Ухвала по справі № 925/1460/15 від 5 квітня 2018 року № 3 (відмовлено у задоволенні заяви)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА

05 квітня 2018 року № 3                            м. Черкаси                         Справа № 925/1460/15

вх. суду № 5782/18 від 02.03.2018

Господарський суд Черкаської області

у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,

із секретарем судового засідання Яцен Ю.Ф.,

за участю у судовому засіданні:

Пилипенко Т.В. (ліквідатор банкрута, особисто),

Миронової Т.С. (від боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Пилипенко Т.В., представник за довіреністю),

Юревича С.В. (від державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, представник за довіреністю),

у судове засідання не з’явились:

представники від ТОВ "Українська спілка соціального розвитку", Головного управління ДФС у Полтавській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 26.02.2018 №4108/10/16-31-10-02-09

заявника, Головного управління ДФС у Полтавській області,

про визнання грошових вимог у сумі 10286,29 грн.

у справі за заявою

ініціюючого кредитора, державної податкової інспекції у м. Черкасах

Головного управління ДФС у Черкаській області,

до боржника, приватного підприємства "Вулкан-2",

про  визнання банкрутом

УСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у Полтавській області подано заяву від 26.02.2018 №№4108/10/16-31-10-02-09 про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 10286,29 грн. заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Заявник у заяві та відповіді від 27.03.2018 №130/16-31-10-02-09 (вх.суду №9126/18 від 02.04.2018, а.с.36 т.12) на відзив ліквідатора банкрута пояснив,

що за боржником, обліковується податкова заборгованість, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство боржника (15.10.2015) у загальній сумі 10286,29 грн.;

що ПП "Вулкан-2" самостійно подано податкову декларацію з плати за землю, якою задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання у розмірі 10059,60 грн. (щомісячно – 838,30 грн.), тому з урахуванням наявної станом на 29.04.2017 переплати 8,49 грн., сума заборгованості з орендної плати з юридичних осіб склала 8374,51 грн.;

що ПП "Вулкан-2" самостійно подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання 1924,80 грн. (щомісячно – 481,20 грн.), тому з урахуванням наявної станом на 28.04.2017 переплати 13,02 грн., сума заборгованості з податку на нерухоме майно склала 1911,78 грн..

що обов’язок банкрута вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати і подавати звітність та декларації передбачений п.п.16.1.2-16.1.3 та п.16.1. ст.16, п.36.1 ст.36, п.46.1 ст.46, підп.54.1 ст.54 Податкового кодексу України;

що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи (п.п.37.3.1 п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України);

що Податковий кодекс України не звільняє боржника ні від ведення податкового обліку, ні від необхідності подання податкової звітності, ні від  фіксування своїх податкових зобов'язань;

що згідно з висновками Вищого господарського суду України у постанові від 15.03.2017 у справі №904/4029/15: у ліквідаційній процедурі у банкрута можуть виникати нові зобов'язання, зокрема, з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; докази припинення земельних відносин та подання ліквідатором уточнюючого розрахунку відсутні; земельне законодавство не пов'язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов'язань зі сплати податку на землю, тому, вимоги зі сплати земельного податку, слід вважати витратами пов'язаними з ліквідаційною процедурою, які відповідно до ч.1 ст.45 Закону підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

У відзиві від 15.03.2018 №02-01/114 (вх.суду №7507/18 від 19.03.2018, а.с.26 т.12), запереченні від 30.03.2018 №02-01/118 (вх.суду №9612/18 від 04.04.2018, а.с.41 т.12) та у судовому засіданні ліквідатор банкрута проти вимог заперечив і пояснив,

що сплата орендної плати за землю у розмірі 4227,90 грн. у рік здійснювалася ПП "Вулкан-2" на підставі укладеного ним 17.07.2007 з Полтавською районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки площею 0,0425 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

що постанова про визнання ПП "Вулкан-2" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури була винесена 21.03.2017, однак, заборгованість з орендної плати за землю нарахована за період з березня 2017 року (по терміну сплати 30.04.2017) по грудень 2017 року (по терміну сплати 30.01.2018), тобто термін сплати  податкових зобов'язань з плати за землю за березень-грудень 2017 року настає після визнання боржника банкрутом, тому вимоги заявника у сумі 8374,51 грн. з орендної плати за землю з юридичних осіб визнанню не підлягають,

що з тих же підстав не підлягають визнанню заявлені вимоги з податку на нерухоме майно у сумі 1911,78 грн., оскільки, терміни сплати грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно настали 29.04.2017, 29.07.2017, 29.10.2017, 29.01.2018 за відповідні квартали;

що Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство;

що згідно з абз. 4 і 10 ч.1  ст. 38  Закону про банкрутство: з дня прийняття господарським   судом   постанови   про   визнання   боржника   банкрутом   і   відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо  пов'язаних  із  здійсненням  ліквідаційної  процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і в порядку, передбачених цим розділом;

що оскільки податкові зобов'язання у ПП "Вулкан-2" в силу ст.38 Закону про банкрутство не виникають, у банкрута відсутній обов'язок їх декларувати та сплачувати;

що ч.1 ст.45 Закону про банкрутство встановлено вичерпний перелік витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство і витрати на оплату податкових зобов'язань у даному переліку відсутні;

що не підлягає застосуванню до даних правовідносин наведена у відзиві заявника судова практика, оскільки, справа була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з не дослідженням судами попередніх інстанцій обставин справи, які впливають і на застосування норм законодавства, і на висновки суду;

що доводи заявника стосуються тільки плати за землю, у той час як до складу вимог включені і суму податку на нерухоме майно, підстави для включення якого не обгрунтовано взагалі.

Представник державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області заявлені вимоги підтримав і пояснив,

що визначені самостійно платником зобов’язання не підлягають оскарженню,

що ст.5 Податкового кодексу України встановлено пріоритет положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування і застосування понять, термінів, правил та положень цього Кодексу;

що вимоги підлягають включенню до шостої черги.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про що у справі наявні повідомлення про вручення ухвали суду ліквідатору банкрута, державній податковій інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, ТОВ "Українська спілка соціального розвитку", однак представники від ТОВ "Українська спілка соціального розвитку" у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

Заявник, Головне управління ДФС у Полтавській області, був належним чином і завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням, однак повідомлення від пошти не надійшло представник у судове засідання не з’явився і про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, Головне управління ДФС у Полтавській області, було належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, однак участі представників у судове засідання не забезпечило, про причини їх неявки до суду не повідомило.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з’явились.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212).

Відповідно до ст. 233-235 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 15.10.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника.

15.02.2017 боржник у особі його керівника Мальчіна Г.В. самостійно подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (т.12 а.с.8), та податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік (т.12 а.с.9). Згідно з податковою декларацією з плати за землю задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання у розмірі 10059,60 грн. (щомісячно – 838,30 грн.). Згідно з податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки задекларовано до сплати річну суму податкового зобов'язання 1924,80 грн. (щомісячно – 481,20 грн.).

Постановою суду від 21.03.2017 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В.

У заяві заявник не вказав, у яку чергу мають бути задоволені заявлені вимоги.

Нормами Податкового кодексу України передбачено наступне:

1.3. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

14.1.147. плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

46.1. Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

265.1. Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

266.7.5. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

287.3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закону-4212) передбачено наступне:

ч.1 ст.38. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

ч.1 ст.45. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому: 1) у першу чергу задовольняються: витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

ч 4, 5 і 7 ст.115. Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

На підставі установлених обставин справи та аналізу вказаних норм чинного законодавства суд приходить до висновків про те:

що у процедурі розпорядження майном боржника керівник боржника був зобов’язаний подати як податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, так і податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, і подав їх в установлений Податковим кодексом України строк;

що податкова декларація – це документ, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання;

що плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно;

що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

що плата за землю не є витратами, безпосередньо пов’язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури. Так, у одній нормі Закону-4212 вони як відмежовані одне від одного у переліку зобов’язань, так і розмежовані моментом їх виникнення та припинення. Зокрема, плата за землю як обов’язковий платіж виникає до моменту визнання боржника банкрутом і не виникає після цього (тобто до цього моменту декларація повинна подаватись, платежі нараховуються і підлягають сплаті, але після цього – норми Податкового кодексу України не застосовується, строк сплати не настає, плата не нараховується). Витрати ж, безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, навпаки, виникають з моменту визнання боржника банкрутом, включаються до звіту ліквідатора банкрута, затверджуються комітетом кредиторів і надалі – ухвалою суду, погашаються у першу чергу.

Фактично заявник просить змінити як правову природу двох складових податку на майно (з податку на витрати), так і черговість їх задоволення (з четвертої у першу) та порядок задоволення (без волі ліквідатора банкрута, комітету кредиторів та суду у цій справі).

Суд відхиляє доводи заявника та представника державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про те, що банкрут не звільнений від ведення податкового обліку, необхідності подання податкової звітності, виконання податкових зобов'язань, оскільки норми Податкового кодексу України не регулюють питання погашення податкових зобов'язань з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом-4212.

Суд відхиляє доводи заявника стосовно обов’язку застосувати правову позицію Вищого господарського суду України у справі №904/4029/15, оскільки в даному випадку застосуванню підлягає пряма спеціальна норма законодавства про банкрутство, а не земельного чи податкового законодавства, оскільки закон не містить обов’язку суду співвідносити свої рішення з практикою Вищого господарського суду України, як це передбачено ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.316 Господарського процесуального кодексу України.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що підставами для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи, але стосується воно такого податкового обов’язку, який виник до моменту визнання боржника банкрутом.

Керуючись ст.234 ГПК України, ст.38, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.02.2018 №4108/10/16-31-10-02-09 відмовити повністю.

Ухвала суду набрала законної сили 05.04.2018, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-259 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано після вихідних і святкових днів 10.04.2018.

Направити цю ухвалу рекомендованим листом з повідомленням заявнику, ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (2).

Суддя                                                                           Ю.А. Хабазня