Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
бульвар Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, тел. (0472) 31-21-49, факс (0472) 37-70-73
E-mail: inbox@ck.arbitr.gov.ua, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 03500051
УХВАЛА
30 грудня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/1306/22
Вх. суду № 14404/22 від 06.12.2022
Господарський суд Черкаської області
у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,
розглянувши заяву від 06.12.2022
заявника, Вовни Юрія Миколайовича,
про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність,
УСТАНОВИВ:
22.12.2022 ухвалу суду вручено за адресою його місця реєстрації, про що у справі наявне поштове повідомлення.
16.12.2022 у системі "Електронний суд" сформовано заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована канцелярією суду 19.12.2022 №14987/22 (далі – Заява).
Згідно із ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяву про усунення недоліків від 12.08.2022 подано в установлений строк.
ст.115. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності);
ст.116. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. (...) До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.1, 2 і 4 ст.96. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи… Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
ч.3 ст.162. Позовна заява повинна містити: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
ч.2 ст.164. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
ч.1 ст.174. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
5.В ухвалі суду від 12.12.2022 зазначено на необхідності усунення наступних недоліків у такий спосіб:
1) перерахувати у заяві та надати суду докази наявності заборгованості на суму 552 211,83 грн. (в тому числі скласти перелік первинних документів про передачу грошей), скласти повний обгрунтований математичний розрахунок цієї суми, вказати окремо суму основного боргу та окремо суми штрафних санкцій;
Заявник у Заяві – повідомляє (п.2.2. Заяви), "що, я, Вовна Юрій Миколайович, уклав кредитні договори, по яких існує заборгованість, згідно Конкретизованого списку кредиторів та боржників (додається) з фінансовими установами, а саме: АТ "ПУМБ"; АТ "ІДЕЯ БАНК"; АТ "БАНК ФОРВАРД"; АТ "ТАСКОМБАНК"; АТ "А-БАНК"; АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"; АТ "КБ "ПРИВАТБАНК"; АТ "УКРСИББАНК". Боржником не надано належних доказів в частині (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату. В додатку до заяви, КСК – конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, є вказання саме, тих вимог, що мені, боржнику, відомі, а також щодо кожного кредитора - його найменування, його місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, вказано все що я маю на руках, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості), для уточнення всіх складових боргу – було й надіслано запити."
Суд вважає, що заявник не виконав вимог вказаної ухвали – до Заяви не додано і не перелічено по одному передбачених ч.2 ст.115 Кодексу доказів наявності заборгованості на суму 552 211,83 грн. Заявник і сам визнає цю обставину у Заяві.
Витяг з Українського бюро кредитних історій, який містить текстову інформацію про фінансові операції, в тому числі й про окремі суми поточної заборгованості заявника перед фінансовими установами – не є будь-яким документом взагалі, оскільки не містить реквізитів документа (зокрема, дати створення, підпису, а також відомостей про особу, яка його створила і підписала); оскільки не містить відомостей про вид документа (електронний чи паперовий); оскільки не містить зазначення про особу, у якої такий документ в оригіналі знаходиться.
Отже ним не може підтверджуватися факт наявності заборгованості, а суд має обгрунтовувати своє рішення лише на підставі фактів.
Якщо це є електронний документ, створений безпосередньо заявником, то і в цьому випадку він не містить дати його створення та відомостей про створення його ним. Крім того, його не можна визнати:
повним математичним розрахунком, оскільки він не містить викладу порядку обчислення суми 552 211,83 грн., тобто доданків, з яких вона складається, та посилання на докази, які ці доданки підтверджують;
конкретизованим списком кредиторів і боржників, оскільки він не містить щодо кожного кредитора (боржника): його повного імені або найменування; його місцезнаходження або місця проживання; ідентифікаційного коду юридичної особи; інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка окремо є сумою неустойки (штрафу, пені); підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних документів про передачу грошей).
Пояснення про те, що докази наявності заборгованості на суму 552 211,83 грн відсутні "через їх відсутність або втрату" не звільняє заявника самостійно здійснити їх розшук до подання заяви про відкриття провадження у справі, а не перекладати їх розшук на суд чи вимагати визнання вимог без таких документів – згідно з ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви додаються "інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу", а саме документи, які підтверджують "розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором". Тобто це мають бути договори і саме головне – первинні касові документи про передачу грошей (надання кредиту – підп.11 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148).
Якщо заявник не знає навіть реквізитів цих конкретних документів, то установлення фактів, на підставі яких має прийматися судове рішення, є неможливим, що є перешкодою прийняття заяви до розгляду судом.
Більш того, заявник у Заяві посилається на постанову Верховного Суду у справі №915/36/20 від 21.10.2020, згідно з якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань – однак не виконує її.
2) надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, вказати у заяві реквізити цих документів.
Заявник у Заяві будь-яких відомостей про виконання даного пункту не повідомляє
Суд вважає, що заявник не виконала вимог вказаної ухвали – Заява не містить викладу обставин про те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та не вказано у Первісній заяві та Заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати). Суд повторно наголошує на тому, що "кредитна історія", під якою вона розуміє такий "доказ" як "витяг з Українського бюро кредитних історій" суд не вважає документом взагалі. Крім того, з пояснень заявника вбачається, що суд, а не він, повинен проаналізувати цю кредитну історію, що суперечить ч.3 і 4 ст.13 та ст.74 ГПК України. Закон вимагає вказати факти і надати докази цих фактів.
3) надати суду постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Заявник у Заяві будь-яких відомостей щодо усунення цього недоліку не повідомляє.
Отже заявник не усунув вказаний недолік, тому можливість відкриття провадження у цій справі з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст. 115 КУзПБ, відпала;
4) скласти у заяві перелік конкретних документів, які додаються до заяви, а також зазначити у заяві, які документи подано в оригіналі, а які в копії, зазначити про особу в якої знаходиться оригінал документа.
Заявник у Заяві – пояснює (п.2.4 Заяви), що "за текстом заяви зазначений перелік документів, наданих до суду на виконання вимог приписів ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, окремо також надано список додатків"
Суд вважає, що заявник не виконав вимог вказаної ухвали – він просто заперечує вимоги ухвали і фактично відмовляється її виконувати. До Первісної заяви не додано передбачених ч.2 ст.116 КУзПБ документів, а саме у заяві не вказано переліку документів, які додаються до заяви. Зокрема, у заяві вказано, що до неї додано:
Однак це не перелік документів, а назви доданих до заяви електронних файлів. У кожному з цих файлів містяться певний контент (тексти в електронному вигляді, копії з копій та копії з оригіналів паперових документів, паперові копії електронних документів, коментарі, роздруківки сайтів тощо).
Так (зокрема і як приклад), у заяві рядок додатку "2. декларації. Вовна.pdf " (назва файлу) має бути замінений переліком усіх тих документів, які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниека чи й інше відповідно до вимог ГПК України. Рядок додатку "4. кредитні договори. Вовна.pdf." має бути замінений переліком усіх тих документів (договорів), які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є або оригінал, або електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниці чи й інше відповідно до вимог ГПК України – суд позбавлений можливості перевірити додані до заяви договори на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, які як оригінали дійсно підписані електронним підписом.
Приєднання електронних документів в оригіналі чи електронних копій паперових документів до заяви в підсистемі "Електронний суд" не звільняє заявника від обов’язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу. Зокрема, електронну копію "Договору банківського рахунку №С-605-009677-21-980 від 22.09.2021" (сторінка 137-139 додатку до заяви) має бути виготовлено (сфотографовано) з оригіналу (а не з його ксерокопії як це має місце)Крім того вказаний документ не містить підпису Вовни Ю.М.
Аналогічними є недоліки і інших додатків (файлів) 140-170, 194-207.
У тексті заяви заявник вказав "надаю трудову книжку серії АТ-VІ №1326309".
КУзПБ (ст.116) передбачає обов’язок заявника подати копію трудової книжки (за наявності). Отже заявник, виходячи з вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі" повинен додати до заяви, або належним чином посвідчену копію паперової трудової книжки, або витяг з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (якщо паперова трудова книжка не оформлялась і фізично відсутня у заявника про що він прямо повинен зазначити). Вказані вимоги закону заявником не виконано.
Електронну копію Трудової книжки (стор. 252-268 додатку до заяви) має бути виготовлено (сфотографовано) з оригіналу (а не з її копії, як це має місце).
Копія із належним чином засвідченої копії може бути засвідчена лише нотаріусом відповідно до ст.76 Закону України "Про нотаріат".
Копія із ксерокопії (не посвідченої копії) доказом бути не може взагалі.
Так, згідно із ч.3 і 5 ст.91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Згідно із ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Отже частина контенту (вмісту) доданих до заяви файлів не є в розумінні ГПК України оригіналами документів чи їх належним чином засвідченими копіями.
Приєднання в підсистемі "Електронний суд" електронних документів в оригіналі, чи електронних копій паперових документів до заяви, чи переведених в електронну форму паперових копій електронних документів – не звільняє заявника від обов’язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу.
В даному випадку суд не оцінює вміст файлів на предмет того, чи є вміщені в них зображення доказами, а вказує на те, що додатки до заяви не оформлені відповідно до вимог, які визначені ГПК України, що є перешкодою прийняття заяви.
Щодо доводів заявника про те, що оцінка доданим до заяви документам повинна надаватися виключно під час підготовчого засідання, що на стадії вирішення питання щодо призначення судового засідання, суд лише перевіряє наявність додатків до заяви, а не досліджує їх безпосередньо, суд зазначає таке.
Первісна заява про відкриття провадження у справі, заява про усунення недоліків заяви – це не докази.
Так само, передбачені законом як додатки до заяви такі документи як: конкретизований список кредиторів і боржників, опис майна боржника, перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, відомості про всі наявні рахунки боржника, декларації боржника, план рестурктуризації – це не докази:
1) це документи, які створює особисто заявник, тобто документами вони стають у момент підписання їх заявником. Ці документи створюються виключно у зв’язку з фактом створення Заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Ці документи не може створювати інша особа (Приватбанк, УБКІ тощо);
2) закон визначає вимоги до кожного документа і вказує на те, що при його складанні заявник повинен зазначити конкретні відомості. Відсутність одного елемента виключає можливість визнання його (документа) таким, що відповідає умовам прийнятності його судом, отже у заявника відсутнє право вимагати від суду прийняти недороблений документ «так як є» і лише потім оцінювати його у судовому засіданні «як доказ» - це не доказ, а документ, який складається заявником. Отже відмову заявника «привести» документ до форми, якої вимагає закон, суд оцінює як відмову надати документ у формі передбаченій законом, що є підставою для суду аналогічно «відмовити» у допуску заяви (документа) для розгляду його судом у судовому засіданні.
Суд не те що має право, а зобов’язаний оцінювати ті документи, які створив заявник, на відповідність їх тим вимогам, які чітко вказані в законі. І така оцінка "створеного заявником документа" не має нічого спільного з оцінкою "доказу". Така оцінка є формальним порівнянням – чи є в створеній заявником заяві (документі) та інформація, наявність якої вимагається законом. Відсутність інформації є перешкодою прийняття зави (документа) і підставою повернення на доопрацювання.
Тому, якщо заявник бажає мати доступ до суду, то щонайменше повинен виконати ті вимоги, які він і зобов’язаний виконати, бо так викмагає закон.
Зокрема, розмір боргу і виділення в них суми основного боргу і пені. Це здійснюється звичайним математичним розрахунком відповідно до умов договору і залежно від обов’язкових первинних документів: а) про видачу грошей; б) про сплату коштів.
Заявник ухиляється: 1) вказувати первинні документи у заявах, які він складає; 2) додавати їх до заяви і вказувати (перераховувати), що він їх додає; 3) рахувати суми боргу і суми неустойки і точно вказати на них.
Тому заява є неприйнятною – суду у судовому засіданні немає чого перевіряти. Якщо суд прийме заяву з виявленими судом і не усуненими заявником недоліками, то суду необхідно буде замість заявника «рахувати» суми боргу і неустойки. При цьому суду ще й доведеться «вибирати» ті докази які, можуть бути використані для підрахунку – необхідність вчинення судом таких дій суперечить принципу господарського судочинства, згідно з яким сторона повинна чітко вказати у заяві обставини (факти) і довести їх окремо доданими до заяви доказами, які мають бути додані в оригіналі чи належним чином засвідченій копії. "Розрахунок" є складовою певної обставини, тому він теж повинен підтверджуватись конкретно вказаними у заяві і доданими до неї належними доказами.
При цьому суд наголошує на тому, що заява і документи, які створюються заявником як додатки до заяви (і не існують до створення заяви, зокрема, конкретизований список кредиторів, план рестурктуризації тощо) не є доказами, а є складовими елементами заяви. Наявність правильної назви документа, який створює заявник (наприклад,конкретизований список кредиторів) ще не свідчить про те, що заявником виконано передбачені законом умови його прийнятності, які перевіряються судом для допуску справи до розгляду.
Фактично заявник не усуває недоліки, а сперечається із судом що правомірності висновків суду про недоліки заяви, і наполягає на правильності своїх тлумачень замість того, щоб усувати виявлені і вказані судом недоліки, повторно вимагає прийняти його доводи, та вимусити суд змінити свої висновки. Такі дії заявника суперечать закону, який однозначно визначає, що необхідно усунути недоліки, а не сперечатися із судом.
5) подати документи або в оригіналі, або в копіях, які виготовлені з оригіналів і посвідчені особою, яка має оригінал документа.
Заявник у Заяві – повідомляє (п.2.6 і 2.7), що "всі додані до заяви документи засвідчені електронним цифровим підписом, тож підстав для залишення заяви без руху в цій частині не має. Всі зазначені документи маються в оригінал у боржника, окрім копій кредитних договорів, які знаходяться в фінансових установах.
Суд вважає, що заявник не виконав вимог вказаної ухвали – приєднання електронних документів в оригіналі чи електронних копій паперових документів до заяви в підсистемі "Електронний суд" не звільняє заявника від обов’язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу – суд позбавлений можливості перевірити існуючим програмним засобом перевірки електронного цифрового підпису подані через систему "Електронний суд" до заяви договори на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, чи дійсно вони підписані електронним підписом чи електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Так, згідно із ч.3 і 5 ст.91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Згідно із ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Отже частина контенту (вмісту) доданих до заяви файлів не є в розумінні ГПК України оригіналами документів чи їх належним чином засвідченими копіями.
В даному випадку суд не оцінює вміст файлів на предмет того, чи є вміщені в них зображення доказами, а вказує на те, що додатки до заяви не оформлені відповідно до вимог, які визначені ГПК України, що є перешкодою прийняття заяви.
Фактично заявник просто не виконав ухвалу суду від 12.12.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на його користь без виправлення своїх недоліків.
6) надати суду конкретизований список кредиторів і боржників у якому додатково зазначити: а) щодо кожного кредитора (боржника) - його повного імені або найменування; б) інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка сума є неустойкою (штрафом, пенею) окремо; в) строк виникнення (настання сплати) кожного конкретного зобов’язання; г) підстави виникнення зобов'язань і в будь-якому випадку – реквізити документа про передачу грошей;
Заявник у Заяві – повідомляє, що заява боржника містить додаток, який має назву КОНКРЕТИЗОВАНИЙ СПИСОК КРЕДИТОРІВ І БОРЖНИКІВ /КСК/ із зазначенням інформації щодо кожного кредитора - його найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог, загальної суми заборгованості, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із договором. Крім того, щодо більшості кредиторів зазначено суму основного зобов’язання, суми нарахованих відсотків, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо. Інформую, що надані мною до суду договори з кредиторами містять вказівку лише на можливі нарахування штрафу або пені, у випадку невиконання зобов’язань, або їх неналежного виконання, водночас не існує жодного документу, який надав би можливість, мені, як боржнику, розмежувати основну заборгованість та неустойку. Якщо здійснювати відрахування від поточної заборгованості за кредитом, його загальної вартості, то вбачається можливість отримати лише можливу суму нарахованих санкцій, що можуть становити як пеню так і штраф. Для уточнення вищевказаної інформації до заяви додано кредитну історію ТОВ «Українське бюро кредитних історій». Основним засновником (учасником) ТОВ Українське бюро кредитних історій (з долею 99,71% статутного капіталу) є АТ КБ Приватбанк… Кредитна історія є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованість за основними зобов`язаннями, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання. Судом не обгрунтовано, чому витребувана та отримана мною довідка, ТОВ “УБКІ” є неналежним, допустимим та достатнім доказом. Зокрема, відповідно до положень ст. ст. 76-78 ГПК України, довідка з ТОВ “УБКІ” є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом, оскільки за її допомогою можна встановити обставини, які входять в предмет доказування – наявність відносин з кредиторами, суми заборгованості, періоду виникнення зобов?язання та інше.
Суд вважає, що заявник не виконав вимог вказаної ухвали – у порушення пунктів 3, 8, 10, 11 і 12 ч.3 ст.116 Кодексу
конкретизований список кредиторів і боржників (стор.269-272 додатку до первісної заяви) не містить: а) щодо кожного кредитора (боржника) - його повного імені або найменування; б) інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка сума є неустойкою (штрафом, пенею) окремо; в) підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних первинних документів про передачу грошей)
Фактично Заявник просто заперечує ухвалу суду від 12.12.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на його користь без виправлення своїх недоліків. Також він повторно лише підкреслює, що немає доказів фактів, на які посилається, не має відомостей про ці конкретні докази, не може визначити точні суми основного боргу та нарахувань на неї – тобто фактично намагається перекласти обов’язок доведення цих фактів на суд.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (до якого апелює заявник звинувачуючи суд у неправомірності дій) бюро кредитних історій (які є юридичними особами) надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; користувачі мають право звернутися до Бюро за отриманням кредитних звітів упродовж дії укладеного правочину між ним та суб’єктом кредитної історії; Бюро надають кредитні звіти Користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та Договором.
Отже доданий до заяви доказ: а) це має бути документ з передбаченими законом реквізитами. Для електронного документа це має бути електронний документ підписаний КЕВ, який суд може перевірити програмними засобами та витребувати його оригінал. Для паперового документа це має бути документ який має такі реквізити як дату, номер, назву особи-видавника, її адресу, підпис, розшифрування підпису (прізвище і посаду особи підписанта); б) цей документ видається на запит; в) цей документ має форму кредитного звіту. "Довідка ТОВ “УБКІ" чи "витяг УБКІ. Вовна.pdf" (як її називає заявник) не містить ознак документа, не містить зазначення про те чи це копія, чи оригінал, не містить ввказівки на особу, у якої він міститься. Отже він не відповідає вимозі ГПК України про те, що суду подаються докази в оригіналі чи належним чином засвідченій копії. Отже при поданні заяви заявником не дотримано вимогу про те, які документи додаються до заяви у зв’язку з чим заява є неприйнятною. При цьому суд утретє зазначає, що не оцінює вміст файлу "витяг УБКІ. Вовна.pdf" на предмет того, чи є вміщене в нього зображення доказом, а вказує на те, що цей додаток до заяви не оформлений відповідно до вимог, які визначені ГПК України, що є перешкодою прийняття заяви.
в документ з назвою "Конкретизований список кредиторів і боржників" (стор.269-272 додатку до первісної заяви) у додатково поданій Заяві (який не є доказом, а є документом складеним заявником) не виправлено недоліків і не внесено інформації: а) щодо кожного кредитора (боржника) - його повного імені або найменування; б) інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка сума є неустойкою (штрафом, пенею) окремо; в) підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних первинних документів про передачу грошей);
7) надати суду відомості про усі наявні рахунки боржника, які відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Заявник у Заяві – повідомляє, що ним зазначено усі виявлені банківські рахунки та залишки коштів на рахунках: АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» , АТ«БАНК ФОРВАРД», АТ «ПУМБ», АТ «ІДЕЯ БАНК»
Однак Заява не містить відомості про усі наявні рахунки боржника, які відкриті в АТ "ТАСКОМБАНК"; АТ "А-БАНК"; АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"; АТ "УКРСИББАНК" та інших фінансово-кредитних установах в Україні і за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках – обов’язок надання такої інформації суду імперативно покладено на заявника і її відсутність є перешкодою для відкриття провадження у справі.
Декларація (запис у заяві) про те, що "я не маю в банківських установах депозитних рахунків" не звільняє від обов’язку надання інших "не депозитних" рахунків.
Запис у заяві "надаю виписку по рахунках" (сторінка 8 заяви) не вказує на конкретний документ (дата, номер, видавник чи хоча б номер сторінки додатку), у додатку серед переліку документів його не зазначено. Серед доданих до заяви копій надано "виписки" по окремим рахункам, однак суд не зобов’язаний ревізувати подані докази та вибирати інформацію з них – це є обов’язком заявника;
8) сплатити на авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 17 215 грн.;
Заявник у Заяві – повідомляє, що відповідно до пункту 37 постанови Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 "місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи", що надання такої Угоди з арбітражним керуючим є саме мирним врегулюванням правовідносин щодо оплати його послуг, що просить врахувати наявну судову практику інших судів першої інстанції за аналогічних обставин.
Суд вважає, що заявник не виконав вимог вказаної ухвали – відсутні докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 37 215,00 грн. (абз.3 ч.2 ст.30 КУзПБ; 2481 х 5 х 3).
Доводи заявника про можливість до відкриття провадження у справі досягнення боржником угоди з арбітражним керуючим щодо здійснення останнім повноважень керуючого реструктуризацією є нікчемні, оскільки особа арбітражного керуючого визначається лише судом і лише в момент постановлення ухвали суду про прийняття заяви до розгляду, а для прийняття заяви до розгляду вже мають бути докази авансування винагороди.
Закон містить імперативну однозначну вказівку на те, що цей доказ додається до заяви, і не містить будь-яких альтернативних варіантів поведінки заявника чи й будь-яких пільг. Відповідно до ст.19 Конституції України суд має діяти "лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Якщо Верховний Суд у п.37 постанови від 19.11.2020 у справі №910/726/20 вважає, що "місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи", то суд у цій справі розглянув подані заявником документи, однак не вважає можливим задовольнити заяву боржника, оскільки має діяти відповідно до норм ст.19 Конституції України, оскільки відповідно до: ч.1 ст. 316 ГПК України – вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи; ч.5 ст. 310 ГПК України – висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи; ч.4 ст.236 ГПК України – при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду – у цій справі немає "нового розгляду справи", немає "висновків суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення" і немає "висновків щодо застосування норм права", а запропоновану Верховним Судом можливість суд розглянув і прийшов до наступних висновків.
Умовою відкриття провадження закон визначає подання одного доказу авансування грошової винагороди, а не будь-яких інших доказів її не авансування. Тому "згода" арбітражного керуючого навіть безкоштовно виконувати свої обов’язки не визначена законом як альтернативна підстава заміни обов’язку надати доказ авансування грошової винагороди.
Після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність арбітражний керуючий може залишити справу (добровільно, примусово чи з незалежних від нього причин), однак цей факт не стає підставою для її закриття. Отже відкриття провадження без передбаченого законом доказу є порушенням закону.
Із усуненням арбітражного керуючого, з яким боржником укладено угоду, у суду виникає обов’язок призначити іншого арбітражного керуючого і забезпечити його грошову винагороду. Цей обов’язок суду законом не ставиться в залежність від можливості укладення боржником нової угоди з новопризначеним арбітражним керуючим. Отже суд не може допустити таку можливість.
Право на грошову винагороду арбітражний керуючий має відповідно до закону, це право не припиняється у зв’язку з домовленістю з боржником до відкриття провадження у справі, тому несплата боржником коштів авансування грошової винагороди автоматично лягає тягарем на кредиторів, які власне і так вже постраждали у зв’язку з неплатоспроможністю боржника.
Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією зі сторони держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Суд не вбачає правових підстав для вирішення питання про звільнення заявника від сплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень чи створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Кодексом України з процедур банкрутства та іншими нормами законодавства не встановлено права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви, не передбачено жодних альтернатив авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, не передбачено для заявника можливості відстрочити чи розстрочити авансування такої винагороди або покласти виконання такого обов`язку на інших учасників справи, у т.ч. кредиторів. Застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору є неможливим.
9) надати опис усього (в тому числі й не зареєстрованого) майна боржника, яке належить їй на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
Заявник у Заяві – повідомляє, що у Первісній заяві Боржник долучив до матеріалів заяви опис наявного в нього майна, відтак суд не досліджував належним чином додані до заяви документи та безпідставно послався на недоліки заяви.
Суд вважає, що заявник не виконала вимог вказаної ухвали – заявником так і не надано опису іншого майна боржника, яке належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
Опис у Первісній заяві містить лише частину інформації, про відсутність зареєстрованого за нею майна – в той час як не містить інформації про незареєстроване майно (наприклад, побутову техніку, предмети особистого вжитку тощо), в тому числі, належне на праві спільної власності.
10) скласти новий "План реструктуризації боргів", який буде містить пропозиції щодо реструктуризації боргів.
Заявник у Заяві – повідомляє, що боржником до заяви додавався відповідний план реструктуризації. Натомість твердження суду в цій частині щодо невиконання вимог КУзПБ є формальним та неконкретизованим. Про наявність недоліків у доданому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність проекті плану реструктуризації судом першої інстанції не зазначено.
Суд вважає, що заявник не виконав вимог вказаної ухвали – у порушення ч.4 ст.116 Кодексу: до заяви боржником не подано пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У Первісній заяві у прохальній частині заявник вказує, "Прийняти пропозиції - мій запропонований План реструктуризації", однак у запропонованому документі з назвою "План реструктуризації боргів", суми боргу, їх розрахунки та розподіл між кредиторами не вказані.
Доданий до Первісної заяви документ з назвою "План реструктуризації боргів" не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, а саме про відстрочення або розстрочення сплати боргу, накопиченого боржником, а також його часткове списання на умовах, які є прийнятними для кредиторів, в той час як містить умови про його безумовне прощення. Заявниця пропонує суду самостійно придумати і "прийняти відповідне рішення".
Заявник пропонує суду самостійно придумати і "прийняти відповідне рішення".
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
Фактично Заявник просто заперечує ухвалу суду від 12.12.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на її користь без виправлення своїх недоліків.
6.Відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути заяву Вовни Юрія Миколайовича від 06.12.2022 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність заявнику.
Ухвала суду набрала законної сили 30.12.2022. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Направити цю ухвалу Вовні Ю.М..
Суддя Хабазня Ю.А.
_03_03.png)
