Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
бульвар Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, тел. (0472) 31-21-49, факс (0472) 37-70-73
E-mail: inbox@ck.arbitr.gov.ua, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 03500051
УХВАЛА
21 березня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/128/22
Вх. суду № 2941/22 від 22.02.2022)
Вх. суду № 1829/22 від 07.02.2021
Господарський суд Черкаської області
у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,
розглянувши заяву від 04.02.2022
заявника, Брикіної Наталії Володимирівни,
про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність,
УСТАНОВИВ:
16.02.2022 ухвалу суду вручено заявниці за обома адресами, про що наявні повідомлення пошти, а також у заяві вона повідомляє про те, що ухвалу суду отримано нею 11.02.2022 в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд".
21.02.2021 у системі "Електронний суд" сформовано заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована канцелярією суду 22.02.2022 №2941/22 (далі – Заява).
Отже заяву про усунення недоліків від 28.12.2021 подано з дотриманням установленого ухвалою суду від 11.02.2022 строку.
ст.115. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності);
ст.116. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. (...) До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.1, 2 і 4 ст.96. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи… Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
ч.3 ст.162. Позовна заява повинна містити: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
ч.2 ст.164. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
5.В ухвалі суду від 18.11.2021 зазначено на необхідності усунення наступних недоліків у такий спосіб:
1) перерахувати у заяві та надати суду докази наявності заборгованості на суму 793 580.29 грн. (в тому числі скласти перелік первинних документів про передачу грошей), скласти повний обгрунтований математичний розрахунок цієї суми, вказати окремо суму основного боргу та окремо суми штрафних санкцій;
Заявниця у Заяві – повідомляє, що надає ті кредитні договори, які наявні в неї на руках та має змогу надати, що у неї відсутня незначна частина кредитних договорів, оскільки вони знаходяться у кредиторів і жодних договорів або інакших підтверджень виникнення зобов’язання вона не отримувала, що неодноразово зверталась та просила про надання принаймні відповідних копій кредитних договорів, що як сторона договору не має змог ознайомитись з ними в електронних кабінетах внаслідок їх блокування, що позбавлена можливості додати до суду належні докази у вигляді укладених кредитних договорів, що кредитори володіють кредитними договорами, що наявність договірних відносин між нею та відповідними кредитними установами підтверджується витягом з Українського бюро кредитних історій.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – до Заяви не додано передбачених ч.2 ст.115 Кодексу доказів наявності заборгованості на суму 793 580.29 грн. Витяг з Українського бюро кредитних історій, який містить текстову інформацію про фінансові операції, в тому числі й про окремі суми поточної заборгованості перед фінансовими установами – не є ні первинним документом про зобов’язання боржника, ні будь-яким документом взагалі, оскільки не містить реквізитів документа (зокрема, про особу, яка його створила та про підписанта, яким від імені цієї особи його підписано); оскільки не містить відомостей про вид документа (електронний чи паперовий); оскільки не містить зазначення про особу, у якої такий документ в оригіналі знаходиться та на підставі яких документів складений. Отже він не відповідає вимогам, які відповідно до ГПК України мають бути виконані позивачем при доданні доказів до позовної заяви для їх подальшої оцінки у ході розгляду справи по суті.
Якщо це є електронний документ, створений безпосередньо Брикіною Н.В, то і в цьому випадку він не містить дати його створення та відомостей про створення його нею. Крім того, його не можна визнати:
розрахунком, оскільки він не містить викладу порядку обчислення суми 379 853,24 грн., тобто доданків, з яких вона складається;
конкретизованиим списоком кредиторів і боржників, о оскільки він не містить щодо кожного кредитора (боржника): його повного імені або найменування; його місцезнаходження або місця проживання; ідентифікаційного коду юридичної особи; інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка окремо є сумою неустойки (штрафу, пені); підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних документів про передачу грошей).
Відсутність цих документів є перешкодою прийняття заяви до розгляду.
Пояснення про те, що "кредитори володіють кредитними договорами" не звільняє заявницю самостійно здійснити їх розшук до подання заяви про відкриття провадження у справі – згідно з ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви додаються "інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу", а саме документи, які підтверджують "розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором". Тобто це мають бути договори і саме головне – документи про надання кредиту.
Якщо заявниця не знає навіть реквізитів цих конкретних документів, то установлення фактів (зокрема про суму вимог), на підставі яких суд має обгрунтовувати своє рішення, є неможливим;
2) надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, вказати у заяві реквізити цих документів.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що інформація, щодо припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів міститься в кредитній історії, що інші докази не можуть бути наданими, оскільки не існує жодного документа, який може більш чітко та повно відобразити та довести вказані дані, що усі вищезазначені відомості були надані суду та мали б бути ним досліджені, але залишились проігнорованими, що вона дала відповідь на питання закону і написала у Первісній Заяві "саме так".
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – Заява не містить викладу обставин про те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та не вказано у Заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати). Суд повторно наголошує на тому, що "кредитна історія", під якою вона розуміє такий "доказ" як "витяг з Українського бюро кредитних історій" суд не вважає документом взагалі. Крім того, з пояснень заявниці вбачається, що не вона, а суд повинен проаналізувати цю кредитну історію, що суперечить ч.3 і 4 ст.13 та ст.74 ГПК України. Закон не ставить запитання, на яке заявниця може дати відповідь "саме так", а вимагає вказати факти і надати докази цих фактів.
3) надати суду постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що суд помилково тлумачить ст.115 КУзПБ, що перелічені пункти у частині 2 цієї статті не є складовими однієї підстави, а є окремими підставами, що для відкриття провадження достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, що наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов`язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та посилається на постанову Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – у Заяві відсутній виклад обставин про те, що ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення, та не вказано у заяві і не додано до неї доказів на її підтвердження.
За відсутності передбачених п.1 і 2 ч.1 ст. 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження, Заявницею також не вказано і можливості відкриття провадження у цій справі з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст. 115 КУзПБ;
4) скласти у заяві перелік конкретних документів, які додаються до заяви, а також зазначити у заяві, які документи подано в оригіналі, а які в копії, зазначити про особу в якої знаходиться оригінал документа.
Заявниця у Заяві зауважує, що
надала до суду ДОДАТОК згідно пункту 4 частини 1 статті 116 КУзПБ - перелік документів, що додаються до заяви на відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи, що він містив перелік необхідних документів, які додаються до справи на підтвердження викладених у заяві обставин.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – вона просто заперечує вимоги ухвали і фактично відмовляється його виконувати. До первісної заяви не додано передбачених ч.2 ст.116 КУзПБ документів, а саме у заяві не вказано переліку документів, які додаються до заяви. Зокрема, у заяві вказано, що до неї додано:
Зокрема, у заяві вказано, що до неї додано:
Так (зокрема і як приклад), у заяві рядок додатку "Декларації_ Брикіна_Наталія_Володимирівна.pdf" (назва файлу) має бути замінений переліком усіх тих документів, які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниці чи й інше відповідно до вимог ГПК України. Рядок додатку "4. кредитні договори_Брикіна_Наталія_Володимирівна.pdf." має бути замінений переліком усіх тих документів (договорів), які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є або оригінал, або електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниці чи й інше відповідно до вимог ГПК України – суд позбавлений можливості перевірити додані до заяви договори на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, які як оригінали дійсно підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Аналогічними є недоліки і інших додатків (файлів).
Приєднання в підсистемі "Електронний суд" електронних документів в оригіналі, чи електронних копій паперових документів до заяви, чи переведених в електронну форму паперових копій електронних документів – не звільняє заявника від обов’язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу.
5.2. Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Однак (зокрема і як приклад) до заяви додано:
"Договір №103569-КЦ-008 про надання кредиту" від 27.06.2021 (стор. 260-261 додатку до заяви), який з однієї сторони (Брикіною Н.В.) – підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором "G-3057" (тобто електронного документа), а з іншої (ТОВ "Бізнес Позика") – не підписано. Із доданого до заяви зображення не зрозуміло, чи це є оригінал, чи це є електронна копія електронного документа, чи це є електронна копія з копії паперового документа. Заява не містить ні посилання на вказаний документ як на доказ викладених обставин, ні інформації про те, у якій формі його подано до суду для його оцінки судом як доказу;
"Кредитний договір № 1100053514" від 16.05.2021 (стор. 262-276 додатку до заяви), який з однієї сторони (Брикіною Н.В.) – підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором "n5bysk4j" (тобто електронного документа), а з іншої (ТОВ "Флексібл Файненшл Солюшнз") – підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором "14t8lz9h". Із доданого до заяви зображення не зрозуміло, чи це є оригінал, чи це є електронна копія електронного документа, чи це є електронна копія з копії паперового документа. Заява не містить ні посилання на вказаний документ як на доказ викладених обставин, ні інформації про те, у якій формі його подано до суду для його оцінки судом як доказу.
Електронну копію Трудової книжки (стор. 404-406 додатку до заяви) має бути виготовлено (сфотографовано) з оригіналу (а не з її не посвідченої ксерокопії, як це має місце) і засвідчено КЕВ/ЕЦП Брикіної Н.В.
Аналогічними є недоліки і інших додатків (файлів).
5.3. Копія із належним чином засвідченої копії може бути засвідчена лише нотаріусом відповідно до ст.76 Закону України "Про нотаріат".
Копія із ксерокопії (не посвідченої копії) доказом бути не може взагалі.
Так, згідно із ч.3 і 5 ст.91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Згідно із ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Отже частина контенту (вмісту) доданих до заяви файлів не є в розумінні ГПК України документами чи їх належним чином засвідченими копіями;
5) подати документи або в оригіналі, або в копіях, які виготовлені з оригіналів і посвідчені особою, яка має оригінал документа,.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30: «Електронна копія паперового документу (далі - ЕКПД) - результат повного відтворення інформації та реквізитів паперового документу у електронно-цифровій формі. Включає оптичний образ документу в форматі PDF, його текст у метаданих, реєстраційну інформацію, тощо… Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД. Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки»; що Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі № 2340/4648/18 зазначив про можливість звернення до суду "з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет… Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – приєднання електронних документів в оригіналі чи електронних копій паперових документів до заяви в підсистемі "Електронний суд" не звільняє заявника від обов’язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу – суд позбавлений можливості перевірити додані до заяви договори на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, які дійсно підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Копія із ксерокопії (не посвідченої копії) доказом бути не може взагалі.
Так, згідно із ч.3 і 5 ст.91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Згідно із ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Отже частина контенту (вмісту) доданих до заяви файлів не є в розумінні ГПК України документами чи їх належним чином засвідченими копіями, що є перешкодою у прийнятті Заяви до розгляду.
Фактично заявниця просто заперечує ухвалу суду від 11.02.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на її користь без виправлення своїх недоліків;
6) надати суду конкретизований список кредиторів і боржників у якому додатково зазначити: а) щодо кожного кредитора (боржника) - його повного імені або найменування; б) інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка сума є неустойкою (штрафом, пенею) окремо; в) підстави виникнення зобов'язань і в будь-якому випадку – реквізити документа про передачу грошей.
Заявниця у Заяві – зауважує (не виправляє недоліки), що заява містить в якості додатка - конкретизований список кредиторів і боржників /КСК/ із зазначенням щодо кожного кредитора - його найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог, загальної суми заборгованості, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із договором; що щодо більшості кредиторів (щодо тих, договори з якими наявні та має змогу надати), було зазначено суму основного зобов’язання, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо; що для уточнення вищевказаної інформації додала кредитну історію УБКІ, що надані до суду договори з кредиторами, містять вказівку, лише на можливі нарахування штрафу або пені, у випадку невиконання зобов’язань, або їх неналежного виконання, водночас не існує жодного документу, який надав би можливість розмежувати основну заборгованість та неустойку; що якщо здійснювати відрахування від поточної заборгованості за кредитом, то вбачається можливість отримати лише можливу суму нарахованих санкцій, які можуть становити як пеню так і штраф; що не володіє всіма кредитними договорами, які б дозволили здійснити такі обрахунки; що поданий до суду Конкретизований список кредиторів та боржників, містить загальну суму заборгованості та суму кредиту, отриману з виписки УБКІ, яка дозволяє визначити хоча б показники заборгованості за договором, при цьому, безпосередньо договори не містять такої інформації.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – у порушення пунктів 3, 8, 10, 11 і 12 ч.3 ст.116 Кодексу конкретизований список кредиторів і боржників (стор.407-417 додатку до заяви) не містить: а) щодо кожного кредитора (боржника) - його повного імені або найменування; б) інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка сума є неустойкою (штрафом, пенею) окремо; підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних документів про передачу грошей).
Фактично Заявниця просто заперечує ухвалу суду від 11.02.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на її користь без виправлення своїх недоліків. Також вона повторно лише підкреслює, що немає доказів фактів, на які посилається, не має відомостей про ці конкретні докази, не може визначити точні суми основного боргу та нарахувань на неї – тобто фактично намагається перекласти обов’язок доведення цих фактів після прийняття заяви до розгляду на суд;
7) надати суду відомості про усі наявні рахунки боржника, які відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що наразі законодавство не дає можливості отримати від державних органів єдиний перелік відкритих банківських рахунків, що точність та правильність надання, а також повнота інформації щодо наявності відкритих рахунків у фінансових установах покладається на особу, якій належать відповідні рахунки, що згідно з Кодексом України з процедур банкрутства вказані документи повинні надаватися до суду лише у випадку саме наявності відкритих рахунків і якщо такі рахунки відсутні, то відсутня й необхідність надавати відповідну інформацію; що до своєї Заяви про неплатоспроможність, надала до суду усі виписки по наявних рахунках.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – так, вона вказує на наявність заборгованості перед 26 банками та фінансово-кредитними установами, однак ні заява, ні додатки не містить відомості про жоден з наявних рахунків боржника, які відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках – обов’язок надання такої інформації суду імперативно покладено на заявника і її відсутність є перешкодою для відкриття провадження у справі. Запис у Первісній заяві "надаю виписку по рахунках" не вказує на конкретний документ (дата, номер, видавник чи хоча б номер сторінки додатку), у додатку серед переліку документів його не зазначено. Крім того, заявниця підміняє поняття "інформація про відкриті рахунки" на поняття "наявні у неї виписки по рахунках" з метою не надання інформації про відкриті рахунки. Ящо у заявниці немає відкритих рахунків, то вона повинна прямо вказати у заяві, що такі рахунки відсутні, однак вона свідомо ухиляється від надання прямої відповіді. При ствердженні тієї обставини, що вона має заборгованість перед 26 банками та фінансово-кредитними установами, вона повинна вказати щонайменше по одному рахунку у них.
8) сплатити на авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 33 655 грн.;
Заявниця у Заяві – повідомляє, що звернулась до суду саме через скрутне фінансове становище, що відсутність достатніх матеріальних ресурсів не дозволяє виконати вимогу суду в частині авансування на депозитний рахунок господарської суду одразу всієї винагороди керуючому реструктуризацією, що нею відповідно до закону узгоджено участь у справі арбітражного керуючого, укладено із ним договір, відповідно до умов якого визначено розмір його винагороди, а також умови авансування на рахунок суду грошових коштів, що до заяви долучено відповідні документи, а також згоду арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов, що відповідно до пункту 37 постанови Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 "місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи", що надання такої Угоди з арбітражним керуючим є саме мирним врегулюванням правовідносин щодо оплати його послуг, що просить врахувати наявну судову практику інших судів першої інстанції за аналогічних обставин.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – відсутні докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 37215,00 грн. (абз.3 ч.2ст.30 КУзПБ; 2481 х 5 х 3). До заяви додані докази сплати коштів у сумі 3560 грн згідно з квитанціями від 26.10.2021 № 0.0.2317904724.1 на суму 1 780 грн. та від 09.12.2021 № 0.0.2371023148.1 на суму 1 780 грн., отже не доплаченою є сума 33 655,00 грн.
Закон містить імперативну однозначну вказівку на те, що цей доказ додається до заяви, і не містить будь-яких альтернативних варіантів поведінки заявника чи й будь-яких пільг. Відповідно до ст.19 Конституції України суд має діяти "лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Якщо Верховний Суд у п.37 постанови від 19.11.2020 у справі №910/726/20 вважає, що "місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи", то суд на виконання цієї вказівки Верховного Суду розглянув подані заявницею документи (стор 120-130 додатку до заяви, копії: заява Брикіної Н.В., заява арбітражного керуючого Білявського В.В., договір між ними від 27.09.2021., Свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, договори страхування, платіжне доручення про авансування винагороди), однак не вважає можливим задовольнити заяву боржника, оскільки має діяти відповідно до норм ст.19 Конституції України, оскільки відповідно до: ч.1 ст. 316 ГПК України – вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (в даному випадку такий новий розгляд справи відсутній); ч.5 ст. 310 ГПК України – висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (в даному випадку такий новий розгляд справи відсутній); ч.4 ст.236 ГПК України – при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (в даному випадку суд врахував позицію Верховного Суду і розглянув запропоновану ним можливість).
Умовою відкриття провадження закон визначає подання одного доказу авансування грошової винагороди, а не будь-яких інших доказів її неавансування. Тому "згода" арбітражного керуючого навіть безкоштовно виконувати свої обов’язки не визначена законом як підстава заміни обов’язку надати доказ авансування грошової винагороди.
Після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність арбітражний керуючий може залишити справу (добровільно, примусово чи з незалежних від нього причин), однак цей факт не стає підставою для її закриття. Із усуненням арбітражного керуючого, з яким боржником укладено угоду, у суду виникає обов’язок призначити іншого арбітражного керуючого і забезпечити його грошову винагороду. Цей обов’язок суду законом не ставиться в залежність від можливості укладення боржником нової угоди з новопризначеним арбітражним керуючим. Отже суд не може допустити таку можливість, а відкриття провадження без передбаченого законом доказу є порушенням закону.
У будь-якому випадку, право на грошову винагороду арбітражний керуючий має відповідно до закону, це право не припиняється у зв’язку з домовленістю з боржником до відкриття провадження у справі, тому несплата боржником коштів авансування грошової винагороди автоматично лягає тягарем на кредиторів, які власне і так вже постраждали у зв’язку з неплатоспроможністю боржника.
Законом не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією зі сторони держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Суд не вбачає правових підстав для фактичного вирішення питання задоволення клопотань про звільнення заявника від сплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень і створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Кодексом України з процедур банкрутства та іншими нормами законодавства не встановлено права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви (як, наприклад, не передбачено сплати судового збору), не передбачено жодних альтернатив авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, не передбачено сплати коштів боржником безпосередньо арбітражному керуючому поза депозитним рахунком суду, не передбачено для заявника можливості відстрочити чи розстрочити авансування такої винагороди або покласти виконання такого обов`язку на інших учасників справи, у т.ч. кредиторів. Посилання заявника на застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору є помилковими та базуються на невірному тлумаченні норм закону.
Оскільки до заяви додано докази сплати коштів у сумі 3560 грн. заявниці необхідно доплатити 33 655 грн..
9) надати опис усього (в тому числі й не зареєстрованого) майна боржника, яке належить їй на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що у Первісній заяві було надано відомості щодо всього майна
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – у первісній заяві зазначено, що такий опис "додається" (арк.9 заяви). Цей документ наявний (арк.418-419 заяви). У Заяві про усунення недоліків також повторено про наявність такого майна. Однак опис містить лише частину інформації: про майно, яке взяте в оренду (ця інформація законом не вимагається); про зареєстроване за нею майно (земельну ділянку та незавершене будівництво будинку); в той час як не містить інформації про незареєстроване майно (наприклад, побутову техніку, предмети особистого вжитку тощо), в тому числі, належне на праві спільної власності.
10) скласти новий "План реструктуризації боргів", який буде містить пропозиції щодо реструктуризації боргів.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що згідно з Кодексом «План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини»; що згідно з КУзПБ у випадку, якщо витрати фізичної особи значно перевищують її доходи можливе застосування списання усіх боргів боржника, що надала до суду докази на підтвердження власних доходів та витрат, які не викликають сумнівів у їх достовірності, отже застосування ПРОЩЕННЯ її боргів є ймовірним, що надає до суду приклади актуальної судової практики, у якій судді визначають аналогічні плани реструктуризації боргів боржників відповідними вимогам визначеним КУзПБ.
Фактично Заявниця просто заперечує ухвалу суду від 11.02.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на її користь без виправлення своїх недоліків.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – у порушення ч.4 ст.116 Кодексу: до заяви боржником не подано пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Доданий до заяви документ з назвою "План реструктуризації боргів" не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, а саме про відстрочення або розстрочення сплати боргу, накопиченого боржником, а також його часткове списання на умовах, які є прийнятними для кредиторів (в тому числі й щодо реалізації наявного майна). У первісній заяві у прохальній частині заявниця вказує, "Прийняти пропозиції - мій запропонований План реструктуризації в частині стягнення коштів у сумі 49 770 грн. та списання коштів у сумі 743 810.29 грн.", однак у запропонованому документі з назвою "План реструктуризації боргів", вказані цифри, їх розрахунки та розподіл між кредиторами не вказані. Заявниця пропонує суду самостійно придумати і "прийняти відповідне рішення". У Заяві ж про усунення недоліків заявниця фактично переконує суд у тому що її "План реструктуризації боргів" полягає у повному прощенні боргу.
6.Відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути заяву Брикіної Наталії Володимирівни від 04.02.2022 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність заявнику.
Ухвала суду набрала законної сили 21.03.2022. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Направити цю ухвалу Брикіній Н.В. (через підсистему "Електронний суд" та за адресою вул. Ювілейна, буд. № 28, с. Углуватка, Христинівський район, Черкаська область, 20011).
Суддя Хабазня Ю.А.
_03_03.png)
