Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
22 вересня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/181/20
Вх. суду № 7341/22 від 05.07.2022
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Садоновою А.Р.,
у судове засідання не з’явились: ліквідатор банкрута, представники від Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду скаргу від 01.07.2022 №925/181/20/316
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про визнання неправомірним рішення головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Мін’юсту (м.Київ) Попик Ольги Василівни про повернення виконавчого документа на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” прийняте у формі постанови від 23.06.2022 ВП №68452378 у цій справі
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Головного управління ДПС у Черкаській області,
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена",
про банкрутство юридичної особи,
УСТАНОВИВ:
Явка учасників справи обов’язковою не визнавалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з’явились.
Відповідно до ст. 233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
03.03.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.
07.07.2020 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А.М.
03.08.2021 ухвалою суду задоволено заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М. від 24.05.2021 №925/181/20/381: витребувано від фізичної особи-підприємця Куліш Олени Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена" у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голіного А.М., належним чином завірені копії наступних документів: договору №24 від 20.01.2017 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, змінами; договору №0609 від 06.09.2017 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, змінами; договору надання поворотної фін допомоги №ВФП1508 від 15.08.2017 з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами, змінами (які мають бути добровільно надані у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали); на отримання зазначених документів уповноважено ліквідатора ТОВ "Селена".
09.12.2021 за вих.№925/181/20/1115 ліквідатор банкрута направив на адресу Державного архіву м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Державний архів) запит з проханням письмово повідомити ліквідатора про наступне: чи були подані на розгляд до архівної установи від фізичної особи-підприємця Куліш Олени Миколаївни акт (акти) про вилучення для знищення документів схвалені ЕК, з доданою довідкою про проведення перевірки органами доходів і зборів, в тому числі й щодо документів даного суб’єкта господарювання складених за період з 01.01.2017 до 31.12.2017, серед яких в тому числі містились документи перелічені в ухвалі суду від 03.08.2021 у справі №925/181/20 (якщо так, то повідомити чи були погоджені вказані акти архівною установою та вказати дату їх погодження).
15.12.2021 за №068/05-19/3008 Державний архів листом повідомив ліквідатора банкрута, що фізична особа-підприємець Куліш Олена Миколаївна не надавала на розгляд ЕПК Державного архіву акти про вилучення для знищення, не внесених до Національного архівного фонду.
21.01.2022 за вих.№925/181/20/56 ліквідатор банкрута направив на адресу відділу ДВС заяву з вимогою про відкриття виконавчого провадження за ухвалою суду від 03.08.2021.
02.02.2022 за №68452378/14 супровідним листом відділ ДВС направив ліквідатору банкрута постанову від 02.02.2022 про відкриття виконавчого провадження №68452378 з примусового виконання вказаного вище судового рішення.
17.02.2022 за вх.№5552 фізичною особою-підприємцем Куліш О.М. було подано до відділу ДВС письмові пояснення від 17.02.2022 з доданим до них актом від 05.01.2021 №1 про знищення документів, що не підлягають зберіганню у якому вона зазначила, що на підставі Переліку типових документів, які створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2017 №578/5, вилучені для знищення як такі, що не мають науково-історичної, культурної цінності ат втратили практичне значення, знищила документи (а саме: акти взаємозаліків/взаєморозрахунків за 2017 рік в 1 томі; договори про повну матеріальну відповідальність за 2017 рік в 1 томі; акти приймання виконаних робіт/послуг, рахунки-фактури за 2017 рік в 1 томі; договори і додатки до них за 2017 рік в 1 томі; банківські виписки за 2017 рік в 1 томі; акти списання ТМЦ за 2017 рік в 1 томі; касову книгу за 2017 рік в 1 томі; прибутково-видаткові касові ордери за 2017 рік в 1 томі; головну книгу за 2017 рік в 1 томі).
06.05.2022 за вих.№925/181/20/220 ліквідатор банкрута направив на адресу відділу ДВС лист з проханням письмово повідомити його про хід примусового виконання ухвали суду від 03.08.2021 у справі №925/181/20 щодо Куліш О.М. у виконавчому провадженні №68452378.
23.06.2022 відділом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" з тих мотивів, що "згідно акту 1 від 05.01.2021 документи, які необхідно витребувати у боржника знищено, оскільки вичерпано строк їх зберігання".
05.07.2022 ліквідатор банкрута звернувся до суду зі скаргою, що розглядається.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.18. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України;
ст.339. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права;
ч.2 ст.342. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду;
ст.343. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства:
п.5 ч.1 ст.12. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою;
п.3 ч.2 ст.12. Арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію;
ч.1 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: (…) аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; (…) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно з нормами Цивільного кодексу України:
ч.1 ст.51. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно із Законом України "Про виконавче провадження":
ч.1, п.3, 14 і 19 ч.3 ст.18. Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
п.6 ч.1 ст.37. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
п.6 ч.1 ст.39. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
абз.2 ч.1 ст.40. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
ст.63. За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником; у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність; виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником; у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом; у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
8.1. Ухвалою суду від 03.08.2021 постановлено витребувати від фізичної особи-підприємця Куліш О.М. копії документів.
Оскільки у Куліш О.М. у власності знаходяться оригінали документів, то установлений судом обов’язок надати їх копії є "рішенням, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії", а саме виготовити належні копії документів і передати їх ліквідатору банкрута, – але не рішенням про вилучення в боржника речі і про передачу її стягувачу в натурі.
Отже відділ ДВС застосував неналежні норми Закону України "Про виконавче провадження" як для здійснення виконавчого провадження (застосував норми для виконання рішення про стягнення речей, в той час як повинен був застосувати норми для виконання рішення зобов’язального характеру), так і для повернення виконавчого документа стягувачу.
За таких обставин вимога про визнання неправомірним рішення відділу ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" прийняте у формі постанови від 23.06.2022 підлягає задоволенню.
8.2. У п.6 мотивувальної частини ухвали суду від 03.08.2021 судом докладно викладено вимоги нормативних актів про те, у якому порядку фізична особа-підприємець здійснює знищення документів та складає акт про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ, за формою, наведеною в додатку 15 до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5.
Постанова відділу ДВС від 23.06.2022 містить посилання на акт №1 від 05.01.2021, яким, нібито, підтверджується факт знищення витребуваних документів.
Тобто відділ ДВС прийняв як докази знищення документів письмові пояснення Куліш О.М. від 17.02.2022 та акт від 05.01.2021 №1, однак не повинен був цього робити, оскільки наданий фізичною особою-підприємцем Куліш О.М. акт не відповідає приписам нормативно-правових актів, які вказані у пункті 6 мотивувальної частини ухвали суду від 03.08.2021, складений з порушенням цих приписів та не містить вказівки про знищення саме витребуваних документів.
Натомість ліквідатором банкрута суду надано докази тому, що фізичною особою-підприємцем Куліш О.М. не було дотримано установленого законом порядку знищення документів – Державний архів м. Києва листом від 15.12.2021 за №068/05-19/3008 повідомив, що фізична особа-підприємець Куліш Олена Миколаївна не надавала на розгляд ЕПК Державного архіву м. Києва акти про вилучення для знищення, не внесених до Національного архівного фонду.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на викладене суд вважає, що докази фактичного не знищення документів Куліш О.М. є більш вірогідними, ніж докази їх знищення, тому інформація про знищення Куліш О.М. документів в установленому порядку є недоведеною.
Вказані обставини також є підставою для задоволення вимоги про визнання неправомірним рішення відділу ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу у формі постанови від 23.06.2022.
8.3. Закон України "Про виконавче провадження" містить перелік випадків повернення виконавчого документа стягувачу. Даний перелік зазначений у ст. 37 Закону і є вичерпним.
Однією з умов повернення виконавчого документа стягувачу, на яку відділ ДВС посилається у своїй постанові, є п.6 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", в якій передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі. Однак, як зазначено вище, а) факт відсутності документів не підтверджено належними доказами, і б) документи не мають передаватись в натурі, а мають бути виготовлені і передані їх копії.
Проте, у постанові відділу ДВС від 23.06.2022 державний виконавець зазначає, що документи витребувані судом знищено, що, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", є умовою для закінчення виконавчого провадження. Однак, як зазначено вище факт знищення не підтверджено належними доказами, тому фактично відсутні підстави і для закінчення виконавчого провадження.
Навіть якщо припустити, що документи були дійсно знищені в порушення законодавства, то Куліш О.М. відповідає за ці обставини (ст.607 ЦК України) та відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у Куліш О.М. виникає обов’язок їх відновити, а відповідно до ухвали суду у цій справі залишається обов’язок передати їх копії ліквідатору банкрута та відповідно до ст.607 Цивільного кодексу України не припиняється;
Отже, відділ ДВС застосував неналежні норми Закону України "Про виконавче провадження" для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Вказані обставини також є підставою для задоволення вимоги про визнання неправомірним рішення відділу ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу у формі постанови від 23.06.2022.
8.4. Частина третя ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає два варіанти поведінки державного виконавця у разі повторного не виконання рішення боржником залежно від того, чи може бути рішення виконане без участі боржника, чи не може бути виконане без участі боржника. При цьому повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення направляється державним виконавцем в обох випадках. Закон не визначає умов чи обставин, які кваліфікують факт "можливості" чи "неможливості" виконання рішення без участі боржника, отже обставини "неможливості" виконання судового рішення без участі боржника (для закінчення виконавчого провадження) мають бути грунтовно викладені у постанові та доведені органом ДВС доказами вжиття абсолютно усіх можливих передбачених законом заходів і доказами використання усіх наданих державному виконавцю повноважень.
Ненадання боржником особисто витребуваних ухвалою суду копій документів добровільно та у зв’язку із застосуванням зовнішніх заходів примусу (штрафу), не звільняє державного виконавця від обов’язку вжиття інших, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", заходів примусового виконання рішень.
8.5. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження". Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду (Постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18).
Отже метою здійснення виконавчого провадження є повне виконання рішення, а не відшукання підстав для його закінчення.
У матеріалах справи докази належного та повного вчинення державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо розшуку майна (документів) боржника відсутні, що вказує на відсутність підстав для висновку про відсутність документів у фізичної особи-підприємця Куліш О.М. та для посилання на неможливість виконання судового рішення, оскільки відсутність майна у боржника належним чином не підтверджена, а наявність майна в останнього належним чином не перевірена.
Суд погоджується з доводами арбітражного керуючого Голінного А.М. про те, що зазначене рішення можливо виконати без особистої участі боржника, оскільки перевірка таких обставин, як відсутність (знищення, втрата, перебування у третіх осіб, відсутність доступу тощо) витребуваних судом документів не потребує обов`язкової участі боржника і вчинення ним особисто відповідних дій.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 25.09.2020 у справі №924/315/17 та від 30.08.2021 у справі №916/4106/14, та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання; обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання.
При цьому суд наголошує на тому, що відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, тому обставини припинення підприємницької діяльності, закінчення трирічного строку (з дня підписання документів, припинення підприємницької діяльності, тощо) не припиняють обов’язку внести документи до Національного архівного фонду на підставі експертизи їх цінності відповідною комісією і лише після цього знищити їх в установленому порядку (а саме комісією, по закінченні установленого строку зберігання, за умови завершення перевірки державними податковими органами).
Керуючись ст. 234, 235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попик Ольги Василівни від 23.06.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати її.
Ухвала суду набрала законної сили 22.09.2022. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через суд першої інстанції в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 26.09.2022.
Направити цю ухвалу ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (1), Деснянському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Куліш О.М.
Суддя Хабазня Ю.А.
_03_03.png)
