представників відповідачів, дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Ухвалами суду від 18.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В. Останній листом від 12.05.2011 №2911/01-839-2011 направив повідомлення керівнику боржника про установлені Законом-2343 обмеження.

Згідно та платіжними дорученнями (у яких міститься посилання на рахунок СФ-0000062): №289 від 08.01.2009 на суму 10.000,00  грн. за пшеницю; №330 від 13.01.2009 на суму 10.000,00 грн. за кукурудзу; №355 від 14.01.2009 на суму 10.000,00 грн. за пшеницю; №431від 20.01.2009 на суму 70.000,00 грн. за пшеницю; №533 від 28.01.2009 на суму 30.000,00 грн. за пшеницю;  №545 від 29.01.2009 на суму 15.000,00 грн. за пшеницю; №589 від 03.02.2009 на суму 20.000,00 грн. за пшеницю; на суму №640 від 06.02.2009 на суму 10.000,00 грн. за пшеницю;  №784 від 19.02.2009 на суму 14.000,00 грн. за пшеницю, відповідачу було перераховано кошти на суму 189.000,00 грн.;

згідно з платіжним дорученням №3035 від 29.03.2010 відповідачу було перераховано кошти на суму 100.000,00 грн. за сільськогосподарську продукцію;

згідно платіжними дорученнями (з посиланням на договір 05/01 від 05.05.2010): №3231 від 05.05.2010 на суму 1.000,00 грн. за кукурудзу; №3230 від 05.05.2010 на суму 3.900,00 грн. за кукурудзу; №3244 від 07.05.2010 на суму 33.500,00 грн. попередня оплата за кукурудзу; №3235 від 07.05.2010 на суму 30.200,00 грн. попередня оплата за кукурудзу; №3270 від 14.05.2010 на суму 80.785,00 грн. попередня оплата за кукурудзу, відповідачу було перераховано кошти на суму 149.385,00 грн.

згідно платіжними дорученнями (з посиланням на договір 25/03/10 від 25.03.2010): №3024 від 25.03.2010 на суму 100.000,00 грн. попередня оплата за зерно; №3416 від 23.06.2010 на суму17.000,00 грн. за кукурудзу; №3419 від 24.06.2010 на суму 40.096,00 грн. за кукурудзу; №3509 від 07.07.2010 на суму 80.000,00 грн. попередня оплата за зерно продукцію; №3515 від 09.07.2010 на суму 70.000,00 грн. попередня оплата за зерно продукцію;  №3639 від 27.07.2010 на суму 200.000,00 грн. попередня оплата за зерно; №А0730LOJJF від 30.07.2010 на суму 167.000,00 грн. попередня оплата за зерно відповідачу було перераховано кошти на суму 674.096,00 грн.

згідно з платіжним дорученням №4019 від 17.11.2010 відповідачу було перераховано кошти на суму 207.288,44 грн. попередньої оплати за зерно за договором 10/11-05 від 01.11.10;

Згідно з накладною від 23.06.2010 №У СПРАВІ №-23060-001 відповідач передав заявнику кукурудзу-зерно на суму 57096 грн.

Згідно з угодою №1 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги від 13.10.2010 сторони зарахували зустрічні однорідні вимоги на суму 17110,32 грн.

Згідно з актом звіряння розрахунків станом на 13.10.2010 загальна сума боргу відповідача перед заявником склала 749274,68 грн.

Згідно з актом звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 21.03.2011 загальна сума боргу відповідача перед заявником склала 956563,12 грн.

Вказані обставини підтверджуються вищеназваними платіжними дорученнями, накладною, актами звірки взаєморозрахунків, угодою №1, а також повідомленням розпорядника майна на адресу Лисенка М.І., банківськими виписками про рух коштів.

Відповідно до ст.712, 655, 699, 673, 691 і 632  Цивільного кодексу України:

до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;

за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.  Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості;

продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується;

якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 206, 207, 208, 638 Цивільного кодексу України:

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі;

правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналізуючи установлені обставини справи на відповідність їх чинному законодавству суд приходить до таких висновків.

Суду не надано жодного письмового договору як єдиного підписаного сторонами документа на підставі якого було сплачено кошти. Суду не надано жодного документа відповідача, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

 Тому суд виходить з того, що кожне окреме з вищеназваних платіжне доручення є окремим документом, який засвідчує вчинення окремого правочину (дії з перерахування коштів). Кожен із цих документів, як елемент окремого письмового договору, не містить істотних умов договору поставки (купівлі-продажу) зерна, визначених законом, а саме не містить:

кількості відповідного зерна (пшениці, кукурудзи) чи порядку визначення цієї кількості;

якості відповідного зерна (класу пшениці чи кукурудзи) чи мети, для якої цей товар буде використовуватись;

ціни товару. Визначення звичайної ціни товару (пшениці чи кукурудзи) за наявними у справі доказами  неможливе із-за відсутності вказівки на клас зерна.

За таких обстави суд приходить до висновку, що договори поставки (купівлі-продажу) зерна є неукладеним і що є підставою відмови у задоволенні позову (заяви з вимогами) про визнання правочинів недійсними.

 

Суд не може погодитись із доводами ліквідатора банкрута що перерахування коштів завдає збитків боржнику, оскільки збитками відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, збитками може бути визнана конкретна шкода, вчинена винною і неправомірною дією (бездіяльністю) відповідача, при цьому має бути причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) відповідача та втратою майнових благ заявником. Доказів же порушення конкретної норми закону відповідачем при перерахуванні коштів заявником відповідачу у заяві не вказано і до заяви не додано.

Отже склад такого правопорушення як збитки відсутній, а кошти, які перераховані відповідачу є безпідставно перерахованими, оскілки правова підстава їх перерахування  фактично відсутня. За таких обставин суд вважає, що з часу пред’явлення вимоги у заявника виникло право на стягнення безпідставно отриманих коштів, що може бути предметом окремої позовної вимоги.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 4-1, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                     УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви від 20.05.2015 №02-01/9297/01-839 відмовити повністю.

Направити дану ухвалу боржнику у особі ліквідатора банкрута, членам комітету кредиторів (3), ПП «Золотоніська птахофабрика», а також рекомендованим листом: ТОВ "Агро-Колос 05"; ТОВ "Агро Інжинірінг", СТОВ імені Устименка; ТОВ "Агрополь Україна"; ПП "ЕВРО-ВЕТ" (як правонаступнику ПП "Артбудінвест" ).

Повний текст судового рішення складено 23.11.2015.

Строк пред’явлення ухвали до виконання відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” один рік. Ухвала набрала законної сили 20.11.2015. Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

 

С у д д я                                                                              Хабазня Ю.А.