Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/322/23 (925/875/23)
Вх. суду № 10618/23 від 26.06.2023
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Миколенко А.С.,
у судове засідання не з’явились: представники від позивачата відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду позовну заяву від 26.06.2023 №26-06-23
заявника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата груп"
про стягнення 1 400 000,00 грн. у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Румата груп",
про банкрутство юридичної особи,
УСТАНОВИВ:
що 01.07.2016 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (правноступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", далі – Банк ) та ТОВ "Румата груп" був укладений договір фінансового лізингу №4Р16049ЛИ, згідно з яким Банк зобов'язався у визначені цим договором строки передати ТОВ "Румата груп" майно у платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів – у власність;
що за увесь час дії договору ТОВ "Румата груп" сплатило два лізингових платежі на загальну суму 2 566 107,69 грн.;
що у подальшому договір був розірваний, а 15.06.2017 ТОВ "Румата груп" згідно з актом передало Банку майно, яке було предметом договору;
що сплачені ТОВ "Румата груп" лізингові платежі у сумі 2 566 107,69 грн. за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який у подальшому Банк зобов'язувався передати ТОВ "Румата груп" у власність;
що на правовідносини, які склалися між сторонами при одержанні Банком (як лізингодавцем) лізингових платежів в частині покупної плати за надання майна у майбутньому у власність ТОВ "Румата груп", поширюються загальні положення про купівлю-продаж;
що твердження Банку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч.2 та 4 ст.653 ЦК України (згідно з якими сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору) є необґрунтованим, оскільки ч.2 ст.693 ЦК України містить імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару;
що у зв'язку із вказаними обставинами ТОВ "Румата груп" направило на адресу банку вимогу про повернення лізингових платежів у вказаній сумі як попередньої оплати за не отримане у майбутньому майно (об'єкти лізингу), яка банком була проігнорована; що згідно з п.7.9. договору сторонами були встановлені строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових та інших платежів за договором у 15 років;
що Банк свої зобов'язання зо договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ виконав у повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу (ТОВ "Румата груп"), що підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.07.2016;
що графіком лізингових платежів передбачена їх сплата 25.07.2016, 25.08.2016 та у подальшому щомісяця з 25.07.2017 до 25.06.2026;
що ТОВ "Румата груп" за увесь час дії договору сплатило лише два лізингові платежі 25.07.2016 та 23.08.2016 і у подальшому їх не сплачувало;
що оскільки ТОВ "Румата груп" прострочило сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, Банком було надіслано повідомлення про розірвання договору з вимогою сплатити наявну заборгованість та повернути майно;
що рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі №925/1222/18 з ТОВ "Румата груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" стягнено заборгованість за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ у розмірі 11 694 027,33 грн., отже судом було встановлено факт порушення ТОВ "Румата груп" своїх зобов'язань за цим договором;
що за умови повної попередньої оплати (як встановлено договором) та невиконання банком своїх зобов'язань з передачі у власність предмету лізингу (як встановлено договором) ТОВ "Румата груп" набуло б право вимагати у порядку ч.2 ст.693 ЦК України від банку на свій вибір виконання наступного (альтернативна диспозиція): вимагати передання оплаченого товару; вимагати повернення суми попередньої оплати;
що за умови неналежного виконання зобов'язань лізингоодержувачем/покупцем (ТОВ "Румата груп") та відсутності порушень зобов'язання з боку лізингодавця/продавця (АТ КБ "ПриватБанк") підстав для застосування ч.2 ст.693 ЦК України не наступають;
що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення ч.4 ст.653 ЦК України, згідно з якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом;
що Законом України "Про фінансовий лізинг" не передбачено право лізингоодержувача вимагати повернення лізингових платежів у випадку розірвання договору лізингу за ініціативою лізингодавця.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з’явились.
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
установив наступні обставини.
01.07.2016 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі – Банк) та ТОВ "Румата груп" (далі – Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №4Р16049ЛИ (далі – Договір), згідно з умовами якого:
п.1.1. Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у Додатку №1 Договору (далі – Майно). Банк передає Лізингоодержувачу Майно, а Лізингоодержувач приймає Майно від Банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (далі – Лізинг);
п.1.2. На дату укладення цього Договору вартість Майна становить: 279 705 738,00 грн. (…);
п.2.1. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2;
п.4.3. Умови переходу права власності на Майно: Майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим Договором;
підп.5.1.3., 5.1.8. п.5.1. Банк має право вимоги повернення Майна у випадку дострокового розірвання Договору. Банк має право відмовитися від Договору і вимагати повернення Майна, якщо Лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Банку від Договору, Договір є розірваним з дати, зазначеної Банком у повідомленні про відмову від Договору;
п.6.2 Лізингоодержувач зобов’язується:
підп.6.2.4. повернути майно Банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Лізингоодержувач зобов'язаний усунути погіршення Майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення Майна Банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
підп.6.2.11. сплачувати Банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна); відсоткову винагороду за користування Майном; винагороду за користування Майном, отриманим в лізинг; інші витрати Банку, безпосередньо пов'язані з цим Договором;
п.7.9. Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки – пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцять) років;
01.07.2016 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Румата груп" складено та підписано акт №1 прийому-передачі майна відповідно до
Договору (а.с.18 т.1).
01.07.2016, 07.07.2016, 29.07.2016, 05.08.2016, 22.08.2016 та 03.11.2016 до Договору сторонами були укладені додаткові угоди (а.с.19-33 т.1).
31.05.2017 у зв'язку з тим, що ТОВ "Румата Груп" прострочило сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів та порушило строки сплати відсоткової винагороди, Банком було направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу з 15 червня 2017 року, про обов’язок сплатити наявну заборгованість та передати майно по акту прийому-передачі, яке було вручене відповідачу 06.06.2017.
15.06.2017 відповідно до підп.6.2.4 п.6.2, п.8.3 Договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ представниками ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Румата груп" складено та підписано акт прийому-передачі Майна про його повернення (а.с.34 т.1). Водночас, жодної сплати заборгованості за договором Боржник не здійснив.
12.03.2019 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1222/18 задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Румата груп": стягнуто з ТОВ "Румата груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк", 11 275 343,00 грн. заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 418 684,33 грн. пені та 175 410,41 грн. судового збору.
Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що відповідач за весь час дії договору сплатив лише два лізингові платежі: 25 липня 2016 року в розмірі 233 088 грн. 12 коп. та 23 серпня 2016 року в розмірі 2 333 019 грн. 57 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 45). В подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувалися; що відповідач допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном; що зокрема, відповідна прострочена заборгованість виникала у лізингоодержувача 01 березня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 01 травня 2017 року, 01 червня 2017 року та 01 липня 2017 р оку, що підтверджується виписками за рахунками 2078*, 2079*; що у зв'язку з тим, що відповідач прострочив сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушив строки сплати відсоткової винагороди, позивачем було направлено відповідачу повідомлення від 31 травня 2017 року про розірвання договору фінансового лізингу, яке було вручене відповідачу 06 червня 2017 року; що зазначеним повідомленням позивач проінформував відповідача про розірвання договору з 15 червня 2017 року, а також запропонував сплатити наявну заборгованість та передати майно по акту прийому-передачі; що 15 червня 2017 року сторони підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 року. Водночас, жодної сплати заборгованості за договором відповідач не здійснив; що оскільки лізингове майно було повернуто позивачу 15 червня 2017 року, відповідач зобов'язаний сплатити відсоткову винагороду за користування майном за період з 01 липня 2016 року до 15 червня 2017 року в розмірі 11 275 343 грн. 00 коп.; що доказів сплати банку заборгованості за відсотковою винагородою за користування предметом лізингу, станом на час прийняття рішення судом відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано; що судом перевірено розрахунок відсоткової винагороди за користування майном та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає умовам договору, обставинам справи та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства; що таким чином з відповідача підлягає стягненню 11 275 343 грн. 00 коп. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном; що у зв'язку з порушенням лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. договору позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 418 684 грн. 33 коп. нарахованої за період з 30 березня 2017 року по 31 травня 2017 року; що нарахування пені здійснено позивачем вірно, відповідачем не спростовано, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
10.05.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду повернуто без розгляду апеляційну скаргу ТОВ “Румата Груп” на рішення Господарського суду Черкаської області від 12 березня 2019 року у справі №925/1222/18.
20.05.2019 на виконання вказаного вище судового рішення у справі №925/1222/18 видано наказ суду.
04.06.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/2117/19 відмовлено у позові ТОВ “Румата Груп” до Банку про визнання недійсним договору фінансового лізингу №4Р16049ЛИ від 01 липня 2016 року. Однією з підстав визнання договору недійсним, боржник вважав відсутність обов’язку банку щодо повернення лізингових платежів у разі дострокового розірвання договору з ініціативи банку, що є несправедливою умовою договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 вищевказане рішення залишено без змін.
20.06.2019 згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження №59389897 з примусового виконання наказу суду від 20.05.2019 у справі №925/1222/18 про стягнення з ТОВ "Румата груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 11869437,74 грн. (а.с.43 т.1).
08.07.2021 згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.45 т.1).
03.04.2023 боржник звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про залік зустрічних однорідних вимог за вих.№02-2023 (а.с.134 т.1), у якій зазначив: що Господарський суд Черкаської області своїм рішенням від 12.03.2019 у справі №925/1222/18 ухвалив стягнути з ТОВ "Румата груп" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 11 275 343,00 грн. заборгованості зі сплати відсоткової винагороди за користування майном, 418684,33 грн. пені та 175410,41 грн. судового збору; що за час дії договору фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ боржник сплатив два лізингові платежі на суму 2 566 107,69 грн.: 25.07.2016 у розмірі 233 088,12 грн. та 23.08.2016 у розмірі 2 333 019,57 грн., отже, грошові зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" перед ТОВ "Румата груп" становлять суму 2 566 107,69 грн. по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об'єкту лізингу; що ТОВ "Румата груп", керуючичь ст.601 ЦК України, повідомляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 2 566 107,69 грн. за такими зобов'язаннями за вказаним вище договором: у розмірі 11 869 437,74 грн. по сплаті заборгованості по оплаті відсоткової винагороди за користування майном та пені; 2 566 107,69 грн. по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як сплату частини вартості об'єкту лізингу; що за цією заявою на дату її складання взаємні зобов'язання сторін договору на суми, визначені у цій заяві, вважаються припиненими.
Будь-яка відповідь на вказану вище заяву на адресу ТОВ "Румата груп" не надходила.
24.03.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 21.03.2023 №01-2023 про сплату у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути ТОВ "Румата груп" лізингові платежі у сумі 2 566 107,69 грн. як попередню оплату за не отримане у майбутньому майно (об'єкти лізингу) за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ. Будь-якої відповіді на вказану вимогу відповідач не надіслав і зобов’язання щодо сплати коштів не виконав.
17.04.2023 ТОВ "Румата груп" направило до суду у справу №925/1222/18 заяву за вих.№04-2023 про визнання наказу суду від 20.05.2019 у справі таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу від 01.07.2016 №4Р16049ЛИ на суму 2 566 107,69 грн. В обґрунтування своєї заяви боржник заявляв, що підставою для визнання наказу, виданого у справі №925/1222/18, таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 2 566 107,69 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, є подання ним заяви стягувачу про зарахування зустрічних однорідних вимог на наведену суму. Отже, на думку товариства з обмеженою відповідальністю “Румата Груп”, зобов’язання на цю суму припинилося.
12.03.2023 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №925/1222/18 заяву ТОВ "Румата Груп" від 17.04.2023 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.
03.05.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пономаренка А.О.
26.06.2023 позивач звернувся до суду із позовом, що розглядається.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.4 ст.75. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства:
ч.2 ст.7. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; (…) спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; (…) Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення;
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ч.2 і 4 ст.653. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
ч.1 і 2 ст.693. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
ч.1-3 ст.608. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
9.1. 01.07.2016 сторонами укладено Договір. За час користування майном Боржником сплачено Банку близько 2,6 млн. грн., з яких останній лізинговий платіж здійснено 23.08.2016.
15.06.2017 (тобто через рік користування майном) Боржник повернув майно Банку. Жодного платежу за користування майном з моменту укладення Договору (борг за яким склав більше 11 млн. грн.) Боржник не сплатив.
Також Боржник протягом шести років (до 24.03.2023) не порушував питання про повернення лізингових платежів (як частини покупної вартості) та почав доводити "порушення" свого права виключно у зв’язку з поданням Банком заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
Тобто дійсний намір Боржника полягає не у захисті його права, а у створенні перешкод Банку у русі справи про його банкрутство, у якій Банк-кредитор намагається задовольнити свої вимоги, що не були задоволені Боржником за останні шість років, та у намаганні взагалі ухилитися від сплати Банку будь-яких коштів за рік користування майном (яким є чотири цілісні майнові комплекси).
9.2. Укладений сторонами Договір, як визначено ст.608 Цивільного кодексу України, є змішаним договором і до нього застосовуються загальні положення про найм (оренду) та загальні положення про купівлю-продаж. Зокрема, Договір містить положення про продаж йому майна на умовах попередньої оплати.
Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України "якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто закон ставить умовою виникнення права у покупця на повернення попередньої оплати такі факти як: 1) одержання продавцем усієї передбаченої договором суми попередньої оплати (у даній справі це сума 279 705 738,00 грн.); 2) настання строку передачі товару; 3) непередання у власність товару продавцем. У даній же справі такі факти відсутні, отже у Позивача-Боржника не виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також закон ставить умовою добросовісність покупця і недобросовісність продавця. Однак у цій справі саме Боржник (лізингоодержувач) є недобросовісним – порушив зобов’язання та не реалізував своє право на викуп отриманого в лізинг майна, а розірвання Договору відбулося саме в зв’язку з порушенням лізингоодержувачем своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати платежів за Договором.
9.3. За таких обставин до цих правовідносин застосовуються положення ч.2 і 4 ст.653, згідно з якими, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються та сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Конкретно Договором, або конкретною нормою будь-якого закону іншого не встановлено.
Посилання Боржника на судову практику Верховного Суду у даному випадку не є обгрунтованим, оскільки обставини цієї справи та приведених судових актів не є подібними, зокрема і найменше у тому, що Банк є власником переданого у лізинг майна, що Договір не було визнано недійсним (ні повністю, ні в частині), що позовна давність за вимогами у цій справі спливла (при цьому суд не застосовує позовну давність, а лише вказує на те, що така обставина є відмінною від приведеної у вказаній Боржником судовій практиці).
9.4. При цьому суд враховує й те,
що після розгляду Верховним Судом справи №904/2357/20 ч.7 ст.17 Закону України “Про фінансовий лізинг” викладено у новій редакції (Закон України від 14 грудня 2021 року №1953-IX), згідно з якою лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу.
що Законом №1201-ІХ від 04 лютого 2021 року Главу 58 Цивільного кодексу України доповнено статтею 809-1, згідно з якою у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.
9.5. Окремо суд підкреслює, що умови Договору не передбачають зобов’язання Банку повернути раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі (суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу), в разі розірвання (припинення) договору. Навпаки, п.6.2.4 Договору передбачає, що лізингоодержувач зобов’язується повернути майно Банку у випадку розірвання Договору (…), сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату.
Тобто не може одночасно існувати обов’язок у Боржника сплатити лізингові платежі, а у Банку – обов’язок повернути ці ж самі лізингові платежі Боржнику. Договір в цій частині не визнано недійсним.
9.6. За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 06.10.2023.
Направити це судове рішення позивачу та відповідачу.
Суддя Хабазня Ю.А.
_03_03.png)
