Ухвала по справі № 925/2063/13 від 20 жовтня 2015 року (відмова у задоволенні клопотань)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                              вх. №20767/15 від 03.09.2015

         Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто – арбітражного керуючого Новосельцева В.П. (ліквідатор банкрута), представників за довіреностями – Миронова Т.М. (від державної податкової інспекції у Черкаському районі), Мисана В.М. (від ліквідатора банкрукта в особі боржника), Рубана О.Г. (від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявника   ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

про            затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника

у справі за заявою

боржника           товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес"

про                      визнання його банкрутом, –

Подано клопотання про затвердження звіту ліквідатора банкрута від 02.09.2015 (вх. суду №20767/15 від 03.09.2015) і ліквідаційного балансу станом на 05.08.2015.

До дня судового засідання від ліквідатора банкрута надійшли клопотання про затвердження звітів ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П. від 03.09.2015 про оплату послуг: №1 за період з 26.12.2013 по 25.12.2014 на суму 29232 грн.; №2 за період з 25.12.2014 по 18.08.2015 на суму 13942,45 грн.; звіту №1 від 18.08.2015 про відшкодування його витрат у сумі 2264,48 грн. (вх. суду №20890/15 від 04.09.2015) та від 03.09.2015 (вх. суду №20893/15 від 04.09.2015) про затвердження розміру грошової винагороди ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місць здійснення ним своїх повноважень.

Усі кредитори були належним чином повідомлені про призначення судового засідання з розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, однак, товариство з обмеженою відповідальністю "Харско Інфрастракче Україна" своїх представників не направило.

Ліквідатор банкрута, державна податкова інспекція у Черкаському районі, заявлені клопотання про затвердження звіту і інших підтримали.

Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" питання затвердження звіту залишив на розсуд суду, причин такої позиції не пояснив.

Відповідно до статей 75 Господарського процесуального кодексу України  суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що у задоволенні клопотання про затвердження звіту і ліквідаційного балансу необхідно відмовити  з огляду на наступне.

Підприємство було створено у 2003 році і здійснювало фінансово-господарську діяльність, про що свідчать рахунки у банках (10 рахунків у 4-х банках, які були відкриті і надалі закриті боржником), довідки про реєстрацію за боржником чотирьох одиниць рухомого майна (трьох автотранспортних засобів та крану), довідка органу митниці про здійснення зовнішньоекономічної діяльності у 2006-2007 році, факт отримання ліцензії на здійснення будівельних робіт строком до 2017 року, надання поруки банкам на суму понад 4 мільйони грн. та інші обставини.

Однак, ліквідатором банкрута аналізу фінансово-господарської діяльності боржника не здійснено взагалі. Суд погоджується, що без власної фінансово-господарської документації (яка не була передана керівником ліквідатору банкрута) здійснення такого аналізу не може бути повним, однак його не було здійснено навіть за звітністю, яка подавалась боржником держаним органам. Так, не були витребувані баланси від органів статистики, тобто ліквідатор банкрута не відновлював бухгалтерський облік від останнього поданого боржником балансу, а розпочав його з власної інвентаризації майна, яка засвідчує відсутність активів. Ліквідаційний баланс (а.с.141 т.3) не містить навіть відомостей про виявлені і надалі списані транспортні засоби. Витребовуючи інформацію від податкового органу ліквідатором банкрута не витребувано і не проаналізовано документів саме податкової звітності, які могли б надати інформацію про обсяги фінансово-господарських операцій, періоди її активності та припинення діяльності. Подібна інформація могла б бути отримана і від органів пенсійного фонду чи фондів соціального страхування, однак вона ліквідатором банкрута  не витребовувалась.

При цьому слід особливо підкреслити наступні обставини. Останнім керівником боржника, до продажу 100% корпоративних прав Чеберяку Д.Ю., був Румянцев М.О. (він же і засновник з часткою 70%). 06.02.2013 автокран ЗИЛ-130 АК, д/н СА5906АТ 1987 р.в. перереєстровано на нового власника, Румянцева О.О. (а.с.83 т.3), а вже 13.02.2013 (тобто через тиждень) укладено договір купівлі-продажу часток боржника Чеберяком Д.Ю. у попередніх власників (а.с.247 т.3), одним з яких є Рум’янцев М.О. Однак, документи навіть  про цю останню фінансову операцію не передані Чеберяку Д.Ю. і факти непередання документів про це відчуження автомобіля не аналізувались ліквідатором банкрута.

06.06.2013 Чеберяком Д.Ю., як єдиним власником боржника, прийнято рішення про ліквідацію підприємства та 17.06.2013 опубліковано оголошення про ліквідацію боржника за рішенням засновника. А вже 13.06.2013 рішенням суду з боржника на користь ТОВ "Харско Інфрастракче Україна" стягнено понад 392 тис. грн. Рішеннями суду від 19.08.2013 з боржника на користь ПАТ "Райффайзен банк "Аваль" стягнено солідарно понад 2624 тис. грн., від 03.09.2013 – понад 397 тис грн.. від 17.09.2013 – понад 1518 тис. грн.

Тобто, Чеберяк Д.Ю завідомо придбав неплатоспроможне підприємство з метою його ліквідації та ухилення від обов’язку задоволення вимог кредиторів, оскільки з часу придбання часток боржника і до моменту прийняття рішення про його ліквідацію жодної господарської операції здійснено не було. Саме у зв’язку з цим Чеберяком Д.Ю. не витребовувались ні документи, ні активи у попереднього керівника-засновника Рум’янцева М.О. та зв’язку з цим жодного документа фінансово-господарської діяльності не було створено після придбання часток боржника і надалі не було передано Новосельцеву В.П. (а.с.123 т.3). Подання ж 17.12.2013 самостійно боржником (у особі того ж Новосельцева В.П.) заяви до господарського суду про визнання його банкрутом є додатковим підтвердженням цьому висновку.

Незважаючи на ці обставини питання про притягнення до відповідальності Рум’янцева М.О. за непередання документів фінансово-господарської діяльності як не вивчалось ліквідатором банкрута так і взагалі не ставилось перед органами досудового слідства на предмет наявності ознак злочину. Також не ставилося саме ліквідатором банкрута питання про притягнення до відповідальності Рум’янцева М.О. за зникнення трьох одиниць рухомого майна (двох автомобілів і крана), які зареєстровані за боржником. Не вивчалося питання реалізації автокрана ЗИЛ-130. Доводи ліквідатора банкрута що наявне у боржника майно не цікавило Чеберяка Д.Ю. при придбанні часток боржника суд вважає нікчемними. Також ліквідатором банкрута не було подано заяви до органів досудового слідства про доведення підприємства до банкрутства.

Аналогічні висновки слід зробити і з обставин дослідження дебіторської заборгованості. Так, єдиним документом у справі, який про неї свідчить, є довідка, власноручно підписана Рум’янцевим М.О. станом на 12.02.2013 (тобто за один день до продажу часток боржника Чеберяку М.О.). Однак, документи про цю заборгованість першим останньому знову ж таки не передані. Ці дані не перевірені ліквідатором банкрута за зовнішньою звітністю (тобто яка була подана державним органам) і обставини так і залишаються не дослідженими та не з’ясованими на даний час. Ті обставини, що ліквідатор банкрута направляв повторні запити до вказаних у довідці підприємств, до Румянцева М.О. у с.Леськи та здійснив виїзд у с.Леськи, суд вважає діями, які завідомо не могли призвести до будь-якого результату, оскільки дійсне місце проживання Рум’янцева М.О. ліквідатором банкрута не встановлено, довідки органу реєстрації про місцепроживання Рум’янцева М.О. не отримувалось, хто саме проживає у с.Леськи по вул. Гуріненка, 16, акт від 16.10.2015 не містить, боржник же до реєстрації у с. Леськи був зареєстрований і в м. Полтаві, і в м. Черкаси.

У зв’язку з цим вжиті ліквідатором банкрута заходи з розшуку майна і активів є формальними, а проведена ліквідаційна процедура неповною. Суд підкреслює, що ліквідатор банкрута не вжив заходів до всебічного з’ясування і вивчення цих обставин, дав оцінку про відсутність активів лише на підставі того, що у нього з цього приводу немає ніяких документів. Але ліквідатор банкрута не вжив належних і достатніх заходів для встановлення місцезнаходження Рум’янцева М.О. і отримання цих документів від колишнього керівника боржника, для достовірного встановлення факту (обставин) їх приховування чи знищення, для притягнення до відповідальності за це, оскільки їх свідоме знищення документів (як майна про активи,  права і обов’язки боржника) є прямим наслідком спричинення збитків кредиторам, вимоги яких залишаються не погашеними. З огляду ж на дії, які вчинялися ліквідатором банкрута з часу винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 до цього часу (більше 5-ти місяців) суд приходить до висновку, що ліквідатор банкрута не бажає з’ясовувати ці обставини надалі.

Відповідно до ч.4 ст.46 Закону-4212 у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Оскільки суд вважає, що можливості виявлення активів боржника не вичерпані, тому виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора банкрута. Оскільки відповідно до ст.114 Закону-4212 кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, суд вважає за необхідне скликати комітет кредиторів для вирішення питання про кандидатуру арбітражного керуючого та запропонувати йому надати відповідну пропозицію.

Враховуючи, що юридична особа не може залишатися без керівника, суд вважає за необхідне зобов’язати арбітражного керуючого Новосельцева В.П. здійснювати повноваження ліквідатора банкрута до призначення в установленому порядку іншого арбітражного керуючого.

03.09.2015 ліквідатор банкрута подав клопотання:

(вх. суду №20890/15 від 04.09.2015) про затвердження звітів про оплату послуг ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П.: №1 за період з 26.12.2013 по 25.12.2014 на суму 29232 грн.; №2 за період з 25.12.2014 по 18.08.2015 на суму 13942,45 грн.; а також звіту №1 від 18.08.2015 про відшкодування його витрат у сумі 2264,48 грн.;

(вх. суду №20893/15 від 04.09.2015) про затвердження розміру грошової винагороди ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місць здійснення ним своїх повноважень.

До заявлених клопотань додано копію протоколу зборів комітету кредиторів від 02.09.2015.

Відповідно до ч.3 і 7 ст.115 Закону-4212: грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень; звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Закон-4212 не встановлює для ліквідатора банкрута мінімальну межу розміру його грошової винагороди у дві мінімальні заробітні плати, як це визначено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до 19.01.2013/.

Суду не надано довідки про середньомісячну заробітну плату керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута. На зборах комітету кредиторів 02.09.2015 присутні кредитори з кількістю голосів 4732, однак проголосували "за" прийняття рішення "встановити ліквідатору банкрута ТОВ "Гермес" Новосельцеву В.П. грошову винагороду в подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень з моменту призначення" кредитори з кількістю лише 7 голосів. Аналогічною кількістю голосів прийнято рішення і по усім іншим звітам і питанням.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону-4212 звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Відповідно до ч.9 ст.26 Закону-4212 рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Рішення на зборах комітету кредиторів як 02.09.2015 так і 19.10.2015 прийняті меншістю присутніх на зборах комітету кредиторів, тому ці рішення (протоколи) не можуть бути належними доказами волевиявлення з питань установлення розміру грошової винагороди ліквідатора банкрута та затвердження звіту і ліквідаційного балансу.

Доводи голови комітету кредиторів про повноважність прийнятих комітетом кредиторів рішень з огляду на запис у протоколах про те, що за усною заявою присутнього представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" "згідно з внутрішніх нормативних документів банку у нього відсутні повноваження на прийняття рішень згідно порядку денного та підписання протоколу" суд відхиляє, оскільки пред’явлена суду довіреність №333/15 від 13.07.2015 цього представника засвідчує протилежне та оскільки неповноважний представник не може зазначатися у протоколі як присутній – він або присутній і впливає на кілкість голосів, або не присутній і на цю кількість не впливає.

Вказані обставини є підставою як для відмови у визначенні розміру щомісячної грошової винагороди ліквідатора банкрута з дня його призначення, як для відмови у затвердженні звітів ліквідатора банкрута про оплату його послуг і відшкодування витрат, так і додатковою підставою для відмови у затвердженні звіту ліквідатора банкрута і ліквідаційного балансу.

Керуючись ст. 4-5, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.46, п.1 абз.2 ч.3 ст.114, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд –

1. У затвердженні звіту ліквідатора банкрута від 02.09.2015 (вх. суду №20767/15 від 03.09.2015) і ліквідаційного балансу станом на 05.08.2015 відмовити.

2.У затвердженні звітів ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П. від 03.09.2015 про оплату послуг: №1 за період з 26.12.2013 по 25.12.2014 на суму 29232 грн.; №2 за період з 25.12.2014 по 18.08.2015 на суму 13942,45 грн.; звіту №1 від 18.08.2015 про відшкодування його витрат у сумі 2264,48 грн. (вх. суду №20890/15 від 04.09.2015) відмовити.

3.У задоволенні клопотання ліквідатора банкрута від 03.09.2015 (вх. суду №20893/15 від 04.09.2015) про затвердження розміру грошової винагороди ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місць здійснення ним своїх повноважень відмовити.

4.Усунути арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича від виконання обов’язків ліквідатора банкрута.

Зобов’язати останнього здійснювати повноваження ліквідатора банкрута до призначення в установленому порядку іншого арбітражного керуючого.

5. Скликати збори комітету кредиторів боржника на 30.10.2015 на 10 год. 00 хв. за адресою м. Черкаси, вул. Гоголя, 224, для вирішення питання про кандидатуру арбітражного керуючого на посаду ліквідатора банкрута.

6.Призначити судове засідання на 03 листопада 2015 року на 09 год.00 хв.

Засідання провести у приміщенні господарського суду за адресою: м.Черкаси, бул. Шевченка, 307. Представникам про свою явку повідомити у к.317.

7.Викликати у судове засідання членів комітету кредиторів.

Звернути увагу викликаних і повідомлених осіб, що причини неявки мають підтверджуватись доказами та що неможливість явки одного представника (в т.ч. з причин хвороби, відрядження, відпустки, участі в іншому судовому засіданні), не позбавляє можливості керівника чи фізичної особи-підприємця призначити іншого або представляти інтереси особисто, а також не позбавляє сторону можливості направити витребувані судом відомості і документи.

8.Учасникам провадження у справі про банкрутство до дня засідання надати суду документи, які підтверджують повноваження представника (довіреність, паспорт, на керівника – наказ), а також

членам комітету кредиторів – рішення комітету кредиторів з пропозицією про кандидатуру арбітражного керуючого на посаду ліквідатора банкрута .

Ухвала суду набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 23.10.2015.

Направити дану ухвалу арбітражному керуючому Новосельцеву В.П., усім кредиторам (3).

    Суддя                                                                                Ю.А. Хабазня