Ухвала по справі № 01/5026/839/2011 від 20 листопада 2015 року № 8 (відмовлено у задоволенні заяви)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Макарченко Н.П, за участю: особисто – Юдицького О.В., ліквідатора банкрута, представників – Ніколаєва О.В. (від ТОВ «Агро-Колос 05»), Крупного О.Г. (від ПАТ Акціонерного банку «Укргазбанк»), не з’явились – представники від ініціюючого кредитора, ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ПП «Золотоніська птахофабрика», ТОВ «Агро Інжиніринг», ПП "ЕВРО ВЕТ" (правонаступник ПП «Артбудінвест»), ТОВ «Агрополь Україна», розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за заявою

ініціюючого кредитора    публічного акціонерного товариства

                                             "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до боржника                      дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"

про                                      визнання  банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Боржником у особі ліквідатора банкрута (далі – заявник) подано заяву від 20.05.2015 №02-01/9297/01-839 (вх. суду №13753/15 від 08.06.2015, а.с.106 т.12) до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Колос 05", про визнання недійсним договору доручення від 24.11.2010 №24/11-03, на виконання якого заявником відповідачу було перераховано платіжними дорученнями від 26.11.2010 кошти на суму 1659326,59 грн. (далі – Договір).

Також заявлено вимогу про застосування правових наслідків визнання договору недійсним та стягнення з ТОВ "Агро-Колос 05" коштів на суму 1659326,59 грн..

Підставами визнання Договору недійсним заявником вказано ті обставини, що хоча тексту письмового договору від 24.11.2010 №24/11-0 ліквідатору банкрута не передано узгоджені дії з перерахування грошей підтверджуються платіжними дорученнями згідно з випискою банку; що заявнику не відомо про виконання відповідачем будь-яких зобов’язань за даним договором, будь-які акти виконання договору-доручення між Сторонами не складались, одержане у зв’язку з виконанням договору доручення заявнику не передавалось, грошові кошти відповідачем не повертались; що як наслідок виконання заявником зазначеного договору останньому завдано збитків на суму 1 659 326,59 грн., що перешкоджає відновленню його платоспроможності.

Вимоги обгрунтовано посиланням на ст.25 та ч.10 ст.17, Закону-2343, а також ст.ст. 509, 530, 1000, 1001, 1006 Цивільного кодексу України.

До початку розгляду заяви по суті вимог заявником подано заяву від 22.06.2015 (а.с.135 т.12) про додаткові підстави для визнання правочину недійсним, згідно з якою її доповнено новими обставинами про те, що виконання Договору завдає або може завдати збитків кредиторам. Додаткові вимоги обгрунтовано посиланням на ч.11 ст.17, ч.1 ст.25 Закону-2343.

Оскільки відповідно до абзацу сьомого підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, оскільки заяву подано до початку розгляду вимог по суті, суд вважає, що вказана заява підлягає прийняттю і сумісному розгляду з первісною заявою.

У письмових заявах, поясненнях та у судовому засіданні заявник вимоги підтримав і пояснив: що фактично боржник безоплатно здійснив відчуження майна (грошей) та відмовився від власних майнових вимог; що відповідно до ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення з підстав, передбачених ч.10 ст.17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, що відповідно до ч.10 ст.17 Закону про банкрутство  підставами визнання договору недійсним є, зокрема, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику, виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника; що правочин має бути визнаний недійсним також з підстав, передбачених ч.11 ст.17 Закону про банкрутство, оскільки в результаті угоди кредиторам завдані збитки; що відповідно до абз.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України існують підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину – двосторонньої реституції у частині повернення переданих грошей і їх стягнення;  що керівник боржника Лисенко М.І. передав ліквідатору банкрута лише частину документів, серед яких взагалі відсутні документи по укладенню і виконанню договору доручення від 24.11.2010 №24/11-03 та перерахуванню коштів згідно з платіжними дорученнями.

Представник від ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" заяву боржника і доводи ліквідатора банкрута та його представників підтримав повністю.

Відповідач у письмовому відзиві від 06.07.2015 (а.с.183 т.12)  проти заявлених вимог заперечив повністю і подав суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності у зв’язку з чим просив у задоволенні заяви відмовити повністю.

Відповідно до статей 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343)

Заслухавши ліквідатора банкрута, його представників та представників відповідачів, дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Ухвалами суду від 18.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В. Останній листом від 12.05.2011 №2911/01-839-2011 направив повідомлення керівнику боржника про установлені Законом-2343 обмеження.

26.11.2010 з рахунку №26002060191970 заявника (ДП “Золотоніський комбікормовий завод”) у філія ЧГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк»  МФО 320478 були перераховані грошові кошти в сумі 1659326,59 грн. на рахунки відповідача (ТОВ «Агро-Колос 05»). Зокрема, згідно з номерами наступних платіжних доручень від 26.11.2010 були перераховані такі суми: №4070 – 321 508,56 грн.; №4069 – 600,00 грн.; №4065 – 500 020,00 грн.; №4067 – 150 000,00 грн.; №4068 – 419 443,53 грн.; №4079 – 30 000,00 грн.; №4084 – 89 555,00 грн.; №4082 – 30 220,00 грн.; №4083 – 117 979,50 грн. При цьому у платіжних дорученнях призначення платежу вказано “Згідно договору-доручення №24/11-03 від 24.11.10 року”

Відповідач (ТОВ "Агро-Колос 05") коштів заявнику не повернув, будь-яких відомостей про виконання договору доручення від 24.11.2010 №24/11-03 не повідомив і доказів виконання не надав.

23.03.2015 за №02-01/9132/01-839 заявником на адресу відповідача направлено вимогу  про повернення грошових коштів в сумі 1659326,59 грн., , однак відповідач зобов’язання з повернення коштів не виконав і будь-якої відповіді не надіслав.

Вказані обставини підтверджуються банківською випискою про рух коштів, вимогою заявника, відзивом відповідача, а також повідомленням розпорядника майна на адресу Лисенка М.І., письмовими поясненнями сторін.

Відповідно до ст.1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст. 206, 207, 208, 638 Цивільного кодексу України:

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі;

правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналізуючи установлені обставини справи на відповідність їх чинному законодавству суд приходить до таких висновків.

Суду не надано письмового договору доручення як єдиного підписаного сторонами документа. Тому суд виходить з того, що кожне окреме з вищеназваних платіжне доручення є окремим документом, який засвідчує вчинення окремого правочину (дії з перерахування коштів). Кожен із цих документів, як елемент окремого письмового договору, не містить істотних умов договору доручення, визначених законом, а саме не містить "чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному". У зв’язку з цим неможливо встановити, що дії, які належить вчинити повіреному (відповідачу), є правомірними, конкретними та здійсненними. За таких обстави суд приходить до висновку, що договір доручення (Договір) є неукладеним і що є підставою відмови у задоволенні позову (заяви з вимогами) про визнання правочину недійсним.

Суд не може погодитись із доводами ліквідатора банкрута що перерахування коштів завдає збитків боржнику, оскільки збитками відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, збитками може бути визнана конкретна шкода, вчинена винною і неправомірною дією (бездіяльністю) відповідача, при цьому має бути причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) відповідача та втратою майнових благ заявником. Доказів же порушення конкретної норми закону відповідачем при перерахуванні коштів заявником відповідачу у заяві не вказано і до заяви не додано.

Отже склад такого правопорушення як збитки відсутній, а кошти, які перераховані відповідачу є безпідставно перерахованими, оскілки правова підстава їх перерахування (договір, про який вказано у платіжних дорученнях) фактично відсутня. За таких обставин суд вважає, що з часу пред’явлення вимоги у заявника виникло право на стягнення безпідставно отриманих коштів, що може бути предметом окремої позовної вимоги.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 4-1, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                     УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви від 20.05.2015 №02-01/9297/01-839 відмовити повністю.

Направити дану ухвалу боржнику у особі ліквідатора банкрута (2 прим), членам комітету кредиторів (3), ПП «Золотоніська птахофабрика», а також рекомендованим листом: ТОВ "Агро-Колос 05"; ТОВ "Агро Інжинірінг", СТОВ імені Устименка; ТОВ "Агрополь Україна"; ПП "ЕВРО-ВЕТ" (як правонаступнику ПП "Артбудінвест" ).

Повний текст судового рішення складено 23.11.2015.

Строк пред’явлення ухвали до виконання відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” один рік. Ухвала набрала законної сили 20.11.2015. Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.