flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала по справі № 14/5026/879/2011 від 3 червня 2015 року № 1 (визнання договору недійсним)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА

          03 червня 2015 року  №1                       Справа № 14/5026/879/2011

Господарський суд Черкаській області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю представників за довіреностями - Назаренка С.А., Артеменко О.О. (від боржника у особі його ліквідатора),  Балійчук Л.І. (від відповідача Портянка Д.В.), Бєлицької І.В. (від відповідача від Портянка В.В.), Василенка С.І. (від ВАТ Банк "БІГ Енергія") розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявника            банкрута у особі його ліквідатора банкрута,

арбітражного керуючого Рогова В.А.

до відповідачів  1) фізичної особи – підприємця Портянко Дмитра

Володимировича

                            2) Портянко Віталія Володимировича

про                      визнання недійсним договору купівлі-продажу

у справі за заявою

боржника           сільськогосподарського товариства з обмеженою

                   відповідальністю "Підгайдамацькі ферми"

про            визнання банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатором банкрута подано заяву про визнання частково недійсним договору від 10.08.2011 №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладеного між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" (продавець) та фізичною особою-підприємцем Портянком Дмитром Володимировичем (покупець), згідно з яким продавець передав у власність покупця корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови:

№ 1 держ номер UA держ номер 6500247449; № 2 держ номер UA держ номер 6500247451; № 3 держ номер UA держ номер 6500247452; № 4 держ номер UA держ номер 6500247453; № 5 держ номер UA держ номер 6500247457; № 6 держ номер UA держ номер 6500247462; № 7 держ номер UA держ номер 6500247464; № 8 держ номер UA держ номер 6500247465; № 9 держ номер UA держ номер 6500247466; № 10 держ номер UA держ номер 6500247467; № 11 держ номер UA держ номер 6500247468; № 12 держ номер UA держ номер 6500247469; № 13 держ номер UA держ номер 6500247470; № 14 держ номер UA держ номер 6500247472; № 15 держ номер UA держ номер 6500247473; № 16 держ номер UA держ номер 6500247474; № 17 держ номер UA держ номер 6500247477; № 18 держ номер UA держ номер 6500247478; № 19 держ номер UA держ номер 6500247479; № 20 держ номер UA держ номер 6500247480; № 21 держ номер UA держ номер 6500247481; № 22 держ номер UA держ номер 6500247482; № 23 держ номер UA держ номер 6500247484; № 24 держ номер UA держ номер 6500247485; № 25 держ номер UA держ номер 6500247486; № 26 держ номер UA держ номер 6500247487; № 27 держ номер UA держ номер 6500247489; № 28 держ номер UA держ номер 6500247490; № 29 держ номер UA держ номер 6500247492; № 30 держ номер UA держ номер 6500247493; № 31 держ номер UA держ номер 6500247494; № 32 держ номер UA держ номер 6500247495; № 33 держ номер UA держ номер 6500247496; № 34 держ номер UA держ номер 6500247497; № 35 держ номер UA держ номер 6500247498; № 36 держ номер UA держ номер 6500247500; № 37 держ номер UA держ номер 6500247501; № 38 держ номер UA держ номер 6500247502; № 39 держ номер UA держ номер 6500247503; № 40 держ номер UA держ номер 6500247504; № 41 держ номер UA держ номер 6500247505; № 42 держ номер UA держ номер 6500247506; № 43 держ номер UA держ номер 6500247507; № 44 держ номер UA держ номер 6500247508; № 45 держ номер UA держ номер 6500247509; № 46 держ номер UA держ номер 6500247510; № 47 держ номер UA держ номер 6500247511; № 48 держ номер UA держ номер 6500247512; № 49 держ номер UA держ номер 6500247513; № 50 держ номер UA держ номер 6500247514; № 51 держ номер UA держ номер 6500247515; № 52 держ номер UA держ номер 6500247516; № 53 держ номер UA держ номер 6500247517; № 54 держ номер UA держ номер 6500247518; № 55 держ номер UA держ номер 6500247519; № 56 держ номер UA держ номер 6500247520; № 57 держ номер UA держ номер 6500247521; № 58 держ номер UA держ номер 6500247522; № 59 держ номер UA держ номер 6500247523; № 60 держ номер UA держ номер 6500247524; № 61 держ номер UA держ номер 6500247525; № 62 держ номер UA держ номер 6500247527; № 63 держ номер UA держ номер 6500247529; № 64 держ номер UA держ номер 6500247530; № 65 держ номер UA держ номер 6500247531; № 66 держ номер UA держ номер 6500247532; № 67 держ номер UA держ номер 6500247533; № 68 держ номер UA держ номер 6500247534; № 69 держ номер UA Гос номер 6500247535; № 70 держ номер UA держ номер 6500247536; № 71 держ номер UA держ номер 6500247537; № 72 держ номер UA держ номер 6500247538; № 73 держ номер UA держ номер 6500247539; № 74 держ номер UA держ номер 6500247540; № 75 держ номер UA держ номер 6500247542; № 76 держ номер UA держ номер 6500247543; № 77 держ номер UA держ номер 6500247544; № 78 держ номер UA держ номер 6500247545; № 79 держ номер UA держ номер 6500247546; № 80 держ номер UA держ номер 6500247548; № 81 держ номер UA держ номер 6500247549; № 82 держ номер UA Гос номер 7100301702; № 83 держ номер UA держ номер 7100301734; № 84 держ номер UA держ номер 7100301735; № 85 держ номер UA держ номер 7100301738; № 86 держ номер UA держ номер 7100301741; № 87 держ номер UA держ номер 7100301744; № 88 держ номер UA держ номер 7100301748; № 89 держ номер UA держ номер 7100301751; № 90 держ номер UA держ номер 7100301752; № 91 держ номер UA держ номер 7100301755; № 92 держ номер UA держ номер 7100301759; № 93 держ номер UA держ номер 7100301760; № 94 держ номер UA держ номер 7100301761; № 95 держ номер UA держ номер 7100301767; № 96 держ номер UA держ номер 7100301772; № 97 держ номер UA держ номер 7100301773; № 98 держ номер UA держ номер 7100301774; №99 держ номер UA держ номер 7100301778; №100 держ номер UA держ номер 7100301780; №101 держномер UA держ номер 7100301783; №102 держномер UA держ номер 7100301788,

та телят великої рогатої худоби у кількості 97 (дев’яносто сім) голів, які не мають державних номерів, а також передав покупцю в оренду наступне майно: 2 корівника з обладнанням, трактор МТЗ-82 з кормороздавачем, погрузчик Борєкс (далі –Договір, ВРХ).

Також заявлено вимогу про застосування правових наслідків визнання недійсним Договору і зобов’язання фізичної особи – підприємця Портянка Д.В. передати боржнику ВРХ.

У судовому засіданні ліквідатор банкрута подав заяву про зміну предмету вимог від 03.06.2015 №02-02/326, у якому замінив вимогу про зобов’язання фізичної особи – підприємця Портянка Д.В. передати боржнику ВРХ вимогою про стягнення з фізичної особи – підприємця Портянка Д.В. вартості ВРХ на суму 2723200 грн.

Представники відповідачів проти прийняття заяви до розгляду заперечили з підстав подання заяви про зміну предмета позову після початку розгляду заяви по суті.

Суд  вважає, що вказана заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки до заяви не додано доказів надсилання її учасникам провадження у справі про банкрутство боржника та оскільки заява подана після початку розгляду господарським судом вимог про визнання Договору недійсним по суті, у зв’язку з чим залишається без розгляду і приєднується до матеріалів справи.

Підставами визнання Договору недійсним ліквідатором банкрута вказано ст.25 та ч.10 і ч.11 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI /тобто в редакції, чинній до 19.01.2013/, далі – Закон про банкрутство) , ст.215, ст.203, 232 Цивільного кодексу України.

У письмових заявах, поясненнях та у судовому засіданні заявник вимоги підтримав і пояснив:

що ухвалами суду від 20.04.2011 порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, від 17.05.2011 розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Голінного А.М.,

що Договір було укладено 10.08.2011, тобто після порушення провадження у справі, у процедурі розпорядження майном боржника, але згоди на реалізацію ВРХ за Договором розпорядник майна боржника, арбітражний керуючий Голінний А.М., не надавав, що підтверджується листом арбітражного керуючого від 09.10.2012 №539 (а.с.186 т.6),

що обставини ненадання згоди розпорядником майна боржника установлені ухвалою суду від 03.12.2013, яка набрала чинності;

що вартість реалізованої за Договором ВРХ на момент продажу перевищувала 1 % балансової вартості активів боржника, що підтверджується даними фінансової та статистичної звітності останнього,

що згідно з ч.13 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із наступними змінами, останні з яких внесені Законом України від 02.10.2012 №5405-VI і який набрав чинності з 04.11.2012) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника,

що при укладенні Договору порушено вимоги ст.30, 92 Цивільного кодексу України щодо порушення обсягу цивільної дієздатності керівником щодо порушення обов’язку діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень,

що згідно з пп. 15 п.10.3 Статуту боржника до виключної компетенції зборів учасників товариства належить відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства, однак вартість ВРХ складала більше 50% майна боржника, тому його реалізація могла бути  здійснена лише на підставі рішення зборів учасників боржника, але таке рішення зборами учасників боржника не приймалося,

що оскільки Договір укладений після порушення провадження у справі про банкрутство, до нього мають застосовуватись положення Закону про банкрутство,

що за Договором ціна за один кілограм живої ваги ВРХ становить 7,8 грн, відповідно продаж ВРХ здійснено з розрахунку 7,8 грн. за кілограм, однак згідно з довідкою Головного управління статистики у Черкаській області  від 29.05.2014 №07-15/4954 середня ціна живої ваги  ВРХ по області у липні 2011 року становила 13498,8 грн. за 1 тонну (13,498 грн. за 1 кг.), у серпні 2011 року – 15099,00 грн. за 1 тонну (15,099 грн. за 1 кг.), згідно з довідкою  Департаменту агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації від 23.05.2014 №04-12/96 середня ціна живої ваги ВРХ у липні 2011 року  становила 14,56 грн. за1 кг., у серпні 2011 року – 16,12 грн. за 1 кг., і вказане свідчить про те, що продаж ВРХ за Договором було здійснено за заниженою ціною,

що на день подання ліквідатором банкрута заяви про визнання частково недійсним Договору  фізична особа-підприємець Портянко Д.В. у порушення умов Договору вартість ВРХ не оплатив, внаслідок чого для боржника укладення Договору втратило будь-який економічний зміст,

що згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна заставна вартість ВРХ становила 1600000,00 грн., тобто продаж ВРХ за Договором відбувся за ціною більш ніж втричі нижчою від заставної вартості ВРХ,

що відповідно до ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення з підстав, передбачених ч.10 ст.17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, що відповідно до ч.10 ст.17 Закону про банкрутство  підставами визнання договору недійсним є, зокрема, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику, виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника,

що Договір має бути визнаний недійсним також з підстав, передбачених ч.11 ст.17 Закону про банкрутство, оскільки остання укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані збитки;

що оскільки за Договором не було виконано обов’язок з оплати фізичною особою-підприємцем Портянком Д.В. вартості ВРХ у встановлені Договором строки, останнім спричинено прямі збитки на суму 311930 грн.,

що спірний Договір є таким, що завдає збитків боржнику, ще й з тих підстав, що продаж ВРХ було здійснено за заниженою ціною, боржник не отримав значної суми коштів, виконання Договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника,

що Договір укладено між зацікавленими особами (від імені боржника Договір було укладено директором останнього, Портянком В.В., від імені покупця Договір укладено фізичною особою-підприємцем Портянком Д.В., в той час як Портянко В.В. та Портянко Д.В. є рідними братами),

що Портянко В.В. та Портянко Д.В. відповідно до п.1.4, 6.2 Статуту боржника є учасниками останнього, які володіють 100% статутного капіталу боржника, що згідно із ст.1 Закону про банкрутство відповідачі є заінтересованими особами стосовно боржника,

що на підставі ч.1 ст.232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним, доказами якої є відсутність оплати ВРХ, відсутність звернень з претензіями та позовами до фізичної особи-підприємця Портянка Д.В. про стягнення боргу за Договором (як щодо сплати вартості ВРХ так і орендної плати за користування майном, зазначеним у п.2.6. Договору), текст Договору та документи на його виконання умисно не передавався директором боржника ні розпорядникам майна ні ліквідаторам банкрута (що підтверджується ухвалою суду від 03.12.2013 у цій справі), а був отриманий ліквідатором з матеріалів кримінальної справи, що податок на додану вартість від даної господарської операції не сплачувався, що укладаючи Договір сторони, використовуючи свої родинні стосунки, володіючи 100% статутного капіталу боржника, керувалися наміром щодо виведення активів (ВРХ) з господарського обігу боржника з метою недопущення їх реалізації ліквідатором та погашення вимог кредиторів в установленому законом порядку,

що відповідно до абз.2 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування,

що у зв’язку з невідповідністю Договору законодавству та його збитковістю, існують підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину – двосторонньої реституції у частині повернення ВРХ,

що відповідно до п.2.3. Договору загальна вартість продажу ВРХ становила 311930,00 грн., що заниження ціни на ВРХ у спірному Договорі підтверджується договорами купівлі-продажу ВРХ у 2005 році ТОВ “Лізингова компанія “Енерголізинг” на суму 945064,00 грн.:

що згідно з п.1.4. договору застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007 ВРХ, як предмет застави, було оцінено ВАТ Банк “БІГ Енергія” у 945000,00 грн., у той час як продаж ВРХ за спірним Договором, укладеним 10.08.2011, здійснено на суму 311930,00 грн.,

що при оцінці наведених сум мають враховуватися також інфляційні процеси, що відбулися у державі у період з 2005 по 2011 роки та спричинили зростання цін, у тому числі й на велику рогату худобу,

що у заяві боржника про порушення провадження у справі  про банкрутство балансова вартість ВРХ становить 1345000,00 грн. (а.с.3 т.1),

що продаж ВРХ було здійснено за ціною, нижчою від ціни придбання ВРХ (945064,00 грн.), заставної (945000,00 грн.) та балансової (1345000,00 грн.),

що у фінансовому звіті суб’єкта малого підприємництва (боржника) вартість активів на 01.01.2011 складає 4183000,00 грн., у фінансовому ж звіті боржника, доданому до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, вартість активів боржника станом на 01.04.2011 складає 2723200,00 грн., що зменшує вартість активів останнього на 1,5 млн.грн. і що вказана розбіжність у звітах свідчить про приховування активів з метою порушення провадження у  справі про банкрутство боржника,

що наявність постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю у діях Портянка В.В. складу злочину, передбаченого ст.364 Кримінального кодексу України, на яку посилається Портянко В.В. у відзиві, не свідчить про відсутність порушень чинного законодавства при реалізації ВРХ, що тягне за собою інші види відповідальності та інші правові наслідки, в тому числі визнання Договору недійсним,

що надані Портянком В.В. прибуткові касові ордери на підтвердження факту розрахунків між сторонами за спірним Договором не можуть бути взяті до уваги у зв’язку з тим, що ведення касових книг регламентовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим  постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, згідно з п.п.2.6.,3.11.,3.13.,4.2. якого касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті, записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, готівкові кошти без відображення у касовій книзі боржника вважаються не оприбуткованими у касі останнього, тому прибуткові касові ордери без надання касової книги не є належним доказом оплати,

що про фіктивність наданих корінців прибуткових касових ордерів та самої оплати свідчить те, що вони оформлені з порушенням законодавства у частині обмеження та здійснення готівкових розрахунків з одним контрагентом впродовж одного дня у розмірі не більше 10000,00 грн.,

що Портянком В.В. не надано пояснень щодо підстав знаходження у нього оригіналів прибуткових касових ордерів, оскільки останні разом з іншою фінансово-господарською документацією повинні були бути передані ліквідатору банкрута,

що згідно з листом експерта Пухного А.Д. від 17.07.2014 №14/0701 у Звіті про оцінку майна стада великої рогатої худоби в кількості: корови – 102 (сто дві) голови, телята – 97 (дев’яносто сім) голів, яке знаходиться за адресою: Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н., с.Селище, та належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Підгайдамацькі ферми” (ідентифікаційний код: 33246688), виготовленого суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. станом на 15.07.2011 і на підставі якого укладено Договір, не визначена ринкова вартість предмета оцінки та порушені вимоги “Національного стандарту №1” (Л2) і “Методичних рекомендацій з експертної оцінки майна в підприємствах АПК” (Л15),

що за повідомленням прокуратури Корсунь-Шевченківського району відомості, викладені у заяві арбітражного керуючого Рогова В.А. від 11.04.2014 №02-02/04 “про незаконні та недбалі дії засновника та директора СТОВ “Підгайдамацькі ферми” Портянка В.В. та Портянка Д.В.” внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014250190000148 та розпочато досудове розслідування; що заява арбітражного керуючого Рогова В.А. від 05.06.2014 №02-02/60 про вчинення засновником та директором СТОВ “Підгайдамацькі ферми” Портянком В.В. та Портянком Д.В. кримінального правопорушення СВ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області приєднана до вищевказаного кримінального провадження (а.с. 51, т.8),

що за повідомленням слідчого слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Черкаській області І.М. Ширмана від 23.05.2014 №11068/23-00-09-019 відомості, які містяться у повідомленні арбітражного керуючого Рогова В.А. від 19.05.2014 №02-02/55 про виявлені ознаки злочину, щодо порушень чинного законодавства України СТОВ “Підгайдамацькі ферми”, внесені 23.05.2014 СУ ФР ГУ Міндоходів у Черкаській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014250000000065, попередня кваліфікація кримінального правопорушення: ст 219 КК України (а.с. 52, т.8),

що укладення Договору керівником СТОВ “Підгайдамацькі ферми” Портянком В.В. з окремим кредитором, а саме своїм братом, Портянком Д.В., надало перевагу останньому перед іншими кредиторами (Портянко Д.В. отримав майно банкрута по заниженій ціні, без дотримання процедури його реалізації установленої Законом про банкрутство),

Представник від ВАТ Банк “БІГ Енергія” заяву боржника і доводи ліквдатора банкрута та його представників підтримав повністю.

Представники відповідачів проти заявлених вимог заперечили повністю і пояснили,

що заява ліквідатора банкрута є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ліквідатор посилається на ст.25 Закону про банкрутство, яка надає право ліквідатору вимагати визнання Договору недійсним виключно на підставах ч.10 ст.17 Закону про банкрутство, згідно з якою недійсними можуть бути визнані тільки ті договори, які не виконані повністю або частково, тобто знаходяться на стадії виконання (не завершені), в той час як Договір є повністю виконаним і фактично завершеним 21.10.2011, про що свідчать прибуткові касові ордери та платіжні квитанції за серпень-жовтень 2011 року на загальну суму 312000,00 грн., отримані від фізичної особи-підприємця Портянка Д.В. в якості оплати одержаного за Договором та перераховані ВАТ Банк “БІГ Енергія”, підтвердження ВАТ Банк “БІГ Енергія” від 02.12.2011 про отримання коштів у сумі 312000,00 грн., одержаних боржником від реалізації заставного майна (ВРХ),

що ч.10 ст.17 Закону про банкрутство визначено дві умови для можливості розгляду судом за заявою ліквідатора питання недійсності угод боржника у справі про банкрутство: угода має бути укладена до порушення справи про банкрутство та угода має бути не виконана повністю або частково, що Договір укладено 10.08.2011, тобто після порушення  справи про банкрутство – 20.04.2011, а тому не може бути предметом розгляду судом саме у справі про банкрутство, що така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах  від 20.06.2006 №10/176 та від 13.05.2008, Вищим господарським судом України у постанові від 07.02.2007 у справі №14-08/4959 та ін., що підстав для розгляду питання визнання недійсними угод боржника ліквідатором у справі про банкрутство немає, якщо не виконані одночасно обидві вищевказані умови  щодо термінів укладення угод та їх виконання,

що висновки стосовно відсутності погоджень між сторонами Договору, між Портянком В.В. та арбітражним керуючим Голінним А.М. не відповідають дійсності, оскільки він знав про укладення договору, погодив його в усній формі, що письмова форма погодження не передбачена, і що згода на укладення Договору підтверджується конклюдентними діями арбітражного керуючого Голінного А.М. під час та одразу після виконання Договору, а також рішенням господарського суду Черкаської області у справі №06/11/5026/1394/2011, яким встановлено відсутність підстав для витребування у Портянка Д.В. ВРХ,

що твердження ліквідатора банкрута про відсутність погодження  розпорядником майна боржника укладення Договору не відповідає дійсності, оскільки Закон про банкрутство не містить обов’язкової вимоги щодо обов’язкової письмової форми такого погодження, що поведінка розпорядників майна. Які були обізнані щодо укладання спірного Договору, але не заперечували щодо нього і не вживали жодний дій щодо повернення відчуженого майна вказує на той факт, що вони були згодні з укладеним Договором та його умовами,

що правовій оцінці підлягає той факт (обставина), що розпорядником майна, який знав про укладання спірного Договору, не вживалося жодних дій  щодо повернення  відчуженого майна, визнанню Договору недійсним, не висловлювалося жодних заперечень проти нього, що всі дії розпорядника майна свідчать про згоду на укладання Договору,

що згідно з абз.2 п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 “виходячи зі змісту статті 330 ЦК, добросовісний набувач набуває право власності на майно і в тому разі, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки згідно з частиною другою статті 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом”,

що заява арбітражного керуючого Рогова В.А. є незаконною спробою позбавити правомірно набутого права власності та скасувати раніше прийняте рішення суду та має бути відхилена судом,

що Договір укладено за погодженням з арбітражним керуючим та комітетом кредиторів, на підставі дозволу ВАТ Банк “БІГ Енергія”, результатів незалежної оцінки вартості майна (ВРХ), виконано відповідно до законодавства про заставу та договору застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007,

що ліквідатором банкрута не взято до уваги факт повної сплати вартості заставного майна (ВРХ) заставодержателю, що кошти від реалізації заставного майна все одно повністю були б направлені заставоджержателю, тому інші кредитори ніяких збитків не понесли,

що Статутом боржника передбачено можливість прийняття рішення зборами учасників шляхом опитування, що сторони Договору є учасниками боржника, тому його укладення і засвідчує факт такого опитування і виявлення волі його учасниками,

що балансова вартість ВРХ у розмірі 945000 грн. – це первісна балансова вартість без урахування амортизації, що згідно з Податковим кодексом України   залишкова вартість активів (визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації), що у серпні 2011 року залишкова (реалізаційна) вартість ВРХ склала не більше 100-150 тис.грн., що строк корисного використання корів за цим Кодексом складає 6 років,

що ліквідатором банкрута не вірно трактується поняття збитків – з укладанням Договору нічого знищено не було, а упущена вигода – це несплата за Договором, але оплата отриманого за Договором відбулася у повному обсязі,

що сплачена Портянком Д.В. сума за Договором – це виключно плата за ВРХ, оскільки умови Договору щодо оренди майна виключено згідно з додатком 1 до Договору,

що про відсутність порушень готівкового обігу, оприходування виручки, порушень вимог постанови Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, та про наявність усіх необхідних документів і книг зазначено в акті перевірки державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі від 29.12.2012 №189/2203/33246688,

що відсутність у зв’язку з продажем ВРХ можливості відновлення платоспроможності боржника не відповідає дійсності, оскільки перехід права власності відбувся до співзасновника боржника, тому весь валовий доход залишився у боржника,

що доказів понесення боржником збитків, нанесення останньому матеріальної шкоди не доведено та не надано жодною особою,

що в натурі переданої за Договором ВРХ немає у зв’язку зі здачею його на забій;

що  згідно з постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.05.2008 у разі виконання договору відсутні правові підстави для визнання його недійсним за заявою ліквідатора у справі про банкрутство,

що суду надано для огляду шість прибуткових касових ордерів в оригіналі, копії останніх долучено до матеріалів справи (платник – фізична особа-підприємець Портянко Д.В., оплата за ВРХ, сума 312000,00 грн.) за особистим підписом Портянка В.В., що кошти за Договором у повному обсязі отримувались Портянком В.В. власноручно, оприбутковані у той же день, перераховувались згідно з їх цільовим призначенням – ВАТ Банк “БІГ Енергія”, про що банк повідомив своїм листом від 02.12.2011 №1905/24-06,

що усі дії по продажу, визначенню ціни продажу ВРХ були вчинені з дотриманням вимог договору застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007, норм Закону України “Про заставу”, Цивільного кодексу України, що ціну встановлено прямим розпорядженням заставодержателя, а не заставодавцем   та/або покупцем, що постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №11/187 вказаний договір застави визнано дійсним та таким, що відповідає нормам законодавства, а тому і дії усіх осіб, вчинені на підставі і в межах вказаного договору застави є такими, що відповідають нормам закону,

що будь-які висновки ліквідатора банкрута щодо нанесення збитків через укладання сторонами Договору є безпідставні, і жоден з учасників провадження у справі про банкрутство боржника ніколи не оскаржували та не ставили під сумнів ціну ВРХ за Договором,

що комітетом кредиторів боржника (протокол від 15.10.2012) прийнято рішення “схвалити дії боржника стосовно укладання угоди щодо реалізації ВРХ (великої рогатої худоби) та затвердити дану угоду”, що “схвалити… та затвердити” – це беззаперечні докази того, що угода законна у всіх її положеннях (у т.ч. й у частині ціни) та відповідає інтересам як боржника так і кредиторів,

що правоохоронними органами у 2011 та 2014 роках надано правову оцінку діям Портянка В.В. щодо реалізації ВРХ, що ознак складу злочину та підстав для порушення кримінальної справи не встановлено,

що виходячи з результатів судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта від 09.02.2015 №12221/14-53) твердження заявника про занижену вартість проданої за Договором ВРХ не підтвердилися,

що висновок експерта про неможливість використання експертної оцінки суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. за призначенням є безпідставним, адже вказаний висновок не ґрунтується на нормах чинного законодавства та містить в собі суперечливі твердження,

що ціна на ВРХ 16 грн., вказана ліквідатором банкрута на підставі довідок Головного управління статистики у Черкаській області та Департаменту агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації стосується ціни на бичків від 400 кг, а не ВРХ (корів та телят), тому не може бути взята до уваги, що надані останнім документи не містять інформацію про ринкові ціни на корів та  телят станом на серпень 2011 року, а отже не можуть братися до уваги в якості  належного та допустимого доказу,

що 15.10.2012 за присутності новопризначеного розпорядника майна боржника Загороднього О.М. Договір було затверджено комітетом кредиторів,

що укладання Договору у будь-якому випадку не спричинило б збитків боржнику, оскільки навіть у разі продажу худоби за вищою ціною отримані грошові кошти були б спрямовані на задоволення вимог заставодержателя (ВАТ Банк “БІГ Енергія”),

що твердження ліквідатора банкрута про змову сторін Договору нічим не підтверджене,

що ч.11 ст.17 Закону про банкрутство передбачено підстави визнання недійсними угод на стадії санації і визначені повноваження керуючого санацією, вказана норма є спеціальною і може застосовуватися лише в процедурі санації.

Відповідач-1 заявив клопотання від 03.07.2014 та інші про здійснення звукозапису, які були задоволені.

Ухвалою суду від 02.12.2014 у задоволенні заяви відповідача-1 (Портянка Д.В.) від 20.11.2014 (вх.№27097/14 від 02.12.2014) про відвід суду та передачі справи до іншого суду відмовлено.

Боржником у особі його ліквідатора банкрута було заявлено клопотання від 23.07.2014 №02-02/79 (вх.№16099/14 від 24.07.2014) про призначення рецензування звіту на дату 15.07.2011 про експертну оцінку вартості стада великої рогатої худоби в кількості: корови 102 голови, телята 97 голів, яке знаходиться  за адресою: Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с.Селище, та належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми", виконаного суб’єктом оціночної діяльності Качинською Іриною Вікторівною  (а.с.2 т.7). Портянко В.В. проти задоволення клопотання заперечив і пояснив, що не вбачає потреби у проведенні експертизи, оскільки оцінка здійснена оцінювачем, який має на це відповідні повноваження; що оцінка проводилась при живих тваринах і на даний час проведення такої експертизи неможливе; що Договір укладено за договірною ціною і за цією ціною він і виконаний.

Ухвалою суду від 24.07.2014 №1 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з тих підстав, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такої процесуальної дії, як рецензування звіту про оцінку, водночас з метою з’ясування питання правильності визначення ринкової вартості оціненого майна при укладенні Договору, судом призначено судову експертизу, проведення експертизи доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступні питання:

яка ринкова вартість корів та телят великої рогатої худоби, яка є предметом договору купівлі продажу від 10.08.2011 №10-08/2011, укладеного між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" та фізичною особою–підприємцем Портянком Дмитром Влодимировичем, станом на 15.07.2011?

чи є висновок про оцінку майна станом на 15.07.2011 на суму 303062,00 грн., складений суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. у звіті про оцінку майна повним, правильно виконаним та чи відповідають застосовані у ньому процедури оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і нормативно-правовим актам з оцінки майна?

у чому полягає невідповідність висновку про оцінку майна станом на 15.07.2011 на суму 303062,00 грн., складеного суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. у звіті про оцінку майна, висновку експерта у цій справі, якщо сума у відповіді на питання 5.1 у цій ухвалі відрізняється від суми (303062,00 грн.) у висновку станом на 15.07.2011?

22.08.2014 за вх.№18640/14 від Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про відсутність з 01.07.2014 у штаті експертної установи судових експертів з відповідної експертної спеціальності, у зв’язку з чим ухвалою суду від 01.09.2014 експертною установою визначено безпосередньо Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

20.10.2014 за вх.№23203/14 експертною установою справу повернуто до суду з клопотанням експерта від 09.10.2014 №12221/14-53 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме: обов’язкових даних щодо кожної особи досліджуваної худоби (породи, інвентарного номеру, віку, ваги, клички, кількості лактацій).

Ухвалою суду від 06.11.2014, у зв’язку з відсутністю витребуваної інформації у сторін, за клопотанням ліквідатора банкрута від 06.11.2014 №02-02/169 (вх. №24758/14 від 06.11.2014) таку інформацію витребувано від державного підприємства “Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин”, яке листом від 20.11.2014 №837/11-ЮР (вх.№26202/14 від 24.11.2014), від 28.11.2014 №862/11-ЮР (вх.№26873/14 від 01.12.2014) повідомило, що тварини, ідентифікаційні номера яких зазначені в ухвалі суду, були забиті у 2011 році, що паспорти забитих тварин зберігалися у Державному підприємстві “Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин”, що відповідно до витягу з протоколу засідання експертно-перевірної комісії Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 27.09.2013 №9 було встановлено термін зберігання паспортів великої рогатої худоби після забою/загибелі тварини  – 1 рік, після чого вони підлягають знищенню, що у зв’язку із закінченням терміну зберігання паспортів великої рогатої худоби, яка є предметом спірного договору у справі, вказані документи були знищені 05.05.2014 відповідно до акту від 26.03.2014 №1 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

Згідно з ухвалою суду від 02.12.2014 №2 матеріали справи №14/5026/879/2011 направлено експертній установі (Київському науково-дослідному інституту судових експертиз) для дачі висновку за наявними у справі матеріалами відповідно до ухвал суду від 24.07.2014 №1, від 01.09.2014..

Факт попередження судового експерта Желавської О.О. щодо передбаченої ст.384, 385 Кримінального кодексу України відповідальності підтверджується розпискою на висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 09.02.2015 №12221/14-53 (а.с. 9 т. 10) згідно з яким:

“ 1. Через відсутність необхідних вихідних даних, тобто потрібної інформації, необхідної для проведення оцінки, встановити ринкову вартість корів та телят великої рогатої худоби, яка є предметом договору купівлі продажу від 10.08.2011 №10-08/2011, укладеного між СТОВ  “Під гайдамацькі ферми та фізичною особою-підприємцем Портянком Дмитром Володимировичем, станом на 15.07.2011, неможливо.

2. Висновок про оцінку майна станом на 15.07.2011 на суму 303062,00 грн., складений суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. у звіті про оцінку майна є не повним, не правильно виконаним та застосовані у ньому процедури оцінки майна не відповідають вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

3. Немає з чим порівняти висновок про оцінку майна станом на 15.07.2011 на суму 303062,00 грн., складеного суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. у звіті про оцінку майна, з причин викладених у дослідницькій частині висновку”. У дослідницькій частині висновку експертом вказано що звіт про оцінку станом на 15.07.2011 "є неповними, неправильно виконаним та застосовані у ньому процедуриоцінки майна не відповідають вимогамнормативно-правових актів з оцінки майна в порядку визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Господарські витрати за проведення судової експертизи у сумі 2738 грн. підлягають стягненню з відповідача-1 на користь боржника.

Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013, далі – Закон про банкрутство)

Заслухавши ліквідатора банкрута, його представників та представників відповідачів, дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.12.2012 №39693136 (а.с.189, т.6) рухоме майно боржника (ВРХ) перебувало у заставі згідно з договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007 (обтяжувач ВАТ Банк “БІГ Енергія”); обтяження зареєстровано 10.08.2007 09:51:59 за №5461098 реєстратором, Київською обласною філією державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України; об’єктом обтяження є племінні корови та нетелі української червоно-рябої порід у загальній кількості 199 (сто дев’яносто дев’ять) голів; відчуження здійснено за погодженням з обтяжувачем; розмір основного зобов’язання 1600000 грн.; з терміном дії обтяження 10.08.2012; звернення стягнення не зареєстровано.

Ухвалами суду від 20.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство боржника (відповідно до ч.5 ст.7, ст.11 Закону про банкрутство за заявою керівника боржника Портянка В.В.), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, від 17.05.2011 розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Голінного А.М. Згідно із заявою боржника та поданим ним фінансовим звітом станом на 01.04.2011 активи боржника складали 2723,2 тис. грн. (з яких вартість ВРХ була заявлена у розмірі 1 345 000 грн.),  пасив – 33547064,00 грн. (а.с.2-7 т.1). Згідно з фінансовими звітами боржника  (баланс) станом на 01.01.2011, на 31.12.2011, поданим органам статистики активи боржника складали 4183,0 тис грн. (з яких залишкова вартість основних засобів складала 2211,0 тис грн., а.с.184,185 т.6),

Згідно з договором від  10.08.2011 №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ (з додатками від 13.08.2011 №1 та від 15.08.2011 №2), укладеним між СТОВ “Підгайдамацькі ферми” в особі директора  Портянка В.В. та фізичною особою-підприємцем Портянком Д.В. (далі – Договір, а.с. 177 т.6, а.с. 156-160 т. 10), за накладною від 10.08.2011 №11 (а.с.182 т.6) та реєстром ідентифікаційних номерів (додаток до накладної №11 від 10.08.2011 згідно з Договором №10-08/2011 від 10 серпня 2011 року), підписаними сторонами (а.с. 180, т. 6), Портянко Д.В. отримав від СТОВ “Підгайдамацькі ферми” “корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід в кількості 102 (сто дві) голови та телят ВРХ в кількості 97 (дев’яносто сім) голів”,

Факт передачі майна в оренду (п.1 3 Договору “ 2 (два) корівника з обладнанням; трактор МТЗ-82 з кормоздавачем, погрузчик Борєкс”) наявними у справі доказами не підтверджено, умови щодо цього майна виключено з Договору додатком №1.

Згідно з п.1.1. Договору продаж ВРХ здійснювався на підставі дозволу ВАТ Банк “Біг Енергія”, який був заставоутримувачем ВРХ (лист ВАТ Банк “БІГ Енергія” від 05.08.2011 №1070/24-06, яким надано згоду на продаж ВРХ за ціною 303062,00 грн., яка передана у заставу ВАТ Банк “БІГ Енергія” у забезпечення виконання умов кредитного договору від 07.08.2007 №01/05-08-2007 згідно з договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007, (а.с.229 т.6, а.с. 110 т.10).

Плату за ВРХ на суму 312000 грн. внесено боржнику згідно з прибутковими касовими ордерами від 18.08.2011 №1/10-08 на суму 30000,00 грн., від 29.08.2011 №2/10-08 на суму 60000,00 грн., від 31.08.2011 №3/10-08 на суму 10000,00 грн., від 15.09.2011 №4/10-08 на суму 70000,00 грн., від 28.09.2011 №5/10-08 на суму 30000,00 грн., від 21.10.2011 №6/10-08 на суму 112000,00 грн. Отримані кошти згідно квитанціями ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” відділення №0442 (про сплату боржником через Портянко В.В. на погашення заборгованості згідно з кредитним договором №01/05-08-2007) від 18.08.2011 на суму 30000,00 грн., від 29.08.2011 на суму 60000,00 грн., від 31.08.2011  на суму 10000,00 грн., від 15.09.2011  на суму 70000,00 грн., від 28.09.2011на суму 30000,00 грн., від 21.10.2011 на суму 112000,00 грн., перераховано ліквідатору ВАТ БАНК БІГ ЕНЕРГІЯ (а.с.219 – а.с.224 т.6, а.с. 163-174 т. 10),

Листом від 11.08.2011 боржник (Портянко В.В.) повідомив ліквідатора ВАТ Банк “БІГ Енергія” про реалізацію заставного майна (ВРХ) за Договором по ціні, не нижчій за вартість, визначену звітом про його оцінку (а.с.204 т.7), листами від 11.10.2011 №1461/24-06 (а.с. 146 т. 10) та від 02.12.2011 №1905/24-06 (а.с.112 т.10) ліквідатор ВАТ Банк “БІГ Енергія” повідомив про спрямування коштів у сумі 200000 грн., та надалі 312000 грн., які надійшли від СТОВ “Підгайдамацькі ферми” від реалізації ВРХ, на погашення простроченої заборгованості боржника по нарахованих процентах за кредитним договором від 07.08.2007 №01/05-08-2007.

Ухвалою суду від 08.12.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів із загальною сумою вимог 2 882 653,39 грн. (з яких 1 361 390,01 грн. вимоги ВАТ "Банк "Біг Енергія"). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 додатково визнано вимоги фізичної особи-підприємця Портянка Дмитра Володимировича до боржника на суму 321 400 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2012 №3 припинено повноваження арбітражного керуючого Голінного А.М. як розпорядника майна боржника (при цьому 09.08.2012 арбітражний керуючий Голінний А.М. зазначив про відсутність можливості працювати у цій справі з огляду на поведінку Портянка В.В та Портянка Д.В., що дозволів на реалізацію майна не надавав і офіційних запитів від боржника про намір його відчуження не має, що аналіз фінансово-господарської діяльності боржника не здійснював з огляду на складну ситуацію у відносинах з боржником).

Ухвалою суду від 22.08.2012 розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Загороднього О.М. (та зобов’язано проаналізувати дотримання боржником вимог ч.13 ст.13 Закону про банкрутство за період після 17.05.2012 та направити суду інформацію і копії угод на відчуження майна, в т.ч. про відчуження худоби, до 22.09.2012). На засіданні комітету кредиторів (протокол від 15.10.2012), у присутності розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Загороднього О.М., прийнято рішення “схвалити дії боржника стосовно укладання угоди щодо реалізації ВРХ (великої рогатої худоби) та затвердити дану угоду”. У протоколі Портянком В.В. причинами відчуження ВРХ вказано відсутність кормової бази та відсутність обігових коштів, а.с. 208 т. 7, а.с.105, т.10). Постановою суду від 19.11.2012 боржника визнано банкрутом і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Загороднього О.М.

Ухвалою суду від 03.12.2013 Загороднього О.М. усунуто від виконання обов’язків ліквідатора банкрута у зв’язку з не затвердженням поданого ним звіту ліквідатора банкрута і ліквідаційного балансу, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Рогова В.А.

При цьому однією з підстав усунення Загороднього О.М. вказано той факт, що ним "не досліджено обставини укладання договорів  купівлі-продажу племінних корів та нетелів української червоно-рябої породи у загальній кількості 199 голів, що були предметом застави згідно з договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007, між боржником з ВАТ Банком “БІГ Енергія”, не надано копій зазначених договорів. Суд тричі (листами від 25.09.2012 №14-10/5026/879/2011/11171/2012, від 17.10.2012 №14-10/5026/879/2011/12076/2012, від 11.10.2012 №14-10/5026/879/2011/11789/2012) вимагав від ліквідатора банкрута надати копії вищезазначених договорів (угод), однак вимога суду ліквідатором виконана не була. Перевірці підлягає факт відчуження майна без згоди розпорядника майна – суду за увесь час провадження у справі про банкрутство не було надано жодного документа про цей факт, жодного пояснення та доказу отримання згоди розпорядника майна боржника, а арбітражний керуючий Голінний А.М. пояснив, що дозволів на реалізацію майна не надавав і офіційних запитів від боржника про намір його відчуження не має (ухвала суду від 09 серпня 2012 року №3)". Ухвала суду не оскаржена і набрала законної сили.

Вказані обставини підтверджуються вищеназваними доказами, а також:

листом арбітражного керуючого Голінного А.М. від 09.10.2012 №539 про відсутність дозволів з боку арбітражного керуючого на реалізацію майна боржника, відсутність у нього інформації про укладення угод на відчуження майна боржника (а.с.186 т.6),

витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.12.2012 №39693136 (а.с.189 т.6),

актом інвентаризації майна боржника станом на 15.01.2014, який засвідчує відсутність майна у боржника на даний час (а.с.192 т.6),

актом приймання-передачі директором боржника Портянком В.В. ліквідатору боржника Завгородньому О.М. документації боржника від 25.12.2012 (а.с.244 т.6 – у яких відсутні, зокрема, вищеназвані Договір, з додатками, накладна на передачу ВРХ, прибуткові касові ордери, договори лізингу, кредиту, застави та документи на їх виконання, інші докази, на які здійснюють посилання учасники провадження у справі про банкрутство боржника при розгляді цієї заяви, що є порушенням ч.2 ст.25 Закону про банкрутство),

договором №2 від 15.07.2005 купівлі-продажу поголів’я великої рогатої худоби, укладеним між СТОВ “Прогрес” то ТОВ “Лізингова компанія “Енерголізинг” (а.с.126 т.7), актом приймання-передачі худоби від 12.10.2005 по договору №2 від 15 липня 2005 року (а.с.130 т.7), договором №7 від 17.11.2005 купівлі-продажу поголів’я великої рогатої худоби, укладеним між СТОВ “Україна” та ТОВ “Лізингова компанія “Енерголізинг” (а.с.127 т.7), актом приймання-передачі худоби від 17.11.2005 по договору №7 від 17 листопада 2005 року (а.с.132 т.7), договором №5 від 30.11.2005 купівлі-продажу поголів’я великої рогатої худоби, укладеним між СТОВ “Прогрес” та ТОВ “Лізингова компанія “Енерголізинг” (а.с.128 т.7), актом приймання-передачі худоби від 01.12.2005 по договору №5 від 30 листопада 2005 року (а.с.133 т.7), договором №5 від 28.02.2006 купівлі-продажу поголів’я великої рогатої худоби, укладеним між СТОВ “Агрофірма Корсунь” та ТОВ “Лізингова компанія “Енерголізинг” (а.с.129 т.7), актом приймання-передачі худоби від 14.04.2006 по договору №5 від 28.02.2006 року (а.с.134 т.7) разом на суму 945064,00 грн.,

договором фінансового лізингу від 03.03.2005 №3, актами прийому-передачі (накладними) до цього договору від 18.11.2005, від 15.12.2005, від 18.05.2006 на суму 945064,00 грн. (а.с.135, 136,137 т.7),

договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007 (а.с.30 т.7),

заявою Портянка В.К. від 03.07.2014 (а.с.160 т.7),

рішенням господарського суду Черкаської області від 13.03.2012 у справі №06/11/5026/1394/2011 (згідно з яким Голінний А.М. заявою від 29.02.2012 повідомив, що розпорядник майна не має права втручатись в оперативно-господарську діяльність боржника, що бухгалтерської та іншої документації СТОВ "Підгайдамацькі ферми" не має, виконати вимогу суду та надати документи, що підтверджують реалізацію 199 голів корів не має можливості –а.с.197 т.7),

постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №11/187 з розгляду касаційної скарги ТОВ “Лізингова компанія “Енерголізинг” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 у справі 11/187 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ “Лізингова компанія “Енерголізинг” до СТОВ “Підгайдамацькі ферми”, ВАТ Банк “БІГ Енергія” про визнання недійсним договору застави та зобов’язання вчинити дії (а.с.205 т.7),

протоколом зборів комітету кредиторів боржника від 15.10.2012, на яких  схвалено “дії боржника стосовно укладання угоди щодо реалізації ВРХ (великої рогатої худоби) та затвердити дану угоду”  (а.с.208 т.7),

листом Портянка В.В. від 25.12.2012 щодо передачі фінансово-господарської, бухгалтерської та іншої документації боржника арбітражному керуючому (а.с.243 т.6),

Звітом про рух поголів’я ВРХ за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, що належать СТОВ “Під гайдамацькі ферми”, наданим державним підприємством “Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” про передачу ВРХ боржником фізичній особі – підприємцю Портянку Д.В. 10.08.2011 та забій ВРХ 20-21.08.2011  (а.с. 186-198 т.10),

Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами є норми передбачені як Законом про банкрутство, так і норми передбачені цивільним законодавством.

Визначаючи, у якому провадженні має здійснюватись розгляд такої вимоги (у банкрутному провадженні у цій справі чи у окремому позовному провадженні) суд виходить з того, що у межах справи про банкрутство господарський суд розглядає пов'язані спори на спеціальних підставах, які встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (зокрема ч. 11 ст. 17, ч. 8 ст. 18) або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті, які виникають з угод, укладених між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації. (Правові позиції Вищого господарського суду України у постановах від 19.12.2012 у справі №01/5026/1943/2011, від 12.03.2015 у справі №10/2456).

Спір про визнання договору недійсним, з підстав, передбачених цивільним законодавством, підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, оскільки пред’явлено з метою повернення відчуженого за цим договором майна до ліквідаційної маси (правові позиції у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі №5020-870/2011). Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку до суду із  заявою про визнання недійсним Договору звернувся боржник у особі його ліквідатора, здійснюючи свої повноваження, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Відповідно до ч.1 і 2   ст.203 Цивільного кодексу України: зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Аналізуючи установлені обставини справи на відповідність їх чинному законодавству суд приходить до таких висновків

1. Договір суперечить актам цивільного законодавства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), зокрема:

1.1. Договір укладений після порушення справи про банкрутство на стадії розпорядження майном без погодження з розпорядником майна.

Так, згідно із частиною 13 ст. 13 Закону про банкрутство "керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника."

Судом установлено факти,

що арбітражний керуючий Голінний А.М. будь-якого дозволу на реалізацію ВРХ не надавав і офіційних запитів від боржника про намір його відчуження не отримував,

що вартість ВРХ (як зазначена у Договорі у сумі 311930 грн. так і установлена судом у сумі 945000 грн.) складає більше 1% балансової вартості (як наданого керівником боржника Портянком В.В. на суму активів 2723,2 тис. грн., так і наданого органом статистики ліквідатору банкрута на суму активів 4183,0 тис. грн.). 311,93 більше 41,83 (1% від максимальної суми).

1.2. Договір укладений після порушення справи про банкрутство на стадії розпорядження майном без погодження з комітетом кредиторів.

Згідно із частиною 8 ст. 16 Закону про банкрутство "до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість". Суд вважає, що зазначеною нормою установлено обмеження саме боржнику (а не виключно арбітражному керуючому)  укладати угоди, щодо яких є заінтересованість, оскільки на стадії розпорядження майном боржника арбітражний керуючий не має права на укладення угод від імені боржника (ч.9 ст.13 Закону про банкрутство такого права не передбачає), та оскільки така обставина як "заінтересованість" арбітражного керуючого виключає його участь у справі взагалі (ч.3 ст.3-1 Закону про банкрутство).

Судом установлено факт відсутності рішення комітету кредиторів про надання згоди на реалізацію ВРХ.

Про свідоме порушення вимог закону  вказує два факти: 1) передбачену законом згоду ліквідатора банку (заставодержателя) боржник отримує у письмовій формі, про що прямо зазначає в Договорі, а передбачену законом згоду розпорядника майна боржника у письмовій формі не отримує (посилаючись на те, що вона надана усно); 2) сторони прямо зазначають у Договорі про обмеження дії його умов щодо передачі майна в оренду рішенням комітету кредиторів боржника, однак, не зважають на обов’язок отримання згоди комітету кредиторів на укладення "угод боржника, щодо яких є заінтересованість" (ч.8 ст.16 Закону про банкрутство).

2.Договір вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України).

Так, підпунктом 15 пункту 10.3 Статуту СТОВ “Підгайдамацькі ферми” встановлено, що до виключної компетенції зборів учасників товариства належить відчуження майна товариства на суму, що становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства.

Згідно із Договором вартість реалізації ВРХ складає 312000 грн. Фактична вартість ВРХ, установлена судом цим рішенням складає згідно з матеріалами справи 945000 грн.. Розмір статутного фонду згідно із Статутом боржника становить 26000 грн. На даний час у банкрута відсутнє майно, що засвідчується актом інвентаризації майна (акт інвентаризації станом на 15.01.2014, а.с.192 т.6). Згідно зі звітом ліквідатора банкрута Загороднього О.В. від 15.11.2013 №02-01/37 ним було виявлено майна на суму 15593,52 грн. (а.с. 8-16 т. 6).

Оскільки на момент відчуження майно, що було предметом Договору, складало більше 50% майна СТОВ “Підгайдамацькі ферми” (як у сумі із статутним фондом (311930+26000), так і у сумі із фактично виявленими активами (311930+15593,52), то його реалізація могла бути здійснена лише на підставі рішення зборів учасників СТОВ “Підгайдамацькі ферми”.

Відповідно до ст. 30, 51 Цивільного кодексу України: цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання; обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

3.Договір укладено між боржником із заінтересованою особою і в результаті якої кредиторам завдані збитки (ч.11 ст.17, абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство).

Згідно з правовими позиціями Вищого господарського суду України у постанові від 19.11.2014 у справі №14/5026/1311/2012 "за приписами ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, з урахуванням норм ч. 11 ст. 17 вказаного закону ліквідатор має право оспорювати такі угоди, але лише на підставах, визначених нормами ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство. Однак, як правильно встановив апеляційний суд, ліквідатором Товариства не було вказано жодної із передбачених  ч. 11 ст. 17 цього закону спеціальних підстав саме для визнання недійсною (а не відмови від виконання) укладеної боржником угоди з відчуження майна Боржника. Також слід погодитись з апеляційним судом стосовно того, що наведені ліквідатором як підстави для недійсності спірної угоди, визначені в ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, є підставами під час провадження у справі про банкрутство для відмови від виконання угоди боржника."

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України від 08.04.2015 у цій же справі №14/5026/1311/2012 "ч. 10  ст. 17 Закону про банкрутство не передбачено підстав для визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство. Підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у ч. 11  ст. 17 Закону про банкрутство, але вимоги про застосування судом цієї норми не були заявлені ліквідатором. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання ліквідатора на положення ч.10 ст.17 Закону про банкрутство не можуть бути підставами для визнання недійсною спірної угоди при провадженні справи про банкрутство, оскільки предметом регулювання цієї норми є підстави для відмови від виконання договорів боржника".

У цій справі вимоги про застосування судом норми ч. 11  ст. 17 Закону про банкрутство були заявлені ліквідатором. З огляду на викладене суд вважає, що наявні підстави для її застосування.

Так, Договір від імені боржника (продавця) було підписано директором Портянком Віталієм Володимировичем, а від імені покупця - Портянком Дмитром Володимировичем. Вони є рідними братами (а.с.60 т.7). Крім того, відповідно до пунктів 1.4., 6.2. Статуту боржника Портянко В.В. та Портянко Д.В. являються його учасниками, які володіють 100% статутного капіталу (тобто входять до складу вищого органу управління боржником).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заінтересовані особи стосовно боржника – це "…керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника…, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами".

На підставі пункту 2.3. Договору вартість ВРХ складає 311930 гривень. Визначена сторонами у Договорі вартість грунтується на звіті суб’єкта оціночної діяльності Качинської І.В. від 15.07.2011. Разом з тим висновком судово-товарознавчої експертизи у справі установлено, що: “висновок про оцінку майна станом на 15.07.2011 на суму 303062,00 грн., складений суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. у звіті про оцінку майна є не повним, не правильно виконаним та застосовані у ньому процедури оцінки майна не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Отже ціна продажу не відповідає дійсності. Дійсна вартість худоби складає 945000 згідно з договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007. Збитки складають 945000-312000 = 633000 грн.

Використовуючи свої родинні стосунки, володіючи 100% статутного капіталу та укладаючи Договір сторони керувалися наміром щодо виведення активів (ВРХ) з господарського обігу боржника з метою недопущення його реалізації ліквідатором та розподілу цих коштів у порядку, встановленому Законом про банкрутство.

Додатковим свідченням цьому висновку є здача ВРХ на забій через 10 днів після укладення Договору (тобто аналогічно отримати кошти від здачі на забій міг і боржник, тобто доводи про продаж ВРХ у зв’язку з відсутністю кормової бази є нікчемними – продаж здійснено з метою сплатити заставному кредитору меншу суму від реально отриманої від здачі на забій). 

Крім того, всупереч Закону про банкрутство відбулася не лише реалізація майна боржника, а й погашення вимог кредитора під час дії мораторію (ст.12 Закону про банкрутство).

Відповідно до пунктів 5, 7 і 11 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9: відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Судам слід враховувати, що в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК).

Боржником заявлено вимогу застосувати правові наслідки визнання недійсним Договору і зобов’язати фізичну особу – підприємця Портянка Д.В. передати боржнику ВРХ. У ході розгляду судом справи установлено неможливість повернення ВРХ боржнику у зв’язку зі здачею 20.08.2011 та 21.08.2011 худоби на забій. За таких обставин вимога в частині зобов’язання передати ВРХ в натурі задоволена бути не може. У зв’язку з цим суд вважає можливим застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину в частині стягнення вартості ВРХ.

Оскільки суду надано докази здачі відповідачем-1 спірного поголів’я худоби на забій, ліквідатором банкрута було заявлено клопотання про витребування від відповідачів відомостей про суму отриманих коштів від здачі ВРХ на забій. Представники відповідачаів проти задоволення заявленого клопотання заперечили, а на виконання ухвали суду від 21.05.2015 документи про здачу худоби на забій (договір, накладні тощо) та відомості про суму отриманих коштів від здачі худоби на забій не надали.

Висновком судового експерта установлено неможливість визначити ринкову вартість ВРХ. Тобто суд вважає, що висновок експерта від 09.02.2015 №12221/14-53 підтверджує, що за тими даними, які приведені у звіті про оцінку майна суб’єкта оціночної діяльності Качинської І.В. станом на 15.07.2011, визначити ринкову вартість ВРХ неможливо. Отже вартість продажу ВРХ не відповідає дійсності, а висновок судового експерта є доказом безпідставності заниження вартості ВРХ.

Оскільки вартість ВРХ не може бути визначена з умов Договору, чи виходячи з вартості її здачі на забій, тому вона визначається судом виходячи із вартості цього майна, підтвердженої доказами – Договором застави від 07.08.2007 №26/04-08-2007, укладеним між  ВАТ Банк “БІГ Енергія” та СТОВ “Підгайдамацькі ферми”, у якому сторони визначили вартість заставленого майна (ВРХ) у розмірі 945000 грн. (а.с. 201, т.7). Вказана вартість узгоджується із ціною придбання ВРХ за договорами лізингу (а.с. 21-24 т.7).

Також суд відхиляє доводи і ліквідатора банкрута і відповідачів щодо необхідності визначення вартості ВРХ виходячи із даних статистичної звітності та довідок про вартість 1 кг живої ваги худоби у цей період, оскільки у справі є документи, якими визначена дійсна вартість саме цієї ВРХ. У зв’язку з цим відхиляються зокрема як докази довідка Головного управління статистики у Черкаській області від 29.05.2014 №07-15/4954 щодо реалізаційної ціни 1 тонни живої ваги великої рогатої худоби на підставі даних державного статистичного спостереження за ф.№21-заг (місячна) “Реалізація сільськогосподарської продукції” за липень-серпень 2011 року (а.с.187 т.6), довідка Департаменту агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації від 23.05.2014 №04-12/96 щодо середньої ціни за 1 кг живої ваги великої рогатої худоби у липні-серпні 2011 року (а.с.188 т.6), протоколи №№23, 24, 25 цін на закупку худоби у живій вазі для забою на підприємстві, затверджений директором ТОВ “Житомирський м’ясокомбінат” (дати введення в дію: протокол №23 - з 23.05.2011, №24 - з 18.07.2011, №25 - з 21.10.2011), отриманими на адвокатський запит (а.с.77-80 т.11),

Суд відхиляє як доказ довідку від 25.04.2011, складену директором СТОВ “Підгайдамацькі ферми” Портянком В.В., і яка засвідчена підписом та печаткою начальника відділу статистики у Корсунь-Шевченківському районі і підписом та печаткою завідуючого терапевтичним відділенням районної дільничої лікарні ветеринарної медицини (а.с. 74 т.11), оскільки передбачені законом (підзаконними актами) підстави її виготовлення боржником та наступного засвідчення вказаними посадовими особами у довідці не вказані і у судовому засіданні не наведені, оскільки не надано доказів її направлення адресату, оскільки вона не є передбаченим законодавством документом про факти, які в ній викладені.

Суд відхиляє наступні доводи ліквідатора банкрута з таких мотивів:

про необхідність застосування ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство – ч. 10  ст. 17 Закону про банкрутство не передбачено підстав для визнання недійсними угод; такі підстави наведено у ч. 11  ст. 17 Закону про банкрутство (і вимоги про застосування судом цієї норми заявлені ліквідатором); положення ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство не можуть бути підставами для визнання недійсною спірної угоди при провадженні справи про банкрутство, оскільки предметом регулювання цієї норми є підстави для відмови від виконання договорів боржника (правові позиції Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №14/5026/1311/2012.

про необхідність визнання договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України (правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною) – оскільки у визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу;

про фактичну вартість ВРХ у розмірі 2732000 грн. – оскільки вартість усіх активів, відображена у фінансовому звіті боржника, не є доказом балансової вартості ВРХ, крім того, у боржника було виявлено активи, які були реалізовані Загороднім О.В. у ліквідаційній процедурі боржника, тому в цій частині суд погоджується з відповідними запереченнями відповідачів.

про несплату коштів Портянком Д.В. боржнику і неможливість визнання доказами прибуткових касових ордерів – оскільки, порушення порядку ведення касових операцій не спростовує факт їх існування і передачі грошей та оскільки факт фальсифікації не установлено судовим вироком та не спростовано іншими доказами;

про необхідність повернення майна в натурі – його повернення неможливе внаслідок забою ВРХ;

Суд відхиляє наступні доводи відповідачів з таких мотивів:

про зменшення вартості ВРХ внаслідок його амортизації – оскільки суду не надано жодного доказу нарахування амортизаційних відрахувань в установленому нормами (на які здійснюється посилання), жодного доказу відображення цього факту в бухгалтерському обліку, внесення змін до договору застави ВРХ, надання таких документів при виконанні звіту про оцінку майна суб’єкту оціночної діяльності Качинській І.В. станом на 15.07.2011 та відповідного надання цих документів для проведення судової експертизи. З аналогічних підстав суд відхиляє доводи ліквідатора банкрута про збільшення вартості ВРХ внаслідок інфляційних процесів – суду не надано доказів такого збільшення за даними бухгалтерського обліку, тощо.

про преюдицію судового рішення у справі №06/11/5026/1394/2011 – оскільки цим рішенням установлено наступні обставини: фактично боржник виконав свої зобов’язання перед лізингодавцем по додатковій угоді №5 до договору фінансового лізингу №3 щодо перерахування на поточний рахунок лізингодавця, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 у справі № 11/187 встановлено припинення договору фінансового лізингу №3 від 03.03.2005 та переходу права власності на предмет лізингу до боржника з 08.08.2007, тому немає підстав для розірвання Договору купівлі-продажу ВРХ за рішенням суду у зв’язку з істотною зміною обставин відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України. Цим рішенням не установлено (і вони не були предметом дослідження) тих обставин, які є підставами пред’явлення вимоги у даному спорі;

про набуття права власності у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння – оскільки у справі №06/11/5026/1394/2011 позов було пред’явлено іншою особою, і її прав на ВРХ у цій справі установлено не було. Однак у цьому спорі заявником є боржник і вимоги пред’являє з інших підстав. Тобто, підстав для припинення розгляду заяви ліквідатора банкрута по п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав) немає.

про відсутність у Законі про банкрутство вимоги про обов’язкову письмову форму згоди розпорядника майна боржника – оскільки доказів "неписьмової форми" згоди розпорядника майна боржника не надано, оскільки він особисто таку неписьмову (усну) згоду заперечив, та оскільки доказів згоди у формі, передбаченій ч.2 ст.32 Господарського процесуального кодексу України суду не надано,

щодо конклюдентних дій арбітражного керуючого Голінного А.М. під час та одразу після виконання Договору (якими начеб-то схвалено укладення Договору), не вжиття Голінним А.М. будь-яких дій по визнанню Договору недійсним, та щодо схвалення Договору рішенням комітету кредиторів (протокол від 15.10.2012) – оскільки ні розпорядник майна боржника, ні комітет кредиторів боржника: не є органами управління боржника згідно з його Статутом; не є вищими органами управління боржника по відношенню до керівника боржника у процедурах банкрутства, а також оскільки керівник боржника не є представником розпорядника майна боржника чи комітету кредиторів. Інститут наступного "схвалення" правочину у Господарському кодексі України та Цивільному кодексі України (ст.241), передбачений для випадків перевищення компетенції, але не для випадку порушення закону. Конклюдентні дії сторони договору відповідно до норм цих кодексів можуть покладатися в основу рішення про наступне схвалення угоди лише у випадку, якщо ці конклюдентні дії передбачені у законі (ст.96,122,138,153,1158 ЦК України 84, 296 ГК України). Можливість же усунення порушення Закону про банкрутство шляхом схвалення незаконних дій керівника боржника Законом про банкрутство не передбачена, як не передбачена така дія і Законом України "Про заставу" (ст.17). Навпаки, факт наступного схвалення комітетом кредиторів Договору, укладеного без його згоди, є доказом незаконності укладення Договору.

про те, що укладення Договору між засновниками боржника засвідчує факт передбаченого Статутом опитування і виявлення волі його учасниками – оскільки Статутом передбачено порядок проведення опитування, який не було дотримано взагалі, і не зафіксовано у форму, передбачену Статутом. Логічний висновок відповідачів не може замінити документ у прямо визначеній формі.

про невідповідність висновку експерта – оскільки суду не надано доводів і доказів  щодо недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта у зв’язку з чим не вбачається підстав для призначення додаткової судової експертизи. Також не доведено необхідність призначення повторної судової експертизи.

Суд відхиляє як докази лист експерта Пухного А.Д. від 17.07.2014 №14/0701, акт перевірки державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі від 29.12.2012 №189/2203/33246688, лист прокуратури Корсунь-Шевченківського району від 27.09.2011 №33пр11 про результати перевірки у порядку ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України щодо протиправного відчуження майна Портянком В.В. (а.с.230 т.6), заяви арбітражного керуючого Рогова В.А. до Корсунь-Шевченківського РВУМВС від 11.04.2014 №02-02/45, від 05.06.2014 №02-02/60 (а.с.115, 117 т.7), від 19.05.2014 №02-02/55 начальнику слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міністерства доходів у Черкаській області (а.с.121 т.7), повідомлення посадових осіб правоохоронних органів на адресу боржника чи арбітражного керуючого про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, вказаних арбітражним керуючим Роговим В.А. у повідомленнях, про прийняття та реєстрацію інших його заяв – оскільки це є правові оцінки (думка) відповідних осіб, оскільки це не докази фактів, які є предметом судового дослідження у цьому спорі. При цьому наявність постанови про відмову у порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю у діях Портянка В.В. складу злочину, передбаченого ст.364 Кримінального кодексу України, на яку він посилається у відзиві, не свідчить про відсутність порушень цивільного законодавства, як не є таким свідченням повідомлення про відкриття кримінальних проваджень – ці документи не віднесені до рішень, які мають преюдиційний характер при вирішенні господарського спору відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Звіт про оцінку майна, виготовлений суб’єктом оціночної діяльності Качинською І.В. станом на 15.07.2011, суд відхиляє з підстав, викладених у висновку судово-товарозначої експертизи.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Оскільки боржник на виконання договору отримав кошти у сумі 312000 грн., останні підлягають поверненню боржником відповідачу-1. Оскільки вказаний обов’язок у боржника виникає на підставі цього судового рішення, оскільки дане судове рішення прийнято судом безпосередньо у справі про банкрутство боржника, оскільки обов’язок боржника перед відповідачем-1 виникає у ліквідаційній процедурі, оскільки повернення коштів відповідачу боржником можливе лише у порядку черговості, визначеному ст.31 Закону про банкрутство, суд вважає, що відповідач підлягає визнанню поточним кредитором на суму 312000 грн., вимоги якого підлягають погашенню у четверту чергу. 

При цьому суд відхиляє доводи ліквідатора банкрута про те, що кошти не були передані, оскільки надані докази передачі грошей не спростовані (факт їх підробки, фальсифікації не доведено).

При цьому судом не проводиться зарахування зустрічних взаємних вимог, оскільки повернені Портянком Д.В. боржнику у ліквідаційну масу кошти підлягають розподілу відповідно ст.31 Закону про банкрутство.

При призначенні заяви до розгляду другим відповідачем судом було визначено фізичну особу Портянка Віталія Володимировича, однак заява не містить вимог до останнього, тому у цій частині провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку із задоволенням вимог судові витрати у розмірі 1218,00 грн. підлягають стягненню з відповідача-1 на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-1, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                     УХВАЛИВ:

1.Визнати недійсним договір від 10.08.2011 №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладений між СТОВ "Підгайдамацькі ферми" та фізичною особою-підприємцем Портянком Дмитром Володимировичем, в частині передачі у власність Портянку Д.В. корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови та телят великої рогатої худоби у кількості 97 (дев’яносто сім) голів, які не мають державних номерів.

2.Стягнути з фізичної особи – підприємця Портянка Дмитра Володимировича (м.Київ, вул. Воровського, буд.7-б, кв.43, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків 2690304030) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" (Корсунь-Шевченківський район, с. Селище, ідентифікаційний код 33246688) 945000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби.

3. Стягнути з фізичної особи – підприємця Портянка Дмитра Володимировича (м.Київ, вул. Воровського, буд.7-б, кв.43, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків 2690304030) 1218 грн. судового збору в доход державного бюджету України через місцевий (за місцезнаходженням відповідача) орган державної податкової служби (отримувач – УДКСУ у м. Черкаси Черкаської області, код – 38031150, банк – ГУДКСУ у Черкаській області, МФО – 854018, рахунок –№31213206783002, код бюджетної класифікації – 22030001, символ звітності банку – 101)

4. Визнати фізичну особу – підприємця Портянка Дмитра Володимировича (м.Київ, вул. Воровського, буд.7-б, кв.43, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків 2690304030) поточним кредитором боржника на суму 312000 грн., які підлягають погашенню у четверту чергу.

5. Заяву боржника у особі ліквідатора банкрута від 03.06.2015 №02-02/326 залишити без розгляду.

6. Провадження у справі стосовно Портянка Віталія Володимировича припинити.

 

Направити дану ухвалу рекомендованим листом з повідомленням ліквідатору банкрута, ВАТ "Банк  "Біг Енергія", Портянку В.В., Портянку Д.В.

Повний текст судового рішення складено 08.06.2015.

Ухвала набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

 

С у д д я                                                                      Хабазня Ю.А.

5