Ухвала по справі № 04/01/5026/1089/2011 від 11 квітня 2017 року (визнання недійсним договору)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

вх. №26878/16 від 29.12.2016

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Соколишиною І.А., за участю: особисто – арбітражного керуючого Назаренка С.А. (ліквідатор банкрута), представника за довіреністю – Дейнеко П.В. (від ПрАТ "Завод будівельних виробів-1"), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявника боржника в особі ліквідатора банкрута

про          визнання недійсним договору про відступлення права      вимоги, укладеного між ТОВ "Будівельна компанія "Стромат", ПП "Під ключ" та ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" і про стягнення з ПАТ "Завод будівельних виробів-1" 2522388,08 грн.

у справі за заявою

ініціюючого кредитора      товариства з обмеженою відповідальністю

                                               “Інфокол”

до боржника                         приватного підприємства “Під ключ”

про                                         банкрутство, –

УСТАНОВИВ:

Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., подано заяву від 02.12.2016 №02-03/433 (вх.суду №26878/16 від 29.12.2016) з вимогами: визнати недійсним договір №2/03-ВВ від 01.03.2013  про відступлення права вимоги, укладений між товариством з обмеженою. відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат", приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" (далі – Договір №2/03-ВВ); стягнути з приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" на користь боржника, приватного підприємства "Під ключ" 2522388,08 грн. Заяву мотивовано тим,

що боржником на підставі договору поставки від 14.12.2012 №14/12 поставлено приватному акціонерному товариству "Завод будівельних виробів-1" товар (щебінь гранітний) на суму 2522388,08 грн., однак кошти сплачені не були;

що 01.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат", приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" укладено договір №2/03-ВВ про відступлення права вимоги, відповідно до п.2.1 якого новий кредитор, ТОВ "БК "Стромат", за відступлення права вимоги зобов’язаний сплатити на користь первісного кредитора, ПП "Під ключ", грошові кошти в розмірі 1528880,86 грн., однак кошти у визначений п.2.2 договору строк 31.12.2013 на банківський рахунок первісного кредитора не надійшли;

що на вимогу ліквідатора банкрута від 28.10.2016 №02-03/311 сплатити кошти ТОВ "БК "Стромат" листом від 04.11.2016 №65 повідомило про проведення розрахунку повністю шляхом укладення угоди про залік взаємних вимог від 27.06.2013;

що Договір №2/03-ВВ підписано особою, яка не має достатнього обсягу цивільної дієздатності, укладено без погодження з розпорядником майна ПП "Під ключ", та під час провадження у справі про банкрутство боржника.

У судовому засіданні ліквідатора банкрута вимоги підтримав і пояснив,

що на момент укладання Договору №2/03-ВВ ПП "Під ключ" діяло на підставі Статуту, зареєстрованого 23.03.2011, згідно з п.2.4, п.3.3 якого для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внеску засновників створюється Статутний капітал у розмірі 100 грн., директор має право  без попереднього погодження з засновниками укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує Статутний капітал підприємства;

що директор боржника Василевський П.Ю., який підписував Договір №2/03-ВВ від імені ПП "Під ключ", не мав повноважень на укладання правочину на відчуження активів на суму більше 100,00 грн. без відповідного рішення засновників, однак рішення засновників про надання згоди на відступлення права вимоги не приймалось;

що розпорядник майна боржника згоди на відступлення права вимоги і укладення Догвору №2/03-ВВ не надавав;

що Договір №2/03-ВВ було укладено під час здійснення провадження у справі про банкрутство боржника, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такий правочин може бути визнано недійсним або спростовано господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

що процедура розпорядження майном тривала з 23.05.2011 по 19.03.2015, а відповідно до вимог Закону-2343 розпорядник майна не мав права звертатись до суду із заявами про визнання угод боржника не дійсними;

що керівник боржника Василевський П.Ю. умисно підписав угоди, права на підписання яких не мав, і надалі незаконно ухилився від передачі документів і інформації особам, які виконували обов’язки розпорядника майна боржника, керуючого санацією, ліквідатора банкрута у справі;

що арбітражний керуючий Ковеза А.І. не передавав і не міг передати арбітражному керуючому Назаренку С.А. документи щодо взаємовідносин ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" і ПрАТ "Завод будівельних виробів-1", що ним самим не було отримано такі документи, а тому необхідна для подання заяви інформація не була відома ні попередньому ліквідатору, ні арбітражному керуючому Назаренку С.А. до часу отримання копій від Монастирищенської ОДПІ 14.12.2016, отже, в період з 19.03.2015 по 14.12.2016 були об’єктивні перешкоди для звернення до господарського суду раніше, так як єдиною посадою особою підприємства був керуючий санацією, а згодом ліквідатор, які не знали і не могли знати про існування цих господарських операцій.

Прокурор, що з'явився у судове засідання, заявлені ліквідатором банкрута вимоги підтримав.  

Приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" подано: заяву від 09.02.2017 №01/09 (вх.суду №3158/17 від 09.02.2017) про застосування строку позовної давності; заперечення від 09.02.2017 №02/09 (вх.суду №3159/17 від 09.02.207), додаткові пояснення від 23.03.2017 №23/01 (вх.суду №6704/17 від 23.03.2017) до заяви про застосування строку позовної давності, клопотання від 23.03.207 №23/03-1 (вх.суду №6766/17 від 23.03.2017) про витребування від розпорядника майна арбітражного керуючого Новосельцева В.П. пояснень щодо надання/ненадання згоди на укладення договору про відступлення права вимоги, яке було задоволено ухвалою суду від 23.03.2017.

У судовому засіданні представник приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" проти задоволення вимог заперечив і пояснив,

що належним чином виконав зобов’язання по оплаті  за договором поставки №14/12 від 14.12.2012 здійснивши перерахунок грошових коштів на рахунок ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" в розмірі 1528880,86 грн.: 01.03.2013 на суму 6000 грн., 21.03.2013 на суму 100000 грн., 09.04.2013 на суму 140000 грн., 12.04.2013 на суму 50000 грн., 20.05.2013 на суму 20000 грн., 08.07.2013 на суму 35000 грн., 09.07.2013 на суму 38000 грн., 09.07.2013 на суму 23000 грн., 12.07.2013 на суму 40000 грн., 16.07.2017 на суму 11000 грн., 25.07.2013 на суму 15000 грн., 30.07.2013 на суму 57000 грн., 30.07.2013 на суму 106000 грн., 14.08.2013 на суму 13000 грн., 14.08.2013 на суму 15000 грн., 21.08.2013 на суму 100000 грн., 27.08.2013 на суму 150000 грн., 04.09.2013 на суму 120000 грн., 06.09.2013 на суму 214000 грн., 06.09.2013 на суму 13000 грн., 09.09.2013 на суму 39000 грн., 09.09.2013 на суму 16000 грн., 20.09.2013 на суму 142880,86 грн., тож відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припинені виконанням, проведеним належним чином;

що ПП "Під ключ" має право вільно здійснювати оперативно-господарську діяльність в рамках установчих документів підприємства і за статутом, що діяв на момент вчинення оспорюваного ліквідатором банкрута правочину, і обмеження для директора підприємства на укладення договорів відступлення чи заміни сторони у зобов’язанні відсутні;

що про існування справи про банкрутство боржника ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" стало відомо лише після подання ліквідатором заяви про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, а до того моменту він не знав і не міг знати про існування розпорядника майна на підприємстві;

що станом на дату подання заяви (02.12.2016) про визнання договору недійсним та стягнення боргу строк позовної давності щодо усіх вимог, про які йдеться в заяві, минув, тому просив його застосувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат" участі представника у судове засідання не забезпечило, про причини його неявки до суду не повідомило. У відзиві від 07.02.2017 №07/02 (вх.суду №3160/17 від 09.02.2017) проти задоволення вимог ліквідатора банкрута за перечило і пояснило,

що 01.03.2013 за договором №2/03-ВВ до нього від ПП "Під ключ" перейшло право вимоги до ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" з договором поставки від 14.12.2012 №14/12 на суму 1528880,86 грн. і останнім здійснено повну оплату заборгованості;

що ТОВ "БК "Стромат" під час зазначених взаємовідносин не було відомо про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Під ключ", а в Статуті останнього відсутнє обмеження для директора підприємства на укладення договорів відступлення чи заміни сторони у зобов’язанні;

що 01.02.2013 між ТОВ "БК "Стромат" та ПП "Під ключ" було укладено договір №01/02/13 на виконання підрядних робіт і згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2013 №2 на суму 7483,20 грн., №3 від 31.03.2013 на суму 604052,40 грн., №4 від 30.04.2013 на суму 303032,63 грн. у ПП "Під ключ" перед ним утворилась заборгованість на загальну суму 1754544,63 грн., яка станом на 27.06.2013 залишилась непогашеною;

що 27.06.2017 сторони прийшли до згоди про взаємозалік однорідних зустрічних вимог за договором №01/02/13 від 01.02.2013, за яким ПП "Під ключ" є боржником за виконані ТОВ "БК Стромат" підрядні роботи на суму 1754544,63 грн., та за Договором №2/03-ВВ, за яким ТОВ "БК "Стромат" є боржником по виконанню грошових зобов’язань перед ПП "Під ключ" у розмірі 1528880,86 грн., і уклали угоду, пунктом 2 якої передбачено, що розмір взаємних вимог, які погашаються за вищевказаними договорами становить 1528880,86 грн.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат" заявило клопотання про застосування строку позовної давності до усіх вимог, заявлених ліквідатором банкрута.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від членів комітету кредиторів (Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, ТОВ "Інтеркомбуд", ТОВ "Інтербудліфт", ТОВ "Київцентрбуд-1"), ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення як Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон-2343) так і Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212)

Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України  суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши прокурора представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 23.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника та накладено арешт на усе майно боржника.

28.11.2012 ухвалою суду усунуто від виконання обов’язків розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Тарасова С.О. та призначено на цю посаду арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

14.12.2012 за №14/12 боржник (ПП "Під ключ") та приватне акціонерне товариство "Завод будівельних виробів-1" уклали договір поставки, на виконання умов якого боржником було поставлено товар (щебінь гранітний) на суму 2522388,08 грн. (в тому числі ПДВ 420398 грн.), що підтверджується податковою накладною № 1 від 14.12.2012 та видатковою накладною № 62 від 14.12.2012 на суму 297975,17 грн.; податковою накладною № 7 від 27.12.2012 та видатковою накладною № 65 від 27.12.2012 на суму 297975,17 грн.; податковою накладною № 1 від 10.01.2013 та видатковою накладною № 1 від 10.01.2013 на суму 297975,17 грн.; податковою накладною № 5 від 30.01.2013 та видатковою накладною № 3 від 30.01.2013 на суму 337415,18 грн.; податковою накладною № 1 від 06.02.2013 та видатковою накладною № 5 від 06.02.2013 на суму 297540,17 грн.; податковою накладною № 10 від 28.02.2013 та видатковою накладною № 9 від 28.02.2013 на суму 297540,17 грн.; податковою накладною № 16 від 30.04.2013 та видатковою накладною № 20 від 30.04.2013 на суму 6554,00 грн.; податковою накладною № 3 від 21.06.2013 та видатковою накладною № 22 від 21.06.2013 на суму 76098,94 грн.; податковою накладною № 6 від 30.06.2013 та видатковою накладною № 25 від 30.06.2013 на суму 96715,06 грн.; податковою накладною № 1 від 08.07.2013 та видатковою накладною № 26 від 08.07.2013 на суму 16147,21 грн.; податковою накладною № 2 від 08.07.2013 та видатковою накладною № 27 від 08.07.2013 на суму 14923,40 грн.; податковою накладною № 8 від 18.07.2013 та видатковою накладною № 28 від 18.07.2013 на суму 15581,71 грн.; податковою накладною № 10 від 23.07.2013 та видатковою накладною № 29 від 23.07.2013 на суму 10399,40 грн.; податковою накладною № 13 від 29.07.2013 та видатковою накладною № 32 від 29.07.2013 на суму 20946,68 грн.; податковою накладною № 9 від 28.08.2013 та видатковою накладною № 36 від 28.08.2013 на суму 8423,12 грн.; податковою накладною № 10 від 28.08.2013 та видатковою накладною № 37 від 28.08.2013 на суму 89650,64 грн.; податковою накладною № 13 від 30.08.2013 та видатковою накладною № 41 від 30.08.2013 на суму 100050,06 грн.; податковою накладною № 1 від 16.09.2013 та видатковою накладною № 42 від 04.09.2013 на суму 90335,05 грн.; податковою накладною № 4 від 19.09.2013 та видатковою накладною № 44 від 19.09.2013 на суму 88351,44 грн.; податковою накладною № 8 від 30.09.2013 та видатковою накладною № 46 від 30.09.2013 на суму 61790,34 грн. (т.33 а.с.202-222).

ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" оплату товару в установлений п.7.1 договору від 14.12.2012 №14/12 строк не здійснив.

01.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат", приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" укладено Договір №2/03-ВВ про відступлення права вимоги. Відповідно до п.2.1 Договору №2/03-ВВ новий кредитор, ТОВ "БК "Стромат", за відступлення права вимоги зобов’язаний сплатити на користь первісного кредитора, ПП "Під ключ", грошові кошти в розмірі 1528880,86 грн. Однак, кошти у визначений п.2.2 договору строк 31.12.2013 на банківський рахунок первісного кредитора (боржника) не надійшли.

22.04.2013 невстановлена особа викрала з автомобіля марки «Нісан», д.н.з. АА 3107 НС, , який перебував по вул.Артема, 103, у м. Києві, документи ПП «Під ключ». За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.357 КК України, що підтверджується повідомленням від 07.08.2013 про початок досудового розслідування.

19.03.2015 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження керівника боржника, введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Ковезу А.І.

З матеріалів справи вбачається, що виконуючи обов’язки керуючого санацією боржника арбітражний керуючий Ковеза А.І. звертався до колишнього керівника боржника з вимогами № 127/15 та № 132/15 від 16.04.2015 про передачу йому документів банкрута, однак вони повернені поштою у зв’язку з неотриманням адресатом; що зборами кредиторів (протокол від 03.09.2015) більшістю голосів прийнято рішення "не схвалювати план санації ПП "Під ключ" та повернути його на доопрацювання; що ухвалою суду від 16.10.2015, з врахуванням закінчення строків, установлених ухвалою від 19.03.2015 для підготовки і подання плану санації, призначено судове засідання та зобов’язано керуючого санацією, арбітражного керуючого Ковезу А.І. подати до суду план санації з рішенням зборів кредиторів про його затвердження, однак останній у судове засідання не з’явився і документів, витребуваних ухвалою або будь-якої іншої інформації (в тому числі про проведення зборів кредиторів, про затвердження/незатвердження плану санації), до дня судового засідання не надіслав.

Враховуючи, що з часу прийняття ухвали суду від 19.03.2015 про ведення процедури санації боржника пройшло більше шести місяців, що схваленого зборами кредиторів плану санації суду не було подано 12.11.2015 постановою суду припинено процедуру санації, визнано боржника банкрутом, припинено повноваження арбітражного керуючого Ковези А.І., однак  виконання обов’язків ліквідатора банкрута покладено на останнього (за відсутності у суду можливості покласти виконання обов’язків на іншу особу) та обмежено його повноваження забороною розпоряджатися у будь-який спосіб належним боржнику майном (в тому числі й коштами на рахунках боржника) на час до призначення в установленому порядку нового ліквідатора банкрута.

Також ухвалою суду від 12.11.2015 здійснено заміну первісного кредитора, ТОВ "ВБК "Центренергобуд", його правонаступником, ТОВ "Київцентрбуд-1" в частині вимог на суму 16586500,67 грн.

У зв’язку з оскарженням судових рішень від 12.11.2015 справа з усіма матеріалами з 03.12.2015 по 15.07.2016 перебувала у судах апеляційної і касаційної інстанції.

 23.08.2016 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Назаренка С.А.

28.10.2016 за №02-03/311 (т.33 а.с.236) ліквідатор банкрута направив на адресу ТОВ "БК "Стромат" вимогу про повернення коштів, однак останній листом від 04.11.2016 за вих.№65 повідомив, що розрахунки між ПП "Під ключ" та ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" за Договором №2/03-ВВ проведені повністю шляхом укладення угоди про залік взаємних вимог від 27.06.2013 (т.33 а.с.243).

14.12.2016 ліквідатором банкрута отримані документи від Уманської ОДПІ про правовідносини між ПП “Під ключ”, ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" та ТОВ “БК “Стромат”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017) визнано недійсним угоду про залік взаємних вимог від 27.06.2013, укладену між ТОВ “Будівельна компанія “Стромат” та ПП “Під ключ”.

Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами у цій справі є підстави, передбачені цивільним законодавством.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України: майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Отже, право вимоги до ПрАТ "Завод будівельних виробів-1", яке виникло у боржника на підставі договору поставки від 14.12.2012 №14/12 (та накладних від 14.02.2012 №РН-0062, від 27.12.2012 №РН-000065, від 10.01.2013 №РН-0000001, 30.01.2013 №РН-0000003 та від 06.02.2013 №РН-0000005 на суму 1528880,86 грн.) є майном. Вказане право вимоги (майно боржника) під час процедури розпорядження майном (яка здійснювалась відповідно до положень Закону-2343), боржника було передане ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" за плату згідно з договором відступлення права вимоги від 01.03.2013 №2/03-ВВ.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ч.1 і 2 ст.203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 23.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника та накладено арешт на усе майно боржника. Однак, всупереч накладеному ухвалою суду арешту на майно боржника його було передано ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" чим порушено ч.1 ст.12 Закону-2343 (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.2.4, п.3.3 Статуту: для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внеску засновників створено статутний капітал в розмірі 100 грн.; директор не має права без попереднього погодження з засновниками укладати будь-які договори на суму, що перевищує розмір статутного капіталу.

Враховуючи суму коштів, що були відступлені згідно з Договором №2/03-ВВ (1528880,86 грн.) та вищевказані положення Статуту, директором перевищено свої повноваження під час підписання оскаржуваного Договору (чим порушено ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.13 ст.13 Закону-2343 керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: (…) уступки вимоги, переведення боргу.

Докази погодження з розпорядником майна боржника угоди про зарахування суми, більшої ніж 1% від балансової вартості активів боржника, ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" не надано.

Більш того, арбітражним керуючим Новосельцевим В.П., який виконував повноваження розпорядника майна боржника у період з 28.11.2012 по 19.03.2015, направлено суду повідомлення від 07.04.2017 №02/1278 про те, що згоди на укладення Договору №2/03-ВВ він не надавав.

Отже, Договір №2/03-ВВ укладено з порушенням абз.3 ч.13 ст.13 Закону-2343 (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.13 ст.13 Закону-2343 керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Згідно з балансом ПП “Під ключ” за І півріччя 2013 року балансова вартість активів підприємства становила 139784,2 тис. грн., тобто 1% від цієї суми становить 1397842,00 грн.

З оспорюваного Договору №2/03-ВВ вбачається, що відступлена сума (1528880,86 грн.) є більшою, ніж 1% від балансової вартості активів підприємства.

Отже, Договір №2/03-ВВ укладено з порушенням абз.4 ч.13 ст.13 Закону-2343 (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом установлено ті обставини, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними.

Що стосується питання про строк позовної давності то суд погоджується з доводами ліквідатора банкрута про наявність підстав для його поновлення, однак виходить з того, що строк позовної давності не пропущено.

Так, Договір №2/03-ВВ укладено 01.03.2013, отже строк позовної давності за ним спливає 01.03.2016. Однак, боржника визнано банкрутом 12.11.2015 і з цього моменту розгляд справи про банкрутство здійснюється за новою редакцією Закону-4212. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону-2343, а правові наслідки введення ліквідації процедури – за його новою редакцією. Відповідно до ч.3 ст.19 Закону-4212 зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію. Отже перебіг строку позовної давності для подання заяви про визнання Договору №2/03-ВВ недійсним зупинився до моменту його закінчення.

За таких обставин клопотання ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" і ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягають.

Що ж стосується вимоги боржника про стягнення з ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" коштів у сумі 2522388,08 грн. то суд вважає, що вона не підлягає розгляду у межах справи про банкрутство з наступних мотивів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 (3-304гс16) "з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев’ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п’ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII). Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів."

Аналізуючи правову позицію Верховного Суду України суд виходить з того, що у справі №908/4804/14 розглядалася вимога про визнання правочину недійсним і ця вимога пред’явлена до боржника. Висновку про те, що у межах справи про банкрутство мають розглядатися усі без виключення спори за участю боржника або мають розглядатися спори за заявами боржника до третіх осіб, які до того ж не є учасниками провадження у справі про банкрутство боржника  (що тягне за собою зміну підвідомчості і зміну територіальної підсудності, а також звільнення від сплати судового збору), постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 не містить – під словами "таких спорів" у ній розуміються саме спори про визнання недійсними або спростування "правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство", оскільки інші спори у постанові Верховного Суду України не розглядаються і не аналізуються.

Як вказано у постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 №823/4040/13-а не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.  

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

В даному ж випадку вимогу про стягнення грошей подано боржником до іншої особи, яка до того ж не є учасником провадження у справі про банкрутство боржника, отже така вимога не може розглядатися в межах справи про банкрутство, а має розглядатися шляхом подання окремої позовної заяви за установленою підсудністю.

Суд відхиляє доводи ліквідатора банкрута, про те, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог за Договором №2/03-ВВ, оскільки останнім була передбачена оплата за передане право вимоги.

Суд відхиляє доводи ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" і ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" про те, що їм не було відомо про порушення провадження у справі про банкрутство і про обмеження дієздатності керівника боржника, оскільки відомості про порушення провадження у справі про банкрутство були оприлюднені у порядку визначеному Законом-2343 у газеті “Голос України” від 11.06.2011

Судові витрати по справі в частині розгляду заяви за вимогою про визнання договору недійсним складають 3200 грн. Вказана сума судових витрат покладається на ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" і ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" розподіляється порівну по 1600 грн. і підлягає стягненню на користь боржника.

Керуючись ст.4-1, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., від 02.12.2016 №02-03/433 (вх.суду №26878/16 від 29.12.2016) задовольнити частково.

1.1. Визнати недійсним договір від 01.03.2013№2/03-ВВ, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат", приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1" про відступлення права вимоги за договором від 14.12.2012 №14/12 (про поставку товару /щебеня гранітного/, який укладено між приватним підприємством "Під ключ" та приватним акціонерним товариством "Завод будівельних виробів-1").

1.2. Провадження у справі за заявою боржника в частині вимоги про стягнення 2522388,08 грн. з приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" припинити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Завод будівельних виробів-1" (м.Київ, вул. Пшенична, буд.2, ідентифікаційний код 21517799) на користь приватного підприємства "Під ключ" (м. Монастирище, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 33020013) 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) судового збору

Наказ видати.

3. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат" (м.Київ, вул. Пшенична, буд.2, ідентифікаційний код 32527965) на користь приватного підприємства "Під ключ" (м. Монастирище, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 33020013) 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) судового збору.

Наказ видати.

Ухвала суду набрала законної сили у день її проголошення, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 20.04.2017.

Направити дане судове рішення ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (4), прокуратурі Черкаської області, а також рекомендованим листом з повідомленням ПрАт "Завод будівельних виробів-1", ТОВ "Будівельна компанія "Стромат".

Суддя                                                                      Хабазня Ю.А.