Ухвала № 04/01/5026/1089/201 від 30 вересня 2014 року № 1

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто – арбітражного керуючого Новосельцева В.П. (ліквідатор банкрута),  Нестеренко О.Л. (за посвідченням, прокурор відділу прокуратури м.Черкаси), представників за довіреностями – Сиворка С.С. (від боржника), Яременка В.Д. (від товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд», ТОВ "Ательє вікон"), Хаустович С.С. (від Бердичівської міської ради), Власенка П.М. (від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудліфт»), Грищенко А.Л. (від товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерКомБуд»), Шевченка Т.М. (від товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокол»), розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявника   розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

про             затвердження реєстру вимог кредиторів

у справі за заявою

ініціюючого кредитора      товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокол”

до боржника                 приватного підприємства “Під ключ”

про                                 визнання банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 23.05.2011.

Після публікації в газеті “Голос України” від 11.06.2011 оголошення про порушення справи про банкрутство, відповідно до ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судом розглянуто вимоги, які надійшли від конкурсних кредиторів і які розпорядниками майна повністю або частково визнано чи відхилено та надіслано повідомлення про результати їх розгляду.

Заявники Житомирська об´єднана державна податкова інспекція, приватне підприємство «Група компаній «Шериф», товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика», відділ державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Барельєф», товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна», приватне підприємство «ГарантБудІнвест» участі представників у судове засідання не забезпечили, про причини їх неявки до суду не повідомили. Перевіркою встановлено, що заявники були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання. Ухвалою суду від 17.09.2014 сторонам та учасникам провадження у справі роз’яснено, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для проведення попереднього засідання у ході якого суд може розглянути решту вимог за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши у ході попереднього судового засідання (яке відбулось 31.07.2014, 04.09.2014, 17.09.2014 та 30.09.2014) пояснення представників, що з’явились, дослідивши наявні у справі та додатково надані цими представниками матеріали, суд встановив,

що вимоги ініціюючого кредитора, товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокол", підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали суду у цій справі від 31.05.2011 у сумі 304000 грн. основного боргу у четверту чергу, а також 321 грн. судових витрат у першу чергу (85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу)

що вимоги приватного підприємства "Група Компаній Шериф" підлягають визнанню на суму 41386,06 грн. у четверту чергу та 321 грн. судових витрат у першу чергу (85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Так,  на виконання умов Договору від 04.02.2010 №173/94 заявником боржнику надані послуги з охорони у період з 05.02.2010 по 16.10.2010 на загальну суму  890445,60 грн. Боржник розрахувався із заявником на суму 820000 грн. Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.03.2011 у справі №15/5007/9/11 позовну заяву заявника до боржника задоволено повністю, стягнуто на користь заявника 70445,60 грн. заборгованості за надані послуги з охорони об’єкту, 704,46 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Боржником 12.04.2011 зазначена заборгованість була частково погашена на суму 30000 грн. отже її залишок станом на час розгляду вимог заявника-кредитора складає 41386,06 грн.

Боржник зазначені вимоги не визнав з підстав наявності рішення суду, яким у задоволенні вимог заявника відмовлено. Суд відхиляє доводи боржника з огляду на ненадання суду доказів наданих пояснень.

що вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" підлягають визнанню на суму 2197283,54 грн. у четверту чергу, (з них: 2175294,59 грн. заборгованості з орендної плати за період з січня 2008 року по лютий 2009 року за договором оперативної оренди обладнання від 21.01.2008 №1864, 21752,95 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які стягнені рішенням господарського суду м. Києва від 23.09.2010 у справі №13/367), а також 125 грн. судових витрат у першу чергу (85 грн. державного мита, 40 грн. за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог). Боржник зазначені вимоги визнав.

що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудліфт" підлягають визнанню на суму 730719,65 грн. (700824 +367,99 +29527,66) у четверту чергу та 321 грн. судових витрат у першу чергу (85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу)

Первісні вимоги заявлені у сумах: 700824 грн. основного боргу (як сума 6456 грн. залишку за актом за травень 2010 року + 694368 грн. згідно актами виконаних робіт 2, 3 і 4 за грудень 2010 року); 3821,49 грн. збитків від інфляції, нараховані на вищеназвані суми основного боргу відповідно 367,99 грн. за період з 01.08.2010 по 01.01.2011 та 37844, 50 грн. за період з 01.01.2011 по 01.06.2011; 54165,06 грн. пені за період з 01.01.2011 по 31.06.2011 на всю суму основного боргу.

Боржник зазначені вимоги не визнав з тих підстав, що роботи не виконані і він не знає обставин виникнення заборгованості. Суд відхиляє доводи боржника з огляду на ненадання суду доказів заперечень, а також, що вони спростовуються актами позапланової перевірки ДПІ (а.с.148-151 т.2), окремою ухвалою суду (а.с.93 т.23).

У ході судового розгляду заявником надано суду уточнення розрахунків пені і інфляційних згідно з якими: а) зменшено розмір інфляційних у розрахунку, зокрема розрахунок інфляційних у розмірі 37844, 50 грн. за період з 01.01.2011 по 01.06.2011 замінено розрахунком на суму 29527,66 грн. за період з 23.01.2011 по 23.05.2011; б) розрахунок пені у розмірі 54165,06 грн. пені за період з 01.01.2011 по 31.06.2011 замінено на розрахунок пені на суму 45186,75 грн. за період з 23.01.2011 по 23.05.2011.

Суд вважає, що заявлені вимоги підлягають визнанню у таких розмірах:

700824 грн. заборгованості за виконані роботи з монтажу та пусконалагодження ліфтового обладнання, які підтверджуються договором від 21.07.2009 №06-07-09, довідками про вартість виконаних робіт та актом приймання-передачі за травень 2010 року та за трьома актами за грудень 2010 року, листом вимогою про підписання актів виконаних робіт 2, 3 і 4 від 17.01.2011, направлення якого відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України суд вважає датою підписання його в одностронньому порядку і виникнення обов’язку з оплати (через п’ять днів після направлення якого згідно з Договором починається відлік строку прострочення оплати).

Таким чином сума 6456,00 грн. (за травень 2010 року) є простроченою з 06.06.2010, а сума 694368,00 грн. (за грудень 2010 року) – з 22.01.2011.

Суд не приймає як доказ направлення цих актів лист заявника від 04.08.2010 №123, оскільки лист направлено раніше складення актів (у грудні), у зв’язку з чим заявником неправильно визначено періоди прострочення суми боргу;

367,99 грн. інфляційних за період з 01.08.2010 по 01.01.2011 нарахованих на суму основного боргу 6456,00 грн. згідно з розрахунком заявника, який є вірним.

29527,66 грн. інфляційних за період з 23.01.2011 по 23.05.2011. Уточнений розрахунок заявника від 30.09.2014 на цю суму є невірним (меншим), однак враховуючи, що він не більший від того, на який має право заявник (а виходячи з первісно наданих розрахунків /а.с.99 т.2, 6307,42 +9811,54 +9110,71 +5606,59/ має право на 30836,26 грн. При цьому суд виходить з того, що визначення періоду нарахування по 01.06.2011 у первісному розрахунку інфляційних за травень 2011 року на правильність розрахунку не впливає, оскільки інфляційні рахуються за повний місяць), суд визнає саме уточнені вимоги заявника.

Що стосується пені, то і уточнений заявником 30.09.2014 розрахунок є невірним. Зокрема, заявником розрахунок здійснено на всю суму основного боргу 700824 грн. за період з 23.01.2011 по 23.05.2011 (тобто за останні шість місяців до порушення провадження у цій справі), в той час як заявник має право на нарахування пені за перші шість місяців прострочення, окремо на суму основного боргу 6456,00 грн. з 06.06.2010, та окремо на суму основного боргу 694368,00 грн. з 22.01.2011.

На суд не покладено обов’язку здійснювати перерахунки заявлених сум за заявника. Ухвалами суду неодноразово було зобов’язано надати правильні розрахунки, при розгляді вимог увагу заявника було звернено на неправильність розрахунків на суму основного боргу. З огляду на це уточнені вимоги на суму пені 45186,75 грн. визнанню не підлягають.

що вимоги Бердичівської міської ради Житомирської області підлягають визнанню на суму 3540828,03 грн., (з яких: 3202167,46 грн. основного боргу, витрат за нотаріальне посвідчення виконавчого напису, 3% річних, інфляційних –  у четверту чергу; 338660,57 грн. пені і неустойки – у шосту чергу), та 125 грн. судових витрат у першу чергу (85 грн. державного мита, 40 грн. за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог)

Так, заявником первісно заявлено вимогу на суму 3555038,67 грн., з них: 2687413,20 грн. основного боргу, 185486,68 грн.  пені, 44274,99 грн. 3% річних, 354240,62 грн. інфляційних, 142070,48 грн. неустойки.

У ході розгляду справи заявником подано уточнення заявлених вимог, згідно з яким вимоги складають 3540828,03 грн., з них: 2789222,18 грн. основного боргу, 1050 грн. витрат за нотаріальне посвідчення виконавчого напису, 46824,35 грн. 3% річних, 365070,93 грн. інфляційних, 196590,09 грн. пені, 142070,48 грн. неустойки.

Уточнені вимоги є обгрунтованими і підтверджуються укладеними між відділом управління комунальним майном та боржником:

договором від 16.09.2005№545 оренди нежитлових будівель, розташованих по вул. Білопільській, 123 та вул. Білопільській, 125 у м.Бердичеві Житомирської області;

договором від 29.05.2007 купівлі-продажу будівлі у м.Бердичів, вул.Білопольська,125, загальною площею 4089,6 кв.м, вартістю 1477060,80 грн.;

договором від 29.05.2007 купівлі-продажу будівлі у м.Бердичів, вул.Білопольська,123, загальною площею 3408,3 кв. м, вартістю 1210352,40 грн. (12.10.2007 за цим договором боржник провів частковий розрахунок на суму 500000 грн., тому несплачений залишок вартості будівлі склав 710352,40 грн. У зв’язку з цим рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі №4/472 (95/927) було стягнуто цей залишок основного боргу. Однак, за заявою боржника від 07.06.2010 №27 зазначені кошти, які надійшли як плата за об’єкт, зараховані як відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов договору оренди від 16.09.2005 №545, тому за цим договором купівлі-продажу від 29.05.2007 несплаченими є 500000 грн., які і підлягають визнанню у справі про банкрутство);

Заявлена боржником сума стягнена (крім вищевказаних 500000 грн.):

виконавчим написом від 05.03.2009 №355 приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Манелюк М.І.;

рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі №4/472 (95/927);

рішенням господарського суду Житомирської області  від 14.04.2008 у справі №6/186;

рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011 у справі №2/293-48/274 (як вбачається з нього позовні вимоги заявлено за період з листопада 2008 року по 24.06.2010).

Боржник зазначені вимоги не визнав з тих підстав, що боржник фактично не є власником придбаних за угодами приміщень, оскільки вони йому не передані внаслідок несплати коштів. Суд відхиляє доводи боржника з огляду на встановлення фактів придбання нежитлових приміщень боржником і наявність боргу перед заявником вищеназваними судовими рішеннями, а також ненадання суду доказів розірвання цих угод чи припинення їх в інший спосіб.

що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд" підлягають визнанню на суму 27352076,09 грн. основного боргу у четверту чергу та 321 грн. судових витрат у першу чергу (85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), оскільки заявлені вимоги підтверджуються договором підряду на капітальне будівництво від 10.10.2007 №77/1 (з наступними змінами до нього), актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ – 2В: за січень 2008 року №2 на суму 6032542,00 грн.; за лютий 2008 року №3 на суму 6994022,00 грн.; за березень 2008 року №1 на суму 5691386,00 грн.; за квітень 2008 року №1 на суму 8465617,20 грн.; за червень 2008 року №3-06 на суму 4692470,40 грн.; за липень 2008 року №1-07 на суму 4848854,64 грн.; за липень 2008 року №2-07 на суму 6553212,16 грн.; за липень 2008 року №3-07 на суму 4916695,96 грн.; за серпень 2008 року №1-08 на суму 3845405,26 грн.; за серпень 2008 року №2-08 на суму 5069717,40 грн.; за серпень 2008 року №3-08 на суму 3380934,47 грн.; за вересень 2008 року №1-09 на суму 4534208,32 грн.; за вересень 2008 року №2-09 на суму 3817565,95 грн.; за жовтень 2008 року №1-10 на суму 1720147,40 грн.; за жовтень 2008 року №2-10 на суму 1750766,16 грн.; за березень 2010 року №3-01 на суму 5656,80 грн.; за листопад 2008 року №1-11 на суму 1697245,20 грн.; за вересень 2010 року №1-12 на суму 701337,60 грн.; за вересень 2010 року №1-01 на суму 555 655,10 грн.; за вересень 2010 року № 2 на суму 264889,02 грн.; за вересень 2010 року № 3 на суму 288119,21 грн.; за вересень 2010 року № 4 на суму 99719,27 грн.; за вересень 2010 року № 5 на суму 863890,76 грн.; за вересень 2010 року № 6 на суму 298524,00 грн.; за вересень 2010 року № 2-9 на суму 509334,10 грн.; за вересень 2010 року №1-9 на суму 1822288,17 грн.; за вересень 2010 року № 10 на суму 1347142,00 грн.; за вересень 2010 року № 11 на суму 1013877,64 грн.; за вересень 2010 року № 12 на суму 1349 714,75 грн.; за вересень 2010 року № 1 на суму 1651083,80 грн. (усього на загальну суму 79939765,34 грн.).

Заявником первісно заявлено вимогу на суму 26697997,44 грн., з них: 16586500,67 грн. основного боргу за виконані роботи за договором підряду на капітальне будівництво від 10.10.2007 №77/1 (далі – Договір), 1000000 грн. пені, 7577773,23  грн. інфляційних,  1511359,33 грн. 3% річних, 22159,13 грн. державного мита та 205,08  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі рішення господарського суду м.Києва від 22.06.2011 у справі №5/56.

08.07.2011 заявником здано пошті заяву з додатковими вимогами до боржника на суму 12674179 грн., з яких 10765575,42 грн. основного боргу, 818183,73 грн. інфляційних за період з 20.09.2010 по 08.07.2011, 832046,25 грн. пені за період 20.09.2010 по 20.03.2011, 258373,81 грн. 3% річних за період з 20.09.2010 по 08.07.2011.

До дня судового засідання заявник надав заяву про уточнення заявлених вимог та розрахунки пені, 3% річних і інфляційних на загальну суму 39349812,44 грн., з яких: 27352076,09 грн. основного боргу, 1832046,25 грн. пені за період з 14.06.2008 по 11.06.2011, 8395956,96 грн. інфляційних за період з 01.06.2008 по 11.06.2011, 1769733,14 грн. 3% річних за період з 14.06.2008 по 11.06.2011.

Заявник зазначив, що на виконання умов Договору у період з січня 2008 по березень 2010 років заявником виконано, а боржником прийнято підрядні роботи на загальну суму 102314241,01 грн., що за виконані роботи боржник розрахувався частково на суму 63581600 грн., а частково у було погашено сумі 22146140,34 грн. шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, що рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2011 у справі №5/56 було скасовано, а справа на даний час знаходиться на новому розгляді і її розгляд зупинено у зв’язку із тим, що вимоги заявника є предметом розгляду у справі про банкрутство.

Розпорядник майна уточнені вимоги визнав.

Боржник зазначені вимоги не визнав з тих підстав, що заявник завищив вартість виконаних робіт, що рішеннями судів вищих інстанцій у справі №5/56 було зобов’язано провести експертизу виконаних робіт, тому суд у цій справі про банкрутство також повинен призначити експертизу, заявив клопотання про призначення експертизи розрахунків заявлених вимог нарахувань на суму основного боргу (інфляційних, 3% річних і пені), що він не погоджується з наданими розрахунками з огляду на їх неправильність (однак в чому полягає неправильність не пояснив), що суд має витребувати матеріали справи №5/56 для приєднання усіх наявних у ній доказів і врахувати їх при вирішенні спору щодо заявлених вимог у цій справі.

Суд відхиляє доводи боржника з огляду на те, що будь-яких доказів пояснень і заперечень боржником суду не надано – відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання боржника про витребування справи №5/56 із господарського суду м.Києва з огляду на вказану норму (ст.33 ГПК України), а також з огляду на те, що такої процесуальної дії як "витребування справи з іншого суду" ГПК України не передбачає. Так, ст. 38 ГПК України передбачено можливість витребування доказів (а не справи), у разі неможливості самостійно їх надати. При цьому у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. Усне клопотання ж боржника цим вимогам не відповідає. Крім того, справа №5/56 складається з доказів, які надані сторонами, тому цими ж сторонами такі докази могли бути надані і у цю справу про банкрутство.

Також суд відмовляє у задоволенні усного клопотання боржника про призначення експертизи наданих заявником розрахунків інфляційних, річних і пені, оскільки суду навіть не приведено доводів чому суд повинен її призначати – небажання представника вникати в надані розрахунки не передбачена законом як підстава для призначення експертизи.

Визначаючи розмір вимог, які підлягають визнанню суд виходить із тих доказів, які були надані сторонами у справу. Підрядником-заявником надані докази укладення договору, виконання робіт і прийняття їх замовником-боржником (вищеназвані акти приймання передачі, підписані обома сторонами, а також довідки про вартість виконаних робіт). Боржником же суду не надано доказів проведення оплати, не надано доказів завищення вартості виконаних робіт, чи доказів інших доводів, на які посилається боржник.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу (27352076,09 грн.) менша від тієї (79939765,34 грн.), право вимоги на яку доведено наданими у справу документами, що заявником доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету вимог належить заявнику і що заявлений розмір вимог відповідачем не спростовано іншими доказами, обставини зарахування коштів, вимоги за якими заявник вважає погашеними, судом не досліджуються. Правовою підставою визнання вимог є настання строку їх оплати відповідно до п.4.3 Договору. Заява про застосування позовної давності суду першої інстанції боржником не подавалась.

Що ж стосується сум інфляційних, пені і 3% річних, то їх розрахунок здійснено невірно з наступних підстав:

1) суду не надано доказів тих сум основного боргу, на які здійснено нарахування пені, річних, інфляційних.

Так, розрахунок починається з того факту, що на 01.05.2008 існує борг у сумі 686823,20 грн. Однак, даний борг не підтверджується жодним наданим у справу доказом чи іншим розрахунком, який би посилався на подані у справу докази.

Наступна сума основного боргу 9878313,29 грн. станом на 31.05.2008, також не підтверджується розрахунком, який би посилався на подані у справу докази. Доводи заявника про те, що таким розрахунком є поданий 30.09.2014 документ "Картка розрахунку:361" суд відхиляє, оскільки вказані у ньому "банківські виписки", "акти передачі випл. СМР" тощо (крім актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ – 2В) до справи заявником не додані.

Крім того, заявник пояснює, що боржник частково розраховувався з ним. Однак доказів проведення оплати, розрахунку суми оплати з посиланням на ці докази суду не надав.

Крім того, суду не надано у справу актів за травень 2008 року №1-05 на суму 4035445,20 грн., №2-05 на суму 5695687,20 грн. і №3-05 на суму 4582357,69 грн., отже розрахунок суми 9878313,29 грн. є недоведеним. З огляду на цей факт та на аналогічні мотиви і усі наступні суми основного боргу у розрахунках є недоведеними (зокрема, оскільки нарахування здійснені не на кожну окрему прострочену суму за актом, а на суми з наростаючим підсумком);

2) як вже зазначено вище, заявник пояснює, що боржник частково розраховувався з ним. Однак, доказів проведення оплати і розрахунку суми оплати з посиланням на ці докази заявник суду не надав. Дата розрахунку має визначальне значення для встановлення періоду прострочення і встановлення конкретної суми, на яку нараховуються пеня, річні, інфляційні. Однак, у наданих розрахунках дати проплати не вказуються і не враховуються, суми проплати не вказуються і не враховуються, а розрахунок здійснено з огляду на "узагальнену" суму боргу на кінець місяця і такий же "узагальнений" період прострочення. Таке "спрощення" (згідно з поясненнями заявника) розрахунку є незаконним.

Так, якщо припустити, що станом на 31.05.2008 існує заборгованість 9878313,29 грн., то вона є простроченою не з 14.06.2008 по 13.07.2008, а з  14.06.2008 по 16.06.2008, оскільки 02.06.2008 боржником згідно документом "Картка розрахунку:361" було сплачено 1560000 грн. Тобто з 17.06.2008 простроченою є сума 9878313,29 – 1560000. І так далі;

3) відповідно до ст.231 Господарського кодексу України нарахування пені обмежено 6 місячним строком з дня прострочення. Однак, наданий розрахунок не містять даних про застосування вказаної норми. Нарахування здійснені на "узагальнені" суми за весь період трьох років (36 місяців), тому можливо якісь із цих сум є прострочені протягом усього цього періоду, але ж нарахування пені на них мало б припинитися або погашенням, або закінченням 6 місячного строку, але такі факти не приведено і не доведено.

У зв’язку з невірністю розрахунку заявнику ухвалами суду від 01.09.2009, від 31.07.2014, від 04.09.2014, від 17.09.2014 пропонувалось надати обгрунтовані розрахунки, зокрема було вказано що "розрахунки суми основного боргу мають містити: посилання на первинні бухгалтерські документи, що є підставою його нарахування (накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення тощо, в тому числі у разі відступлення права вимоги); числа, зазначені в цих первинних документах; загальні суми нарахованої суми боргу та суми погашеної; повний виклад математичних дій з обчислення розміру основного боргу (тобто заявленого). Розрахунки неустойки та інших нарахувань на суму основного боргу, крім розмежування на вищевказану дату, також додатково мають містити формули розрахунку, точні календарні періоди розрахунку, зазначення сум (які повинні підтверджуватись доданими доказами-первинними документами), зазначення коефіцієнтів, індексів тощо з посиланням на документи, якими їх визначено та повний математичний розрахунок – доцільно у формі таблиць; мати електронний носій з розрахунками (таблицями)". Однак зазначені ухвали належним чином виконані не були. У судовому засіданні представник заявив про те, що послідуюче уточнення цих вимог є неможливим і він наполягає на поданих розрахунках.

До функцій суду віднесено оцінка наявних у справі доказів та перевірка обгрунтованості і правильності розрахунків, але не проведення «перерахунків» належних до стягнення сум за позивача. Суд вважає, що позивач без поважних причин не надав суду обгрунтованого розрахунку суми пені, річних, інфляційних у зв’язку з чим вимоги про їх визнання на суми 1832046,25 грн. пені за період з 14.06.2008 по 11.06.2011, 8395956,96 грн. інфляційних за період з 01.06.2008 по 11.06.2011, 1769733,14 грн. 3% річних за період з 14.06.2008 по 11.06.2011  (разом 11997736,35 грн.) відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України мали б бути залишені без розгляду. Однак, у справі про банкрутство повторне подання заяви з вимогами є неможливим з огляду на положення ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI /тобто в редакції, чинній до 19.01.2013/, далі – Закон-1992) у зв’язку з чим у задоволенні вимоги необхідно відмовити у зв’язку з її недоведеністю.

що вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерКомБуд" підлягають визнанню на суму 6922464,96 грн., оскільки підтверджуються рішенням господарського суду м.Києва від 06.12.2010 у справі №46/490 (з них: 5847520 грн. заборгованості за контрактом про поставку ліфтового обладнання від 21.07.2009 №14-07-09, 509262,96 грн. інфляційних за період з 01.12.2009 по 01.10.2010, 20950,98 грн. державного мита та 197,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – разом 6377931,72 грн у четверту чергу та 544533,17 грн. пені за період з 01.12.2009 по 31.05.2010 у шосту чергу), а також сплачені заявником судові витрати у розмірі 321 грн. підлягають визнанню у першу чергу (85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу)

що вимоги  Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області підлягають визнанню на суму 9815670 грн.: з яких 6007215 грн. (6155786,00 – 138005 – 10566) основного боргу зі сплати податків і зборів у третю чергу та 3808455 грн.  (3882740,00 – 69002 – 5283) фінансових санкцій у шосту чергу, оскільки підтверджуються податковими повідомленнями-рішеннями від 31.12.2008 №0003132301/0 (на суму 2861885 грн. основного платежу та 1430943 грн. штрафних санкцій) та №0003122301/0 (на суму 3293901 грн. основного платежу та 2451797 грн. штрафних санкцій); актом від 12.12.2008 №6936/23-1/33020013 про результати виїзної планової перевірки боржника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2008, а також постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 у справі №2а-5255/09/0670, згідно з якою скасовано прийняті ДПІ у м. Житомирі: податкові повідомлення-рішення від 31.12.2008 №0003122301/0, від 24.03.2009 №0003122301/1, від 29.04.2009 №0003122301/2, від 10.07.2009 №0003122301/3 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 207007 грн., в тому числі 138005 грн. основного платежу та 69002 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкові повідомлення-рішення від 31.12.2008 №0003132301/0, від 24.03.2009 №0003132301/1, від 29.04.2009 №0003132301/2, від 10.07.2009 №0003132301/3 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 15849 грн., в тому числі 10566 грн. основного платежу та 5283 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому суд виходить з того, що оскільки суми у постанові Житомирського окружного адміністративного суду не розмежовані за кожним конкретним податковим повідомленням-рішенням,  вони від сум, визначених у спірних повідомленнях-рішеннях, віднімаються повністю в скасованій (визначеній у рішенні суду) частині, оскільки в заявленому у справі про банкрутство розмірі вони вже визнані бути не можуть, та оскільки це є судове рішення, яке є обов’язковим і для суду у справі про банкрутство.

Суд відхиляє доводи боржника про здійснення перегляду спірних податкових повідомлень-рішень у справах №323/2516/14, №806/3122/14 та №806/4037/14, які за його доводами на даний час розглядаються судами, оскільки це справи порушені у 2014 році (згідно з їх номерами), тобто позовні справи порушені після порушення провадження у справі про банкрутство і навіть якщо вони стосуються конкурсних вимог, то мали б бути зупинені, оскільки господарському суду не надано доказів, що предметом розгляду  у справах №323/2516/14, №806/3122/14 та №806/4037/14 є саме спірні повідомлення-рішення 2008 року, та оскільки спірні повідомлення-рішення вже були предметом судового розгляду і не можуть бути предметом нового судового розгляду повторно.

що вимоги: відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції на суму 4138,60 грн.; товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє вікон" на суму 104838,86 грн., товариства з обмеженою відповідальністю "Барельєф" на суму 335196,83 грн.; приватного підприємства "Гарантбудінвест" на суму 505236,00 грн. заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а тому не розглядаються і вважаються погашеними

Так, судом установлено, що тридцятиденний строк для подачі заяв закінчився 11.07.2011 (понеділок).

Згідно із штемпелем пошти заяву відділом державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції здано 12.07.2011, зареєстровано канцелярією господарського суду 13.07.2011 за №10910/2011.

Згідно із штемпелем пошти заяву ТОВ "Ательє вікон" здано 02.11.2011, зареєстровано канцелярією господарського суду 04.11.2011 за №17583/2011.

Згідно із штемпелем пошти заяву ТОВ "Барельєф" здано 06.01.2012, зареєстровано канцелярією господарського суду 10.01.2012 за №368/2012.

Згідно із штемпелем пошти заяву ПП "Гарантбудінвест"  здано 19.08.2012, зареєстровано канцелярією господарського суду 22.08.2012 за №14030/2012.

Вказані обставини свідчать про пропуск заявниками встановленого ст.14 Закону-1992 30-ти денного строку подання заяв про визнання кредитором. Зазначена норма не містить будь-яких умов продовження чи поновлення строку для виконання покладеного на конкурсного кредитора обов’язку.

заявлені до боржника вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна" на суму 235282,04 грн. виникли під час провадження у справі про банкрутство відповідно до рішення господарського суду Черкаської області від 20.10.2011 у справі №03/5026/1996/2011, тому підлягають залишенню без розгляду – заявник є поточним кредитором по зазначеним вимогам, розгляд останніх у попередньому засіданні суду при затвердженні реєстру Законом-1992 не передбачений, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

Сплачений заявником судовий збір у розмірі 1073 грн. згідно з платіжним дорученням від 14.02.2012 №91 підлягає поверненню.

Розпорядником майна боржника, арбітражним керуючим Тарасовим С.О. подано у справу реєстр вимог кредиторів, згідно з яким боржник має забезпечені заставою вимоги перед публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика". Разом з тим: будь-які заяви ПАТ "Банк "Таврика" у справу не подавались; боржник відомостей про заставу майна не має; новим розпорядником майна, арбітражним керуючим Новосельцевим В.П., забезпечених заставою вимог не виявлено; представник ПАТ "Банк "Таврика" жодного разу на виклики суду у засідання не з’явився і будь-яких доказів на підтвердження вимог та застави майна не надав; в реєстрі вимог конкурсних кредиторів, складеному арбітражним керуючим Тарасовим С.О., сума вимог ПАТ "Банк "Таврика" і підстави їх внесення до реєстру не зазначені.

У зв’язку з цим, у суду відсутні будь-які підстави як для визнання заявника, публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", заставним кредитором боржника, так і для відмови у їх визнанні – суд вважає включення до реєстру помилковим.

Боржник на неодноразові вимоги не надав відомостей про заборгованість із заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Керуючись ст.ст. 14 і 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI /тобто в редакції, чинній до 19.01.2013/) , суд –

УХВАЛИВ:

1.Визнати конкурсними кредиторами боржника товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОЛ", приватне підприємство "Група Компаній Шериф", товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна", Житомирську об’єднану державну податкову інспекцію, товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерКомБуд", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербудліфт", товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд", Бердичівську міську раду, у справі №14/04/01/5026/1089/2011, розмір їх вимог і черговість задоволення згідно з реєстром, що додається, та затвердити цей реєстр.

Відмовити у визнанні решти вимог:

Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції на суму 222856 грн.;

товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудліфт" на суму 45186,75 грн.,

товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд" на суму 11997736,35 грн.

2.Зобов’язати боржника разом з розпорядником майна з’ясувати наявність заборгованості із заробітної плати, виділити суми заборгованості із заробітної плати, які підлягають виплаті у першу та другу черги відповідно до ст. 31 Закону-1992 по кожному працівнику та направити вказані відомості суду.

3.Вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі,  – не розглядаються і вважаються погашеними.

Зокрема, залишити без розгляду і вважати такими, що погашені вимоги до боржника наступних осіб:

відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції – на суму 45524,66 грн.;

товариства з обмеженою відповідальністю "Ательє вікон" – на суму 104838,86 грн.;

товариства з обмеженою відповідальністю "Барельєф" – на суму 335196,83 грн.;

приватного підприємства "Гарантбудінвест" – на суму 505236  грн.

4.Залишити без розгляду вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна" на суму 235046,04 грн.

Повернути заявнику сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. згідно з платіжним дорученням від 14.02.2012 №91.

5.Відмовити у задоволенні усних клопотань боржника про призначення судових експертиз відхилити.

6. Призначити проведення зборів кредиторів на 11 годин 00 хвилин 14.10.2014 за місцезнаходженням боржника. Зобов’язати розпорядника майна повідомити конкурсних кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

7.Зобов’язати учасників провадження у справі про банкрутство боржника, які будуть обрані головою комітету кредиторів, направляти до господарського суду для приєднання до матеріалів справи копії протоколів таких зборів, на яких вирішені питання про обрання і зміну складу комітету кредиторів та/або голови комітету кредиторів.

Ухвала суду набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 07.10.2014.

Направити дану ухвалу рекомендованим листом з повідомленням розпоряднику майна, кредиторам згідно з реєстром (8), іншим учасникам провадження у справі про банкрутство (1), Головному управлінню юстиції у Черкаській області, а також рекомендованим листом боржнику, іншим заявникам (5).

Суддя                                       Ю.А. Хабазня

18