flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала по справі № 925/1919/15 від 16 лютого 2017 року (у задоволенні скарги відмовлено)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16 лютого 2017 року

Справа № 925/1919/15

вх. № 26870/16 від 29.12.2016

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю: особистоарбітражного керуючого Гуріна Р.А. (ліквідатор банкрута), представників за довіреностями –

Плесюка О.С. (від товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Черкаси"), Гаврилової С.А. (від публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду скаргу

заявника   товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси"

на               дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута та його заміну

у справі за заявою

ініціюючого кредитора Українсько-американського спільного підприємства у

                                         формі товариства з обмеженою відповідальністю

                                         “КАІС”

до боржника                   приватного підприємства “Віталком”

про                                  визнання банкрутом, –

УСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" подано скаргу від 28.12.2016 №489 з вимогами: припинити повноваження ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Гуріна Р.А., призначити ліквідатором банкрута іншу особу у порядку, визначеному законом. Заяву подано з підстав неналежного виконання Гуріним Р.А. своїх обов’язків.

До дня судового засідання ліквідатор банкрута направив суду звіт про хід здійснення ліквідаційної процедури від 10.01.2017 (вх.суду №720/17 від 11.01.2017), а також на виконання ухвали суду від 15.01.2017 хронологічний перелік виконаних робіт та вжитих заходів по ліквідації банкрута, перелік поданих комітету кредиторів звітів (лист від 01.02.2017 №35 /вх.суду №2538/17 від 02.02.2017/). Заявник, ТОВ "Регіон Черкаси", відповідно до вимог ухвали суду від 11.01.2017 надіслав додаткові пояснення до скарги від 30.01.2017 №494 (вх.суду №2278/17 від 30.01.2017).

У судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримав і пояснив, що ліквідатором банкрута: не вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості на суму 2942600 грн., розшуку запасів на суму 7542200 грн., з яких готова продукція на суму 6663200 грн., інші оборотні активи на суму 1121300 грн.; не проведено аналіз з виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності підприємства-боржника; у порушення вимог ч.9 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212)  не подавалися кредиторам звіти про виконану ним роботу; залишено без реагування факти поставки товару після порушення справи про банкрутство та без дозволу на те розпорядника майна боржника: ФГ "Віра" ФГ "Зернодар"; ТОВ "Транс І.Ф. (за 1,5 місяці до порушення провадження у справі про банкрутство) та відсутності оплати за ними; що із заявою про доведення до банкрутства ліквідатор банкрута звернувся  до правоохоронних органів лише 28.11.2016, однак таке звернення не усуває факт виведення активів з господарського обігу підприємства-боржника та не призводить до їх повернення; що ліквідатор банкрута виставив на продаж дебіторську заборгованість за вищевказаними договорами, не вживаючи заходів щодо її стягнення (закон не передбачає сплату судового збору за подання заяв про стягнення дебіторської заборгованості у межах справи про банкрутство); що позовних заяв, заяв, скарг у межах справи про банкрутство щодо визнання вищезазначених договорів недійсними, стягнення грошових коштів з покупців, стягнення з засновників та керівника боржника заподіяних збитків у порядку солідарної відповідальності або на інших підставах ліквідатором не подавалися; що ліквідатор банкрута, виставляючи дебіторську заборгованість банкрута на продаж у складі цілісного майнового комплексу не включив до нього дебіторську заборгованість ТОВ "Агрітон" на суму 122150,00 грн., ПП "Агротранс Сігма і К" на суму 958216,47 грн., ТОВ "К.І.Т." на суму 14283,00 грн., ПП "Лідер СГУ" на суму 825136,00 грн., ТОВ "Мрія" на суму 95430,21 грн., а також чому (у разі, якщо на вказану дебіторську заборгованість йому не були передані первинні бухгалтерські документи) не вжив заходів щодо їх  розшуку; що у період з 30.03.2015 по 12.05.2015 ПП "Віталком" було укладено договори з ТОВ "Домантівське", за якими боржник отримав фінансову допомогу на суму 667000,00 грн., а згідно з відомостями по рахунку 311 ПП "Віталком" директор ПП "Віталком" Кошіль О.Г. 900000,00 грн. використав на свій власний розсуд, однак ліквідатором банкрута не подано заяв про стягнення з Кошіля О.Г. вказаної суми грошових коштів; що ліквідатором банкрута не встановлено підстав відмови від більше ніж 600 договорів оренди землі на користь ТОВ "Домантівське" та підстав передачі землі останньому і що додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі не були зареєстровані, не набули чинності.

Ліквідатор банкрута у направленому суду відзиві від 03.02.2017 №35 (вх.суду №2801/17 від 06.02.2017) та у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив і пояснив: що ним у ході проведення інвентаризації сформовано перелік дебіторів боржника, а саме: ФГ "Зернодар" – на суму 4233061,77 грн., ФГ "Віра" – на суму 716594,55 грн., ТОВ "Транс І.Ф." – на суму 870458,30 грн., що на адресу вказаних осіб ліквідатором були направлені вимоги про сплату боргу, які були проігноровані; що у зв'язку з відсутністю у підприємства-боржника грошових коштів для сплати судового збору за подання позовних заяв до ФГ "Зернодар", ФГ "Віра" та ТОВ "Транс І.Ф.", арбітражний керуючий виніс на розгляду комітету кредиторів питання створення фонду на оплату судового збору, однак комітет кредиторів у створенні такого фонду відмовив (протокол від 16.08.2016 №2); що комітетом кредиторів погоджено продаж дебіторської заборгованості у вигляді цілісного майнового комплексу; що ліквідатор банкрута залучив торговельну організацію (Першу міжрегіональну товарну біржу) для проведення аукціону з продажу майна боржника, що усі відповідні оголошення розміщені на сайті Вищого господарського суду України; що п.8 ч.2 ст.98 Закону-4212 щодо обов’язку надсилати органам внутрішніх справ чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, не містить строків для звернення до правоохоронних органів і що заява по доведенню ПП "Віталком" до банкрутства була подана  до правоохоронних органів за сукупністю встановлених ліквідатором фактів та виявлених порушень; що під час прийняття ліквідатором банкрута первинних бухгалтерських документів за актом від 22.04.2016 було встановлено, що дебіторська заборгованість по ТОВ "Агрітон", ТОВ "К.І.Т.", ТОВ "Мрія" відображена у бухгалтерському обліку ПП "Віталком" з ІІІ кварталу 2012 року; що станом на 22.04.2016 дебіторська заборгованість ТОВ "Агрітон", ТОВ "К.І.Т.", ТОВ "Мрія" була безнадійною (внаслідок пропуску строку позовної давності), крім того встановлено, що ТОВ "Агрітон" припинило діяльність 08.12.2015, що відносно ТОВ "Мрія" господарським судом Черкаської області порушено справу №925/13/16 про банкрутство;  що стосовно дебіторів ПП "Агро Сігма І К" і ПП "Лідер СГУ" ліквідатору 22.04.2016 передано лише два тристоронніх договори від 24.06.2014 про переведення боргу і що вищевказані договори про переведення боргу не є дебіторською заборгованістю ПП "Віталком"; що твердження скаржника про непроведення арбітражним керуючим аналізу з виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності спростовується тим, що 28.11.2016 ліквідатором банкрута було подано до Золотоніського відділу поліції м.Золотоноша заяву по факту доведення до банкрутства, а також оскаржено бездіяльність поліції через Золотоніський міськрайонний суд; що ліквідатор банкрута, виконуючи покладені на нього функції, звітує про проведену ним роботу на комітеті кредиторів, що згідно з рішеннями комітету кредиторів від 16.08.2016 №2 та від 31.01.2017 №3 затверджено звіти ліквідатора за період з 12.04.2016 по 15.08.2016 та з 17.08.2016 по 31.01.2017. 

Представник голови комітету кредиторів, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", доводи ліквідатора банкрута підтримав, проти задоволення скарги заперечив і пояснив, що питання діяльності ліквідатора банкрута було предметом розгляду на комітеті кредиторів і останній не вбачає підстав для усунення Гуріна Р.А. з посади ліквідатора банкрута, що хоча у його діяльності є певні недоліки і порушення у роботі, однак вони можуть бути усунені до закінчення ліквідаційної процедури.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від ініціюючого кредитора, Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

У засіданні оголошувалась перерва з 02.02.2017, про що учасники засідання були повідомлені під розписку.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

 

Заслухавши учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

17.12.2015 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гуріна Р.А. вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

29.01.2016 розпорядником майна боржника спільно з керівником боржника Кошілем О.Г складено інвентаризаційний опис, згідно з яким у боржника відсутні активи. У процедурі розпорядження майном боржника Гуріним Р.А. здійснено запити та отримано відповіді від органів обліку транспортних засобів (ДАІ, Держсільгоспінспекції, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної авіаційної служби), обліку земельних ділянок (Держгеокадастру та сільських рад), податкової служи, БТІ, НКЦПФР, Фонду державного майна України, отримано витяги з державних реєстрів стосовно реєстрації майна та обтяжень. Результати проведеної роботи Гуріним Р.А. доведено до зборів комітету кредиторів 25.03.2016, яким було затверджено його звіт та запропоновано його кандидатуру для призначення ліквідатором банкрута.

Постановою від 12.04.2016 боржника визнано банкрутом і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гуріна Р.А. При її винесенні неналежне виконання Гуріним Р.А. обов’язків розпорядника майна боржника не було предметом розгляду судом і тому не може бути підставою для припинення його повноважень як ліквідатора банкрута.

За час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута: у квітні 2016 року отримано частину документів боржника від колишнього його керівника та проведено інвентаризацію майна; у травні-липні 2016 року направлені вимоги про повернення дебіторської заборгованості, запити до органів реєстрації та обліку стосовно наявності відомостей про майно боржника; у серпні 2016 року ініційовано позов до фізичної особи – підприємця Слободянюка І.Л. про розірвання договору про надання послуг з пошуку земельних ділянок у Рівненській області (справа №921/457/16-г/3 господарського суду Тернопільської області), за яким боржником було сплачено 300 тис. грн. та 16.08.2016 за цим фактом подано заяву про вчинення кримінального правопорушення; надано суду звіт про виконану роботу, 16.08.2016 проведено збори комітету кредиторів, на яких кредиторами було, зокрема, схвалено вчинені ліквідатором банкрута дії, запропоновано вжити заходи до повернення орендованих земель і направити позови до суду про стягнення дебіторської заборгованості, однак, на пропозицію ліквідатора банкрута – відмовлено у виділенні коштів для сплати судового збору необхідного для подання позовів про стягнення дебіторської заборгованості, схвалено порядок реалізації дебіторської заборгованості як єдиного реального активу боржника; у вересні 2016 року визначено організатора аукціону; у листопаді 2016 року подано заяву про кримінальне правопорушення стосовно колишнього керівника Кошіля О.Г. за фактами доведення боржника до банкрутства, незаконної передачі майна після порушення провадження у справі про банкрутство, привласнення коштів на суму 556 тис грн., безпідставного витрачання коштів на суму 300 тис. грн., незаконного припинення договорів оренди землі, розпочато реалізацію наявної у боржника дебіторської заборгованості та подано оголошення про проведення аукціону з продажу ЦМК; у грудні 2016 - січні 2017 років вчинено дії з оскарження рішень і бездіяльності правоохоронних органів, подано нову заяву про кримінальне правопорушення за фактом не передачі Кошілем О.Г. активів банкрута, продовжувалася реалізація ЦМК організатором аукціону (повторний аукціон, призначений на 23.01.2016 не відбувся у зв’язку з відсутністю заявок, 26.01.2016 подано оголошення про наступний аукціон 24.02.2016).

Аналізуючи діяльність арбітражного керуючого Гуріна Р.А. суд приходить до висновків, що доводи, викладені у скарзі в більшій частині підтверджуються відсутністю відповідних доказів у справі. Так, відсутні докази подання щомісячних звітів комітету кредиторів, подання заяв до суду про стягнення дебіторської заборгованості, з’ясовування обставин зникнення активів, які були відображені в останньому балансі боржника, використання отриманих Кошілем О.Г. коштів, підстав та умов відмови від договорів оренди землі (паїв). Хронологія вчинення ліквідатором банкрута дій вказує, що на те, що вони могли бути вчинені у більш ранні строки, ніж вчинені (зокрема, звернення до правоохоронних органів, визначення організатора аукціону та початок реалізації активів), а їх характер – на те, що вони могли бути більш активними і рішучими.

Разом з тим, дії по з’ясовуванню і вирішенню цих питань зі сторони ліквідатора банкрута вчинялися і погодитись з доводами про те, що вони не вчинені взагалі, суд не може.

Що стосується доводів про відсутність аналізу з виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності підприємства-боржника, то Закон-4212 не передбачає (для недержавних підприємств) обов’язку скласти його як окремий документ з такою назвою у певній формі чи з певним складом відомостей. Наявні ж у справі звіти арбітражного керуючого Гуріна Р.А. містять аналіз діяльності боржника та його фінансове становище (які власне і стали підставою для прийняття рішень комітетом кредиторів і судом), однак суд визнає, що вони не містять достатньої повноти (тобто є питання, відповіді на які у звітах відсутні) та чіткості у висновках ліквідатора банкрута щодо можливості, способів і строків повернення активів у ліквідаційну масу.

Так, відсутні оцінки (і відповідні дії) ліквідатора банкрута фактам укладення і виконання договорів поставки під час процедури розпорядження майна боржника та фактам розірвання договорів оренди земельних паїв.  Також, є хибними доводи ліквідатора банкрута про те, що безнадійність окремих активів (заборгованості ТОВ "Агрітон", ТОВ К.І.Т., ТОВ "Мрія") є підставою для їх ігнорування (не стягнення, не включення до складу ЦМК тощо), що оголошення про продаж дебіторської заборгованості звільняє його від потреби у вчиненні дій по її витребуванню. Разом з тим, суд вважає, що відсутність коштів (і ненадання їх кредиторами) була і є об’єктивною перешкодою у неподанні позовів про стягнення коштів та витребування активів, а судова практика стосовно можливості подання таких заяв безпосередньо у справу про банкрутство почала визначатися лише на кінець 2016 року і не є сталою та однозначною.

Уповноваження ж ліквідатора банкрута на пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (ч.2 ст.41 Закону-4212) означає надання йому права (а не установлення обов’язку) пред’являти вимоги. Крім того, вимога може бути виражена не лише у формі позову (заяви) до суду, як стверджує заявник, а й у формі, передбаченій ст.530 Цивільного кодексу України, а такі вимоги ліквідатором банкрута були направлені. Можливість, потребу, строки та інші умови використання своїх повноважень ліквідатор банкрута визнає самостійно виходячи із конкретних обставин правовідносин (наявності доказів, наявності активів у третьої особи, наявності коштів на сплату судового збору, співвідношення затрат і результату тощо) і вони не можуть визначатись судом чи кредиторами.

Обов’язки ліквідатора банкрута визначені ч.2 ст.98 Закону-4212 (а ч.2 ст.41 визначені повноваження). Відповідно ж до ч.3 цієї статті під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Думка кредитора з посиланням на зовнішні (відомі кредитору) обставини не є доказом того, що ці обставини є безспірними, і при поданні відповідного позову стануть підставою його задоволення та повернення активу у ліквідаційну масу. Установлення ж і оцінка при розгляді цієї скарги судом обставин про те, чи наявні підстави та умови для пред’явлення ліквідатором банкрута позову до третіх осіб і для його задоволення (та одночасно створення надалі преюдиції для іншого суду), є нікчемними, оскільки суд цього спору в даному випадку за установленими ГПК України правилами не розглядає, а тому суд цих обставин не повинен встановлювати і їх оцінка здійснена судом бути не може. Суд може розглядати питання про порушення лише строків вчинення тих дій, для вчинення яких вони установлені Законом-4212 (наприклад, ч.1 ст.37, абз.16 ч.2 ст.41, ст.52 тощо).  

Оцінювати повноту, достатність чи недостатність вжиття ліквідатором банкрута заходів, суд має право лише у разі завершення установлених законом або судом строків чи подання ліквідатором банкрута звіту і ліквідаційного балансу (ч.4 ст.46 Закону-4212).

Враховуючи, що відповідно до ст.114 Закону-4212 усунення арбітражного керуючого здійснюється в тому числі і за клопотанням комітету кредиторів, суд вніс дане питання на розгляд комітету кредиторів. Згідно з рішенням останнього (протокол №3 від 31.01.2017) пропозиція заявника про усунення арбітражного керуючого Гуріна Р.А. від виконання обов’язків ліквідатора банкрута була відхилена (119 голосів проти 3580 голосів).

 

Таким чином, до прямих порушень Закону-4212, які були установлені судом, слід віднести обставини неподання щомісячних звітів комітету кредиторів та не включення до складу ЦМК усіх активів боржника. Однак, як вбачається із наявних матеріалів справи, після подання скарги ліквідатором банкрута були подані комітету кредиторів звіти 01.12.2016 та 28.01.2017, а реалізацію ЦМК не здійснено.

Враховуючи, що строк ліквідаційної процедури не вичерпано, що комітет кредиторів не підтримав пропозицію про усунення арбітражного керуючого Гурана Р.А., що суд не вбачає у діях ліквідатора банкрута умислу на ухилення від виконання покладених на нього обов’язків і від повернення активів у ліквідаційну масу, що ліквідатором банкрута не вчинено дій, які призвели чи надалі призведуть до спричинення шкоди банкруту або кредиторам, суд вважає, що установлені недоліки та порушення можуть бути усунені арбітражним керуючим Гуріним Р.А. і що йому таку можливість необхідно надати.

У зв’язку з цим суд у задоволенні скарги відмовляє.

Керуючись ст.4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ч.4 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Черкаси" від 28.12.2016 №489 відмовити.

Ухвала суду набрала законної сили у день її проголошення, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 21.02.2017.

Направити цю ухвалу, ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3).

Суддя                                                                        Ю.А. Хабазня