flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала по справі № 925/113/15 від 20 січня 2016 року (2) (відмовлено у задоволенні клопотання)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

УХВАЛА

20 січня 2016 року                                                Справа № 925/113/15

вх.№29793/15/15 від 22.12.2015

         Суддя господарського суду Черкаської області Хабазня Ю.А., розглянувши заяву

заявника  боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого

                  Самосуд Ж.О.

про            витребування доказів

у справі за заявою

ініціюючого кредитора      державної податкової інспекції у м.Черкасах

Головного управління Міндоходів у Черкаській   області

до боржника                 товариства з обмеженою відповідальністю

                                        «Мелагрейн»

про                                 про визнання банкрутом, –

 

ВСТАНОВИВ:

Боржник у особі ліквідатора банкрута (арбітражний керуючий Самосуд Ж.О.) звернувся до суду з клопотанням від 16.12.2015 б/н (вх.суду №29793/15 від 22.12.2015) про витребування від Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» відомостей про наявність у боржника (ТОВ «Мелагрейн») об’єктів промислової власності та уповноваження арбітражного керуючого на отримання зазначених відомостей.

Клопотання обґрунтовано тим, що вказані відомості необхідні ліквідатору банкрута для виконання його обов’язків, що на його запит від 15.04.2015 №02-07/14, направлений на адресу Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг», арбітражний керуючий отримав відповідь від 30.04.2015 №06-356, у якій заявника повідомлено, що надання запитуваної інформації є платною послугою, що її вартість становить 720 грн., про що свідчить надана заявнику рахунок-фактура від 28.04.2015 №2691; що оскільки боржника (ТОВ «Мелагрейн») визнано банкрутом та щодо нього введено ліквідаційну процедуру, грошових коштів на оплату вказаного рахунку арбітражний керуючий не має,  що на аналогічний запит ліквідатора від 24.11.2015 №02-07/46, направлений на адресу Державної служби інтелектуальної власності України, він отримав відповідь від 03.12.2015 №1-8/9656, яка не містить запитуваної інформації, та у якій, зокрема, повідомлено про можливість отримання вказаних відомостей на платній основі.

 Підставою подання клопотання вказано ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

При вирішенні поданого на розгляд клопотання судом засовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212).

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону-4212 ліквідатор банкрута має повноваження і зобов’язаний (зокрема): прийняти до свого відання майно боржника; виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводити інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізувати фінансове становище банкрута; виконувати повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Для забезпечення виконання цих обов’язків, відповідно до ст. 98 Закону-4212 арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право: 5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою.

Будь-якому праву однієї сторони кореспондує обов’язок іншої сторони, тобто юридичні особи, органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати документи, копії, інформацію ліквідатору банкрута на його запит.

Однак ліквідатор банкрута має право запитувати лише ті документи, які створені банкрутом чи для банкрута, лише ту інформацію, яка є інформацією про банкрута.

Оскільки вжиття заходів, спрямованих на пошук і виявлення майна банкрута є обов’язком ліквідатора банкрута, то перш ніж звертатися до суду у справу про банкрутство ліквідатор банкрута зобов’язаний вжити усіх можливих способів досудового отримання документів чи інформації (зокрема, але не виключно, з’ясувати причини  незадоволення клопотання, оскаржити дії до органу вищого рівня, особисто прибути у місцезнаходження особи, якій було адресовано запит на отримання інформації, склавши про це акт, застосувати передбачені законом засоби захисту порушеного права тощо).

Крім цього у своїй відповіді від 03.12.2015 №1-8/9656 Державна служба інтелектуальної власності України повідомила арбітражного керуючого про те, що «відомості про охоронні документи на об’єкти промислової власності та інформація щодо реєстрацій авторського права та договорів, які стосуються права автора на твір, містяться в офіційних бюлетенях ДСІВ «Промислова власність», «Авторське право і суміжні права» та Каталозі державної реєстрації, з якими можна ознайомитись в Укрпатенті, в Національних і державних наукових бібліотеках та в системі НТІ», а також що «ДСІВ через мережу Інтернет на безоплатній основі відкрито доступ до відомостей державних реєстрів, що нею ведуться, з якими можна ознайомитись на офіційному веб-порталі ДСІВ».

Звертаючись у справу про банкрутство із заявою про витребування доказів у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, ліквідатор банкрута повинен вказати: 1) який конкретний доказ витребовується (його реквізити); 2) обставини, що перешкоджають його наданню ліквідатором банкрута до суду; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. Види доказів визначені у ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, подана заява не містить вказівки на те: 1) які конкретні докази необхідно витребувати (реквізити документів – тобто докази у розумінні ст.32 ГПК України); 2) що ці документи потрібні суду і що ліквідатор банкрута не може їх самостійно подати суду; 3) що ці конкретні документи отримувач запиту ліквідатора банкрута має і які обставини та докази про це свідчать; 4) що судом здійснюється розгляд заяви, для вирішення по суті якої необхідні ці докази; 5)обґрунтування того, в чому полягає неправомірність відмови у наданні запитуваної інформації та в чому полягає неможливість вчинення ліквідатором банкрута дій, на необхідності вчинення яких вказано у відповіді.

На даний час у межах справи про банкрутство не призначено і не здійснюється процесуальний розгляд будь-якої заяви, для вирішення по суті якої необхідні були б докази, клопотання про витребування яких заявлено, тому підстави застосування ст.38 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

За таких обставин подане клопотання не підлягає розгляду в господарському суді в межах справи про банкрутство, у зв’язку з чим у прийнятті його до розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.38, 86 Господарського процесуального кодексу України, ч.4 ст.40 Закону-4212, суд, –

 

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання боржника у особі ліквідатора банкрута від 16.12.2015 б/н про витребування доказів від Філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг».  

Направити дану ухвалу ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (1).

 

С у д д я                                                                      Хабазня Ю.А.