Ухвала по справі № 925/78/14 від 5 лютого 2015 року (визнання кредитором)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 УХВАЛА

                                                                           вх. № 11984/14 від 30.05.2014

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто – арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. (ліквідатор банкрута), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявника   Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції

про             визнання поточним кредитором

у справі за заявою

ініціюючого кредитора       публічного акціонерного товариства                                                               “Укрсоцбанк”

до боржника                         товариства з обмеженою відповідальністю 

                                               “Агропром-В”

про                                         визнання банкрутом, –

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція, звернувся до суду із заявою про визнання поточним кредитором боржника на суму 121034,98 грн. (в тому числі 119345 грн. основного боргу з податку на додану вартість та 1689,98 грн. фінансових санкцій).

Заявник, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі свого представника у судове засіданні не забезпечив, про наявність поважних причин неявки представника не повідомив.

Ліквідатор банкрута проти задоволення вимог заявника частково заперечив і пояснив, що відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції, чинній з 19.01.2013 та з наступними змінами, далі – Закон-2013)  вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, однак заява була подана 29.05.2014, тобто під час процедури розпорядження майном боржника, тому в ході розгляду та затвердження реєстру вимог кредиторів не підлягала розгляду і розглянута не була; що після відкриття ліквідаційної процедури у встановлений двохмісячний термін з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом заявником поточні вимоги не заявлялись, а можна вважати що були заявлені вже після його закінчення; що відповідно до абз.9 ч.1 ст.38 Закону вимоги заявника, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, і підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом засовуються положення Закону-2013.

Заслухавши ліквідатора банкрута та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 18.02.2014. Відомості про порушення провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.02.2014. 30-ти денний строк подання заяв закінчився 20.03.2014. Заяву з вимогами до боржника від 29.05.2014 №3740/13-10-12-014 подано суду 30.05.2014 вх.№11984/14. Ухвалу суду про затвердження реєстру вимог кредиторів прийнято 31.07.2014. Боржника визнано банкрутом постановою суду від 02.09.2014. Відомості про визнання боржника банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 08.09.2014. Двомісячний строк подання заяв закінчився 08.11.2014. Заяву від 22.12.2014 №9312/23-10-12-014 з клопотанням надати відомості про прийняте судове рішення за результатами розгляду заяви від 29.05.2014 №3740/13-10-12-014 подано заявником до суду 23.12.2014 вх.№29068/14.

Відповідно до ч.1 і 4 ст.23 Закону-2013 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство; особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Так, зобов’язання боржника на суму 669,98 грн., визначені у податковому повідомленні-рішенні форми "Р" №0000092200 від 04.02.2014 (з урахуванням його часткового погашення) виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника (18.02.2014) і є конкурсним. Граничним строком пред’явлення цієї вимоги у даній справі є 20.03.2014. Заява ж від 29.05.2014 з цією вимогою до боржника подана суду заявником після закінчення строку, встановленого для її подання, отже втратила статус конкурсної і підлягає погашенню у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

 Оскільки заяву від 29.05.2014 подано до прийняття ухвали суду про затвердження реєстру вимог кредиторів від 31.07.2014, то результати розгляду цієї заяви мали б бути зазначені саме в ній. Однак, вимоги судом не були розглянуті. Отже, з прийняттям ухвали суду про затвердження реєстру вимог кредиторів від 31.07.2014 у заявника виникло право на її оскарження, яким він не скористався. Підстави для винесення додаткового рішення відповідно до ст.98 ГПК України на даний час у суду відсутні.

Разом з тим, після оприлюднення відомостей про визнання боржника банкрутом 08.09.2014, у заявника виникло право на подання у строк до 08.11.2014 нової заяви з вимогами до боржника на суму 669,98 грн..

Також з 08.09.2014 у заявника виникло право на подання вимог на суму 120365 грн. (з яких: 119345 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні форми "Р" №0000652200 від 17.04.2014, та 1020 грн. штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні форми "Р" №0000322200 від 18.03.2014), оскільки це є вимоги, які виникли під час проведення процедур банкрутства (ч.1 ст.38 Закону-2013). Ці вимоги не могли бути визнані ухвалою суду від 31.07.2014.

Однак, заявник пропустив і другий строк для подання заяви з усіма вимогами. Суд вважає заяву від 22.12.2004 №9312/23-10-12-014 новоподаною заявою (складовою якої є й попередня заява від 29.05.2014), яку й розглядає відповідно до вимог Закону-2013.

Так, згідно із абз.9 ч.1 ст.38 Закону-2013 вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно із ч.3 ст.19 Закону-2013 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

З огляду на викладене

вимога заявника на суму 669,98 грн., визначена у податковому повідомленні-рішенні форми "Р" №0000092200 від 04.02.2014 (з урахуванням часткового погашення) підлягає визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу (ст.23 Закону-2013);

вимога заявника на суму 119345 грн., визначена у податковому повідомленні-рішенні форми "Р" №0000652200 від 17.04.2014 підлягає визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу (ст.38 Закону-2013);

вимога заявника на суму 1020 грн. штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні форми "Р" №0000322200 від 18.03.2014 визнанню не підлягає, як така, що визначена всупереч мораторію (ст.19 Закону-2013).

Керуючись ст.86 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 та  ч.4 ст.23, абз.9 ч.1 ст.38 Закону-2013, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати Звенигородську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області кредитором боржника та включити її вимоги до реєстру вимог кредиторів на суму 120014,98 грн. у шосту чергу.

У визнанні решти вимог відмовити.

Ухвала суду набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено у понеділок 09.02.2015.

Направити дану ухвалу ліквідатору банкрута, заявнику, членам комітету кредиторів (2).

Суддя                                       Ю.А. Хабазня