flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала по справі № 925/106/16 від 10 лютого 2016 року (повернення заяви без розгляду)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

УХВАЛА

10 лютого 2016 року

Справа № 925/106/16

                                                                                      вх. № 2697/16 від 09.02.2016

Суддя господарського суду Черкаської області Хабазня Ю.А., розглянувши заяву

боржника           товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест"

про                      порушення справи про його банкрутство, –

 

ВСТАНОВИВ:

Боржником у особі його ліквідатора подано заяву на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції, чинній з 19.01.2013 та з наступними змінами, далі – Закон) з вимогами прийняти заяву до розгляду та порушити провадження у справі про банкрутство, визнати боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Хілінського І.І.

Підставами вказаних вимог зазначено наявність боргу перед кредиторами у сумі 771000 грн. і відсутність активів у боржника.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Заява не містить викладу обставин і доказів того, що вимоги до боржника є безспірними. При цьому суд виходить з того,

що статтею 84 Закону  (розділу VII, особливості банкрутства окремих категорій боржників) передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Однак, ч.1 ст. 95 Закону, установлюючи особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, інших положень від тих, які установлені у нормах ч.3 ст.10 і ч.4 ст.11 Закону не передбачає;

що ч.5 ст.11 Закону, передбачаючи випадки, у яких боржник зобов’язаний подати заяву до суду, не передбачає можливість (як виключення із загального правила) порушення провадження у справі про банкрутство без дотримання вимог ч.3 ст.10 та ч.2, 3 і ч.4 ст.11 Закону.

Аналізуючи слова Закону "якщо інше не передбачено цим Законом" суд вважає, що таке інше передбачення (тобто виключення, крім установленого, інше від передбаченого) має бути вказано: по-перше, прямо; по-друге, саме у цьому Законі, по-третє, або шляхом посилання на виключення конкретного абзацу пункту статті Закону або шляхом заперечення відповідної норми термінами норми, яка заперечується. Логічний висновок зі змісту норми, тлумачення норми не є "передбаченням Закону".

У порушення ч.2 ст. 11 Закону до заяви не додано: докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави); докази сплати судового збору у встановлених порядку. Так, відповідно до п. 2.21. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору. Однак, до поданої заяви боржником додано непосвідчену ксерокопію квитанції від 03.02.2016 №0.0.499983457.2 про сплату 13780 грн. через банк "ПриватБанк". Обставини додання до заяви непосвідченої ксерокопії підтверджується актом від 09.02.2016 №2697/16. Оскільки вищеназвана ксерокопія не є доказом сплати судового збору, підстав для винесення ухвали про повернення цього платежу немає.

У порушення ч.3 ст. 11 Закону до заяви не додано перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором. Заява не містить відомостей про наявність чи про відсутність "спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею" і доказу цих обставин до заяви не додано.

Згідно із ч.4 ст. 11 Закону боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. Однак, у заяві відомостей про наявність майна, достатнього для покриття судових витрат не вказано і доказів цьому до заяви не додано, що вказує на порушення вказаної норми. При цьому суд виходить з того, що за відсутності майна для цих цілей у боржника звертатись із заявою про порушення процедур банкрутства та фінансувати їх проведення відповідно до Закону повинен кредитор, який має вимоги до боржника і зацікавлений у їх проведенні. Кредитори, ж які у фінансуванні процедур банкрутства не зацікавлені мають відмовитись від вимог до боржника і списати безнадійну заборгованість, що тягне припинення боржника.

Заява не містить викладу обставин про те, яка сума вимог є безспірною, яким судовим рішенням і постановою про відкриття виконавчого провадження підтверджена, чи становить вона суму більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, з якого терміну вимоги не задоволені боржником.

Відповідно до ст.15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Керуючись абз.3 і 4 ч.1 ст.15 Закону, п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя –

 

УХВАЛИВ:

Повернути заяву від 03.02.2016 з доданими до неї документами без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                    Ю.А. Хабазня