Ухвала № 14/5026/2470/2011 від 2 грудня 2014 року

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

                               вх. № 20501/14 від 16.09.2014

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто: арбітражного керуючого Юдицького О.В. (ліквідатор банкрута), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявника          ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого

                          Юдицького О.В.

до відповідачів  1) гр. Макєєва Валерія Федоровича;

                           2) гр. Отрешка Сергія Володимировича;

                           3) гр. Макарюка Романа Олександровича;

                           4) приватного підприємства «Валмак-2002»

третьої особи    на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на

                           предмет спору, приватного нотаріуса Черкаського міського

                           нотаріального округу Миколенка І.М.

про                    визнання недійсним договору купівлі-продажу часток у

                          статутному капіталі боржника від 09.12.2008

у справі за заявою

ініціюючого кредитора   товариства з обмеженою відповідальністю

                                           «Торговий дім «Логос»

до боржника                     товариства з обмеженою відповідальністю «Макот»

про                                    визнання банкрутом відсутнього боржника, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Макот" (боржником) в особі  ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., подано заяву № 02-01/8437/14-2070 (вх.№20501/14 від 16.09.2014) про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ “Макот” від 09 грудня 2008 року укладеного між Макеєвим Валерієм Федоровичем і Отрешком Сергієм Володимировичем (далі-Продавці) та Макарюком Романом Олександровичем (далі-Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. 09.12.2008 за реєстраційним номером 6228, згідно з яким Продавці зобов'язуються передати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити 100% часток у статутному капіталі ТОВ “Макот” за 10000 грн. (далі – Договір)

У судовому засіданні ліквідатор банкрута подану заяву підтримав і додатково до викладених у заяві доводів пояснив,

що звертається до суду у порядку ст.25 та ч.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI /тобто в редакції, чинній до 19.01.2013/, далі – Закон-1992), а також і за підставами, які передбачені Цивільним кодексом України (ст.203, 215 ЦК України);

що до статутного фонду боржника, який складає 500 тис.грн., Отрешком С.В. було внесено 75 тис.грн., а решта засновників будь-яких внесків до статутного фонду не здійснювали;

що частки засновниками відчужено до повного внесення вкладу, що є порушенням п.4.3 Статуту, ст.53 Закону України "Про господарські товариства" і ст.147 Цивільного кодексу України;

що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців внесено відомості про те, що статутний фонд товариства повністю сформований;

що розмір сформованого статутного фонду має значення при отриманні кредитів у банку, і сформований статутний фонд є забезпеченням кредиту;

що засновники, укладаючи спірний Договір, вчинили спробу уникнути відповідальності за не сформування статутного фонду, чим порушили права ТОВ "Макот" і його кредиторів;

що відповідно до ст.144 Цивільного кодексу України мінімальний розмір статутного фонду гарантує інтереси кредиторів, тому наявність сформованого статутного фонду була б гарантованою підставою забезпечення вимог кредиторів і їх погашення;

що при відчуженні часток в порушення Закону України "Про оцінку майна і майнових прав" не здійснено оцінку майнових прав товариства;

що учасниками товариства здійснено продаж часток усього за 10 тис. грн.;

що товариству нанесені збитки у розмірі 425000 грн. як різниця між його номінальним розміром і фактично здійсненим внеском;

що збитки полягають у невиконанні обов’язку по формуванню статутного фонду;

що відповідно до ст.140 Цивільного кодексу України, п.1.7 Статуту учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників;

що строк позовної давності не сплив, оскільки справу про банкрутство порушено (03.11.2011) і боржника визнано банкрутом (29.11.2011) до закінчення трирічного строку позовної давності від дня укладення договору (09.12.2008);

що спір розглядається не у позовному провадженні, а у справі про банкрутство на спеціальних підставах, тому до таких правовідносин положення ЦК України щодо строків позовної давності не підлягають;

що в даному конкретному випадку відлік строку позовної давності починається з моменту виявлення арбітражним керуючим Юдицьким О.В. факту порушення, а саме з моменту ознайомлення з реєстраційною справою у державного реєстратора, оскільки останній керівник боржника Макарюк Р.О. і Продавці умисно уклали Договір з метою уникнення відповідальності за збитки товариству, а попередні ліквідатори боржника (ТОВ "Торговий дім "Логос" та Постоленко В.О.) були звільнені за неналежне виконання своїх обов’язків.

Представник відповідача Отрешко С.В. у судовому засіданні 30.10.2014 проти задоволення заяви заперечив, і пояснив:

що станом на 12.11.2003 статутний фонд товариства було повністю сформовано і цей факт зафіксовано у ЄДР;

що договір укладено між фізичними особами, спір не має вимог майнового характеру, тому він відповідно до ст.16, п.7 ст.12 Господарського процесуального кодексу України не підвідомчий господарському суду;

що докази не є достатніми для задоволення вимог, а ліквідатор банкрута дає недостовірні відомості;

що документи стосовно укладення і виконання договору мають бути у Макарюка Р.О.;

що ліквідатор діє від імені юридичної особи, як її керівник, тому строк позовної давності для визнання договору недійсним починається з моменту укладення договору і отримання відомостей про укладення цього договору його керівником, а саме Макарюком Р.О., тобто строк позовної давності обчислюється з моменту укладення договору;

заявив клопотання про застосування строку позовної давності;

на запитання ліквідатора банкрута чи були допущені вчиненням правочину порушення закону пояснив, що не вважає за необхідне висловлюватись з цього приводу.

Представник публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» у судовому засіданні 30.10.2014 підтримав подану заяву ліквідатора банкрута і пояснив, що засновники не мали права продавати до моменту повного сформування формування статутного фонду свою частку у повному обсязі; що 425000 грн. це дуже велика сума, яка б допомогла уникнути банкрутства боржника; що борг перед банком складає близько 790 тис грн.

Представник Черкаського міського центру зайнятості у судовому засіданні 30.10.2014 заяву ліквідатора банкрута підтримав повністю.

Ухвалою суду від 18.09.2014 до участі у справі було залучено як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Миколенка І.М.

Ухвалою суду від 11.11.2014 для дачі пояснень по суті спору було викликано посадову особу реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції та витребувано реєстраційну справу, однак, представник не з’явився, реєстраційну справу боржника не надав. Проте копія реєстраційної справи була надана ліквідатором банкрута

Відповідач Макарюк Р.О. неодноразово повідомлявся рекомендованим листом про час і місце судового розгляду за місцем його останньої державної реєстрації та адресою, вказаною в установчих документах боржника, що підтверджується відмітками канцелярії на ухвалі суду про відправку, і є доказами належного повідомлення. Питання реєстрації та місцепроживання неодноразово з’ясовувалось судом, однак, згідно з відомостями державної міграційної служби України "місцепроживанння вказаної особи зареєстрованим на території України не значиться". У зв’язку з неотриманням поштової кореспонденції за останньою відомою суду адресою (при відсутності у справі заяви про необхідність надсилання ухвал на іншу адресу), суд вважає, що сторона не отримала ухвалу суду, не з’явилась у судове засідання без поважних причин. Неявка без поважних причин належним чином повідомленої сторони не є перешкодою для розгляду справи.

Інші відповідачі, третя особа неодноразово повідомлялися рекомендованим листом про час і місце судового розгляду за місцем їх державної реєстрації, що підтверджується відмітками канцелярії на ухвалах суду про відправку, і, виходячи з положень ст.51, 93 ЦК України, є доказами належного повідомлення учасників провадження у справі про банкрутство боржника. Однак, сторони наданого законом права на участь у судовому засіданні не використали, на вимогу суду в ухвалі документів не надіслали, про причини неприбуття у судове засідання не повідомили. Суд вважає, що сторони не з’явились у судове засідання та не направили суду витребувані документи без поважних причин. Неявка без поважних причин належним чином повідомленої сторони не є перешкодою для розгляду справи,.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом засовуються положення Закону-1992. Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України  суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Макот” (далі – боржник,  Товариство) зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 12.11.2003.

Відповідно до п.3.1 та 3.2 Статуту Товариства, який затверджений загальними зборами засновників (протокол №1 від 08.10.2003) і який зареєстрований у виконкомі Черкаської міської ради 12.11.2003, реєстраційний №10111, учасники Товариства за рахунок власних коштів та майна створюють статутний фонд підприємства в розмірі 500000,00 (п’ятсот тисяч) гривень:

Макеєв Валерій Федорович вносить внесок в сумі 234.000,00 грн., що становить 46,8% Статутного фонду. Внесок включає наступні матеріальні та нематеріальні активи: офісна техніка вартістю 20.000,00 грн., в т.ч. п'ять комп'ютерів з моніторами, сервер, принтер, факс, офісні столи, стільці, шафи та полки, комп’ютерні програми; автомобілі вартістю 34 000,00 грн., у тому числі: автомобіль Мазда, 1988 року випуску, (мікроавтобус) д.н.з. 0903 МА  вартістю 10.000,00 грн.; автомобіль ГАЗ-5307, 1992 року випуску, д.н.з.554-82 МА, вартістю 10.000,00грн.; автомобіль ВАЗ-21033, 1980 р.в.,  д.н.з. Г 74-88 ЧК вартістю 6.500,00 грн.; автомобіль ГАЗ-52, 1987 р.в. , д.н.з. В 2783 РК вартістю 7.500,00 грн.; комп'ютерна клієнтська база вартістю 80.000,00 грн.; грошові кошти в сумі 100.000,00 грн.

Отрешко Сергій Володимирович вносить внесок до статутного фонду в сумі 250.000,00 грн., що становить 50% статутного фонду. Внесок вноситься грошовими коштами.

ПП “Валмак-2002” вносить внесок до статутного фонду підприємства в сумі 16000,00 грн., що становить 3,2%.  Внесок включає наступні матеріальні активи: будівля соляного складу, вартістю 16000,00 грн., загальною площею 265,9 кв.м., відмічений літерою “М'-1” на схематичному плані земельної ділянки по вул. Громова,138.

До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 дійсного Статутного вкладу.

 Відповідно до абз.1,2,3 п.4.3 Установчого договору Товариства, затвердженого загальними зборами засновників (протокол №1 від 08.10.2003 року) "будь-який учасник товариства має право передати свій вклад або частку вкладу третім особам після повного внеску свого вкладу до Статутного фонду Товариства. Право переважної купівлі вкладу мають учасники Товариства. Передача вкладу або його частини третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її уступає”. Пунктом 4.4 Установчого договору Товариства вказано, що при виході учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному фонді.

У реєстраційній справі Товариства, копія якої надана у справу ліквідатором банкрута документами, що підтверджують внески учасників до статутного фонду ТОВ “Макот”, є лише квитанція №4 від 11.11.2003 про сплату Отрешком С.В. внеску в статутний фонд у розмірі 75000,00 грн.

Документів на підтвердження сплати до статутного фонду Товариства решти коштів або внесення інших активів на суму 425000,00 грн. немає, тобто на момент реєстрації підприємства 30% статутного фонду Товариства у порушення ст.52 Закону України "Про господарські товариства" не було сформовано.

Відповідно до протоколу  зборів учасників Товариства від 08.10.2003 №1, директором Товариства було обрано Макеєва В.Ф. Надалі згідно з документами реєстраційної справи Товариства його директором є Хандусь В.І. (який до цього був директором ПП “Валмак-2002”), однак рішення зборів учасників чи й будь-які інші документи відомостей про призначення його директором Товариства матеріали реєстраційної справи не містять.

Відповідно до протоколу зборів учасників Товариства від 03.10.2006 №3:

надано згоду ПП “Валмак-2000” відступити свою частку в розмірі 3,2% в статутному фонді підприємства в повному розмірі на користь Макеєва В.Ф. При цьому вклад ПП “Валмак-2002” повертається у натуральній формі, а Макеєв В.Ф.  вносить до статутного фонду грошові кошти в розмірі внеску ПП “Валмак-2002”. Однак, документи на підтвердження внесення вкладу ПП “Валмак-2002” до статутного фонду Товариства, повернення майна в натуральній формі, а також внесення Макеєвим В.Ф. внеску в грошовій формі за ПП “Валмак-2002” відсутні;

вирішено замінити майновий внесок до статутного фонду Макеєва В.Ф. в межах належної йому частки на грошовий без зміни його частки та розміру статутного фонду в цілому. Однак, документи на підтвердження внесення Макеєвим В.Ф. внеску в грошовій формі в статутний фонд ТОВ “МАКОТ” відсутні.

На підставі протоколу зборів учасників Товариства від 03.10.2006 №3 державному реєстратору були подані документи для проведення Державної реєстрації змін до установчих документів та затверджено нову редакцію Статуту від 03.11.2006. Таким чином, документи, які б підтверджували відступлення частки в статутному фонді Товариства на користь Макеєва В.Ф., повернення соляного складу (внеску ТОВ “Валмак-2002”), як і його внесення до статутного фонду Товариства, внесення коштів Макеєвим В.Ф. до статутного фонду Товариства в матеріали справи (в тому числі реєстраційної) не містять.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства від 25.12.2006 вирішено, що внесок Макеєва В.Ф. вноситься в сумі 170.000,00 грн. грошовими коштами, та майном (клієнтська комп’ютерна база) на суму 80.000,00 грн. Відповідно до цього рішення, були внесені зміни до установчих документів боржника та 26.12.2006 зареєстровано зміни до Статуту Товариства.

Однак, будь-якого підтвердження внесення Макеєвим В.Ф. до статутного фонду Товариства грошових коштів та клієнтської комп’ютерної бази матеріали реєстраційної справи не містять, відомості по виписках з рахунків в установах банків та відповідні докази у справі відсутні.

Відповідно до відповідей органів МРЕВ ДАІ та БТІ об’єкти нерухомості та транспортні засоби за ТОВ «МАКОТ» зареєстровані не були.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства  від 05.12.2008 №4 вирішено продати частки у статутному фонді Товариства громадянину України Макарюку Роману Олександровичу.

09.12.2008 укладено спірний Договір, згідно з п.3.1, п.4.1 якого визначено, що Покупець стає власником 100% часток у статутному капіталі Товариства з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього Договору, що Покупець зобов'язується сплатити Продавцям суму в розмірі 10.000,00грн. (по 5.000 грн. кожному). Докази сплати цих коштів і відповідно виконання Договору відсутні.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновника Товариства від 10.12.2008 №5 вирішено затвердити нову редакцію Статуту Товариства, звільнити директора Товариства Хандусь В.І. та призначити на посаду директора Товариства Макарюка Романа Олександровича.

Статут у новій редакції зареєстровано 27.12.2008 за №10261050005006467 державним реєстратором виконкому Черкаської міської ради Литвином О.В. Згідно з розділом 4 «Статутний капітал товариства» нової редакції Статуту Товариства установлено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється статутний капітал у розмірі 500000,00 грн., що учасник Товариства Макарюк Роман Олександрович володіє 100% статутного капіталу товариства.

29.01.2009, тобто через місяць після укладення Договору, боржником самостійно подано заяву про визнання його банкрутом у порядку ст.51 Закону-1992. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.01.2009 порушено провадження у справі №18/362 про банкрутство боржника, ухвалою від лютого 2009 року заяву залишено без розгляду.

03.11.2011 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство боржника за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Торговий дім "Логос" відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI /тобто в редакції, чинній до 19.01.2013/, далі – Закон-1992)  

29.11.2011 постановою суду боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора.

23.02.2012 ухвалою суду за неналежне виконання обов’язків усунуто ТОВ «Торговий дім «Логос» від виконання обов’язків ліквідатора банкрута та призначено арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича

12.06.2014 ухвалою суду у зв’язку з невиконанням обов’язків по проведенню ліквідаційної процедури арбітражного керуючого Постоленка В.О. усунуто, від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Згідно з останнім звітом ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Постоленка В.О. вимоги семи кредиторів до боржника складають 4 644 500,48 грн.

01.07.2014 ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Юдицький О.В., ознайомився з матеріалами реєстраційної справи боржника, матеріалами справи №14/5026/2470/2011 про банкрутство ТОВ “МАКОТ” та, встановивши зазначені обставини, 16.09.2014 подав заяву про визнання Договору недійсним.

Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами є норми передбачені як Законом -1992 так і норми передбачені цивільним законодавством.

Визначаючи, у якому провадженні має здійснюватись розгляд такої вимоги (у банкрутному провадженні у цій справі чи у окремому позовному провадженні) суд вважає, що це не має істотного значення для учасників спору і суті прийнятого рішення, оскільки у обох випадках процесуально провадження здійснюється відповідно правил, визначених Господарським процесуальним кодексом України, що вимагається ст.4-1 останнього, і саме ця норма забезпечує рівний обсяг прав і обов’язків у учасників спору у обох випадках та оскільки у обох випадках суд зобов’язаний враховувати особливості, встановлені Законом-1992 (оскільки останній містить як процесуальні так і матеріальні норми). Разом з тим суд вважає, що розгляд вимог про визнання договору недійсним необхідно здійснювати саме у межах справи про банкрутство, оскільки такий розгляд надає можливість врахувати додаткову інформацію щодо діяльності боржника-заявника зі справи, та оскільки саме така додаткова інформація забезпечує дотримання принципу всебічного, повного і об’єктивного дослідження усіх обставин справи при розгляді спору.

Спір про визнання договору недійсним, з підстав, передбачених цивільним законодавством, підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, оскільки пред’явлено з метою усунення юридичної перешкоди у стягненні майна до ліквідаційної маси (правові позиції у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі №5020-870/2011).

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку до суду із  заявою про визнання недійсним Договору звернувся ліквідатор ТОВ "Макот" арбітражний керуючий Юдицький О.В., здійснюючи свої повноваження, передбачені ст. 25 Закону-1992.

Відповідно до ст.25 Закону-1992 ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. Відповідно до ч.10 ст. 17 Закону-1992 підставами визнання договору недійсним вказано, зокрема: виконання договору завдає збитків боржнику; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Укладенням оспорюваного правочину порушені права ТОВ «Макот» оскільки ні Договір, ні установчі документи Товариства не містить обов’язку Макарюка Р.О., як нового учасника, який придбав 100% частку у статутному капіталі Товариства, здійснити завершення формування Статутного фонду товариства в розмірі 500 000,00 грн. шляхом внесення невнесеної частини Статутного фонду в розмірі 425 000,00 грн.

Таким чином судом установлено ті обставини, з якими Закон-1992 пов’язує визнання угод недійсними. Суд відмічає, що вказані підстави є спеціальними для визнання угод недійсними у справі про банкрутство і передбачені ч.10 ст.17 Закону -1992 (правові позиції Верховного Суду України у постанові від 20.06.2006 у справі №10/176 господарського суду Закарпатської області).

При цьому суд відхиляє доводи відповідача-2 стосовно пропуску строку позовної давності при поданні заяви, оскільки з урахуванням специфіки законодавства про банкрутство ліквідатор банкрута наділений ширшим колом повноважень на предмет розшуку активів боржника, ніж органи упраління майном  боржника, повноваження яких припиняються з введенням ліквідаційної процедури, оскільки у даному випадку процедура визнання недійсним договору не є позовним провадженням, а ініційована в межах справи про банкрутство на спеціальних підставах, встановлених ст.17 Закону-1992, тому стосовно таких правовідносин положення Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності застосуванню не підлягають (правові позиції Вищого господарського суду України у постанові від 03.09.2014 у справі №5/17/56-Б господарського суду Хмельницької області та від13.03.2012 у справі №17/163-08-5034 господарського суду Одеської області).

Доводи ліквідатора банкрута стосовно протиправності поведінки Макарюка Р.О (у період з моменту укладення Договору і до визнання боржника банкрутом) та попередніх ліквідаторів банкрута, є підставою для поновлення строку позовної давності, однак потреба в цьому відсутня, оскільки суд вважає, що строк позовної давності не пропущено   

Крім того, відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Згідно із ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із статтями 143, 144  ЦК України: установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут; статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді; статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників; відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Відповідно до абз.1,2 ст.1, ч.1 ст.11, ч.1,4 ст.13 Закону України “Про господарські товариства”: господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками; учасники товариства зобов'язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою  участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами,  передбаченими установчими документами; вкладом  до  статутного (складеного) капіталу господарського товариства  можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.52 Закону України “Про господарські товариства”(в редакції станом на час реєстрації Товариства) до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду  не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Ст.53 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції станом на час укладення спірного Договору) передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її  частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині,  в якій  її уже сплачено. Дана норма кореспондується з ч.3 ст.147 ЦК України, відповідно до якої частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства. Обов’язковим для  застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна при проведенні експертної оцінки є Національний стандарт №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Національний стандарт №3 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. №1655 «Про затвердження Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів». Відповідно до вказаних актів обов’язковій оцінці підлягає бізнес - як певна господарська діяльність, яка провадиться або планується для провадження з використанням активів цілісного майнового комплексу, а також корпоративна частка - частка (пай, акції) господарського товариства, що утворене на основі цілісного майнового комплексу.

Аналіз вказаних норм та установлених обставин вказує на те:

що гр. Макарюк Р.О. придбав у гр. Макеєва В.Ф. та гр. Отрешка С.В. за оспорюваним Договором за 10000 грн. корпоративні права на частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 500000,00 грн. (100% статутного капіталу) без оцінки майна Товариства у порушення вимог ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

що Договір укладено в порушення вимог ст.147 ЦК України, ст.53 Закону України “Про господарські товариства” та п.3.2 Статуту Товариства, оскільки статутний  капітал  учасниками товариства у повному обсязі сформований не був – фактично статутний капітал було сформовано лише на 15% шляхом внесення грошових коштів в сумі 75 000,00 грн. Договір укладений після закінчення встановленого законом допустимого періоду (року) для повного формування статутного капіталу Товариства.

Отже вказані обставини є правовою підставою для визнання Договору недійсним відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України

Згідно із ст.232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Обставини не сформування статутного фонду боржника, наявності боргів у боржника понад 4,6 млн. грн., продажу часток Товариства у статутному фонді за мізерною ціною (10 тис. грн.) порівняно із статутним фондом та порівняно із фактичним внеском, подання новим власником через місяць після укладення спірного Договору заяви про банкрутство боржника (тобто фактичне завідомо відоме придбання банкрута), зникнення Макарюка Р.О. разом з усіма документами є саме тими обставинами, які передбачені ст. 232 Цивільного кодексу України.

Отже вказані обставини також є правовою підставою для визнання Договору недійсним відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України

Разом з тим вимоги підлягають задоволенню лише щодо Макарюка Р.О. та Макеєва В.Ф. і Отрешка С.В., які є сторонами Договору. Відповідач-4, приватне ж підприємство «Валмак-2002», не є стороною Договору, тому у вимозі до нього у задоволенні заяви необхідно відмовити і в цій частині судові витрати покладаються на заявника.

При поданні заяви боржником у особі його ліквідатора банкрута сплачено судовий збір у розмірі 1218 грн. згідно з платіжним дорученням від 10.09.2014 №76, які пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню з кожного відповідача у сумі по (1218 : 4) 304,50 грн.

Керуючись ст.ст. 4-1, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, ч.10 ст.17 та абз.12 ч.1 ст.25 Закону-1992, ст.215, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, суд – 

УХВАЛИВ:

1.Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Макот" в особі  ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., №02-01/8437/14-2070 (вх. № 20501/14 від 16.09.2014) задовольнити в частині вимог до громадян Макарюка Р.О., Макеєва В.Ф. та Отрешка С.В.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Макот" від 09 грудня 2008 року, укладений між Макеєвим Валерієм Федоровичем і Отрешком Сергієм Володимировичем з однієї сторони, та Макарюком Романом Олександровичем  з другої сторони, і посвідчений 09.12.2008 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М., реєстраційний номер 6228;

У задоволенні вимог до приватного підприємства «Валмак-2002» відмовити.

2.Стягнути з Макеєва Валерія Федоровича (паспорт серії НС 136317, виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, 17.07.1996, ідентифікаційний номер 2322912891, м.Черкаси, вул.Калініна, б.68, кв.39) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макот" (м. Черкаси, вул. Громова, 138, ідентифікаційний код 32741669) 304,50 грн. (триста чотири гривні п’ятдесят копійок) судового збору.

3.Стягнути з Отрешка Сергія Володимировича (паспорт серії НС 734161, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області, 08.12.1999, ідентифікаційний номер 2658201577, м.Черкаси, вул.Гоголя, б.288, кв.14) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макот" (м. Черкаси, вул. Громова, 138, ідентифікаційний код 32741669) 304,50 грн. (триста чотири гривні п’ятдесят копійок) судового збору.

4.Стягнути з Макарюка Романа Олександровича (паспорт серії НЕ 119916, виданий Чигиринським РВ УМВС України в Черкаській області, 27.06.2002, ідентифікаційний номер 3129925318, Черкаська область, м.Чигирин, вул.Чехова, б.15) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макот" (м. Черкаси, вул. Громова, 138, ідентифікаційний код 32741669) 304,50 грн. (триста чотири гривні п’ятдесят копійок) судового збору.

На виконання пунктів 2,3,4 резолютивної частини цієї ухвали видати накази

Ухвала суду набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 09.12.2015.

Направити дану ухвалу рекомендованим листом з повідомленням ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3), приватному нотаріусу Миколенку І.М., Макєєву В.Ф., Макарюку Р.О., Отрешку С.В., ПП “Валмак-2002”.

С у д д я                                                                      Хабазня Ю.А.