Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1342/14 (925/1265/23)
Вх. суду № 15313/23 від 18.09.2023
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Миколенко А.С.,
за участю у судовому засіданні: арбітражного керуючого Іванюка О.М. (ліквідатор банкрута, особисто),
у судове засідання не з’явились: представники від Несвіцького Р.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 31.08.2023 №1
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства,
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії",
до боржника, Приватного виробничого підприємства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління",
про банкрутство юридичної особи
УСТАНОВИВ:
покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Приватного виробничого підприємства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління" (ідентифікаційний код 03333363, вул.Східна,4, кв.54, м.Черкаси, Черкаська обл., 18001) в сумі 13 546 160,30 грн. на колишню посадову особу підприємства, Несвіцького Романа Олександровича, (24.01.1982 року народження, паспорт НС 442670, виданий Черкаським РВУ МВС України в Черкаській області 03.03.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2997405173, адреса: вул.Гагаріна, буд.13, с.Червона Слобода, Черкаська обл., 19604);
стягнути із Несвіцького Романа Олександровича грошові кошти у сумі 13 546 160,30 грн.
що загальна сума вимог згідно з реєстром складала 15 072 546,56 грн., з яких погашено частково вимоги забезпеченого кредитора AT «МРБ» в розмірі 1 365 905,25 грн., тобто залишок не погашених вимог кредиторів складає 13 706 641,31 грн.
що на даний час відсутні відомості про місце зберігання (перебування) усіх первинних бухгалтерських документів банкрута, вони не були передані на вимогу ліквідатора банкрута та не були витребувані у зв’язку з відкриттям кримінального провадження по факту їх непередання. Так, ліквідатором банкрута на адресу ГУНП в Черкаській області було надіслано заяву від 30.05.2022 №1 про вчинення злочину (щодо не передання печаток, штампів, бухгалтерської та іншої документації. матеріальних цінностей банкрута. Листом від 03.08.2022 №950846/2022 Черкаське районне управління поліції ГУ НП в Черкаській області повідомило про внесення матеріалів за зверненням ліквідатора до ЄРДР за №12022250310001484 від 22.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 сі. 382 КК України та станом па 31.08.2023 триває досудовс розслідування:
що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності боржника установлено обставини доведення боржника до банкрутства Несвіцьким Р.О.
що факт банкрутства боржника встановлено судовим рішенням у цій справі, яке набрало законної сили та доказуванню не підлягає, а саме - постановою господарського суду Черкаської області від 05.01.2015
що зважаючи на відсутність грошових коштів на рахунках та будь-яких активів банкрута та враховуючи, шо майнові активи ПВП "ЧШРБУ" були виведені з господарського обороту в результаті управлінських рішень та дій Несвіцького P.O., а господарська діяльність підприємства фактично цими діями керівника була припинена, вважає, що законним, справедливим, доцільним та обгрунтованим є покладення субсидіарної відлові дальності в сумі 13 546 160.30 грн. на колишню посадову особу підприємства Несвіцького P.O. у зв'язку із доведенням ним підприємства до банкрутства.
що акт прийому-передачі установчих документів ПВП «ЧШРБУ» від 03.12.2013 між заступником директора ПВП «ЧШРБУ» Несвіцьким Р.О. який передав та директором ПВП «ЧШРБУ» Литовченко В.М. який прийняв документи не підтверджує та не може підтверджувати передання Несвіцьким Р.О. фінансово[1]господарських документів та активів ПВП «ЧШРБУ» наступному керівнику ПВП «ЧШРБУ» Литовченко В.М., як і наявність самих активів;
що надані відповідачем оборотно-сальдові відомості не є первинними бухгалтерськими документами, а підпадають під визначення зведеного облікового документу, який складається на підставі первинних документів, а наявна у них інформація (про наявність чи/або відсутність станом на 02.12.2013 та 01.04.2024 активів, грошових коштів, рухомого, нерухомого майна, дебіторської, кредиторської заборгованості) не підтверджена належними та допустимими доказами;
Ліквідатор банкрута у заяві від 22.11.2023 №1 (вх.суду №19481/23 від 23.11.2023, а.с.189 т.34) пояснив,
що стосовно вимог про притягнення до субсидіарної відповідальності строк позовної давності ліквідатором не пропущено, оскільки таку заяву ліквідатор банкрута міг подати не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута;
що обставини у справі №923/1494/15, на постанову від 02.09.2020 Верховного Суду у якій посилається відповідач, та у цій справі не є подібними, оскільки у цій справі було сформовано ліквідаційну масу і здійснювалась її реалізація та оскільки висновок Верховного Суду стосується застосування ч.5 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому не є релевантним і не може застосовуватись у цій справі;
що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута;
що строк позовної давності має починати свій перебіг з дня інвентаризації майна банкрута проведеної після реалізації майна банкрута та внесення змін до реєстру вимог кредиторів, адже лише після вчинення зазначених дій/заходів та складення відповідних документів можливо визначити різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, тобто реально дізнатись про порушене право та правомірно й ефективно захистити інтереси банкрута та кредиторів;
що останній виявлений актив боржника був реалізований ліквідатором 31.03.2023 тому обставини недостатності активів боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство були встановлені ліквідатором лише після реалізації останнього активу боржника, що є поважною причиною пропуску строку позовної давності.
що строк позовної давності для покладення субсидіарної відповідальності має обчислюватися з дати визнання боржника банкрутом, а саме з 05,01.2015, тобто з дати, коли судом встановлені обставини неможливості відновлення з платоспроможності приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно- будівельне управління»;
що з 05.01.2015 повноваження керівника приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» перейшли до ліквідатора арбітражного керуючого Звєздічева М.О., отже строк позовної давності для звернення з відповідною заявою до суду закін чився 05.01.2018.
що з моменту визнання боржника банкрутом до моменту звернення ліквідатора арбітражного керуючого Іванюка О.М., сплинуло більше ніж три роки, а тому сторона відповідача вважає за можливе застосувати судом до даних правовідносин сплив давності із зверненням до суду із відповідною заявою, що узгоджуються з постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №923/1494/15 щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності.
У справі наявна розписка представника Несвіцького Р.О., адвоката Горобця С.О., у тому, що його судом повідомлено про наступне судове засідання (а.с.196 т.34).
Згідно з даними АТ "Укрпошта" поштове відправлення (ухвала суду від 30.11.2023) за штриховим кодовим ідентифікатором №0600236239761 вручене Несвіцькому Р.О. 07.12.2023.
Отже Несвіцький Р.О. був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з’явились.
6.При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон №4212-VI), чинного на час вчинення відповідних дій у процедурах банкрутства.
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
02.09.2014 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство боржника та призначено розпорядником майна Вінника С.В.
26.11.2014 ухвалою суду усунено арбітражного керуючого Вінника С.В. від виконання обов’язків розпорядника майна боржника та призначено на цю посаду арбітражного керуючого Звездічева М.О.
19.12.2014 ухвалою суду затверджено реєстр вимог кредиторів боржника а саме: ТОВ "Фаворит-2003" на суму 474 838,44 грн. (із виправленими ухвалою суду від 30.12.2014 описками), ТОВ "Нафтопромінвест" на суму 48 813,60 грн., ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України» на суму 59 415.29 грн., Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради на суму 687904.53 грн., Головне управління ДПС у Черкаській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Черкасах) на суму 5478956.82 грн. (із виправленими ухвалою суду від 26.12.2014 описками), ПП «Науково-виробнича компанія «Свро-Тех-Екс» на суму 356043.88 грн., Придніпровський Відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на суму 2014,03 грн., Департамент фінансової політики Черкаської міської ради на суму 3 572 921,58 грн., Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради на суму 84085,31 грн., Комунальне підприємство «Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» на суму 400954.51 грн., ПАТ «Черкаський асфальтобетонний завод» на суму 1 347 520,01 грн., ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на суму: 2 398 597,55 грн. (із виправленими ухвалами суду від 26.12.2014 та від 30.12.2014 описками).
05.01.2015 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Звездічева М.О.
15.03.2015 ухвалою суду визнано вимоги АТ "Міжнародний резервний банк” (попередня назва ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» AT «Сбербанк») на суму 160 481.01 грн.
У ході ліквідаційної процедури було погашено частково вимоги забезпеченого кредитора AT «МРБ» в розмірі 1 365 905,25 грн., у зв’язку з чим залишок не погашених вимог кредиторів складає 13 706 641,31 грн.
13.01.2015 ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Звєздічев М.О., направив вимогу до колишньому керівнику банкрута про передачу бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів матеріальних та інших цінностей банкрута.
22.01.2015 останній керівник боржника передав ліквідатору банкрута печатку та установчо-розпорядчі документи банкрута (установчі документи, статут, протоколи учасників, накази та інші реєстраційні документи), про що складено відповідний акт приймання передачі.
Згідно з матеріалами реєстраційної справи боржника та інформацією ГУ ДПС у Черкаській області посаду керівника підприємства обіймали:
Таран Ігор Сергійович – з 11.03.2009 до 17.05.2011 (особисті облікові дані виключені з реєстрів ДПС в зв'язку зі смертю особи);
Несвіцький Роман Олександрович – з 17.05.2011 до 02.12.2013 (згідно з протоколами загальних зборів засновників банкрута від 17.05.2011 №2 та від 02.12.2013 №1\02-12-13);
Литовченко Володимир Миколайович – з 02.12.2013 до 29.10.2014;
Вінник Сергій Васильович – з 03.11.2014 до 21.11.2014 (особисті облікові дані виключені з реєстрів ДІІС в зв'язку зі смертю особи);
Холостий Олександр Іванович з 24.11.2014 до 16.12.2014;
Кузнєцов Євген Володимирович з 17.12.2014 до 05.01.2015.
З 05.01.2015 повноваження керівника підприємства перейшли до ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Звєздічева М.О.
09.08.2021 ухвалою суду задоволено скарги ПАТ "Сбербанк" від 07.05.2021, від 11.05.2021, від 27.05.2021 та від 12.05.2021, відсторонено (як з ініціативи суду, так і за скаргою ПАТ "Сбербанк") арбітражного керуючого Звєздічева М.О. від виконання покладених на нього постановою суду від 05.01.2015 повноважень ліквідатора Приватного виробничого підприємства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління" у зв'язку із їх неналежним виконанням.
26.10.2021 ухвалою суду призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича та зобов’язано його (зокрема) проаналізувати дії попереднього ліквідатора банкрута на предмет: повноти вчинених дій з розшуку і витребування документів та майна банкрута від попередніх керівників; дотримання порядку проведення ліквідаційної процедури; не пізніш як через два місяці після прийняття цієї ухвали направити суду інформацію про виконану роботу і докази прийняття фінансово-господарської документації банкрута.
09.11.2021 та 15.11.2021 арбітражний керуючий Звєздічев М.О. передав новопризначеному ліквідатору банкрута, арбітражному керуючому Іванюку О.М., згідно з актом приймання-передачі від 09.11.2021 року № І печатку та наявну у нього документацію (установчі документи, статут, протоколи учасників, накази та інші реєстраційні документи) банкрута. Крім цього згідно з актами приймання-передання справи (документів) боржника від 09.11.2021 №1, №2 та від 15.11.2021 №3 були передані усі наявні в нього матеріали справи №925/1342/14, серед яких не виявлено первинних бухгалтерських документів банкрута за весь період його господарської діяльності, а саме: з дати державної реєстрації юридичної особи (11.03.2009) до дати визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (05.01.2015).
01.04.2022 ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Іванюком О.М., надіслано письмові вимоги №02-50/36, №02-50/37, №02-50/38 та №02-50/39 про нередання ліквідатору печаток, штампів, бухгалтерської та іншої документації, матеріальних цінностей банкруга чи про надання інформації про місце зберігання (перебування) усіх первинних бухгалтерських документів банкрута, на які надійшла письмова відповідь від Холостого Олександра Івановича від 12.05.2022 про те, що він не приступав до фактичного виконання повноважень керівника і відомостей про майно ці документи не має.
30.08.2023 №30/08-1 ліквідатором банкрута, відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 №14, складено висновок за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності про наявність ознак доведення до банкрутства боржника згідно з яким: за даними фінансової звітності пасиви боржника забезпечені активами нижче нормативного показника, а показник рентабельність продукції має від’ємне значення; показник забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами в період з 31.12.2010 має тенденцію до збільшення; відсутність аналітичної інформації про склад оборотних активів не дозволяє ліквідатору об єктивно визначити їх потенційну ліквідність, арифметичні розрахунки показників на основі даних фінансової звітності боржника малоінформативні та не відображають повною мірою реальної обстановки на підприємстві; співвідношення активів та пасивів балансу на протязі 2011 року зберегло певну рівновагу, але стрімко збільшилися сумарно їх показники; підприємство наростило виробничі запаси, збільшило інші оборотні активи, показники дебіторської та кредиторської заборгованості, що збільшило валюту балансу за 2011 рік на 27 046,7 тис.грн. При цьому, фінансовий результат 2011 року становить чистого збитку 536,5 тис.грн. Крім того, протягом 2011 року показник розміру чистих активів боржника зменшився на 1 217.3 тис. грн. при від'ємному значенні ще на початок періоду. З порівняння показників активу балансу на початок та кінець 2011 року вбачається стрімкий стрибок нарощування виробничих запасів, затоварювання іншими необоротними активами, збільшення дебіторської заборгованості, які могли б свідчити про активне нарощування потужностей підприємства та підвищенням темпів його ділової активності. Однак порівняльний аналіз показників пасиву балансу підприємства за 2011 рік вказує і на активне зростання сум кредиторської заборгованості. Основними показниками, які впливають на формування фінансового результату, є дохід (виручка) від реалізації продукції та її собівартість. Дохід (виручка) від реалізації продукції складає на підприємстві за 2011 рік – 5 607.8 тис.грн. (без вирахування непрямих податків), собівартість же реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за 2011 рік складає – 5 623,8 тис. грн., тобто фактично, собівартість перевищує суму отриманого доходу за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги), у зв’язку з чим фінансовий результат по підприємству за 2011 рік склав збитки у розмірі 536.5 тис. грн. на фоні законсервованих оборотних акіивів та в рази збільшеної кредиторської заборгованості.
З'ясовуючи причини погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства, установлено, що Несвіцький P.O. підписував завідомо невигідні для підприємства (у чому числі фіктивні) договори та приймав нераціональні управлінські рішення, які негативно вплинули на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, які призвели до фінансових збитків та втрат.
Так, 30 травня 2014 року Придніпровський районний суд м.Черкаси у справі №711/4351/14-к визнав директора боржника Несвіцького P.O. винним у вчиненні злочину, який являючись службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями і адміністративно-господарськими обов'язками, та будучи відповідальною особою за правильність нарахування і своєчасну сплату податків до державного бюджету України та інших цільових фондів, в період з 01 квітня по 31 грудня 2012 року, не маючи достовірно підтверджуючих первинних фінансово-господарських документів, відображав неіснуючі операції з ТОВ «Реал-Агро», пов'язані з придбанням будівельних матеріалів, маючи єдиний умисел на ухилення від сплати податків у значних розмірах, шляхом безпідставного формування податкового кредиту за рахунок нібито проведених господарських операцій з ТОВ «Реал-Агро» умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 635 279.05 грн., що є значним розміром.
В межах справи №5026/1874/2012, яка розглядалась господарським судом Черкаської області, за позовом Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради до боржника про стягнення 3 009 369,86 грн. була проведена комплексна судова будівельно-технічна та економічна експертиза. Згідно з висновками Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.11.2015 №324/14-23 та 1663/14-23 у ПВП "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління" відсутні первинні документи, які б документально підтверджували господарські операції під час виконання підприємством будівельних робіт, підприємство також не надало актів огляду прихованих робіт, а тому за результатом проведеного натурного обстеження не вбачається можливим встановити факт виконання і об'єм виконання прихованих робіт. Провадження у цій справі було закрито ухвалою суду від 12.01.2016 з тих підстав, що ухвалою суду від 19 грудня 2014 року у справі №925/1342/14 про визнання банкрутом відповідача було затверджено реєстр вимог кредиторів приватного виробничого підприємства Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління, згідно якого визнані вимоги позивача на суму 3 572 921 грн. 58 коп.
28.05.2012 між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та боржником було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №57-Н/12/35/ЮО/КЛ за умовами якого боржнику було надано кредитну лінію з лімітом 1 500 000 грн. (із процентною ставкою 22.5% річних та кінцевим строком повернення 27.11.2013) у забезпечення якого були надані (транспортні засоби) у кількості 30 одиниць вартістю І 750 850 грн. та нерухоме майно вартістю 2 286 500 грн. (разом 4 037 350 грн.), що більш ніж у два рази перевищує наданий Банком кредитний ліміт.
Як наслідок суттєвих змін актив балансу підприємства за 2012 рік не зазнав, зберігалась тенденція у накопиченому перехідному залишку як по виробничих запасах, дебіторській заборгованості за товари (роботи, послуги), так і по іншій дебіторській заборгованості – стаття балансу «інші оборотні активи» збільшилась у сумарній вартості на 153.7 тис. грн. У пасиві балансу значно зменшився показник кредиторської заборгованості за товари, роботи послуги на 5 698.9 тис. грн. натомість на 1 012.2 тис. грн. збільшився обсяг інших поточних зобов'язань.
В цілому, виходячи з інформації наведеної у звіті про фінансові результати за 2012 рік підприємство отримало чистого прибутку 849.4 тис. грн.
Однак, з аналізу статей балансу вбачається невідповідність залишків в розрізі його статей на кінець 2011 року і на початок 2012 року, валюта балансу на початок 2012 року зменшилась на 25 842.3 тис. грн. що вказує на спотворення відображеної в ній інформації та викривлення фактів наявності господарських операцій, на підставі яких вона виникла.
В результаті проведеного аналізу та на підставі наявної інформації, ліквідатором банкрута встановлено наявність ознак доведення до банкрутства боржника: як свідчать дані отримані при розрахунках показників, а також проведений детальний аналіз фінансової - господарської діяльності, підприємство протягом 2011 - 2013 років втрачає обсяги реалізації, затоварюється виробничими запасами, уповільнюються обороти, ділова активність знижується. Платіжна ситуація є граничною, коефіцієнт швидкої ліквідності не відповідає нормативному, величина чистого оборотного капіталу незначна, протягом трьох років присутні ознаки неплатоспроможності, тобто зобов'язання підприємства перевищують сумарну величину наявних грошових коштів, їх еквівалентів і інших високоліквідних активів, що в свою чергу не забезпечує для неплатоспроможного підприємства можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності.
Отже саме бездіяльність Несвіцького Р.О., який будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями і адміністративно-господарськими обов'язками, та будучи відповідальною особою за правильність здійснення підприємством господарської діяльності призвела до неприйняття будівельних робіт та виникнення боргу, який ухвалою суду від 19.12.2014 у цій справі №925/1342/14 було визнано на суму 3 571 703.58 грн. наявні ознаки викривлення звітної інформації, знищення документів та інформації, що унеможливлює ефективну роботу підприємства.
Як наслідок, ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.09.2014 року порушено провадження у справі №925/1342/14 про банкрутство ПВП «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» та ухвалою суду від 19.12.2014 визнано пасив (кредиторську заборгованість) боржника у сумі 15 072 546,56 грн.
В ході проведення ліквідаційної процедури: ліквідатору банкрута не вдалось отримати ні у добровільному ні у примусовому порядку документи банкрута; ліквідатору банкрута не вдалось встановити місцезнаходження 8 одиниць транспортних засобів; було здійснено реалізацію усього виявленого рухомого і нерухомою майна та дебіторської заборгованості на загальну суму 1612699.52 грн., з яких 1365905.25 грн. – було спрямовано на погашення вимог забезпеченого кредитора AT «МРБ», 241730.93 грн. – сплачено за послуги біржі чи/або організатора електронних торгів та 5063.34 грн. – виплачено ліквідатору банкрута в погашення його витрат у ліквідаційній процедурі.
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
ч.1 і 3 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених законом;
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;
ч.4 і 6 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою;
ч.1 і 2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до Закону №4212-VI, чинного на час вчинення відповідних дій у процедурах банкрутства:
ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України;
ч.1 і 2 ст.5. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства;
ч.5 ст.11. Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом;
ч.5 ст.41. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:
ч.1 ст.2 Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України;
ч.2 ст.59. Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону (…);
ч.1, 2 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: : (…) виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; (…) формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; (…) подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повергнення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч.1 і 3 ст. 215 Господарського кодексу України: у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства; умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ч.1 ст.11. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;
ч.1-3 і 6 ст.13. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
ч.1 ст.256. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
ч.1 ст.260. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу;
ч.1 ст.261. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;
ч.3 ст.267. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
ч.1 і 2 ст. 619. Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи; до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Правові позиції Верховного Суду:
у постанові від 09.12.2021 у справі №916/313/20 – 34. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони). 35. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника. 36. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки. 37. Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ. 38. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення). 39. Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення. 40. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16. 43. Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у разі порушення зобов`язання.
у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 – правова презумпція субсидіарної відповідальності керівника закріплена у ст. 61 Кодексу, тому керівник повинен довести відсутність своєї вини у доведенні до банкрутства.
у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 (п.114, 115) – "законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17".
11.1. Об'єктом зазначеного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що залишилися незадоволеними у справі про банкрутство.
Так, згідно з реєстром вимог кредиторів боржника сума їх вимог становить 15 072 546,56 грн.; ліквідаційна маса боржника склала 1 612 699.52 грн.,; отже розмір субсидіарної відповідальності складає 13 459 847,04 грн. (1073763,28 – 2863,84). Ліквідатор банкрута просить стягнути суму більшу (13 546 160,30 грн.) від тієї, на яку має право.
При цьому суд виходить з того, що вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.
11.2. Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Закон передбачає субсидіарну відповідальність керівника, засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, які можуть визначати дії юридичної особи (наприклад, бухгалтерів), за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням останнього до банкрутства (ч.5 ст.41 Закону-4212-VI та ч.2 ст.61 Кодексу).
У період з 17.05.2011 до 02.12.2013 керівником боржника був Несвіцький Р.О., тобто був посадовою особою та відповідальним за організацію і ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, а також за нарахування і виплату податків, зборів при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства.
Отже Несвіцький Р.О. є суб’єктом правопорушення.
11.3. Об’єктивна сторона правопорушення.
У п.42-44 постанови Верховного Суду 02.08.2022 у справі №908/314/18 зазначено, що "для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції частини першої статті 215 ГК України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизація об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів: 1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/ вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення); 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, та не втратила своєї актуальності із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 2 статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин 1 і 3 статті 4 КУзПБ. У цих висновках Суд звертається до правової позиції, що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, № 910/21323/16 від 16.06.2020, № 927/219/20 від 15.02.2022)"
11.3.1.У період з 01 квітня по 31 грудня 2012 року, не маючи достовірно підтверджуючих первинних фінансово-господарських документів, Несвіцький Р.О. відображав неіснуючі операції з ТОВ «Реал-Агро», пов'язані з придбанням будівельних матеріалів, маючи єдиний умисел на ухилення від сплати податків у значних розмірах, шляхом безпідставного формування податкового кредиту за рахунок нібито проведених господарських операцій з ТОВ «Реал-Агро» умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 635 279.05 грн.. Вказані обставини були встановлені судом у вироку від 30.05.2014 Придніпровського районного суду м.Черкаси у справі №711/4351/14-к.
Саме у період діяльності Несвіцького Р.О. виникла заборгованість боржника перед кредиторами на суму 15 072 546,56 грн., майно та документи не були передані ні наступним керівникам, ні ліквідатору банкрута
Отже, Несвіцький Р.О, у порушення вимог ст.13 Цивільного кодексу України, нехтуючи правами та інтересами кредиторів діяв недобросовісно, розпорядившись майновими активами підконтрольного йому як керівнику підприємства на власний розсуд у своїх інтересах та в інтересах третіх осіб.
Згідно із ч.6 вказаної вище норми у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Протиправне виведення Несвіцьким Р.О. активів, відображення у обліку не існуючих операції призвело до неспроможності підприємства виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Суд розцінює вказані дії як намагання боржника ухилитися від виконання грошових зобов`язань шляхом приховання активів від можливого звернення стягнення на ці активи на користь кредиторів.
Прийняття суб`єктом відповідальності рішень на вчинення майнових дій з приховання активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника вказує на ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення.
11.3.2. Відповідно до вимог ч.2 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства, у п.4 резолютивної частини постанови суду від 07.04.2015 посадових осіб банкрута було зобов'язано протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора, передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
Разом з тим, Несвіцький Р.О. вимоги щодо передання ліквідатору документів та матеріальних цінностей боржника в установлені строки не виконав.
Вказані обставини стали підставою для звернення арбітражного керуючого Іванюка О.М. до правоохоронних органів та відкриття кримінального провадження стосовно Несвіцького Р.О. №12022250310001484 від 22.07.2022.
Відсутність документів унеможливила виявлення відображених у балансі боржника активів та їх реалізацію і погашення за їх рахунок вимог кредиторів.
"Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника для визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, і не дає змогу ліквідатору вчинити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність керівників товариства, яка полягає у ненаданні документів, унеможливила реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність причинного зв’язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства. (постанова Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 916/313/20).
11.3.3. У даному випадку об’єктивна сторона порушення полягає у виведенні та прихованні активів боржника Несвіцьким Р.О. та непередання ліквідатору банкрута документів про вчинені операції з метою унеможливлення повернення цих активів. Вказані дії і бездіяльність перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з доведенням боржника до банкрутства і його неплатоспроможністю.
11.4. Суб’єктивна сторона полягає в наявності умисного доведення до банкрутства, яке викликане цілеспрямованими діями колишньої посадової особи боржника (Несвіцького Р.О.) і які завдали істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства та інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 правова презумпція субсидіарної відповідальності керівника закріплена у ст.61 Кодексу, тому керівник повинен довести відсутність своєї вини у доведенні до банкрутства.
11.5. Отже, вказані вище обставини відповідно до ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для покладення на колишнього керівника підприємства Несвіцького Р.О. субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у розмірі 13 459 847,04 грн. у зв'язку з доведенням до боржника банкрутства.
Згідно з постановою Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №923/1494/15 саме "ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тою обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.
12.1. Отже моментом, з якого ліквідатор банкрута довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства, є дата винесення постанови суду від 05.01.2015 про визнання боржника банкрутом.
Тому строк позовної давності закінчився 05.01.2018.
Арбітражного керуючого Іванюка О.М. на посаду ліквідатора банкрута призначено 26.10.2021 на зміну арбітражного керуючого Звездічева М.О., якого усунено за неналежне виконання своїх обов’язків.
З 26.10.2021 ліквідатор банкрута мав два місяці для того, щоб у межах встановленого судом строку (ухвала суду від 26.10.2021) проаналізувати дії арбітражного керуючого Звездічева М.О. в тому числі й звернутись до суду із заявою про покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та просити визнати причини пропуску поважними.
Позовну заяву до суду ліквідатором банкрута подано 18.09.2023, тобто з пропуском у чотири з половиною роки після закінчення строку позовної давності та у півтора роки від дня, коли було можливим визнати причини його пропуску поважними.
12.2. Позивач не надав обґрунтованих посилань на конкретні докази пояснень поважності причин пропуску строку позовної давності для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на Несвіцького Р.О.
Так, причинами пропуску строку позовної давності для звернення до суду позивач зазначає ті обставини, що міг подати таку заяву не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами і що останній виявлений актив боржника був реалізований ліквідатором 31.03.2023.
Однак закон визначає, що "розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою". Ці величини є відомими на момент відкриття ліквідаційної процедури, оскільки "банкрутство – визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки" (ч.1 ст.1 Кодексу); "банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури" (ч.1 ст.1 Закону №4212-VI).
Тобто, на момент визнання боржника банкрутом суду і учасникам справи вже відомі і активи і пасиви боржника, саме перевищення останніх є основною умовою відкриття ліквідаційної процедури. Суд допускає, що їх вартість може бути лише уточнена у ході проведення інвентаризації, яку зобов’язаний здійснити новопризначений ліквідатор банкрута при зміні матеріально-відповідальних осіб, та що обставини доведення до банкрутства можуть бути установлені у цей же період.
12.3. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а визначенню розміру останньої передує формування ліквідаційної маси.
Цілком очевидно, що така законодавча конструкція визначає субсидіарну відповідальність в якості санкції за недобросовісні і нерозумні дії та спрямована на стимулювання добросовісності дій боржника та присікання протиправних дій зі сторони засновників, керівника боржника, інших осіб з метою захисту інтересів кредиторів і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі. (Постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).
12.4. Тобто вартість фізично відсутнього на момент визнання боржника банкрутом рухомого майна, яке надалі може бути розшукано і витребувано, вартість юридично відсутнього нерухомого майна, яке надалі може бути витребувано, сума дебіторської заборгованості чи інших активів, на які відсутні первинні бухгалтерські чи правовстановлюючі документи і яка не може бути стягнена (і як наслідок – не включення цих активів ліквідатором банкрута до інвентаризаційної відомості і, відповідно до складу ліквідаційної маси) не є підставою для зменшення розміру субсидіарної відповідальності.
Відповідно (для оцінки вини керівника у доведенні до банкрутства та розміру його відповідальності) не має значення ціна, за якою фактично були реалізовані включені до складу ліквідаційної маси активи, оскільки прямо у законі передбачені механізми зниження балансової (оціночної) вартості у ході її продажу та оскільки продаж майна у ліквідаційній процедурі здійснюється поза волею керівника боржника і суб’єктивної сторони для його відповідальності. Ціна реалізації є наслідком ліквідаційної процедури, а не навпаки. Тому й відсутні підстави для зміщення (продовження) початку відліку строку позовної давності до дати закінчення продажу усіх виявлених активів боржника.
За вказаних обставин, суд не визнає поважними причини пропуску позовної давності.
12.5. Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
12.6 Сплата судового збору за подання до господарського суду заяви про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, що розглядається у межах справи про банкрутство, законом не передбачена, отже питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 12.02.2024.
Направити це судове рішення сторонам.
Суддя Хабазня Ю.А.
_03_03.png)
