flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала № 14/5026/1311/2011 від 26 березня 2014 року

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 УХВАЛА

(вступна та резолютивна частини)

26 березня 2014 року

Справа №14/5026/1311/2011

 

    вх. № 22772/13 від 16.10.2013

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю: особисто Іванюка О.М. (ліквідатор банкрута) Грищенко М.І та Грищенка В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявника            боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М.

до відповідача Грищенко Майї Іванівни

третіх осіб        які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Грищенка Володимира Миколайовича та товарної біржі «Смілянська біржа Джі-Пі-Ай»

про                      визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу

у справі за заявою

ініціюючого кредитора   управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі

до боржника                     товариства з обмеженою відповідальністю "СЗМ"

про                                     визнання банкрутом відсутнього боржника, –

ВСТАНОВИВ:

Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М., у межах справи про банкрутство, у ліквідаційній процедурі, подано заяву від 31.10.2013 про визнання недійсним договору (біржової угоди) купівлі-продажу транспортного засобу від 20.05.2008, укладеного між боржником (товариством з обмеженою відповідальністю «СЗМ») та громадянкою України Грищенко Майєю Іванівною і зареєстрованого 20.05.2008 виконуючим обов’язки директора товарної біржі «Смілянська біржа Джі-Пі-Ай» Доброноженко О.Г. за реєстровим  № 322/2008, (далі – Договір) згідно з яким ТОВ «СЗМ» продав, а Грищенко Майя Іванівна купила вантажний автомобіль ISUZU NQR 71, (2006), синій, № куз. Y7BNNN1R71P6B000078, № шасі  JAAN1R70P57100792. реєстраційний номер СА7192АЕ за 57396,00 грн. (далі – автомобіль).

Заяву подано з підстав, передбачених  абз.12.ч.1 ст.25 і ч.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI /тобто в редакції, чинній до 19.01.2013/, далі – Закон-1992) і з посиланням на обставини про те: що Договір укладено до порушення провадження у справі про банкрутство; що Договір не виконано; що виконанням Договору завдано збитки боржнику; що укладення і виконання Договору призвело до неплатоспроможності боржника.

 

У судовому засіданні та у додаткових поясненнях ліквідатор банкрута підтримав заявлені вимоги і пояснив,

що підставою для визнання Договору недійсним є спеціальні норми п.10 ст.17 та ст.25 Закону-1992, які не можуть бути застосовані у позовному провадженні;

що заборгованість боржника банкрута у сумі 37251,42 грн. перед органом ПФУ виникла ще у  2006 році, однак умисно не погашалась боржником;

що станом на 2008 рік згідно з даними балансу за боржником обліковувалось рухоме майно  на суму 108 тис грн., якого достатньо було для погашення вимог кредитора та здійснення подальшої господарської діяльності,

що з метою розшуку майна банкрута 04.09.2013 ліквідатором було відібрано пояснення від колишнього керівника боржника Химича О.М., який повідомив, що не пам’ятає подій пов’язаних з продажем автомобіля, що документи, які стосуються автомобіля були знищені за закінченням строку їх зберігання, а тому він не має можливості надати їх ліквідатору банкрута, в т.ч. і документи, які підтверджують сплату гр. Грищенко М.І. 57396,00 грн.

що на момент продажу автомобіль перебував як у заставі ПАТ КБ "Приватбанк" так і у податковій заставі;

що розмір збитків складає 57396,00 грн., які не було сплачено по Договору, та 50604,00 грн. суми заниження вартості автомобіля (як різниця між 108000,00 грн. по балансовій вартості і 57396,00 грн. ціни за Договором);

що продаж боржником свого рухомого майна гр. Грищенко М.І. за суттєво заниженою ціною безумовно вказує на намір ухилитися від виконання зобов’язань перед кредиторами;

що про укладення Договору ліквідатору банкрута стало відомо лише 28.08.2013 згідно з листом Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Сміла, Смілянського та Кам’янського районів від 28.08.2013 № 837, лише після цього він отримав можливість подати належним чином оформлену заяву до суду про визнання його недійсним, і лише з цього моменту починає свій відлік строк позовної давності;

що відсутні докази укладення договору оренди з правом викупу від 11.05.2006 та виконання Договору оренди з правом викупу від 28.03.2007  (акти приймання передачі, сплати орендної плати тощо) Грищенком В.М., а тому доводи останнього про фактичну сплату родиною Грищенків коштів за автомобіль не відповідають обставинам справи;

що надана відповідачем відривна частина прибутково касового ордеру – квитанція серія 02БА №404280 від 04.12.2007 на суму 108 000,00 грн.: по-перше, не є доказом, а ні на виконання Грищенком В.М. умов договору оренди з правом викупу від 28.03.2007, а ні на виконання Грищенко М.І. умов договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.05.2008; по друге, не є належним доказом, оскільки не відповідає п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004  №637, по-третє підписана не уповноваженими особами, оскільки в грудні 2007 року були відсутні посадові особи наділені правом прийняття від Грищенко В.М. грошових коштів в сумі 108 000,00 грн.; по-четверте, внесення коштів не вказано а ні в головній книзі по рахунку 301 каса, а ні по рахункам боржника у банку, а отже боржнику вони не надходили

що надані суду докази знищення документів шляхом здачі їх у макулатуру згідно з розрахунковою квитанцією серії АДАА № 596829 від 14.09.2011 сфальсифіковані, фактично були здані  до пункту прийому макулатури ТОВ "СМІЛАВТОРРЕСУРСИ" 03.07.2013 після чого виготовлено акт на списання бухгалтерських документів ТОВ «СЗМ» від 14.09.2011.

 

Відповідач проти вимог заперечив і у судовому засіданні 05.12.2013 пояснив, що спірний автомобіль був оформлений на його ім’я, однак фактично використовувався чоловіком (Грищенком В.М.), що спірний автомобіль був придбаний боржником у 2006 році у гр. Мороза В.А. – директора іншої юридичної особи (заводу "СЗМ") – спірний автомобіль було передано в погашення заборгованості заводу «СЗМ» перед працівниками по заробітній платі, що  спірний автомобіль був переданий через ТОВ «СЗМ» відповідачу в рахунок погашення боргів за поставлену відповідачем продукцію, що сплата відповідачем вартості автомобіля була реструктуризована на 12 місяців, що на прохання власника ТОВ «СЗМ» Химича О.В. купівля-продаж автомобіля здійснювалась шляхом укладення  договору оренди з правом викупу, оскільки ТОВ «СЗМ» планував взяти кредит під заставу вказаного автомобіля, що  спірний автомобіль відповідачем був отриманий у 2006 році і використовувався за генеральною довіреністю, що кошти у сумі 120000 грн. були відповідачем готівкою сплачені у 2007 році головному бухгалтеру ТОВ «СЗМ» Бойко З.М., що після погашення ТОВ «СЗМ» кредиту перед банком до відповідача звернулись громадяни Химич О.В. та Мороз В.А. з проханням переоформити автомобіль, що у 2008 році, при укладанні Договору експертна оцінка вартості  спірний автомобіль була визначена у близько 57000 грн. з огляду на два роки його експлуатації,  що 20.05.2008 вказаний автомобіль було продано за біржовою угодою та переоформлено на відповідача, що кошти у сумі близько 57000 грн. відповідачем не сплачувались оскільки були передані задовго до цього, що на цей час відповідач фактично не є власником автомобіля, лише по обліку в органах ДАІ, що 23.06.2010 автомобіль був переданий у користування за генеральною довіреністю гр.Санжарівському А.М., що відповідач є добросовісним покупцем, що будь-яких підтверджуючих документів і доказів по викупу автомобіля (договорів, актів приймання-передачі тощо) відповідач не має; що йому був виданий корінець касового ордеру, однак він мабуть не зберігся; що факт сплати ним вартості автомобіля можуть підтвердити колишній директор ТОВ «СЗМ» Химич О.В., головний бухгалтер товариства Бойко З.М, гр. Мороз В.А., а також нинішній власник (користувач) автомобіля. Для підтвердження вказаних обставин просив викликати у судове засідання громадян Химича О.В., Мороза В.А., Бойко З.М. (клопотання вирішено ухвалою суду від 05.12.2013)

У поясненні від 11.12.2013 та надалі відповідач пояснив, що кошти 108 тис. грн. згідно з прибутковим касовим ордером від 04.12.2007 були сплачені відповідно до договору оренди від 28.03.2007, що решту суми 12 тис грн. було внесено її чоловіком поставкою продукції, що Автомобіль є спільною власністю подружжя відповідно до ст.60, 63 Сімейного кодексу України і кошти були сплачені родиною Грищенків, що вказана у Договорі сума відповідала його ринковій вартості на момент укладення Договору, що надасть висновок з оцінки Автомобіля (однак надалі так і не надав), що доказами сплати коштів є пояснення Химича О.В та Бойко З.М., а також квитанція до прибуткового касового ордера, головна книга боржника, однак у тому ж поясненні від 26.03.2014 просив не приймати до уваги як доказ гоовну книгу у зв’язку з наявними в ній виправленнями  

Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності у зв’язку з тим, що з часу укладення Договору пройшло чотири роки три місяці.

 

Викликаний у судове засідання як посадова особа боржника  Химич О.В. (керівник до моменту визнання боржника банкрутом), пояснив, що ТОВ «СЗМ» було засновано (зареєстровано) у 2005 році, що основною діяльністю товариства була металопереробка, виготовлення виробів з металу, що товариство здійснювало свою діяльність на орендованих у ВАТ «Смілянський завод металовиробів» виробничих площах та обладнанні, що не пам’ятає, на який строк укладали договір оренди спірного автомобіля, що договорів оренди автомобіля було декілька, їх переукладали на певний строк, що на підприємстві працювало близько 27 осіб, що товариство внаслідок відсутності замовлень  припинило свою діяльність приблизно у кінці 2006 року, що кошти за спірний автомобіль були внесені гр. Грищенком В.М. у касу ТОВ "СЗМ" у грудні 2007 року; що автомобіль був переданий боржнику від ТОВ "Богдан" у рахунок погашення боргів перед ТОВ "СЗМ", що оскільки на той час ТОВ "СЗМ" були потрібні гроші, було прийнято рішення про передачу вказаного автомобіля в оренду з послідуючим викупом; що укласти такий договір домовились з гр. Грищенком В.М., і надалі його було укладено; що згодом, з метою отримання ТОВ "СЗМ" кредиту, автомобіль був переданий у заставу ЗАТ КБ "ПриватБанк", що між ТОВ «СЗМ» та банком укладено кредитний договір; що у травні 2008 року ТОВ "СЗМ" розрахувався з ЗАТ КБ «ПриватБанк» за отриманий кредит; що 20.05.2008  спірний автомобіль було переоформлено на Грищенко М.І. (укладено договір /біржеву угоду/ купівлі-продажу транспортного засобу); що гроші за автомобіль були внесені у касу 02.12.2007, про що, за даними бухгалтерського обліку боржника, свідчить запис у Головній книзі; що не пам’ятає чи отримував згоду ЗАТ КБ «ПриватБанк» на передачу заставного майна в оренду і що підтверджуючих документів з цього питання не має; що згідно з договором оренди автомобіля з правом викупу вартість майна складала 120000 грн., покупцем фактично сплачено 108000 грн., решта суми була оплачена будівельними матеріалами, оскільки на той час відповідач здійснював підприємницьку діяльність у цій сфері; що підтверджуючих наведеному документів не має, так як вони знищені; що застава ЗАТ КБ «ПриватБанк» була скасована безпосередньо перед укладенням договору від 20.05.2008; що гроші від гр. Грищенка В.М за автомобіль ТОВ «СЗМ» отримав у грудні 2007 року і що у 2008 році ніякі кошти від покупця не надходили; що він, як керівник боржника, продажем автомобіля безпосередньо не займався, а усі документи оформлялись гр. Грищенком В.М.; що окрім переданих ліквідатору банкрута документів у нього на даний час ніяких інших не має і він не знає де вони, в тому числі і документи по заробітній платі; що йому було відомо про заборгованість ТОВ «СЗМ» з 2006 по сьогодні перед органом Пенсійного фонду, однак кошти, які надійшли ТОВ «СЗМ» у сумі 108000 грн. були розподілені частково на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам, а також на виплату підзвітним особам; що не пам’ятає, де зберігаються книги по виплаті заробітної плати; що згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» документи після закінчення трирічного строку були здані у макулатуру, решта документів були передані ліквідатору банкрута; що не знає, де знаходиться штамп, який міститься на квитанції до прибуткового касового ордера, серія 02 БА №404280 від 04.12.2007 про прийняття на ТОВ "СЗМ" від гр. Грищенка В.М. коштів для оплати вартості автомобіля у сумі 108000 грн.

Заслухана у судовому засіданні як посадова особа боржника Бойко З.М. (головний бухгалтер боржника у період з 01.11.2005 по 18.02.2008) пояснила,  що спірний автомобіль боржник придбав у ТОВ "Богдан"; що придбання автомобіля було оформлене належним чином; що оскільки боржнику на той час не вистачало своїх обігових коштів для здійснення  діяльності, потрібен був кредит; що для укладання кредитного договору з ЗАТ КБ «ПриватБанк» зазначений автомобіль передали у заставу банку; що не пам’ятає, коли була остання податкова перевірка; що перевірки податковими органами проводились, але не документальні, а камеральні (часткові); що матеріали цих перевірок ліквідатору нею не передані, оскільки він їх у неї не запитував; що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та  фінансову звітність в Україні» первинні документи за 2006-2008 роки були здані у макулатуру, оскільки було вичерпано строк їх зберігання, який складав 3 роки; що при цьому був складений акт на списання (знищення) цих документів; що документи знищено у 2011 році; що у 2011 році вона лише допомагала керівнику боржника скласти акт знищення документів, хоча вже не працювала у боржника; що 14.09.2011 документи були здані на знищення згідно акту; що раніше акти знищення документів не складалися і що такий акт тільки один за весь період діяльності; що не пам’ятає де знаходяться документи по заробітній платі; що гроші у сумі 108000 грн. вносилися у касу товариства у грудні 2007, а у 2008 році ніяких грошових надходжень не було; що у 2008 році у бухгалтерському обліку товариства не відображалися відомості про автомобіль (до реєстрації права власності в органах ДАІ за новим власником) з тієї причини, що його було знято з обліку одразу після внесення коштів; що сума 108000 грн., яка надійшла у касу товариства, була виплачена підзвітній особі, якою є керівник боржника; що на погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками товариства вказана сума не спрямовувалася; що керівник боржника оплачував виплату заробітної плати працівникам за рахунок власних коштів, а також погашав кредит за свій власний рахунок, тому сумою 108000 грн. йому було компенсовано ці витрати; що з цієї суми було сплачено податки до бюджету, однак заборгованість перед органом Пенсійного фонду не погашалася, причин цьому навести не може; що підтверджуючих списання коштів документів не має; що заробітна плата працівникам виплачувалася готівкою через касу товариства згідно з платіжними відомостями; що відповідні на її виплату кошти вносилися керівником у касу товариства, після цього виплата заробітної плати здійснювалася за відомостями; що у грудні 2007 року у товаристві працювало 2 особи (директор і головний бухгалтер), що графіку погашення суми за договором купівлі-продажу транспортного засобу не було, що суму за автомобіль було сплачено одноразово, що при оплаті вартості автомобіля нею було видано квитанцію, наявну у матеріалах справи; що не знає, де знаходиться штамп, який міститься на квитанції до прибуткового касового ордера, серія 02 БА №404280 від 04.12.2007 про прийняття ТОВ "СЗМ" від гр. Грищенка В.М. коштів для оплати вартості автомобіля у сумі 108000 грн.

Ухвалами суду від 10.01.2014 та від 18.03.2014 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, громадянина Грищенка Володимира Миколайовича і товарну біржу «Смілянська біржа Джі-Пі-Ай».

Грищенко В.М. повністю підтвердив пояснення Грищенко М.І., додатково пояснив, що він особисто займався питаннями оренди та придбання Автомобіля і вважає, що його придбано належним чином.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від ініціюючого кредитора, товарної біржі “Смілянська товарна біржа Джі-Пі-Ай”, у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

Ліквідатором банкрута  було заявлено клопотання від 12.12.2013 №3558 про витребування від ПАТ КБ "Приватбанк" документів, пов’язаних з отриманням боржником кредиту та отриманням згоди на продаж автомобіля під час перебування його в заставі  (кредитного договору №272с/06 від 23.05.2006, договору №ДЗ1-272с/06 від 23.05.2006 застави автомобіля "ISUZU" NQR 71 СА7192АЕ та інших), яке було задоволено ухвалою суду від 12.12.2013. У зв’язку з невиконанням останньої, ухвалою суду від 10.01.2014 (яка була складена у повній відповідності до вимог ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність") було направлено аналогічну вимогу, та ухвалами суду від 21.01.2014, від 30.01.2014, від 11.02.2014, від 28.02.2014 було направлено нові нагадування про необхідність її виконання. У зв’язку з невиконанням ухвали суду від 10.01.2014 судом було направлено прокуратурі Дніпропетровської області повідомлення від 03.02.2014 у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України про вчинення злочину, однак останнє не було розглянуто по суті, переадресоване ГУ УМВС в Дніпропетровській області, на нагадування суду цим правоохоронним органам відповідь по суті повідомлення суду від 03.02.2014 на час винесення цього судового рішення не надійшла.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом засовуються положення Закону-1992.

Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

 

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Черкаської області від 04.10.2012 у цій  справі боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іванюка О.М. Останнім, на виконання свої повноважень, 25.10.2012 та повторно 14.12.2012  було направлено вимоги керівнику боржника Химичу О.В. про передачу ліквідатору банкрута документів печаток і штампів банкрута. Окремі документи та печатка ТОВ "СЗМ" були передані згідно з актом від 21.12.2012 (а.с.42 т.2). Одночасно Химичем О.В. надано ліквідатору банкрута письмове пояснення, згідно з яким у боржника "з часу реєстрації товариства нерухомого, рухомого майна не було".

06.03.2013 від Смілянського ВРЕР при УДАІ УМВС України у Черкаській області ліквідатору банкрута надійшло повідомлення про те, що боржником у 2008 році спірний автомобіль було знято з реєстрації для реалізації.

Вже 18.06.2013 між ліквідатором банкрута та Химичем О.В. складається другий акт про передачу ліквідатору банкрута копій окремих документів та оригіналу договору від 28.03.2007 оренди  спірного автомобіля.

03.07.2013 ТОВ "Смілавторресурси" прийняло від фізичної особи  макулатуру на суму 12.00 грн. і видало квитанцію серію АДАА №596829 (при прийнятті макулатури від юридичних осіб оформляються інші документи), у якій "помилково" (як пояснює працівник цього підприємства) було вказано дату 14.09.2011 та суму 3,30 грн., яку у ході судового засідання суду пред’явлено як доказ здачі документів банкрута 14.09.2011 у макулатуру.

08.07.2013 №1 ліквідатор банкрута направив на адресу Грищенко М.І. (відповідача) вимогу про надання належним чином завірених копій Договору, доказів сплати коштів боржнику за Договором, акту приймання-передачі спірного автомобіля, інші документи на підтвердження законності передачі транспортного засобу (а.с.52, том 2), а 15.08.2013 – повторну вимогу. Відповіді на останні не надійшло.

28.08.2013  ліквідатор банкрута отримав довідку за №837 Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Сміла, Смілянського та Кам’янського району про те, що спірний автомобіль зареєстровано за Грищенко М.І.

04.09.2013 Химич О.В. надав пояснення ліквідатору банкрута про те, що документи господарської діяльності по 2008 рік надати немає можливості, оскільки їх знищено.

13.09.2013 згідно з третім актом Химич О.В. передав ліквідатору банкрута акт про списання документів від 14.09.2011 та розрахункову квитанцію за цією ж датою.

У своєму листі від 09.04.2010 №1 на адресу Смілянської ОДПІ Химич, О.В., як керівник боржника повідомляє, що станом на 01.03.2008 на балансі ТОВ "СЗМ" не було основних засобів, що починаючи з 2007 року боржник не веде будь-якої діяльності, що у зв’язку з відсутністю ТМЦ не було потреби вести первинну бухгалтерську документацію і у боржника відсутні, зокрема, оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 "Основні засоби" та по рахунку "Запаси", відсутні журнал проводок по рахунку 30 "Каса" та по рахунку 31 "Рахунки в банках".

В той же час, Химичем О.В.  14.09.2011 підписується акт на списання бухгалтерських документів за 2006-2008 роки, серед яких (тобто серед знищених), у п.7 вказано "обліково-сальдову відомість №10".

Усі вказані дії і факти свідчать про те, що Химич О.В. вишукував способи приховати факт наявності у власності боржника спірного автомобіля та його продаж, що документи чи їх копії "з’являлися" у Химича О.В. в міру потреби виправдовувати свої незаконні дії, що фактично кошти у сумі 108 тис. грн. ні у касу боржника, ні на рахунки боржника не надходили.

 

Наявними у справі доказами також підтверджуються наступні факти:

1) спірний автомобіль був зареєстрований на праві власності за боржником 13.05.2006 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії РСА №319106. Автомобіль знято для реалізації 22.02.2008 на термін 90 днів;

2) щодо спірного автомобіля було укладено договір оренди від 28.03.2007, за яким боржник зобов’язувався передати автомобіль в оренду до 20.03.2008 з правом викупу фізичній особі – підприємцю Грищенку В.М. Вартість автомобіля сторонами оцінено в 120 тис. грн. ;

3) згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08.06.2006, до останнього внесено реєстраційний  запис з такими параметрами: Вид обтяження: приватне обтяження; Тип реєстрації: поточна; Вид обтяження: застава рухомого майна; Підстава обтяження: договір застави автотранспорту, ДЗ1-272с/06, 23.05.2006, ПриватБанк; Об’єкт обтяження: автомобіль легковий, ISUZU NQR 41, 2006р.в., колір синій, номер об’єкту: Y7BNNN1R71P6B000078, номер державної реєстрації СА7192АЕ; Боржник: ТОВ "СЗМ" 25213470, Черкаська область, м. Сміла, вул. Промислова, 12; Обтяжувач: ПриватБанк, 14360570, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; Розмір зобов’язання або вимоги: 97200,00 грн.; Термін дії: 07.06.2011; Дата та час реєстрації: 08.06.2006 16:32; Реєстраційний номер: 3316006;

4) згідно з фінансовим звітом суб’єкта малого підприємництва від 31.12.2008:  боржник у 2007 та 2008 роках не мав основних засобів (яким в т.ч. мав би бути вказаний спірний автомобіль) та не мав зобов’язань за кредитами (яким в т.ч. мав би бути вказаний кредит ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 97200 грн.); боржник у 2007 році отримав інші звичайні доходи (код рядка 050) 108,1 тис.грн. та поніс витрати на 124,8 тис. грн. (код рядка 180) ;

5) 20.05.2008 між боржником (ТОВ «СЗМ») та громадянкою Грищенко Майєю Іванівною укладено договір (біржову угоду) купівлі-продажу транспортного засобу, яку зареєстровано 20.05.2008 виконуючим обов’язки директора товарної біржі «Смілянська біржа Джі-Пі-Ай» Доброноженко О.Г. за реєстровим  №322/2008. Згідно з Договором ТОВ «СЗМ» продав, а Грищенко М.І. купила за 57396,00 грн. вантажний автомобіль ISUZU NQR 71, (2006), синій, № куз. Y7BNNN1R71P6B000078, № шасі JAAN1R70P57100792. н.з. СА 7192АЕ;

6) автомобіль зареєстровано за Грищенко М.І. згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії САС 066899 від 27.05.2008 і на автомобіль видано новий номерний знак СА5308АР;

7) 23.06.2010 Грищенко М.І. видала довіреність Санжерівському Анатолію Миколайовичу на право розпорядження (продати, обміняти, здавати в оренду тощо) спірним автомобілем.

8) Згідно з розширеними витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.12.2013:

Запис 1 про обтяження, який зареєстрований 08.06.2006 за №3316006, запис вилучено за завершенням п’ятирічного терміну зберігання, звернення стягнення на майно не зареєстровано;

Запис 2, згідно з яким 07.11.2006 за №4011960 зареєстровано публічне обтяження (податкова застава) на активи платника податку на суму у 2 рази більше суми податкового боргу обтяжувачем Смілянською ОДПІ, запис був вилучений 28.04.2007;

Запис 3 від 20.02.2007 за №4522194, за яким було зареєстровано публічне обтяження (податкова застава) на активи платника податку на суму у 2 рази більше суми податкового боргу обтяжувачем Смілянською ОДПІ з терміном дії до 20.02.2012, запис вилучено за завершенням п’ятирічного терміну зберігання, звернення стягнення не зареєстровано (а.с.147, том 2).

 

Вказані обставини підтверджуються наступними доказами: витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08.06.2006, фінансовим звітом суб’єкта малого підприємництва від 31.12.2008, (а.с.42, том.2); поясненнями Химича О.В. від 21.12.2012; актом приймання-передачі від 18.06.2013 (а.с.45, том 2); актом приймання-передачі від 13.09.2013; вимогою ліквідатора банкрута від 08.07.2013 та від 15.08.2013№1 на адресу Грищенко М.І. (а.с.52,53 том 2); довідкою Смілянського ВРЕР при УДАІ УМВС України в Черкаській області від 06.03.2013 №205; довідкою Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Сміла, Смілянського та Кам’янського району від 28.08.2013 №837; договором (біржовою угодою) купівлі транспортного засобу від 20.05.2008 (а.с.59, том 2); свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії РСА №319106 про реєстрації спірного автомобіля за ТОВ "СЗМ" 13.05.2006; довідкою про зняття для реалізації від 22.02.2008. довіреністю Грищенко М.І. на Санжарівського А.М.; свідоцтвом про реєстрацію серії САС 066899 від 27.05.2008. Реєстраційний номер спірного автомобіля став СА5308АР. листом боржника від 09.04.2010 №1 на адресу Смілянської ОДПІ (а.с.70, том 2); довідкою про місце реєстрації Грищенко М.І. (.с.83, том 2); наказами від 01.11.2005 №2 та від 18.02.2008 №1 про прийняття та про звільнення з посади головного бухгалтера Бойко Зінаїди Михайлівни; пояснювальною запискою Грищенко М.І. від 05.12.2013 (а.с.91, том 2); протоколом судового засідання від 05.12.2013; заявою щодо застосування строків позовної давності від 12.12.2013 поданою Грищенко М.І.; квитанцією до прибуткового касового ордеру серія 02БА №404270 від 04.12.2007; поясненнями Химича О.В. від 12.12.2013 (а.с.110, том 2); поясненням Бойко З.М. (а.с.111, том 2); протоколом судового засідання від 12.12.2013 поясненнями Химича О.В. і Бойко З.М.) (а.с.129, том 2); розширеними витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.12.2013 (а.с.147, том 2); листом ТОВ "Смілавторресурси" від 23.12.2013 №107 (про те, що розрахункова квитанція серії АДАА №596829 належить до розрахункової книжки АДАА №2304000141/76, яка зареєстрована у Смілянській ОДПІ 17.05.2013, і що корінець цієї квитанції містить дату 03.07.2013 а.с.156-158 том 2); копією квитанції серії АДАА №596829 (а.с.159 том 2 копія) поясненнями Химича О.В. від 10.01.2014 (про те, що документи були здані у 2011 році, що квитанцію він загубив, тому у 2013 році попросив другу квитанцію у робітника ТОВ "Смілавторресурси" а.с.162 том 2); поясненнями Бойко З.М. (про те , що акт на списання документів був складений у вересні 2011 року, підписаний нею особисто, але документи вона не здавала; протоколом судового засідання від 10.01.2014 (а.с.164 том 2).

Відповідно до  абз.12.ч.1 ст.25 Закону-1992 ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Відповідно до ч.10 ст.17 Закону-1992 керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

 

Оцінюючи установлені факти суд приходить до таких висновків.

Докази обставин, за яких боржником спірний автомобіль було придбано у власність, відсутні, однак автомобіль зареєстрований за боржником як за власником з 13.05.2006. Вже 23.05.2006 (тобто через 10 днів) автомобіль був переданий у заставу ПАТ КБ "Приватбанк" під кредит у розмірі 97200,00 грн. Вказана застава була знята лише 07.06.2011 за закінченням терміну зберігання запису. Звернення стягнення чи й будь-яких інших дій із заставленим майном не зареєстровано. Крім того, усе майно боржника  перебувало у податковій заставі (а відповідно і спірний автомобіль) у періоди з 07.11.2006 по 28.04.2007 та з 20.02.2007 по 20.02.2012, тобто фактично з 07.11.2006 по 20.02.2012. Однак, незважаючи на вказані обтяження, як без згоди як ПАТ КБ "Приватбанк", так і без згоди податкового органу, боржник (у особі Химича О.В.) та Грищенко В.М. укладають договір оренди від 28.03.2007 строком до 20.03.2008, а через два місяці по закінченні його дії, 20.05.2008, боржник (у особі Химича О.В.) та Грищенко М.І. укладають спірний Договір купівлі-продажу. У справі відсутні будь-які докази фактичного виконання договору оренди від 23.08.2007 (передачі орендодавцем, фактичного використання орендарем, сплати орендної плати відповідно до умов договору оренди тощо)

Після укладення Договору від 20.05.2008 гроші на його виконання боржнику не передавались. Вказана обставина підтверджується як відсутністю будь-яких доказів передачі грошей так і підтверджується поясненнями безпосередніх учасників правочину: Химича О.В., Бойко З.М., Грищенко М.І та Грищенко В.М. – ними прямо зазначено, що гроші після укладення Договору не передавались. Зазначені у фінансовому звіті звичайні доходи у 2007 році (код рядка 050) 108,1 тис.грн. та понесені витрати у сумі 124,8 тис. грн. (код рядка 180) документально не підтверджені, на вимогу податкового органу документи про ці факти боржником не надані, більш того, керівником складено пояснення, що ці операції у 2007-2008 роках відсутні. Тобто імовірно, що у 2007 році були надходження коштів від Грищенка В.М., однак могли бути і від інших осіб, тому таку ймовірність не може бути визнано фактом, тим більше, що у цьому ж звіті не відображено інші фактично установлені обставини, тобто звіт є недостовірним.

Дійсно, під час дії не виконаного договору оренди автомобіля від 28.03.2007, Грищенко В.М. передав Бойко З.М. кошти у сумі 108 тис. грн. "в оплату за автомобіль" (як вказано у документі на бланку прибуткового касового ордеру), однак вони не були оприбутковані по касі боржника і використані на невстановлені цілі, оскільки пояснення Химича О.В. і Бойко З.М. не підтверджені будь-якими доказами, а самі пояснення цих осіб без будь-яких доказів суд не приймає як правдиві (оскільки окремі з них суперечать наявним у справі матеріалами і вчиненим ними діям, а отже судом установлено наміри цих осіб приховати дійсні обставини справи).

Автомобіль не знімався з реєстрації у грудні 2007 року (в момент передачі грошей), отже наміру його відчуження у боржника (Химича О.В.) в момент отримання грошей від Грищенка В.М. не було. Не було такого наміру і у Грищенка В.М., оскільки будь–які дії на витребування ним майна не вживалися. Тобто Грищенка В.М. цілком влаштовував стан (який суд  оцінює виключно з його пояснень і не вважає достовірно встановленим), що боржником не виконані ні договір оренди 2006 року, ні договір оренди 2007 року, що боржник передає автомобіль не йому, а в заставу банку, тобто обтяжує автомобіль ризиком відчуження у разі непогашення кредиту, не передає автомобіль у власність після внесення грошей. Відсутність орендних платежів є явною ознакою відсутності відносин оренди.  

 

Отже наявними у справі доказами підтверджено обставини: укладення спірного Договору; укладення Договору до порушення провадження у справі про банкрутство; переходу права власності на спірний автомобіль до Грищенко Майї Іванівни; несплату покупцем (Грищенко М.І.) коштів за Договором у сумі 57396,00 грн., тобто його невиконання і спричинення збитків боржнику на цю суму;  відсутності висновку про оцінку вартості спірного автомобіля, та визначення заставної вартості автомобіля у сумі 97200 грн. – тобто заниження його вартості на суму 39810  грн. (97200–57390) і спричинення збитків боржнику на цю суму; укладення спірного Договору (а також і договору оренди автомобіля від 27.03.2007) у порушення прав обтяжувачів майна.

Таким чином судом установлено ті обставини (договір укладено до порушення провадження у справі про банкрутство; договір повністю не виконано; виконанням договору завдано збитки боржнику), з якими Закон-1992 пов’язує можливість визнання договору недійсним, що є правовою підставою задоволення заявлених вимог.

При цьому суд наголошує на тій обставині, що визначені ч.10 ст.17 Закону-1992 підстави визнання угод недійсними, є спеціальними і можуть бути застосовані лише в межах провадження у справі про банкрутство, а не у позовному провадженні.

 

Суд відхиляє решту доводів і доказів з таких мотивів.

Сторонами не надано жодного належного доказу, який би підтверджував вартість спірного автомобіля у сумі 120 тис грн., або у сумі 108 тис грн.

Пред’явлені ліквідатором банкрута у судовому засіданні головні книги не прошиті не пронумеровані і не опечатані, містять виправлення у формі заклеєних рядків і частин тексту, що не допускається.

Договір оренди від 11.05.2006, акт приймання-передачі автомобіля від 15.05.2006, накладна на автомобіль від 22.04.2008 із вартістю автомобіля 120 тис.грн., договори від 23.05.2006 про надання кредиту і про передачу автомобіля у заставу (в частині тексту та умов, але не факту їх підписання) – ці документи подані у справу у ксерокопіях, які не посвідчені належним чином, оригінали цих документів суду не пред’явлені, походження цих копій невідоме, тому вони відхиляються судом як докази.

Прибутковий касовий ордер від 04.12.2007 суд оцінює таким чином:

це є розписка про отримання грошей, складена на бланку прибуткового касового ордера, оскільки цей документ не відповідає вимогам такого первинного бухгалтерського документа боржника, та оскільки не містить печатки боржника (п.3.3 постанови правління НБУ від 15.12.2004 №637), отже не може підтверджувати факт передачі грошей саме боржнику. При цьому слід підкреслити, що штамп, відбиток якого міститься на прибутковому касовому ордері від 04.12.2007, Химичем О.В. не було передано ліквідатору банкрута, докази його знищення відсутні;

цей документ не підтверджує факт його створення на виконання спірного Договору, оскільки складений датою за п’ять місяців до укладення Договору, і оскільки відповідно не містить і не може містити посилання на Договір як на підставу передачі грошей;

цей документ не підтверджує передачу грошей покупцем за Договором. 

Оскільки Грищенко В.М. вказує на передачу грошей, а ні Химич О.В. ні Бойко З.М. не заперечують факт прийняття грошей, оскільки судом установлено обставини відсутності ознак такого бухгалтерського документа, як прибутковий касовий ордер, він має оцінюватися як розписка Бойко З.М. у отриманні грошей від Грищенка В.М. За установлених обставин незаконності укладення боржником договору оренди автомобіля від 27.03.2007 під час дії застави банку та податкової застави розписка може бути підставою для витребування грошей як безпідставно отриманих.

Також, якщо Грищенко В.М., який згідно з цим документом передав гроші і, як він стверджує, відшкодував решту 12 тис.грн. за автомобіль відповідно до договору оренди від 27.03.2007 будівельними матеріалами, то також не позбавлений можливості доводити своє право власності на автомобіль, власне у зв’язку з чим і був залучений до участі у справі як третя особа. Самостійних же вимог на предмет спору ним заявлено не було.

Що стосується акта списання документів від 14.09.2011, то суд вважає його складеним у 2013 році. Достовірність викладеного у ньому факту списання документів також викликає сумнів, оскільки підписаний він одноосібно Химичем О.В., докази здачі в макулатуру саме списаних документів немає.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. На суд не покладено обов’язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи. Кожна сторона повинна самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх вимог, які вважає необхідними, належними і достатніми. Саме сторона має вказати на конкретний доказ, особу, у якої він знаходиться, та обставини, які доказ спростує чи підтвердить, при поданні суду відповідного клопотання. При цьому суд приймає до уваги строк розгляду спору, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

 

У питанні застосування позовної давності суд виходить з наступного.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний термін позовної давності в три роки. Відповідно до статей 253, 261, 267  Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; заява про захист цивільного права або інтересу повинна бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, що зроблена до прийняття судом рішення.

Формулювання норми закону про те, що "особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила" суд тлумачить таким чином, що "довідатися" (дати оцінку певним обставинам, проявити волю у ставленні до обставин) юридична особа може лише через уповноважену на прояв такої волі фізичну особу (осіб), тобто через осіб, які здійснюють управління відповідною юридичною особою і мають право на прийняття чи ініціювання рішення у зв’язку з тим, про що "довідались".

Отже особа (ТОВ "СЗМ"), могла довідатися про особу яка порушила її право (про Химича О.В.) лише щонайменше після припинення його повноважень постановою суду у цій справі (04.10.2012), оскільки саме Химичем О.В. було допущено порушення права боржника – Химич О.В. про це знав і умисно вчиняв дії, спрямовані на приховання фактів порушення.

При цьому суд вважає, що і цей строк не є початком відліку строку позовної давності, оскільки боржник у особі ліквідатора банкрута фактично "довідався" про порушення права боржника 28.08.2013, у момент отриманя   ліквідатором банкрута довідки за №837 Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Сміла, Смілянського та Кам’янського району про те, що спірний автомобіль зареєстровано за Грищенко М.І.

Відхиляючи доводи Грищенко М.І. про початок відліку строку позовної давності з моменту укладення Договору з вищевказаних мотивів, суд відмічає, що обставин більш ранньої дати початку відліку строку не вказано і не доведено.

За таких обставин клопотання про відмову у задоволенні вимог у зв’язку із закінченням строку позовної давності задоволенню не підлягає (правові позиції у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі №5013/492/12.

При цьому суд окремо підкреслює, що ліквідатор банкрута не є керівником боржника і не обирається (призначається) відповідно до статуту боржника – ліквідатор банкрута призначається судом і має спеціальний правовий статус. Згідно з цим статусом він виконує усі повноваження керівника (з певними обмеженнями), однак виконує їх не у зв’язку добровільною передачею боржником відповідно до Статуту, а у зв’язку з примусовим позбавленням органів управління боржника цих повноважень відповідно до судового рішення. Отже ліквідатор банкрута може дізнатися про порушення права боржника не раніше дня свого призначення.

 

У зв’язку із задоволенням заяви судові витрати повністю покладаються на відповідача. Враховуючи значний об’єм цього судового рішення суд вважає необхідним видати окремий наказ на його виконання в частині стягнення судових витрат.

 

Керуючись ст.49, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.24 Закону-1992, суд, –

УХВАЛИВ:

1.Вимоги боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Іванюка О.М., у заяві від 31.10.2013 задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір (біржову угоду) купівлі-продажу транспортного засобу від 20.05.2008, укладений між боржником (товариством з обмеженою відповідальністю «СЗМ») та громадянкою Грищенко Майєю Іванівною і зареєстрований 20.05.2008 виконуючим обов’язки директора товарної біржі «Смілянська біржа Джі-Пі-Ай» Доброноженко О.Г. за реєстровим  № 322/2008, згідно з яким ТОВ «СЗМ» продав а Грищенко М.І. купила вантажний автомобіль ISUZU NQR 71, 2006 року випуску, колір синій, № куз. Y7BNNN1R71P6B000078, № шасі  JAAN1R70P57100792. реєстраційний номер СА7192АЕ.

2. Стягнути з Грищенко Майї Іванівни (м.Сміла, вул Слов’янська, 21, 08.01.1962 року народження, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків 2265317803) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СЗМ” (м.Сміла, вул. Промислова, 12, ідентифікаційний код 25213470) судовий збір у розмірі 1147,00 грн. (тисячу сто сорок сім гривень).

Наказ видати.

 

Направити дану ухвалу ліквідатору банкрута, ініціюючому кредитору, рекомендованим листом відповідачу і третім особам (2).

Повне рішення складено 31.03.2014.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

 

С у д д я                                                                      Хабазня Ю.А.

5