Ухвала по справі № 925/843/14 від 21 вересня 2017 року (відмовлено у задоволенні клопотання та заяви)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

заявника   фізичної особи – підприємця Бірюка Олександра Васильовича

про            стягнення 265642,50 грн. збитків з боржника

у справі за заявою

ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю “Юссам”

до боржника                   комунального підприємства “Облпаливо” Черкаської

                                          обласної ради

про                                  визнання банкрутом, –

УСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Бірюком О.В. (далі – заявник) подано позовну заяву від 03.08.2017 про стягнення з КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради (далі – боржник) коштів у сумі 265642,50 грн. завданих збитків. Одночасно заявник заявив клопотання про витребування від ПАТ КБ "ПриватБанк" довідки про надходження від Бірюка О.В. у період з 25.10.2015 по 31.08.2016 коштів на рахунок боржника №26004051509063, яке було задоволено ухвалою суду від 14.08.2017 та на яке банком було надано відповідь від 19.08.2017 №20.1.0.0.0/7-20170818/3117 (вх.суду №18703/17 від 04.09.2017).

Заявлені вимоги мотивовано тим,

що 31.10.2015 між фізичною особою-підприємцем Бірюком О.В. та КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради був укладений договір відповідального зберігання майна №31/10-15 (далі – Договір), за умовами якого поклажодавець (фізична особа-підприємець Бірюк О.В.) передає, а зберігач (КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради) приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору  майно, що визначене у акті приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору;

що згідно з п.4.1, п.4.2 Договору плата за зберігання майна становить 1000,00 грн., а плата за користування навантажувачем - 750,00 грн. на місяць шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок зберігача;

що відповідно до Договору позивач 07.11.2015 передав відповідальній особі зберігача, завідуючому Драбівським паливним складом Плічку А.В., на відповідальне зберігання насіння соняшнику третього класу урожаю 2015 року у кількості 34,650 т на загальну суму 258142,5 грн., про що було складено акт №1 приймання-передачі майна від 07.11.2015, який є невід'ємною частиною Договору;

що перед передачею майна на відповідальне зберігання Бірюком О.В., згідно з рахунком-фактурою від 27.10.2015 №СФ-0000134, було сплачено 1750,00 грн. за послуги зберігання майна та послуги навантажувача;

що в подальшому позивач сплачував КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради 1750,00 грн. щомісячно, у той час як послуги навантажувача жодного разу йому не надавалися (а тому загальна вартість наданих за Договором послуг з ПДВ мала б становити не 1750,00 грн., а 1000,00 грн.), про що заявником зазначалося у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг);

що завідуючий Драбівським паливним складом Плічко А.В. ігнорував вищевказані зауваження Бірюка О.В. і виставляв рахунки саме на 1750,00 грн.;

що таким чином сума оплачених, але не наданих позивачу послуг за 10 місяців становить 7500,00 грн.;

що під час чергового огляду Бірюком О.В. умов зберігання та наявності переданого на відповідальне зберігання зерна було виявлено його відсутність, про що 20.07.2016 було складено відповідний акт і у зв’язку з чим боржнику направлено лист-претензію від 10.09.2016 з вимогою або повернути майно, або відшкодувати завдані збитки, проте боржник вимог заявника не виконав,

що через неналежне виконання боржником взятих на себе договірних зобов'язань Бірюку О.В. завдано збитки, які становлять: вартість майна – 258142,50 грн., оплачені, але не надані послуги навантажувача – 7500,00 грн., а всього 265642,50 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2017 позовну заяву призначено до розгляду та зобов'язано Бірюка О.В. надати суду додаткові докази, зокрема: докази повноважень Плічка А.В. на підписання акту приймання передачі від 07.11.2015 як невід’ємної частини Договору; рахунки боржника на оплату послуг Бірюком О.В.; відомості про особу, якою від імені КП "Облпаливо" підписано Акт ОУ-0000161 від 30.11.2015, а також зазначений у ньому договір №ДГ-19/8/20 від 27.10.2015; складські документи на зерно; декларації про обсяги зберігання зерна, подані у період зберігання зерна державній інспекції сільського господарства в області чи районі за місцем зберігання зерна.

У судовому засіданні Бірюк О.В. заявлені вимоги підтримав, у складеному на вимогу суду письмовому поясненні від 22.08.2017 (вх.суду №18075/17 від 22.08.2017) зокрема, зазначив: що доказів наявності у Плічка А.В. повноважень на підписання акту приймання-передачі майна Бірюк О.В. не має і отримати їх не має можливості, однак представники боржника не заперечують з цього приводу; що рахунки-фактури боржника на оплату Бірюком О.В. послуг не збереглися, а тому надати їх неможливо; що відомості про особу, якою підписано акт №ОУ 0000161 містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно боржника; що складські документи на зерно відсутні; що вимога суду надати декларації про обсяги зберігання зерна йому не зрозуміла, а тому не може бути виконана. Надав наявні у нього документи в оригіналі у справу.

Представник боржника (КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради) проти задоволення вимог заперечив, у відзиві від 21.08.2017 №153 (вх.суду №17990/17 від 21.08.2017, а.с.33 т.29) та у ході розгляду вимог пояснив,

що заперечує проти факту зникнення переданого Бірюком О.В. на відповідальне зберігання насіння соняшнику та спричинення заявнику матеріальних збитків;

що 14.04.2016 заявник особисто забрав зерно зі складу у завідуючого Драбівським паливним складом Плічка А.В., і цей факт підтверджується доповідною Плічка А.В. від 18.04.2016 (у якій останній повідомляє про відвантаження 14.04.2016 Бірюку О.В. 34,650 т. насіння соняшника і підписання акту приймання-передачі майна, про передачу обох примірників зазначеного акту Бірюку О.В., який пообіцяв передати їх у бухгалтерію КП "Облпаливо", поставити печатку і повернути один з примірників);

що згідно з поясненнями Плічка А.В. від 22.09.2016 та від 28.09.2016 вищеназване насіння соняшнику 14.04.2016, за допомогою навантажувача КП "Облпаливо", працівниками Драбівського паливного складу та фізичної особи-підприємця Бірюка О.В., було завантажене в автомобіль MAN  реєстраційний номер 18-70 (водій Жидков В.В.) і передане Бірюку О.В.;

що згідно з даними журналу зважувань, який містить інформацію про тарування 13.04.2016 на вагах ТОВ "Шеколан" (яке орендує частину Драбівського паливного складу) автомобіля MAN реєстраційний номер 18-70 (водій Жидков В.В.) до завантаження та зважування даного автомобіля 14.04.2016 після завантаження насінням соняшника, Бірюк О.В. отримав з відповідального зберігання Плічка А.В. зерно соняшника;

що згідно з матеріалами досудового слідства, яке було проведено Драбівським ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області у кримінальному провадженні №12016250120000435, порушеному стосовно Бірюка О.В. за фактом підробки документа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України установлено факт отримання зерна Бірюком О.В.,

що Бірюк О.В. станом на момент складення акту про відсутність майна 20.07.2016 достовірно знав про відсутність спірного насіння соняшника у приміщеннях Драбівського паливного складу;

що знаючи про відсутність на складі насіння соняшника 26.07.2016 Бірюк О.В. вносить плату за зберігання та надані послуги за Договором на сумі 1750,00 грн.;

що грошові вимоги Бірюка О.В. є безпідставними, оскільки він має заборгованість на суму 5250,00 грн.;

що твердження Бірюка О.В. про неотримання послуг навантажувача є безпідставними, оскільки жодного заперечення на виставлені до оплати рахунки з вартістю наданих послуг від позивача на адресу КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради не надходило.

Прокурор та решта присутніх у судових засідання у задоволенні заявлених вимог просили відмовити.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники від членів комітету кредиторів (державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області, ТОВ "Афіна"), представники працівників боржника у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 07.09.2017 у порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України було викликано у судове засідання посадову особу боржника, завідуючого Драбівським паливним складом Плічка А.В., який у судовому засіданні пояснив; що у 2015 році з Бірюком О.В. був укладений договір відповідального зберігання насіння соняшника, далі на Драбівськиий паливний склад було завезено зерно, про що складено та підписано усі необхідні документи, які передано Бірюку О.В. для передачі у бухгалтерію до м.Черкаси; що під час укладання вказаного договору йшла мова про те, що Бірюку О.В. нається лише приміщення для зберігання зерна; що одночасно Бірюк О.В. будь-що хотів отримати погрузчик (навантажувач), що Плічко А.В. пояснював останньому, що не може його надати, бо немає відповідного наказу, що через це у нього з Бірюком О.В. виник конфлікт; що згодом Бірюк О.В. привіз з м.Черкаси наказ, у якому йшлося про надання йому складських приміщень для зберігання насіння соняшника, а також послуг автонавантажувача; що Бірюк О.В. забрав навантажувач і що останній мав перебувати на складі, однак навантажувача там не було ні дня; що не знає які гроші Бірюк О.В. платив за послуги навантажувача; що передача на відповідальне зберігання належного Бірюку О.В. насіння соняшника відбувалася за актом приймання-передачі, однак у скількох примірниках він був складений не пам'ятає, що на складі примірник такого акту відсутній; що підписаний сторонами акт Бірюк О.В. забрав із собою і сказав, що сам завезе до бухгалтерії КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради, поставить на ньому печатку, а потім поверне один примірник Плічку А.В. "для звітності", однак не зробив цього, на неодноразові нагадування Плічка А.В. пояснював, що акт йому ще не повернуто з КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради; що, можливо, підписав акт приймання-передачі, який був не заповненим (пустим); що він контролював рух насіння, що все було добре, що не міг подумати, що може трапитися така ситуація, понадіявся на людську порядність Бірюка О.В.; що передане на зберігання зерно зберігалося у боксі Драбівського паливного складу протягом 2015-2016 років і до квітня 2016 року жодного разу нікуди звідти не відвантажувалося; що у квітні Бірюк О.В. повідомив Плічка А.В. про те, що має намір забрати здане ним на відповідальне зберігання майно, що було узгоджено дату передачі останнього 13.04.2016; що перед передачею майна з відповідального зберігання Плічко А.В. зателефонував до головного бухгалтера КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради та запитав, чи не обліковується за Бірюком О.В. заборгованість за надані послуги зберігання, у відповідь на що дізнався, що така заборгованість відсутня; що для відвантаження насіння Бірюк О.В. з’явився із своїми працівниками, з автомобілем MAN, висота підйому якого, як з’ясувалося, не дозволяла завантажити зерно, у зв’язку з чим Плічко А.В. запропонував Бірюку О.В. свою допомогу, і знайшов естакаду у іншої особи; що, оскільки ваги Драбівського паливного складу не дозволяли зважити усе насіння разом, скористались вагами ТОВ "Шеколан"; що насіння відвантажувалося 13.04.2016 з 16-00 до ранку наступного дня, йшов дощ, вантажили у присутності чергового охоронника Різника М.М., який чергував разом з дружиною на Драбівському паливному складі; що вантажили зерно цілу ніч і лише під 8 годину ранку Бірюк О.В. зважив насіння на території ТОВ "Шеколана", відпустив автомобіль; що Бірюк О.В. прийшов до Плічка А.В. з незаповненими належним чином документами, які мав передати у бухгалтерію до м.Черкаси (КП "Облпаливо "Черкаської обласної ради), що з Черкас не було якихось повідомлень, які б могли його насторожити, що все йшло добре; що після відвантаження зерна Бірюк О.В. заплатив іще за місяць за отримані послуги; що після цього виникла конфлікт з повернення Бірюком О.В. наванатажувача, який як з’ясувалося, знаходився у с.Білоусівка, однак Бірюк О.В. забрати його не давав, сказав, що він на складі, прийшли на склад – навантажувача немає, Бірюк О.В. пояснив, що його у нього вкрали, що він готовий відшкодувати  його вартість, та одночасно заявив, що КП "Облпаливо" у нього вкрадено насіння; що Бірюк О.В. своє насіння забрав і його вимоги є безпідставними.

У ході розгляду вимог боржником, комунальним підприємством "Облпаливо", заявлено клопотання від 21.09.2017 №147 (вх.суду №20106/17 від 21.09.2017) про припинення провадження у справі з розгляду позовної заяви фізичної особи-підприємця Бірюка О.В. обґрунтоване тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.01.2017 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Бірюка О.В. (номер запису 20020060003000696), що станом на момент звернення до суду з позовом 03.08.2017 Бірюк О.В. фізичною особою-підприємцем не був, що відповідно до п.6 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі і що у позивача відсутнє право на звернення за захистом до суду.

У судовому засіданні представник боржника та решта присутніх заявлене ним клопотання підтримали. Бірюк О.В. проти задоволення клопотання заперечив.

Суд вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (…). Таким чином, вимоги будь-якої особи, незалежно від форми її діяльності, якщо вона є дієздатною і правоздатною, якщо ці вимоги пред’явлені до боржника, стосовно якого порушено провадження у справі про банкрутство, підлягають розгляду в межах цієї справи про банкрутство. З цих же підстав у межах справи про банкрутство розглядається "позовна заява" Бірюка О.В. Умисна недобросовісність Бірюка О.В. у визначенні свого правого статусу як фізичної особи – підприємця не припиняє його права, як громадянина на звернення з такою заявою до боржника.

У ході розгляду справи ухвалою суду від 07.09.2017 задоволено усне клопотання представника Черкаської обласної ради про витребування від ТОВ "Шеколан" журналу реєстрації зважувань за 2016 рік в оригіналі. У судовому засіданні представник ТОВ "Шеколан" пред’явив суду для огляду оригінал журналу обліку руху автомобілів по території товариства, який після цього йому було повернено, та пояснив про відсутність інших офіційних журналів у нього. У зв’язку з цим КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради заявлено інше усне клопотання про витребування журналу від охоронної фірми з метою з'ясування факту відвантаження належного позивачу насіння соняшнику 14.04.2016.

Представник Черкаської обласної ради заявлене клопотання підтримав.

Прокурор залишив вирішення клопотання на розсуду суду.

Бірюк О.В. проти задоволення клопотання заперечив.

Суд вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав. Сторона, яка подає клопотання у порядку ст. 38 ГПК України, повинна вказати: який конкретний доказ витребовується (вид, назву, інші реквізити документа); обставини, що перешкоджають його наданню до суду; підстави, з яких випливає, що цей доказ існує як матеріальний об’єкт і цей доказ має особа, у якої він витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ. Види доказів визначені у ст.32 Господарського процесуального кодексу України. Однак, заявлене клопотання не містить вказівки на те, який конкретний доказ необхідно витребувати; у якої конкретно особи він знаходиться і які обставини та докази про це свідчать.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212).

Заявлені вимоги до боржника розглянуто у межах справи про банкрутство боржника відповідно до ч.4 ст.10 Закону-4212, правових позицій Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 (№3-304гс16).

Заслухавши прокурора, представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника, Бірюка О.В. та дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Досліджуючи правові підстави пред’явлення вимоги Бірюком О.В. про покладення відповідальності на боржника, суд установив, що вони обгрунтовуються неналежним виконанням зобов'язання, яке випливає з  Договору, а тому до них мають застосовуватись правила ст.611, 623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже збитки – це об’єктивне зменшення майнових благ позивача, яке виражається у здійснених позивачем витратах, втраті або пошкодженні його майна, втраті доходу, який він повинен був отримати, і яке реально існує на даний час. Для стягнення збитків повинні бути документально доведені їх розмір, протиправність дій боржка, причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) боржника та втратою майнових благ заявником, вина боржника (презюмується, якщо не доведено інше).

Відповідно до ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Однак, заявник не довів наступні факти: що зерно соняшника передавалось у кількості 34,650 т., що вартість  зерна соняшнику складала 258142,5 грн., що за якістю насіння соняшнику було третього класу – тобто заявник не довів розмір.

Так, відповідно до ст. 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Доказів того, що виробником зерна, Бірюком О.В., проведено лабораторні дослідження партії зерна соняшнику та отримано сертифікат якості зерна і продуктів його переробки, який підтверджує віднесення зерна соняшнику до третього класу, суду не надано. Також заявником, як виробником зерна, не надано суду доказів виконання вимог ст. 20 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" про декларування обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.

На доказ кількості зерна соняшнику і його вартості, зданого на зберігання боржнику, Бірюком О.В. суду надано єдиний документ – Акт №1 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 07.11.2015 (т.29 а.с.67, оскільки Договір цих відомостей не містить). Однак, суд не приймає його як доказ у справі, оскільки підписаний він не уповноваженою на його підписання особою (на вимогу в ухвалі суду від 14.08.2017 Бірюком О.В. не надано суду доказів повноважень Плічка А.В. на підписання акту приймання передачі від 07.11.2015 як невід’ємної частини Договору) та оскільки в ньому, крім запису про передачу зерна, міститься запис про передачу Бірюком О.В. Плічку А.В. "Погружчика ТО-30 13843 /навантажувач/ 1 шт. відповідно дефектовочній відомості". Однак, у судовому засіданні Бірюк О.В. пояснив, що акт приймання передачі він заповнював особисто, що не може пояснити звідки узявся цей запис стосовно навантажувача, що фактично навантажувач разом із зерном боржнику не передавався, що у власності Бірюка О.В. немає такого навантажувача. Плічко А.В. підтвердив ту обставину, що в момент підписання акта навантажувач не передавався і не міг передаватись, оскільки знаходився на іншому складі). Тобто, документ (акт від 07.11.2015) не відображає дійсних обставин, про які в ньому здійснено записи, а тому не може бути доказом.

Ті обставини, що Бірюк О.В. в ніч з 13 на 14 квітня 2016 забрав передане Плічку А.В. на зберігання на Драбівський паливний склад зерно підтверджуються поясненнями представника боржника, письмовими та усними поясненнями Плічка А.В. (а.с.37,38 т.29) та постановою Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області від 11.04.2017 про закриття кримінального провадження №12016250120000435 (а.с.41 т.29, яку суд оцінює як письмовий документ, який містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору – ст.36 Господарського процесуального кодексу України). Зважуючи наявні у справі докази суд надає перевагу саме вищеназваним. У зв’язку з цим суд відхиляє та не приймає як доказ письмові і усні пояснення Бірюка О.В., про те, що він не прийняв зі зерно соняшника зі зберігання від боржника.

Таким чином, заявником не доведено неправомірних дій (бездійсності) боржника, які призвели до вивезення зерна соняшнику зі складу поза волею заявника, та вини боржника у цьому.

У зв’язку з цим, складові цивільного правопорушення, необхідні для покладення відповідальності на боржника у вигляді стягнення збитків, відсутні.

Акт від 20.07.2016 відсутності переданого на зберігання майна на Драбівському паливному складі (т.29 а.с.80) суд оцінює як документ, який не має будь-якого значення для вирішення спору, оскільки факт відсутності зерна соняшника на дату його складення ніким не заперечується.

Такі документи  як рахунки фактури, акти здачі прийняття робіт, докази сплати Бірюком О.В. коштів (т.29 а.с.68-72, 87, 88, 97-108) суд відхиляє як докази по справі, оскільки усі вони містять посилання на один і той же, але інший договір від 27.10.2015 №ДГ-19/8/20.

Лист-претензію Бірюка О.В. від 10.09.2016 (а.с.23,79 т.29), акт звірки взаєморозрахунків від 21.08.2017 (а.с.43 т.29) суд відхиляє як докази, оскільки це документи складені сторонами в односторонньому порядку; незасвідчені світлокопії аркушів журналу зважувань (а.с.39-40 т.29) суд відхиляє у зв’язку з непідтвердженням його існування в натурі.

Керуючись ст.4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні клопотання комунального підприємства "Облпаливо" Черкаської обласної ради від 21.09.2017 №147 (вх.суду №20106/17 від 21.09.2017) про припинення провадження у справі.

2.У задоволенні позовної заяви Бірюка Олександра Васильовича від 03.08.2017 (вх.суду №16981/17 від 07.08.2017) відмовити повністю.

Ухвала суду набрала законної сили у день її проголошення, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 26.09.2017.

Направити дану ухвалу членам комітету кредиторів (3), прокуратурі Черкаської області, Черкаській обласній раді, представникам працівників боржника (Волощук В.Р., Кондратюк В.М.), а також рекомендованим листом боржнику, Бірюку О.В. (вул.Леніна,53, смт.Драбів, 19800).

       Суддя                                                                                          Ю.А. Хабазня