Ухвала по справі № 925/724/14 від 10 березня 2016 року (відмова у задоволенні заяви)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

вх. № 3057/16 від 15.02.2016

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Соколишиною І.А., за участю: арбітражного керуючого Севрюкова І.О. (за посадою, ліквідатор банкрута), представників за довіреностями – Кононенко О.В. (від фізичної особи – підприємця Білери О.В.), Небилиці Р.В. (від публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявника   фізичної особи-підприємця Білери О.В.

про            визнання кредитором на суму 339881,78 грн.

у справі за заявою

ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю

  "Транспортна компанія "Дортранс"

до боржника                 приватного підприємства "ПФ "Макс"

про                                 визнання банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою – підприємцем Білерою О.В. подано заяву від 15.02.2016 (вх.суду №3057/16 від 15.02.2016) про  визнання його кредитором боржника на суму 339881,78 грн., які підлягають погашенню в першу чергу в процедурі банкрутства на підставі ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212).

Заява мотивована тим, що

ухвалою суду від 04.06.2015 від 12.05.2015 №11159/15 визнано недійсним договір від 15.01.2014 №2 про відступлення приватним підприємством "ПФ "Макс" права вимоги фізичній особі – підприємцю Білері Олегу Вікторовичу на суму 339881,78 грн. за договором від 18.07.2012 №42/1 про надання транспортних послуг, укладеного між ПП "ПФ "Макс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй";

що відповідно до  ч.3 ст.20 Закону-4212 кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов’язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство;

що згідно із п.16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VШ" від 28.03.2013 №01-06/606-2013)" правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв’язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору – погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов’язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак кредитор Смілянська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області  участі представника у судове засідання не забезпечив, направив клопотання про розгляд справи без його участі, в якому залишив вирішення питання по суті заявлених вимог на розсуд суду.

У засіданні оголошувалась перерва з 25.02.2016.

У судовому засіданні представник заявника вимогу підтримав і додатково у поясненні від 29.02.2016 (вх.суду №4157/16 від 29.02.2016) зазначив, що з тексту акту звірки розрахунків станом на 21.04.2015 на суму 387359,47 грн. не вбачається що його складено в процесі виконання договору №42/1 від 18.07.2012 про надання транспортних послуг, право вимоги за яким відступлено фізичній особі – підприємцю Білері О.В.; що на дату складення цього акту ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.02.2014 вже було замінено сторону у виконавчому провадженні приватне підприємство "ПФ "Макс" на його процесуального правонаступника – фізичну особу – підприємця Білеру О.В.; що акт не є доказом заборгованості ТОВ "Дор-Строй" перед приватним підприємством "ПФ "Макс" за договором №42/1 від 18.07.2012,

Ліквідатор банкрута проти вимог заявника заперечив і пояснив, що вважає подані останнім на підтвердження заявлених вимог документи фіктивними, оскільки кошти на рахунки боржника не надійшли та оскільки вони не відображені в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності боржника.

Представник кредитора, публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", підтримав доводи ліквідатора банкрута, додатково пояснив, що акт звірки розрахунків від 21.04.2015 засвідчує факт наявності заборгованості ТОВ "Дор-Строй" перед боржником, а не навпаки.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України  суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою суду від 04.06.2015 у цій справі визнано недійсним договір від 15.01.2014 №2 про відступлення приватним підприємством "ПФ "Макс" права вимоги фізичній особі – підприємцю Білері Олегу Вікторовичу на суму 339881,78 грн. за договором №42/1 від 18.07.2012 про надання транспортних послуг, укладеного між ПП "ПФ "Макс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй". Вказане судове рішення прийнято з тих підстав, що вчинення боржником правочину відступлення права вимоги, за яким останнім передано свої права іншій особі (здійснено відчуження майна), було здійснено боржником безоплатно. Отже, ухвалою суду від 04.06.2015 установлено факт несплати Білерою О.В. коштів у сумі 339881,78 грн. та відсутності боргу боржника перед фізичною особою – підприємцем Білерою О.В.

Разом з тим подана до суду заява обгрунтовується фактами сплати Білерою О.В. коштів у сумі 339881,78 грн. боржнику згідно з  договором від 15.01.2014 №2, на підтвердження чого суду надано додаткову угоду №1 до останнього та копії квитанцій до прибуткового касового ордера.

Однак, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Фактичні ж дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, за своєю юридичною суттю є нововиявленими обставинами (абз.2 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами"). Отже спростування заявником факту несплати коштів, на якому грунтується ухвала суду від 04.06.2015, має здійснюватись лише шляхом скасування цієї ухвали або у апеляційному і касаційному порядку або у ході її перегляду за нововиявленими обставинами.

Суд відхиляє доводи заявника, оскільки ним на вимогу в ухвалах суду від 15.05.2015 та 28.05.2015 (у ході розгляду заяви ліквідатора банкрута про визнання недійсним договору від 15.01.2014 №2) будь-яких пояснень і доказів здійснення оплати за отримане від боржника право вимоги суду надано не було.

Керуючись ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи – підприємця Білери Олега Вікторовича від 15.02.2016 (вх.суду №3057/16 від 15.02.2016) відмовити повністю.

Направити ухвалу ліквідатору банкрута, заявнику, членам комітету кредиторів (2).

Повне судове рішення складено 14.03.2016.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                      Хабазня Ю.А.