Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
бульвар Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, тел. (0472) 31-21-49, факс (0472) 37-70-73
E-mail: inbox@ck.arbitr.gov.ua, ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) 03500051
УХВАЛА
19 серпня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/713/22
Вх. суду № 8403/22 від 27.07.2022
Господарський суд Черкаської області
у складі головуючого судді Хабазні Ю.А.,
розглянувши заяву від 26.07.2022
заявника, Шевчук Яни Леонідівни,
про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність,
УСТАНОВИВ:
11.08.2022 ухвалу суду за адресою її місця реєстрації не вручено та повернено поштою до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (надійшла до суду 15.08.2022), про що у справі наявне поштове повідомлення та роздруківка із сайту ПАТ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/.
12.08.2022 у системі "Електронний суд" сформовано заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована канцелярією суду 15.08.2022 №9209/22 (далі – Заява).
Згідно із ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Отже, останнім днем строку для усунення недоліків є 12.08.2022, заяву про усунення недоліків від 12.08.2022 подано в установлений строк.
ст.115. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності);
ст.116. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. (...) До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.1, 2 і 4 ст.96. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи… Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
ч.3 ст.162. Позовна заява повинна містити: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
ч.2 ст.164. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
ч.1 ст.174. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
5.В ухвалі суду від 02.08.2022 зазначено на необхідності усунення наступних недоліків у такий спосіб:
1) перерахувати у заяві та надати суду докази наявності заборгованості на суму 432409,21 грн. (в тому числі скласти перелік первинних документів про передачу грошей), скласти повний обгрунтований математичний розрахунок цієї суми, вказати окремо суму основного боргу та окремо суми штрафних санкцій;
Заявниця у Заяві – повідомляє, що надала ті кредитні договори, які наявні у неї на руках та має змогу їх надати, що у неї відсутня незначна частина кредитних договорів, оскільки вони знаходяться у кредиторів, що жодних договорів або інакших підтверджень виникнення зобов’язання вона не отримувала, що неодноразово зверталась та просила про надання принаймні відповідних копій кредитних договорів, що як сторона договору навіть не має змоги ознайомитись з ними в електронних кабінетах внаслідок їх блокування, що позбавлена можливості додати до суду належні докази у вигляді укладених кредитних договорів, проте зазначає, що кредитори володіють кредитними договорами, оскільки наявність договірних відносин між нею та відповідними кредитними установами підтверджується витягом з Українського бюро кредитних історій.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – до Заяви не додано і не перелічено передбачених ч.2 ст.115 Кодексу доказів наявності заборгованості на суму 432409,21 грн.
Витяг з Українського бюро кредитних історій, який містить текстову інформацію про фінансові операції, в тому числі й про окремі суми поточної заборгованості заявника перед фінансовими установами – не є будь-яким документом взагалі, оскільки не містить реквізитів документа (зокрема, дати створення, підпису, а також відомостей про особу, яка його створила і підписала); оскільки не містить відомостей про вид документа (електронний чи паперовий); оскільки не містить зазначення про особу, у якої такий документ в оригіналі знаходиться.
Отже ним не може підтверджуватися факт наявності заборгованості, а суд має обгрунтовувати своє рішення лише на підставі фактів.
Якщо це є електронний документ, створений безпосередньо заявником, то і в цьому випадку він не містить дати його створення та відомостей про створення його нею. Крім того, його не можна визнати: повним математичним розрахунком, оскільки він не містить викладу порядку обчислення суми 432409,21 грн., тобто доданків, з яких вона складається, та посилання на докази, які ці доданки підтверджують;
конкретизованим списком кредиторів і боржників, оскільки він не містить щодо кожного кредитора (боржника): його повного імені або найменування; його місцезнаходження або місця проживання; ідентифікаційного коду юридичної особи; інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка окремо є сумою неустойки (штрафу, пені); підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних документів про передачу грошей).
Пояснення про те, що "кредитори володіють кредитними договорами" не звільняє заявницю самостійно здійснити їх розшук до подання заяви про відкриття провадження у справі, а не перекладати їх розшук на суд чи вимагати визнання вимог без таких документів – згідно з ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви додаються "інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу", а саме документи, які підтверджують "розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором". Тобто це мають бути договори і саме головне – первинні касові документи про передачу грошей (надання кредиту – підп.11 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148).
Якщо заявниця не знає навіть реквізитів цих конкретних документів, то установлення фактів, на підставі яких має прийматися судове рішення, є неможливим, що є перешкодою прийняття заяви до розгляду судом;
2) надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, вказати у заяві реквізити цих документів.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що інформація, щодо припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів міститься в кредитній історії, тому вважаю, що інші докази не можуть бути наданими, оскільки не існує жодного документа, який може більш чітко та повно відобразити та довести вказані дані. Загалом, усі вищезазначені відомості – відображені у вимозі були надані суду та мали б бути дослідженими та вивченими, проте, на жаль, залишились проігнорованими та позбавленими уваги не зважаючи на їх важливість. у Первісній заяві вона дала відповідь на питання закону і написала "саме так".
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – Заява не містить викладу обставин про те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та не вказано у Заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати). Суд повторно наголошує на тому, що "кредитна історія", під якою вона розуміє такий "доказ" як "витяг з Українського бюро кредитних історій" суд не вважає документом взагалі. Крім того, з пояснень заявниці вбачається, що суд, а не вона, повинен проаналізувати цю кредитну історію, що суперечить ч.3 і 4 ст.13 та ст.74 ГПК України. Закон не ставить запитання, на яке заявниця може дати відповідь "саме так", а вимагає вказати факти і надати докази цих фактів.
3) надати суду постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Заявниця у Заяві –повідомляє, що виконавчих проваджень немає та надає витяг з АСВП.
Отже заявниця усунула вказаний недолік, однак можливість відкриття провадження у цій справі з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст. 115 КУзПБ, відпала;
4) скласти у заяві перелік конкретних документів, які додаються до заяви, а також зазначити у заяві, які документи подано в оригіналі, а які в копії, зазначити про особу в якої знаходиться оригінал документа.
Заявниця у Заяві – зауважує, що як боржник надала до суду ДОДАТОК згідно пункту 4 частини 1 статті 116 КУзПБ - перелік документів, що додаються до заяви на відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи. Зокрема, він містив перелік необхідних документів, що додаються до справи на підтвердження викладених у заяві обставин.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – вона просто заперечує вимоги ухвали і фактично відмовляється її виконувати. До Первісної заяви не додано передбачених ч.2 ст.116 КУзПБ документів, а саме у заяві не вказано переліку документів, які додаються до заяви. Зокрема, у заяві вказано, що до неї додано:
Однак це не перелік документів, а назви доданих до заяви електронних файлів. У кожному з цих файлів містяться певний контент (тексти в електронному вигляді, копії з копій та копії з оригіналів паперових документів, паперові копії електронних документів, коментарі, роздруківки сайтів тощо).
Так (зокрема і як приклад), у заяві рядок додатку "2. Декларації_Шевчук_Яна_Леонідівна.pdf." (назва файлу) має бути замінений переліком усіх тих документів, які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниці чи й інше відповідно до вимог ГПК України. Рядок додатку "4. Кредитні_договори_Шевчук_Яна_Леонідівна.pdf " має бути замінений переліком усіх тих документів (договорів), які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є або оригінал, або електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниці чи й інше відповідно до вимог ГПК України – суд позбавлений можливості перевірити додані до заяви договори на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, які як оригінали дійсно підписані електронним підписом.
До заяви (зокрема і як приклад) додано "договір кредитної лінії № 506639073 " від 30.10.2021 (стор. 275-280 додатку до заяви), який з однієї сторони (Шевчук Я.Е.) – підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (MNV9KK84, відправлено 30.10.2021 11:26:28, введено 30.10.2021 11:26:56), а з іншої (ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» ") – не містить будь-яких відомостей про підпис (або власноручний, або КЕВ, або одноразовим ідентифікатором). Із доданого до заяви зображення не зрозуміло, чи це є електронна копія електронного документа, чи це є електронна копія з оригіналу паперового документа. Заява не містить ні посилання на вказаний документ як на доказ викладених обставин, ні інформації про те, у якій формі його подано до суду для його оцінки судом як доказу.
Аналогічним є наступний "договір про надання фінансових послуг № 2127724997643 "Стандартний+" від 04.10.2021 (стор. 281-292 додатку до заяви), який не містить будь-яких відомостей про його підписання Шевчук Я.Е. (або власноручний, або КЕВ, або одноразовим ідентифікатором). Із доданого до заяви зображення не зрозуміло, чи це є електронна копія електронного документа, чи це є електронна копія з оригіналу паперового документа. Заява не містить ні посилання на вказаний документ як на доказ викладених обставин, ні інформації про те, у якій формі його подано до суду для його оцінки судом як доказу.
До заяви додано " договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 000211121693 від 25.11.2021 (стор. 301-306 додатку до заяви), який з однієї сторони (Шевчук Я.Е.) – підписано електронним підписом k832746w (тобто електронного документа), а з іншої (ТОВ «ФК «ФОРЗА») – власноручним особистим підписом директора М.Е. Романенко з прикладенням печатки ТОВ «ФК «ФОРЗА» (тобто паперового документа). Із доданого до заяви зображення не зрозуміло, чи це є електронна копія електронного документа, чи це є електронна копія з оригіналу паперового документа, чи це є електронна копія з копії паперового документа. Заява не містить ні посилання на вказаний документ як на доказ викладених обставин, ні інформації про те, у якій формі його подано до суду для його оцінки судом як доказу.
Приєднання в підсистемі "Електронний суд" електронних документів в оригіналі, чи електронних копій паперових документів до заяви, чи переведених в електронну форму паперових копій електронних документів – не звільняє заявника від обов’язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу.
5) подати документи або в оригіналі, або в копіях, які виготовлені з оригіналів і посвідчені особою, яка має оригінал документа.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що відповідно до частини 5 статті 42 ГПК України: «документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом». Згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30: «Електронна копія паперового документу (далі - ЕКПД) - результат повного відтворення інформації та реквізитів паперового документу у електронно-цифровій формі. Включає оптичний образ документу в форматі PDF, його текст у метаданих, реєстраційну інформацію, тощо… Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД. Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, ЯК ЗАВІРЕНІ КОПІЇ ОРИГІНАЛІВ ДОКУМЕНТІВ ТА МОЖУТЬ ВИМАГАТИ НАДАННЯ ЇХ ОРИГІНАЛІВ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ». Крім того, Верховний суд у постанові від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, зазначив наступне: «Альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису».
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – приєднання електронних документів в оригіналі чи електронних копій паперових документів до заяви в підсистемі "Електронний суд" не звільняє заявника від обов’язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу – суд позбавлений можливості перевірити існуючим програмним засобом перевірки електронного цифрового підпису подані через систему "Електронний суд" до заяви договори на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, чи дійсно вони підписані електронним підписом чи електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Так, згідно із ч.3 і 5 ст.91 ГПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Згідно із ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Отже частина контенту (вмісту) доданих до заяви файлів не є в розумінні ГПК України оригіналами документів чи їх належним чином засвідченими копіями.
В даному випадку суд не оцінює вміст файлів на предмет того, чи є вміщені в них зображення доказами, а вказує на те, що додатки до заяви не оформлені відповідно до вимог, які визначені ГПК України, що є перешкодою прийняття заяви.
Фактично заявниця просто заперечує ухвалу суду від 02.08.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на її користь без виправлення своїх недоліків.
6) надати суду конкретизований список кредиторів і боржників у якому додатково зазначити: а) щодо кожного кредитора (боржника) - його повного імені або найменування; б) інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка сума є неустойкою (штрафом, пенею) окремо; в) підстави виникнення зобов'язань і в будь-якому випадку – реквізити документа про передачу грошей;;
Заявниця у Заяві – повідомляє, що її заява містить в якості додатка - конкретизований список кредиторів і боржників (КСК) із зазначенням щодо кожного кредитора - його найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог, загальної суми заборгованості, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із договором, що щодо більшості кредиторів (щодо тих, договори з якими в неї наявні та вона має змогу надати), було зазначено суму основного зобов’язання, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо, що для уточнення вищевказаної інформації додала кредитну історію УБКІ, що надала докази - договори, на підставі яких виникли зобов`язання, зокрема ті кредитні договори, які вона має змогу надати (додається), що надані договори з кредиторами містять вказівку лише на можливі нарахування штрафу або пені, що не існує жодного документу, який надав би можливість розмежувати основну заборгованість та неустойку, що вбачається можливість отримати лише можливу суму нарахованих санкцій, які можуть становити як пеню так і штраф, що не володіє усіма кредитними договорами, які б дозволили здійснити такі обрахунки, що поданий до суду конкретизований список кредиторів та боржників, містить загальну суму заборгованості та суму кредиту, отриману з виписки УБКІ.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – у порушення пунктів 3, 8, 10, 11 і 12 ч.3 ст.116 Кодексу конкретизований список кредиторів і боржників (стор.342-344 додатку до заяви) не містить: а) щодо кожного кредитора (боржника) - його повного імені або найменування; б) інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка сума є неустойкою (штрафом, пенею) окремо; в) підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних первинних документів про передачу грошей).
Фактично Заявниця просто заперечує ухвалу суду від 02.08.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на її користь без виправлення своїх недоліків. Також вона повторно лише підкреслює, що немає доказів фактів, на які посилається, не має відомостей про ці конкретні докази, не може визначити точні суми основного боргу та нарахувань на неї – тобто фактично намагається перекласти обов’язок доведення цих фактів на суд;
7) надати суду відомості про усі наявні рахунки боржника, які відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що наразі законодавство не дає можливості отримати від державних органів єдиний перелік відкритих банківських рахунків, що точність та правильність надання, а також повнота інформації щодо наявності відкритих рахунків у фінансових установах покладається на особу, якій належать відповідні рахунки; що згідно з КУзПБ вказані документи повинні надаватися до суду лише у випадку саме наявності відкритих рахунків; що до своєї Первісної заяви про неплатоспроможність, надала до суду усі виписки по наявних рахунках.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – так, вона вказує на наявність заборгованості перед 14 фінансово-кредитними установами, однак ні заява, ні додатки не містить відомості про жоден з наявних рахунків боржника, які відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках – обов’язок надання такої інформації суду імперативно покладено на заявника і її відсутність є перешкодою для відкриття провадження у справі.
Заявниця не декларує суду відомостей про те, що такі рахунки відсутні, тобто умисно ухиляється від відповіді на це запитання, посилаючись на те, що можливості отримати відомості про свої власні рахунки їй не надає законодавство, що точні відомості про рахунок знає банк чи фінансова установа, однак таке посилання є нікчемним, оскільки вона як клієнт банку чи фінансової установи повинна звернутися до неї і отримати ці відомості.
Запис у Первісній заяві "надаю виписку по рахунках" не вказує на конкретний документ (дата, номер, видавник чи хоча б номер сторінки додатку), у додатку серед переліку документів його не зазначено. Крім того, заявниця підміняє поняття "інформація про відкриті рахунки" на поняття "наявні у неї виписки по рахунках" з метою не надання інформації про відкриті рахунки.
8) сплатити на авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 35 265 грн.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що відповідно до пункту 37 постанови Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 "місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи", що надання такої Угоди з арбітражним керуючим є саме мирним врегулюванням правовідносин щодо оплати його послуг, що просить врахувати наявну судову практику інших судів першої інстанції за аналогічних обставин.
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – відсутні докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 37 215,00 грн. (абз.3 ч.2 ст.30 КУзПБ; 2481 х 5 х 3).
Доводи заявниці про можливість до відкриття провадження у справі досягнення боржником угоди з арбітражним керуючим щодо здійснення останнім повноважень керуючого реструктуризацією є нікчемні, оскільки особа арбітражного керуючого визначається лише судом і лише в момент постановлення ухвали суду про прийняття заяви до розгляду, а для прийняття заяви до розгляду вже мають бути докази авансування винагороди.
Закон містить імперативну однозначну вказівку на те, що цей доказ додається до заяви, і не містить будь-яких альтернативних варіантів поведінки заявника чи й будь-яких пільг. Відповідно до ст.19 Конституції України суд має діяти "лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Якщо Верховний Суд у п.37 постанови від 19.11.2020 у справі №910/726/20 вважає, що "місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи", то суд у цій справі розглянув подані заявницею документи, однак не вважає можливим задовольнити заяву боржника, оскільки має діяти відповідно до норм ст.19 Конституції України, оскільки відповідно до: ч.1 ст. 316 ГПК України – вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи; ч.5 ст. 310 ГПК України – висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи; ч.4 ст.236 ГПК України – при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду – у цій справі немає "нового розгляду справи", немає "висновків суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення" і немає "висновків щодо застосування норм права", а запропоновану Верховним Судом можливість суд розглянув і прийшов до наступних висновків.
Умовою відкриття провадження закон визначає подання одного доказу авансування грошової винагороди, а не будь-яких інших доказів її неавансування. Тому "згода" арбітражного керуючого навіть безкоштовно виконувати свої обов’язки не визначена законом як альтернативна підстава заміни обов’язку надати доказ авансування грошової винагороди.
Після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність арбітражний керуючий може залишити справу (добровільно, примусово чи з незалежних від нього причин), однак цей факт не стає підставою для її закриття. Отже відкриття провадження без передбаченого законом доказу є порушенням закону.
Із усуненням арбітражного керуючого, з яким боржником укладено угоду, у суду виникає обов’язок призначити іншого арбітражного керуючого і забезпечити його грошову винагороду. Цей обов’язок суду законом не ставиться в залежність від можливості укладення боржником нової угоди з новопризначеним арбітражним керуючим. Отже суд не може допустити таку можливість.
Право на грошову винагороду арбітражний керуючий має відповідно до закону, це право не припиняється у зв’язку з домовленістю з боржником до відкриття провадження у справі, тому несплата боржником коштів авансування грошової винагороди автоматично лягає тягарем на кредиторів, які власне і так вже постраждали у зв’язку з неплатоспроможністю боржника.
Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією зі сторони держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Суд не вбачає правових підстав для вирішення питання про звільнення заявника від сплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень чи створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Кодексом України з процедур банкрутства та іншими нормами законодавства не встановлено права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви, не передбачено жодних альтернатив авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, не передбачено для заявника можливості відстрочити чи розстрочити авансування такої винагороди або покласти виконання такого обов`язку на інших учасників справи, у т.ч. кредиторів. Застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору є неможливим.
9) надати опис усього (в тому числі й не зареєстрованого) майна боржника, яке належить їй на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що у Первісній заяві було надано відомості щодо всього майна та що незареєстроване майно відсутнє.
Отже заявниця усунула вказаний недолік.
10) скласти новий "План реструктуризації боргів", який буде містить пропозиції щодо реструктуризації боргів.
Заявниця у Заяві – повідомляє, що положення КУзПБ, ГК України та ГПК України не містять вимог для проекту плану реструктуризації, що ст.124 КУзПБ, на яку посилається суд передбачає вимоги до плану реструктуризації боргів, а не до проект такого плану, який зобов’язаний подати боржник
Суд вважає, що заявниця не виконала вимог вказаної ухвали – у порушення ч.4 ст.116 Кодексу: до заяви боржником не подано пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Доданий до заяви документ з назвою "План реструктуризації боргів" не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, а саме про відстрочення або розстрочення сплати боргу, накопиченого боржником, а також його часткове списання на умовах, які є прийнятними для кредиторів, в той час як містить умови про його безумовне прощення. Заявниця пропонує суду самостійно придумати і "прийняти відповідне рішення".
Фактично Заявниця просто заперечує ухвалу суду від 02.08.2022 і вимагає від суду переоцінити свої висновки на її користь без виправлення своїх недоліків.
6.Відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути заяву Шевчук Яни Леонідівни від 26.07.2022 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність заявнику.
Ухвала суду набрала законної сили 19.08.2022. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Направити цю ухвалу Шевчук Я.Л.
Суддя Хабазня Ю.А.
_03_03.png)
