Ухвала по справі № 925/1652/14 від 27 березня 2015 року (відмова у задоволенні клопотання)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27 березня 2015 року                                                                   Справа № 925/1652/14

вх. № 3750/15 від 16.02.2015

         Суддя господарського суду Черкаської області Хабазня Ю.А., розглянувши заяву

заявника  боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого

                  Назаренка С.А.

про            витребування доказів

у справі за заявою

ініціюючого кредитора      Тальнівської об’єднаної державної податкової

                                      інспекції

до боржника               приватного підприємства  "Агропромислова компанія

                                      "Інтерсервіс"

про                               визнання банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Боржник у особі ліквідатора банкрута (арбітражний керуючий Назаренко С.А.) звернувся до суду з клопотанням від 16.02.2015 №02-22/319 про витребування від Тальнівського виробничого відділку КП "Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" відомостей про

нерухоме майно, яке було зареєстроване за ПП "АК "Інтерсервіс" та досі зареєстроване за цим підприємством;

власників нерухомого майна, розташованого за юридичною адресою банкрута, м.Тальне, вул.Гагаріна,38;

власника нерухомого майна за адресою проживання єдиного засновника підприєаства, Безушка Н.І., м.Тальне, вул.Гагаріна,115А, кв.6.

Клопотання обгрунтовано тим, що вказані відомості необхідні ліквідатору банкрута для виконання його обов’язків, однак на його запит відповіді не отримано.

Підставою подання клопотання вказано ч.2 ст.41, ч.1 ст.2, ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції, чинній з 19.01.2013 та з наступними змінами, далі – Закон-2013), ст. 38 Господарського процесуального кодексу України

Суд вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону-2013 ліквідатор банкрута має повноваження і зобов’язаний (зокрема): прийняти до свого відання майно боржника; виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводити інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізувати фінансове становище банкрута; виконувати повноваження керівника (органів управління) банкрута; подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Для забезпечення виконання цих обов’язків, відповідно до ст. 98 Закону-2013 арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право: 5) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом направлення офіційних запитів до держателя або адміністратора відповідного реєстру.

Будь-якому праву однієї сторони кореспондує обов’язок іншої сторони, тобто юридичні особи, органи державної влади і органи місцевого самоврядування (в тому числі і держатель або адміністратор відповідного реєстру), фізичні особи (за їх згодою) зобов’язані надавати документи, копії, інформацію ліквідатору банкрута на його запит.

Відмовляючи ж у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута юридичні особи, органи державної влади і органи місцевого самоврядування (в тому числі і держатель або адміністратор відповідного реєстру) повинні обгрунтувати свою відмову посилаючись на те, чому вони не виконують саме вимоги ст.41 і 98 Закону-2013  

Ненадання документів (копій) чи наявної інформації ліквідатору банкрута на його запит, надання необгрунтованої відмови, надання обгрунтованої неналежними доводами відмови (тобто з посиланням на неналежні норми, обставини, причини тощо) є діями, які кваліфікуються як невиконання покладеного на них законом обов’язку і які порушують право арбітражного керуючого. Порушене право підлягає захисту у встановленому законом порядку.

Однак ліквідатор банкрута має право запитувати лише ті документи, які створені банкрутом чи для банкрута, лише ту інформацію, яка є інформацією про банкрута.

Оскільки вжиття заходів, спрямованих на пошук і виявлення майна банкрута є обов’язком ліквідатор банкрута, то перш ніж звертатися до суду у справу про банкрутство ліквідатор банкрута зобов’язаний вжити усіх можливих способів досудового отримання документів чи інформації (зокрема, але не виключно, з’ясувати причини  незадоволення клопотання, оскаржити дії до органу вищого рівня, особисто прибути у місцезнаходження боржника склавши про це акт, застосувати передбачені законом засоби захисту порушеного права тощо).

Звертаючись у справу про банкрутство із заявою про витребування доказів у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, ліквідатор банкрута повинен вказати: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.  Види доказів визначені у ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Однак подана заява не містить доказів вжиття усіх можливих досудових заходів отримання інформації (оскарження дій чи бездіяльності отримувача запиту до органу вищого рівня), доказів того, що отримувач запиту є юридичною особою, обгрунтування того, що отримувач запиту володіє документами чи інформацією і може їх надати.

Керуючись ст.38,86 Господарського процесуального кодексу України, ч.4 ст.40 Закону-2013, суд, –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання боржника у особі ліквідатора банкрута від 16.02.2015 №02-22/319.

С у д д я                                                                      Хабазня Ю.А.