Ухвала по справі № 14/5026/1020/2011 від 16 травня 2019 року (витребування цілісного майнового комплексу)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА

16 травня 2019 року                                                 м. Черкаси                           Справа № 14/5026/1020/2011

Вх. суду № 35/19 від 02.01.2019

Господарський суд Черкаської області

у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,

із секретарем судового засідання Ковбою І.М. ,

за участю у судовому засіданні: Юдицького О.В. (ліквідатор банкрута, особисто), Некоз А.В. (від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за довіреністю), Чорноіваненка Д.О. (від ТОВ "Техносоюз-Д", представник за довіреністю).

у судове засідання не з’явились: Таюрська Л.В., Колодій В.А.,  приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Виходцев І.А., Назаренко К.В., та представники від Державної податкової інспекції у м.Черкаси,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 27.12.2018 №02-01/14298/1020-2011

заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,

про витребування майна з чужого незаконного володіння

у справі за заявою

ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси,

до боржника, Закритого акціонерного товариства "Рось",

про  визнання банкрутом.

УСТАНОВИВ:

1.Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., подано заяву від 27.12.2018 №02-01/14298/1020-2011 з вимогою: витребувати у Таюрської Лариси Володимирівни та повернути ЗАТ "Рось" в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Юдицького О.В., цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, буд.1 та складається з:

будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у такому складі:

обладнання загальною вартістю 417533,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 69588,83 грн. у складі:

(далі – Майно ЦМК)

2.Ліквідатор банкрута, арбітражний кероуючий Юдицький О.В. у заявах від 27.12.2018 №02-01/14298/1020-2011 (т.27 а.с.1), від 25.01.2019 №02-01/14378/1020-2011 (т.27 а.с. 119), від 06.02.2019 №02-01/14415/1020-2011 (т.27 а.с.192) та у судових засіданнях вимоги підтримав повністю і пояснив, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.04.2003 серії САА №9256042 та згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації від 17.04.2003 №385645 за реєстраційним номером об’єкта 747805, у власності банкрута, закритого акціонерного товариства "Рось", перебував цілісний майновий комплекс, розташований на земельній ділянці за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, буд.1, площею 6,2230 га, кадастровий номер 7122510100:11:021:0006, наданій у постійне користування згідно з державним актом на право користування землею Б№015482, виданим Виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської районної Ради депутатів трудящих у 1987 році, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею №23; що 27.04.2010 за №780 між ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д" було укладено договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за умовами якого ЗАТ «Рось» передано, а ТОВ «Техносоюз-Д» прийнято у власність майно підприємства-банкрута: будівлі та споруди в кількості 30 одиниць на загальну суму 396890 грн., а також обладнання в кількості 67 одиниць на загальну суму 417533 грн., із зобов’язанням сплатити за нього 814423 грн. (в тому числі ПДВ 135737,16 грн.); що зазначений правочин було укладено в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ЗАТ "Рось" №10/4867, провадження в якій постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 припинено з підстав ненадання ініціюючим кредитором, Управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі м.Черкаси, доказів безспірності вимог до боржника. Тому зазначений договір (як і усі вчинені в ліквідаційній процедурі дії) не може породжувати правомірних правових наслідків, тобто також є неправомірним (сч.1 ст.216 та ч.1 ст.236 ЦК України). Вказана правова позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2026цс15, від 22.06.2016 у справі №6-1562цс15, від 24.06.2015 у справі №907/544/14; що постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (залишеною постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 без змін) в межах цієї справи про банкрутство ЗАТ "Рось" №14/5026/1020/2011 заяву ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М., задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу від  27.04.2010 №780; що ліквідатором банкрута Іванюком О.М. було заявлено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння ПП "Тера-Граніт", однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі №925/1600/17 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що Майно ЦМК знаходиться у власності і у володінні Таюрської Л.В.; що 14.03.2018 Таюрська Л.В та ПП "Тера-Граніт" підписали договір про розірвання договору від 09.09.2010 про управління цілісним майновим комплексом; що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 12.11.2018 №144976185 Майно ЦМК передано в іпотеку Колодію Володимиру Анатолійовичу, отже доводи про ймовірну утилізацію або відсутність частини обладнання не відповідають дійсності і не доведені; що вказані судові рішення про незаконне вибуття майна від власника є доказами обставин його вибуття поза волею законного власника, оскільки орган управління боржником (ліквідатор банкрута Тараненко Н.Л.) діяла поза межами компетенції на відчуження майна в ліквідаційній процедурі ЗАТ "Рось"; що між ЗАТ "Рось" і Таюрською Л.В. не існувало і не існує договірних відносин, у зв’язку з чим обрано такий спосіб захисту порушеного права як витребування майна із чужого незаконного володіння після визнання судом недійсного правочину, на підставі якого майно вибуло із законного володіння власника (ЗАТ "Рось"); що добросовісність Таюрської Л.В. під час набуття права власності на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010, укладеного між Таюрською Л.В. та ТОВ "Техносоюз-Д", не має значення для вирішення спору по суті, оскільки нерухоме майно вибуло із володіння ЗАТ "Рось" не з його волі іншим шляхом; що ЗАТ "Рось" має право на подання віндикаційного позову до Таюрської Л.В. про витребування Майна ЦМК, оскільки відповідно до ч.1 ст.387 Цивільного Кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним; що клопотання Таюрської Л.В. про закриття провадження у справі, обгрунтоване правовою позицією у постанові Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі №925/1600/18 та постанові Великої палати Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №456/20/16-ц, задоволенню не підлягає, оскільки висновки Великої палати Верховного Суду стосується виключно спорів фізичних осіб з боржником, який перебуває в процедурі банкрутства, про стягнення з останнього заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, а висновки суду апеляційної інстанції про те, що спір про витребування майна у набувача – фізичної особи та, відповідно, визнання права власності на таке майно не відноситься до юрисдикції господарських судів, було зроблено саме у  зв’язку з оцінкою правовідносин, які склались при розгляді справи в порядку позовного провадження; що у разі витребування майна у Таюрської Л.В. інтереси ТОВ "Техносоюз-Д" не можуть бути порушені, оскільки вимоги кредитора визнані в повному обсязі в процедурі банкрутства та включені до реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Рось" у справі №14/5026/1020/2011.

3.Таюрська Л.В. у відзиві від 04.02.2019 (т.27 а.с.139), поясненнях від 14.02.2019 (т.27 а.с.212), запереченні від 26.02.2019 (т.28 а.с.8), заяві від 28.03.2019 (т.28 а.с.75) та її представник у судовому засіданні проти задоволення вимог заперечили повністю і пояснили, що на момент укладення договору від 13.05.2010 ТОВ "Техносоюз-Д" був законним власником майна згідно з чинним на той час договором купівлі-продажу майна від 27.04.2010; права на майно були зареєстровані у встановленому законом порядку; судові спори щодо майна, судові чи інші заборони або обмеження на відчуження майна на момент укладення договору відсутні; третіх осіб, права яких могли б бути порушеними укладенням договору щодо майна не існувало; витяги на підтвердження відсутності заборон на відчуження майна були отримані; договір від 27.04.2010 був посвідчений нотаріально (що свідчило про наявність у сторін повноважень на його укладення), до нього були додані усі документи, які об’єктивно в достатній мірі могли вимагатись будь-яким покупцем для перевірки правового титулу продавця – отже Таюрською Л.В. було вжито усіх розумних заходів, проявлено обережність та обачність для з’ясування правомочності продавця на відчуження майна на момент такого його відчуження; що за умовами договору купівлі-продажу майна від 27.04.2010: ціна продажу цілісного майнового комплексу – 814423 грн.; розрахунок проводиться згідно з графіком (п.2.2 договору) з граничним терміном останнього платежу – 25.06.2010; передача майна здійснюється на підставі акту приймання-передачі, підписаного обома сторонами протягом трьох дів з дня підписання договору; що розстрочення оплати та набуття права власності ТОВ "Техносоюз-Д" на майно до моменту його повної оплати (півтора місяці з дня укладення договору від 13.05.2010) повністю узгоджується із ст.655, 664, 692 ЦК України, є поширеною практикою та не являється підставою для сумнівів щодо законності права власності ТОВ "Техносоюз-Д" чи його добросовісності; що збереження боржником документів на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, не підтверджує його право на неї, оскільки за фактом придбання нерухомого майна відповідно до ст.120 Земельного кодексу України права на земельну ділянку перейшли до Таюрської Л.В. і підлягають відповідному оформленню, чим остання і займається; що відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), шляхом надіслання (вручення) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкового повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 цього кодексу, отже відповідальність за визначення Таюрській Л.В. плати за землю, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно, покладається на органи Державної фіскальної служби, оскільки без визначення податкового зобов’язання його сплата неможлива; що оплатний характер договору від 13.05.2010 та поведінка Таюрської Л.В. свідчать про добросовісність набуття майна і воно може бути  витребувано у неї при доказуванні існування умов, визначених п.1-3 ч.1 ст.388 ЦК України; що постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, якою первісний договір купівлі-продажу від 27.04.2010 визнано недійсним, існування ознак обставин загублення чи викрадення майна, які були б обов’язковими елементами п.1-2 ч.1 ст.388 ЦК України не встановлено; що передбачені п.3 ст.388 ЦК України ознаки відсутні, оскільки постановою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2009 у справі №10/4867 ЗАТ "Рось" визнано банкрутом, оскільки майно вибуло із володіння ЗАТ "Рось" на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в межах процедури банкрутства ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Тараненко Н.Л., яка відповідно до ст.25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мала законні повноваження вчиняти правочини від імені боржника, як власника майна та оскільки продаж майна був погоджений рішенням комітету кредиторів і дії  ліквідатора банкрута з продажу майна не були оскаржені його власником; що вимога ліквідатора банкрута обгрунтована відсутністю волі власника на вибуття майна при його продажу, однак відчуження майна у 2010 році здійснювалось таким же ліквідатором банкрута Тараненко Н.Л., якою також реалізовувалась воля власника майна; що скасування постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 ухвали підготовчого засідання Господарського суду Черкаської області у справі №10/4867 від 08.11.2006 та прийняття нового рішення про припинення провадження у справі про  банкрутство боржника не спростовує обов’язковий характер постанови суду від 29.09.2006 про банкрутство ЗАТ "Рось" на момент вибуття майна із володіння боржника на підставі первинного договору купівлі-продажу від 27.04.2010; що витребування від Таюрської Л.В. належного їй  майна призведе до незаконного втручання у її права, гарантовані ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; що  Таюрська Л.В. більше семи років володіє та користується майном, витратила значні кошти на його ремонт, відновлення та удосконалення, а у разі його позбавлення може втратити значні доходи, в той час, як у 2010 році боржник повністю отримав  грошові кошти за продаж належного йому майна ТОВ "Техносоюз-Д" за ціною, узгодженою рішенням комітету кредиторів та визначеною суб’єктом оціночної діяльності; що оскільки факт здійснення Таюрською Л.В. повної оплати за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010 підтверджено у судовому засіданні представником ТОВ "Техносоюз-Д" адвокатом Скорік Ю.Б., то відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України останній підлягає доказуванню лише у разі наявності у суду обгрунтованого сумніву щодо достовірності зазначених обставин або добровільності їх визнання; що ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Юдицький О.В., заявляючи вимогу про витребування від Таюрської Л.В. 67 одиниць обладнання, придбаного останньою в 2010 році у ТОВ "Техносоюз-Д", будь-яких доказів наявності спірного обладнання у володінні чи у власності саме Таюрської Л.В. не надає. Враховуючи тривале перебування будівель, споруд та обладнання в управлінні ПП "Терра-Граніт", а також те, що верстати, компресори, насоси, які входили до складу обладнання, є пристроями та механізмами, які швидко амортизуються і на сьогоднішній день частина з них ймовірно утилізована або відсутня, ухвалення судового рішення про витребування від Таюрської Л.В. майна, якого у неї немає і власником якого вона не являється, є незаконним та необгрунтованим. За таких обставин, Таюрська Л.В. вважає за доцільне проведення судом огляду цілісного майнового комплексу з будівлями та обладнанням за їх місцем знаходження з метою оцінки існування витребуваного ліквідатором банкрута майна.

4.Таюрською Л.В. подано клопотання від 04.02.2019 (т.27 а.с.133) про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що оскільки станом на 19.01.2013 боржник вже був визнаний банкрутом, то приписи ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час порушення цієї справи) щодо надання суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, права вирішувати усі майнові спори з вимогами до боржника, до спірних правовідносин не застосовується; що спір  про витребування майна у набувача – фізичної особи не відноситься до юрисдикції господарських судів та має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

5.Кредитор ТОВ "Техносоюз-Д" у запереченні від 05.02.2019 (т.27 а.с.130), письмових поясненнях від 25.04.2019 (т.28 а.с.191), від 10.05.2019 (т.28 а.с.277) та його представник у судовому засіданні проти задоволення вимог заперечив повністю і пояснив, що станом на 13.05.2010 (дата укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу між ТОВ "Техносоюз-Д" та Таюрською Л.В.) ТОВ "Техносоюз-Д" було законним власником майна і будь-яких заборон чи обмежень на відчуження майна або судового спору щодо зазначеного майна не існувало, приватним нотаріусом було перевірено та вчинено усі необхідні дії для посвідчення вказаного договору; що Таюрська Л.В. набула право власності на цілісний майновий комплекс з дотриманням визначених ст.657 ЦК України вимог за оплатним договором, тому вона є добросовісним набувачем і спірне майно не може бути витребувано у неї; що продаж майна банкрута був здійснений повноважним ліквідатором банкрута (Тараненко Н.Л.) на підставі експертної оцінки майна банкрута в розмірі 901588 грн. і її дії не оскаржувались боржником з підстав завдання збитків; що про вибуття спірного майна із володіння ЗАТ "Рось" відповідно до волі самого ЗАТ "Рось" свідчать листи генерального директора боржника Мельниченка О.О. на адресу ТОВ "Техносоюз-Д" (а.с.62,63 т.19а) з яких вбачається, що ЗАТ "Рось" акцептує договір від 27.04.2010 №780 та у зв’язку із перебуванням в незадовільному фінансовому стані просить сплатити податки за підприємство, а після отримання грошових коштів продовжує їх використовувати, а не повертає ТОВ "Техносоюз-Д"; що у разі задоволення  вимог та повернення ЗАТ "Рось" Майна ЦМК, Таюрська Л.В. звернеться до ТОВ "Техносоюз-Д" з вимогою про відшкодування коштів, сплачених на виконання договору від 13.05.2010, а ТОВ "Техносоюз-Д", в свою чергу, буде вимушений звернутись до ЗАТ "Рось" про визнання його поточним кредитором боржника на суму 829373 грн., а негативні наслідки для ТОВ "Техносоюз-Д" полягають в збільшенні розміру його вимог, які в подальшому не будуть задоволені боржником через відсутність грошових коштів на рахунках та в касі, незмінність складу ліквідаційної маси, тривалість розгляду справи понад шість років та існування заборгованості з оплати послуг арбітражних керуючих; що право вимоги ТОВ "Техносоюз-Д" четвертої черги у справі про банкрутство ЗАТ "Рось" не гарантує ТОВ "Техносоюз-Д" повернення коштів; що без фактичного проведення двосторонньої реституції – повернення отриманого за недійсним правочином, тобто грошових коштів, а не права вимоги, у ЗАТ "Рось" не може виникнути право на повернення майна, переданого за недійсним правочином, оскільки в такому разі у боржника опиняться і грошові кошти (отримані за недійсним правочином), і майно (що вибуло за недійсним  правочином); що у разі завдання діями ліквідатора банкрута Тараненко Н.Л. збитків, належним способом захисту порушеного право ЗАТ "Рось" буде звернення із позовом до страховика діяльності Тараненко Н.Л., як ліквідатора ЗАТ "Рось" на підставі ч.7 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; що з постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 вбачається, що недійсний судовий акт не породжує правомірних правових наслідків (абз.4 постанови), відтак, не виникає прав та інтересів кредиторів, прав та інтересів боржника, таким чином висновки про порушення прав ЗАТ "Рось", як боржника у справі про банкрутство, суперечать правовій позиції касаційного суду та уставленій позиції Верховного Суду; що розгляд заявлених ліквідатором банкрута вимог слід здійснювати за правилами цивільно-процесуального законодавства, оскільки положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять спеціальних норм, які б встановлювали юрисдикцію господарського суду за колом суб’єктів – фізичних осіб.

6.Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у судовому засіданні вимоги ліквідатора банкрута підтримав повністю.

7. Державна податкова інспекція у м.Черкаси, Колодій В.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що у справі наявні повідомлення про вручення ухвали суду.

7.1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Виходцев І.А., був належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Ухвала суду  вручена останньому 03.05.2019 (згідно з даними сайту ПАТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ та списком згрупованих поштових відправлень суду від 26.04.2019 №556 за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення №1800510908201).

7.2.Таюрська Л.В. була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи з огляду на наступні обставини.

7.2.1. Ухвала суду від 25.04.2019 була направлена за адресою місця проживання Таюрської Л.В. (вул.Тракторобудівників, 67 "а", кв.64, м.Харків, 61029), оскільки ця особа не повідомила суду іншої адреси, однак повернута поштою з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Зокрема, вказана адреса міститься у заявах, поданих Таюрською Л.В. та її представником у справу (т.27 а.с.133, 139, 212). За повідомленнями суду, які надсилалися раніше на цю ж адресу, наявні повідомлення про вручення ухвали суду (т.27 а.с.172, 173, 233, т.28 а.с.33, 131,  133, 172, 173, 176, 225, 230, 232). Представник Таюрської Л.В. з’являвся для участі у справі (т.27 а.с.147).

Враховуючи обставини справи (в тому числі й винесення окремої ухвали на адресу ПАТ "Укрпошта", накладення штрафу на ПАТ "Укрпошта") суд вважає, що Таюрська Л.В. умисно ухилилась від отримання повідомлення суду з метою створення підстав для оскарження цієї ухвали.

Відповідно до ч.10 ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні": реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою; у разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором; за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

7.3.2. Крім того, представник Таюрської Л.В., адвокат Василишин С.А., та представник Колодія В.А., адвокат Гончар О.В., у адресованих суду заявах вказують одну адресу свого місцезнаходження – вул.Шовковична,42-44, оф.7-д, м.Київ, 01024 (т.28 а.с.71,118). Згідно з матеріалами справи ухвала суду від 25.04.2019, направлена за цією адресою вручена 03.05.2019 (т.28 а.с.290-292). Отже представники Таюрської Л.В. та Колодія В.А. були повідомлені про час і місце проведення судового засідання. Однак, їх повноважні представники у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

7.4. Отже Таюрська Л.В., Колодій В.А., приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Виходцев І.А., Назаренко К.В., Державна податкова інспекція у м.Черкаси, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак участі повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про причини їх неявки до суду не повідомили.

8.Явка учасників справи обов’язковою не визнавалась з огляду на надані учасниками справи пояснення по суті вимог у попередніх судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з’явились.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, далі – Закон №2343-XII).

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

9.Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Майно, цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, буд.1, зареєстровано за боржником відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2006, виданого виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради ЗАТ "Рось" на цілісний майновий комплекс по вул. 2-го Українського фронту, буд.1, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (а.с.143 т.13) та згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації за №9822201 від 13.02.2006, реєстраційний номер об’єкта 747805.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.09.2006 порушено провадження у справі про банкрутство боржника №10/4867, ухвалою суду від 08.11.2006 за результатами підготовчого засідання зобов’язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою суду від 20.10.2009 у справі №10/4867 боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.

Ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Тараненко Н.Л., було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №25196481 від 01.02.2010, реєстраційний номер об’єкта 747805, тип об’єкта цілісний майновий комплекс, адреса: м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, будинок 1, проведено оцінку майна ЦМК та отримано висновки суб’єкта оціночної діяльності СПД Передерко А.Л. про вартість майна №01-12 від 05.02.2010 на суму 396890 грн. та №ПНО01-12-1 від 15.03.2010 на суму 417533 грн. (разом – 814423 грн.).

Згідно з протоколом зборів комітету кредиторів ЗАТ "Рось" від 19.03.2010 ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Тараненко Н.Л., довів до відома комітету кредиторів ті обставини: що ним після проведення оцінки Майна ЦМК  здійснено публікацію оголошення про продаж майна; що оцінка Майна ЦМК склала 901588,00 грн.; що на оголошення про продаж надійшла лише одна заява на його придбання від відповідача, ТОВ "Техносоюз-Д". Також, згідно з цим протоколом, комітетом кредиторів прийнято рішення здійснити цільовий продаж Майна ЦМК боржника безпосередньо товариству з обмеженою відповідальністю  "Техносоюз-Д" за ціною 902000,00 грн., встановити строк придбання майна до 01.05.2010 та надано дозвіл ліквідатору банкрута на підписання договору купівлі-продажу майна ЦМК.

27.04.2010 між  ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д" укладено договір купівлі-продажу №780, з умовами якого: вартість цілісного майнового комплексу складає 814423 грн., в т.ч. будівлі та споруди 396890 грн. та обладнання 417533 грн.; розрахунки мають бути здійснені у чотири платежі з остаточним розрахунком до 25.06.2010.

14.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. сформовано витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187782 на кадастровий номер земельної ділянки №7122510100:11:021:0006, власником якої є ЗАТ "Рось", та витяг з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру №187783 про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки площею 6,2230 га, власнику ЗАТ "Рось", ідентифікаційний код 14187396, м.Черкаси, вул.30 років Перемоги,70, а 27.04.2010 – сформовано витяг про реєстрацію договору-780 у державному реєстру правочинів №8482800 та отримано витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №26970850 та Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави.

13.05.2010 між ТОВ "Техносоюз-Д" та Таюрською Л.В. укладено договір

купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. У період з 19.05.2010 до 28.05.2010 нею сплачено ТОВ "Техносоюз-Д" 475500 грн. згідно з меморіальним ордером та 425000 грн. згідно квитанціями до прибуткового касового ордера.

09.09.2010 Таюрська Л.В. як установник управління, і Приватне підприємство "Терра-Граніт" як управитель уклали між собою договір управління Майном ЦМК, посвідчений  приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П та зареєстрований в реєстрі за №1530, за яким спірне майно передано в управління ПП "Терра-Граніт"

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 у справі №10/4867 за скаргою керівника боржника (Мельниченка О.О.) скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі №10/4867 з підстав ненадання ініціюючим кредитором суду доказів безспірності його вимог до боржника, провадження у справі №10/4867 припинено.

Провадження у цій справі (№14/5026/1020/2011) про банкрутство ЗАТ "Рось" порушено ухвалою суду від 12.05.2011. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті “Голос України” від 18.06.2011. Ухвалою суду від 29.11.2011 затверджено реєстр кредиторів із загальною сумою вимог 15627170,38 грн.

Постановою суду від 21.08.2012 боржника повторно визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченка В.М.

25.04.2013 ліквідатором банкрута подано заяву про визнання недійсним договору від 27.04.2010 №780, про повернення Майна ЦМК та про повернення покупцю коштів у сумі 701424,48 грн. Ухвалою суду від 06.06.2013 заяву ЗАТ "Рось" від 25.04.2013 №01-34/37 задоволено повністю, однак вказана ухвала суду була скасована судом апеляційної інстанції та надалі заява ліквідатора банкрута була уточнена і неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Ухвалами суду: від 19.09.2013 №2 - повноваження арбітражного керуючого Левченка В.М., як ліквідатора банкрута припинено за його заявою, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Богомазова П.С.; від 19.03.2015 №2 - арбітражного керуючого Богомазова П.С. усунено від виконання повноважень ліквідатора банкрута за неналежне їх виконання, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Іванюка О.М.

Ухвалою суду від 06.02.2017 у задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута від 19.11.2015 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ “Рось” від 27.04.2010, укладеного між ЗАТ “Рось” та ТОВ “Техносоюз-Д”, посвідченого 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., за реєстровим №780 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 22.08.2017) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.02.2017 у цій справі скасовано і прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ЗАТ “Рось” про визнання недійсним договору задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ “Рось” від 27.04.2010 №780, укладений між ЗАТ “Рось” та ТОВ “Техносоюз-Д”, посвідчений 27.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. Судове рішення прийнято з тих підстав, що при укладенні договору ліквідатор банкрута не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).

14.12.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі №925/1600/17 за позовом закритого акціонерного товариства “Рось” в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іванюка О.М. до Приватного підприємства "Терра-Граніт" про витребування Майна ЦМК з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

14.03.2018 ПП "Терра-Граніт" і Таюрська Л.В. підписали договір про розірвання договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010, посвідчений приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу Митрофановою Л.П. та зареєстрований в реєстрі за №314.

19.03.2018 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1600/17 визнано право власності на Майно ЦМК за ЗАТ "Рось" та відмовлено у витребуванні Майна ЦМК з тих підстав, що ЗАТ "Рось" не надало доказів перебування Майна ЦМК у володінні ПП "Терра-Граніт" після розірвання 14.03.2018 укладеного ним з Таюрською Л.В. договору управління цілісним майновим комплексом від 09.09.2010.

24.05.2018 ТОВ "Тенхносоюз-Д" звернулось до суду із заявою (вх.суду №14790/18 від 24.05.2018)  про застосування наслідків недійсності правочину і визнання поточних вимог кредитора на суму 829373 грн., яку ухвалою суду від 17.08.2018 задоволено частково та визнано ТОВ "Техносоюз-Д" кредитором боржника на суму 701424,48 грн.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2018 №144976185 власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, буд.1, є Таюрська Лариса Володимирівна, право власності на вказане майно виникло у останньої на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ «Техносоюз-Д» від 13.05.2010, майно передано в іпотеку Колодію Володимиру Анатолійовичу згідно з договором іпотеки від 12.06.2018.

30.07.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду від  вказане рішення у справі №925/1600/17 змінено та відмовлено в позові повністю з тих підстав, що належним відповідачем у цій справі є Таюрська Л.В, а не ПП "Терра-Граніт", що спір щодо витребування майна у набувача – фізичної особи та, відповідно, про визнання права власності на таке майно не відноситься до юрисдикції господарських судів, що відповідач (ПП “Терра-Граніт”) не є належним відповідачем й щодо вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Ухвалою суду від 08.11.2018 №2 повноваження арбітражного керуючого Іванюка О.М., як ліквідатора банкрута достроково припинено за його заявою, призначено на цю посаду арбітражного керуючого Юдицького О.В.

27.12.2018 боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., подано заяву №02-01/14298/1020-2011 з вимогою: витребувати у Таюрської Лариси Володимирівни та повернути ЗАТ "Рось" в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Юдицького О.В., цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, буд.1.

10. На підтвердження вказаних обставин у справі наявні наступні докази: інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 12.11.2018 №144976185 (т.27 а.с.44,63); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.04.2003 серії САА926042 за типом об’єкта: цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський вул.2-го Українського фронту, буд.1, видане Корсунь-Шевченківською міською радою (т.27 а.с.49); Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.04.2003 №385646 за типом об’єкта: цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський вул.2-го Українського фронту, буд.1, (т.27 а.с.49); державний реєстраційний акт на право користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів за №253 від 1987 року (т.27 а.с.50); договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута ЗАТ "Рось" від 27.04.2009, укладений між ТОВ "ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д" з додатком №1 (т.27 а.с.53, 149); акт прийому-передачі майна від 27.04.2010, складений ЗАТ "Рось" та ТОВ "Техносоюз-Д" (т.27 а.с.60); договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010, укладений між ТОВ "Техносоюз-Д" та Таюрською Л.В., з додатком №1 (т.27 а.с.67); витяг Корсунь-Шевченківського виробничого відділку комунального підприємства "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.05.2010 №26113361, тип об’єкта: комплекс, цілісний майновий комплекс, за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, буд.1 (т.27 а.с.72); відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:11:021:0006 (т.27 а.с.73); заява ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., від 29.12.2018 №ЗВ-000000000076797 на адресу Державного земельного кадастру про виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:11:021:0006 (т.27 а.с.123); лист відділу у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.01.2019 №3/406-19-0.23 на адресу ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. з рекомендаціями про звернення до Корсунь-Шевченківського РВ ДП "Черкаський інститут землеустрою" та надання правовстановлюючих документів для укладення договору на встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (т.27 а.с.124); лист Корсунь-Шевченківського районного відділу ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 09.01.2019 №19-007 на адресу ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. з рекомендацією звернутися до Корсунь-Шевченківського РВ ДП "Черкаський інститут землеустрою" та надати правовстановлюючі документи для укладення договору на встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (т.27 а.с.125); Повна інформаційна довідка з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство від 09.02.2019 №366290 (т.27 а.с.205); Витяг з Державного реєстру правочинів від 13.05.2010 №8531182 за параметром запиту: предмет правочину: реєстраційний номер об’єкту у РПВН 747805, комплекс, цілісний майновий комплекс, адреса: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го українського фронту, будинок 1 (т.27 а.с.154); Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Корсунь-Шевченківський виробничий відділок комунального підприємства "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" від 13.05.2010 №26113361 (серія ССР №941162); тип об’єкта: комплекс, цілісний майновий комплекс; адреса об’єкта: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го українського фронту, буд.1 (т.27 а.с.156); меморіальний ордер від 19.05.2010 №3669 на суму 475000 грн. (т.27 а.с.214); квитанції до прибуткових касових ордерів від 25.05.2010 №8 на суму 106250 грн.; від 21.05.2010 №7 на суму 106250 грн.; від 27.05.2010 №9 на суму 106250 грн.; від 28.05.2010 №10 на суму 106250 грн. про оплату, проведеною Таюрською Л.В. згідно з договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 13.05.2010 (т.27 а.с.215); постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі №925/1600/17 за заявою ЗАТ "Рось" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Іванюка О.М. до ПП "Терра-Граніт" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності (т.27 а.с.238).

11.Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до Закону №2343-XII:

ч.1 ст.5 Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами;

п.13 ч.1 ст.25 Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

Згідно з нормами Цивільного кодексу України:

ч.1 ст.32. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні;

ч.1 ст.330. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього;

п.3 ч.1 ст. 388. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно (…) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів.

12.Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.

12.1.Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постановах від 13.01.2016 у справі № 3-1165гс15, від 03.02.2016 у справі № 6-2026цс15, від 24.06.2015 у справі № 826/19838/14, від 25.05.2016 у справі № 6-2858цс15, від 22.06.2016 у справі № 6-1562цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-2026цс15, предметом правового аналізу яких виступало дослідження можливості впливу судового рішення, в подальшому скасованого, на правовідносини, які виникли в період його чинності, скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду України у постанові від від 24.06.2015 у справі №6-251цс15, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Тобто скасована ухвала суду від 08.11.2006 у справі про банкрутство не породжує у ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Тараненко Н.Л.. прав на продаж майна ЗАТ "Рось" і укладення договору від 27.04.2010 №780. Крім того, і договір від 27.04.2010 №780 визнано недійсним судовим рішення, що вказує на відсутність волі ЗАТ "Рось" на відчуження Майна ЦМК.

12.2.Норма ст. 346 ЦК України, якою визначені підстави для припинення права власності, та чинне законодавство не передбачають підстави припинення права власності у разі, коли після прийняття незаконного судового рішення (а саме ухвали господарського суду Черкаської області від 08.11.2006 у справі №10/4867, яку скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010) майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужено за угодою, укладеною з Таюрською Л.В. без участі та згоди дійсного власника. Укладання цієї угоди не припиняє право власності дійсного власника (ЗАТ "Рось"), а тому в момент її укладання 13.05.2010 і до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

Не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час перепродажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності. Статтею 346 Цивільного кодексу України не передбачено припинення права власності дійсного власника у зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу.

За приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 Цивільного кодексу України).

Отже, Таюрська Л.В. є добросовісним набувачем майна, однак Майно ЦМК вибуло із власності ЗАТ "Рось" поза його волею, тому воно підлягає витребуванню від Таюрської Л.В. відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим вимога ліквідатора банкрута підлягає задоволенню.

12.3.Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування судами України як джерела права.

Разом з тим, якщо певне рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в подальшому національними судами при розгляді інших спорів, то сам по собі результат вирішення справи Європейським Судом з прав людини, окремі його висновки в конкретній справі, вирвані з контексту та відірвані від обставин справи, не повинні бути формальним приводом для аналогічного результату вирішення спору.

У даному випадку господарський суд не вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який переслідує як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

13.Клопотання Таюрської Л.В. про закриття провадження у справі, обгрунтоване правовою позицією у постанові Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі №925/1600/18 та постанові Великої палати Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №456/20/16-ц, задоволенню не підлягає, оскільки висновки Великої палати Верховного Суду стосується виключно спорів фізичних осіб з боржником, який перебуває в процедурі банкрутства, про стягнення з останнього заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, а висновки суду апеляційної інстанції про те, що спір про витребування майна у набувача – фізичної особи та, відповідно, визнання права власності на таке майно не відноситься до юрисдикції господарських судів, було зроблено саме у  зв’язку з оцінкою правовідносин, які склались при розгляді справи в порядку позовного провадження;

14.Суд відхиляє доводи Таюрської Л.В. та ТОВ "Техносоюз-Д" про те, що спір не підлягає вирішенню у межах справи про банкрутство (оскільки Закон №2343-XII не передбачає такої можливості на відміну від Закону №4212-VI, який має норму ч.4 ст.10) та що спір не підлягає розгляду в господарських судах (оскільки вимогу пред’явлено до фізичної особи, яка навіть не є суб’єктом підприємницької діяльності) з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, (…) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

"Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону №2343-XII відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону     № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів."

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14 та наступних постановах Верховного Суду.

Тобто, хоча Закон №2343-XII не містить норми, аналогічної до ч.4 ст.10 Закону №4212-VI, це не звільняє суд від обов’язку виконувати норму п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, яка і є правовою підставою розгляду заяви у межах справи про банкрутство, провадження у якій порушено і боржника у якій визнано банкрутом до 19.01.2013. Так, відповідно до підп.9 п.1 розділу XI
Перехідні положення ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Правова позиція стосовно того, що саме у межах справи про банкрутство має розглядатись вимога про витребування майна від фізичної особи висловлена Верховним Судом у постанові від 06.04.2018 у справі №925/1874/13.

14.1.Суд відхиляє доводи Таюрської Л.В.:

про ймовірну утилізацію або відсутність частини обладнання у Таюрської Л.В. – оскільки такі доводи нею не доведені і спростовуються обставинами передачі Майна ЦМК в заставу Колодію В.А. У суду відсутній обов’язок особисто пересвідчитись у наявності, комплектності, працездатності певного майна – суд встановлює наявність майна в натурі у володінні відповідача, а будь-яких доказів про його вибуття суду не надано;

про те, що права на Майно ЦМК були зареєстровані у встановленому законом порядку – оскільки реєстрації за нею права власності не припинило права ЗАТ "Рось" на нього.

14.2.Суд відхиляє доводи ТОВ "Техносоюз-Д" про те, що ЗАТ "Рось" схвалило договір від 27.04.2010 №780 у зв’язку з листами генерального директора боржника Мельниченка О.О. на адресу ТОВ "Техносоюз-Д" – оскільки ці обставини мали б розглядатися судом при вирішенні питання визнання недійсним договору з ТОВ "Техносоюз-Д", а для витребування майна від Таюрської Л.В. вони значення не мають.

14.3. Суд відхиляє доводи ліквідатора банкрута що добросовісність Таюрської Л.В. при укладенні договору від 13.05.2010 не має значення для вирішення спору по суті, оскільки з’ясування цієї обставини визначає можливість застосування або ст.387, або ст.388 Цивільного кодексу України.

14.4.Решту доводів і поданих учасниками справи доказів, які судом не прийнято або відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Керуючись ст.234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Таюрської Л.В. від 04.02.2019 про закриття провадження у справі відмовити.
2. Заяву боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 27.12.2018 №02-01/14298/1020-2011 задовольнити повністю.

Витребувати у Таюрської Лариси Володимирівни (61029, м.Харків, вул.Тракторобудівників, 67 "а", кв.64, реєстраційний номер облікової картки платника податків  2725823703, дата народження 18.08.1974) та повернути ЗАТ "Рось" (18029, м.Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 70, ідентифікаційний код 14187396) цілісний майновий комплекс ЗАТ "Рось", розташований за адресою: Черкаська область, м.Корсунь-Шевченківський, вул.2-го Українського фронту, буд.1 та складається з:

будівель і споруд загальною вартістю 396890,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66148,33 грн., у такому складі:

обладнання загальною вартістю 417533,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 69588,83 грн. у складі:

Наказ видати.

3. Стягнути з Таюрської Лариси Володимирівни (61029, м.Харків, вул.Тракторобудівників, 67 "а", кв.64, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2725823703, дата народження 18.08.1974) на користь ЗАТ "Рось" (18029, м.Черкаси, вул.30 років Перемоги,70, ідентифікаційний код 14187396) судовий збір у розмірі 881 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Наказ видати.

Ухвала суду набрала законної сили 16.05.2019. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 24.05.2019.

Направити цю ухвалу рекомендованим листом з повідомленням ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3), Таюрській Л.В. (вул.Тракторобудівників, 67 "а", кв.64, м.Харків, 61029), приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Виходцеву І.А. (вул.Дорогожицька,1, м.Київ, 04119), приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. (пров.Кутузова,4, кв.2, м.Київ,01011), Колодію В.А. на дві адреси (1-вул.Гоголя,36, м.Бровари, Київська область, 07400; 2-вул. Шовковична, 42-44, оф.7-д, м.Київ, 01024 ), АТ "Укрпошта" (вул.Хрещатик22, м.Київ, 01001).

Суддя                                                                                                          Ю.А. Хабазня