Ухвала по справі № 925/843/14 від 27 березня 2017 року (поновлення на роботі)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

вх.№25891/16 від 16.12.2016       

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Соколишиною І.А., за участю: особисто –Ткаченко Л.О. (особисто), арбітражного керуючого Пилипенко Т.В. (за посадою, керуючий санацією боржника), Архипенко В.О. (прокурор відділу прокуратури Черкаської області), представника за довіреністю – Кузнєцова Є.В. (від боржника), Денжанської О.С. (від Черкаської обласної ради), розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду позовну заяву

заявника   Ткаченко Людмили Онуфріївни

про            поновлення на роботі та стягнення заборгованості із заробітної                                    плати, компенсації за невикористану відпустку, заборгованості у

         зв'язку з вимушеним прогулом, моральної шкоди, витрат за юридичні послуги

у справі за заявою

ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Юссам"

до боржника                   комунального підприємства "Облпаливо" Черкаської

                                          обласної ради

про                                  визнання банкрутом, –

УСТАНОВИВ:

Ткаченко Л.О. звернулася до суду із позовною заявою від 07.12.2016 №07/12-16/1 до боржника з вимогами: поновити позивача на роботі з 03.11.2014 на посаді провідного спеціаліста з кадрових питань та обліку інформації, стягнути: 2629,53 грн. заборгованості по заробітній платі, 1449,95 грн. компенсації за невикористану відпустку, 15578,26 грн. індексації по заробітній платі за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, 38862,35 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2014 по 07.12.2016, 2000 грн., моральної шкоди.

Заяву подано з підстав незаконного звільнення з роботи.

26.01.2017 вх. суду 1944/17 (а.с.23 т.22), до початку розгляду спору по суті, заявником подано заяву про уточнення заявлених вимог згідно з якою позивач просив, крім задоволення вищевказаних вимог, стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу на підставі договору про надання юридичних послуг від 05.12.2016 з фізичною особою – підприємцем Федюр О.С.

Згідно з протоколом судового засідання від 06.02.2016 судом розпочато розгляд заяви по суті заявлених вимог.

24.02.2017 вх. суду №4549 (а.с.133 т.22) Ткаченко Л.О. подано позовну заяву про збільшення заявлених вимог, згідно з якою позивач просив, на зміну вищевказаних вимог, стягнути: 2265,30 грн. заборгованості по заробітній платі, 491,05 грн. заборгованості по лікарняним, 52317,24 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновити позивача на роботі з 03.11.2014 на займаній посаді. Решта вимог залишені без змін.

15.03.2017 вх. суду №5957/17 (а.с.187 т.22) Ткаченко Л.О. подано позовну заяву про збільшення заявлених вимог, згідно з якою позивач просив, на зміну вищевказаних вимог, стягнути: 42451,40 грн. компенсації за невикористану відпустку, 62228,42 грн. індексації по заробітній платі за період з листопада 2014 року по березень 2017 року, 61036,78 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 28 місяців. Одночасно заявником заявлено про відмову від вимоги про поновлення її на роботі у зв’язку з відсутністю посади, яку вона займала. Решта вимог залишено без змін.

21.03.2017 вх. суду №6630/17 (а.с.264 т.22) Ткаченко Л.О. подано позовну заяву від 15.03.2017 про зміну заявлених вимог, згідно з якою просила, на зміну вищевказаних вимог, стягнути: 17500,27 грн. індексації по заробітній платі за період з листопада 2014 року по березень 2017 року, поновити її на роботі з 03.11.2014 на втраченій посаді техніка з обліку. Решта вимог залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оцінюючи подані заяви про уточнення заявлених вимог суд виходить з того,

що доповнення вимог новою вимогою про стягнення 3000 грн. витрат на правову допомогу є зміною предмету вимог, здійснено до початку розгляду спору по суті, тому в цій частині суд приймає заявлену додаткову вимогу до розгляду;

що доповнення вимог новою вимогою про стягнення 491,05 грн. заборгованості по лікарняним є зміною предмету вимог, здійснено після  початку розгляду спору по суті, тому в цій частині суд заявлену додаткову вимогу залишає без розгляду (підпункт 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18);

що зменшення вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі до 2265,30 грн. – є зменшенням кількісного розміру вимог майнового характеру, які були заявлені первісно, зменшення здійснено до прийняття судового рішення, тому приймається судом до розгляду;

що доповнення вимог новими вимогами про стягнення 42451,40 грн. компенсації за невикористану відпустку, 17500,27 грн. індексації по заробітній платі за період з листопада 2014 року по березень 2017 року, 61036,78 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 28 місяців – є збільшенням кількісного розміру вимог майнового характеру, які були заявлені первісно, збільшення здійснено до прийняття судового рішення, тому приймаються судом до розгляду.

Заяву позивача про відмову від вимоги про поновлення її на роботі суд не приймає, оскільки відмова від такої вимоги позбавляє позивача права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як правовою підставою для його стягнення відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України є саме поновлення працівника на роботі. При цьому момент поновлення на роботі є істотною складовою строку для обчислення її розміру. Надалі заявником вимогу про поновлення її на роботі заявлено знову (заява від 15.03.2017, вх. суду №6630/17 від 21.03.2017, а.с.264 т.22). Останню вимогу поновити позивача на посаді  "техніка з обліку" порівняно з первісною вимогою поновити позивача  на посаді "провідного спеціаліста з кадрових питань та обліку інформації" не є зміною предмету вимог, як пояснює боржник, оскільки є складовою вимоги про поновлення на роботі, яку позивач виконував до свого звільнення, зміну здійснено до прийняття судового рішення, тому вимога приймається судом до розгляду.

Таким чином, з урахуванням усіх змін до вимог суд розглядає наступні вимоги: поновити позивача на роботі з 03.11.2014 на посаді техніка по обліку та стягнути: 2265,30 грн. заборгованості по заробітній платі, 42451,40 грн. компенсації за невикористану відпустку, 17500,27 грн. індексації по заробітній платі за період з листопада 2014 року по березень 2017 року, 61036,78 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 28 місяців, 2000 грн., моральної шкоди, 3000 грн. витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні Ткаченко Л.О. заявлені вимоги підтримала, у поданих суду заявах та у ході розгляду вимог пояснила, що наказом №8-к від 26.01.1977 Черкаського управління облпаливо вона була прийнята на роботу з 31.01.1977 на посаду економіста планово-фінансового відділу; що наказом №03 від 07.05.2007 Черкаського обласного КП «Облпаливо» була переведена на посаду провідного спеціаліста; що наказом №01-к від 03.01.2012 КП «Облпаливо» була призначена відповідальною з питань екології, а також зобов'язана виконувати роботу з питань діловодства; що наказом від 30.04.2014 №24-К була незаконно, без її згоди і попередження, переведена на посаду техніка з обліку; що добросовісно виконувала роботу, до відповідальності за порушення трудової дисципліни за 37 років роботи не притягувалася і дисциплінарних стягнень не має; що наказом №60-к від 31.10.2014 КП «Облпаливо» вона була звільнена з посади техніка обліку з 31.10.2014 у зв'язку з прогулом без поважних причин (була відсутня на роботі більше трьох годин) за п.4 ст.40 КЗпП України і підставами звільнення вказано службову записку головного бухгалтера, акти відсутності на робочому місці, табель обліку робочого часу; що 31.10.2014 о 16 год. її було ознайомлено з наказом, але їй не надали для ознайомлення документи, які були підставою для прийняття наказу про її звільнення; що 14.11.2014 направила на адресу боржника два рекомендованих листи, в яких просила повідомити її, за прогул якого саме робочого дня, її звільнили, а також надати копії документів, які б підтверджували порушення трудової дисципліни з її сторони; що звільнення вважає незаконним, оскільки в наказі не зазначається, в який саме день вона була відсутня на робочому місці більше трьох годин; що 31.10.2014 нею та головним бухгалтером боржника був підписаний табель виходів на роботу апарату управління КП «Облпаливо» за жовтень 2014 року, з якого вбачається, що вона по 8 годин працювала кожного дня крім вихідних; що відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, однак, згідно з листом голови Ради трудового колективу КП «Облпаливо» від 04.11.2014 остання згоди на звільнення Ткаченко Л.О. за ст.40 п.4 КЗпП України, не надавала; що боржник позбавив позивача права на працю та можливості заробляти на прожиття, що вказані дії призвели до моральних переживань, втрати душевного спокою, постійної роздратованості, зниження рівня здоров’я та потреби захищати свої права, що є інвалідом другої групи, понесла і несе значні витрати на придбання ліків та лікування, вимушена була взяти кредит, який виплачує по даний час, що у зв’язку з цим відповідно до ст. 237-1 КЗпП України вимагає відшкодування моральної шкоди; що боржник зобов’язаний поновити позивача на попередній роботі, та виплатити заробітну плату за весь час вимушеног прогулу, погасити заборгованість і виплатити індексацію а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

У судовому засіданні та у письмовому запереченні від 06.02.2017 (вх.суду №2793/17 від 06.02.2017 а.с.72), доповненнях від 15.02.2017 (вх.суду №3658/17 від 15.02.20178 а.с.103) та від 20.03.2017 (а.с.273) боржник проти задоволення вимог заперечив з тих підстав, що при зверненні до господарського суду із позовними вимогами заявником порушено строки звернення, передбачені ч.1 ст.233 КЗпП України; що перебіг строків для заявника з вимогою про звільнення розпочався 31.10.2014 та закінчився 30.11.2014; що при розрахунку індексації в розрахунку середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу заявником за базу для обрахунку взято середньомісячну заробітну плату провідного спеціаліста з кадрових питань та обліку інформації в розмірі 1542,35 грн., однак в ксерокопії довідки КП "Облпаливо" від 30.10.2015 вих.№135 зазначено, що заявник працював у боржника на посаді техніка обліку і його зарплата у період з 01.11.2013 по 30.10.2014 становила 1542,35 грн.;  що наказом №24-к від 30.04.2014 за заявою Ткаченко Л.О. останню переведено з посади провідного спеціаліста з кадрових питань на посаду техніка по обліку; що станом на день звільнення заявника (31.10.2014) згідно штатного розпису боржника штатна одиниця "провідний спеціаліст з кадрових питань та обліку інформації", разом з тим наявна одиниця "технік по обліку", однак і остання на даний час відсутня; що законодавець поставив можливість виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в залежність від наявності факту затримки видачі трудової книжки та від наявності вини в цьому заявника, однак затримки видачі трудової книжки не було; що наказом №10 від 05.05.2014 були затверджені правила внутрішнього трудового розпорядку, згідно з якими розпорядок роботи: щоденно з 09 год. до 18 год., обідня перерва з 13 год. до 14 год., вихідні – субота, неділя; що у жовтні 2014 року заявником допущено випадки систематичного порушення трудової дисципліни, а саме самовільне залишення робочого місця та відсутності на робочому місці без поважних причин протягом більше ніж 3 години; що Ткаченко Л.О. без поважних причин самовільно залишила робоче місце та була відсутня 13.10.2014 з 09 год. до 10 год. 30 хв. та з 15 год. 40 хв. до 18 год. (в сукупності 3 год. 50 хв.), 14.10.2014 – з 14 год. 30 хв. до 18 год. (понад три години) та 16.10.2014 - з 15 год. 45 хв. до 18 год. (2 год. 15 хв.), про що було складено акти від 13.10.2014, 14.10.2014, 16.10.2014; що надати пояснення в порядку ст.149 КзПП України причин відсутності на робочому місці Ткаченко Л.О. відмовилась; що з листа позивача від 21.10.2014 на адресу КП "Облпаливо" вбачається, що їй були надані для ознайомлення акти про відсутність на роботі від 13,14 та 15 жовтня 2014 року, і ця обставина фактично спростовує його доводи про те, що йому не було відомо які саме випадки стали підставою звільнення з роботи; що на підприємстві відсутня профспілкова організація або уповноважений профспілковий представник, а відтак для звільнення працівника в даному випадку згоди профспілки не потрібно; що вважає розмір витрат на правову допомогу, заявлену заявником до стягнення, значно завищеним та необгрунтованим, як таким, що не відповідає Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Представник Черкаської обласної ради проти задоволення вимог позивача заперечив повністю.

Прокурор вимоги позивача підтримав частково: в частині виплат компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та лікарняним вимоги просив задовольнити; в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення заборгованості за вимушений прогул залишив вирішення питання на розсуд суду; заперечив проти задоволення вимог про стягнення сум заборгованості по індексації заробітної плати за весь період вимушеного прогулу, моральної шкоди та за надані юридичні послуги.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак представники представники працівників боржника Кондратюк В.М., Волощук  В.Р., а також від кредиторів (державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна"), у судове засідання не з’явились і про причини неявки не повідомили.

При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212). Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши прокурора, позивача, учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Наказом Черкаського управління облпаливо від 26.01.1977 №8-к Ткаченко Л.О. була прийнята на роботу з 31.01.1977 на посаду економіста планово-фінансового відділу.

Наказом Черкаського обласного КП «Облпаливо» від 07.05.2007 №03 була призначена на посаду провідного спеціаліста.

Наказом КП «Облпаливо» від 03.01.2012 № 01-к доручено: Ткаченко Л.О., провідному спеціалісту з кадрових питань КП "Облпаливо" разом з її основною роботою по кадрових питаннях виконувати роботу з питань діловодства, з повною відповідальністю за одержанням, відправленням та реєстрацію службової кореспонденції; призначено Ткаченко Л.О. відповідальною з питань екології, уповноваживши її розробляти та затверджувати ліміти на утворення та розміщення відходів підприємства, ліміти та дозволи на водокористування та надавати з цих питань всю необхідну інформацію та статистичну звітність. Доплату праці Ткаченко Л.О. проводити в розмірі 20% її посадового окладу та збільшенням обсягу робіт, згідно Додатку №1 до Колективного договору.

Відповідно до копії трудової книжки, Ткаченко Л.О. 01.08.2012 переведено на 0,5 ставки провідного спеціаліста з кадрових питань та обліку інформації.

Згідно із штатним розкладом КП "Облпаливо", який затверджено головою Черкаської обласної ради і який вводився в дію з 15.05.2013, провідний спеціаліст (з кадрових питань та обліку інформації) мав 0,5 ставки з місячним фондом заробітної плати 1336,00 грн. та, як зазначила позивачка в судовому засіданні, отримувала 20% до посадового окладу за збільшення обсягу робіт відповідно до наказу від 03.01.2012 №01-к.

Згідно із штатним розкладом КП "Облпаливо", який затверджено головою Черкаської обласної ради 30.04.2015 і який вводився в дію з 01.05.2014, посада провідного спеціаліста (з кадрових питань та обліку інформації) відсутня, однак наявна посада техніка по обліку, який мав ставку з місячним фондом заробітної плати 1500 грн.

Наказом від 30.04.2014 №24-к КП «Облпаливо» Ткаченко Л.О. була переведена з посади провідного спеціаліста на посаду техніка по обліку.

Наказом від 31.10.2014 №60-к КП «Облпаливо» Ткаченко Л.О. була звільнена з посади техніка по обліку з 31.10.2014 у зв'язку з прогулом без поважних причин (була відсутня на роботі більше трьох годин) за п.4 ст.40 КЗпП України. Підставами звільнення згідно з наказом є: "1) Службова записка головного бухгалтера Македон Л.М. 2) Акти відсутності працівника Ткаченко Л.О. на робочому місці. 3) Табель обліку робочого часу. 4)Акт про відмову у дачі пояснень Ткаченко Л.О. щодо відсутності на роботі". Позивач ознайомлений з наказом 31.10.2014 та при ознайомленні на наказі зазначив, що акти про відсутність на роботі йому не надані, що факт відсутності більше трьох годин не зазначено (якого числа), що у день у жовтні, у який така відсутність мала місце, ніхто ніяких пояснень не вимагав.

Аналізуючи установлені обставини та наявні у справі докази суд приходить до таких висновків.

Позивачем надано суду три накази від 30.04.2014 №24-к (а.с.119-121 т.22), два з яких про переведення позивача з посади провідного спеціаліста КП "Облпаливо" на посаду техніка по обліку на підставі її заяви від 30.04.2014. Вказані примірники відрізняються один від одного за своєю суттю про переведення. Боржник щодо цих обставин нічого пояснити не зміг. Заяви позивача від 30.04.2014, на яку здійснено посилання у вказаних наказах, суду не надано як і не надано будь-яких доказів попередження Ткаченко Л.О. за два місяці до зміни істотних умов праці. Крім того, штатний розклад КП "Облпаливо" затверджено головою Черкаської обласної ради 30.04.2015, а вводився він в дію з 01.05.2014, що унеможливлювало дотримання установленого законом двомісячного строку попередження працівника про зміну істотних умов праці. В трудовій книжці Ткаченко Л.О. міститься запис під номером 13 від 01.08.2012 про переведення її на 0,5 ставки провідного спеціаліста з кадрових питань обліку інформації, а під номером 14 запис від 31.10.2014 про те, що вона звільнена з роботи відповідно до наказу №60-к від 31.10.2014 з посади техніка з обліку у зв’язку з прогулом.

Таким чином, переведення Ткаченко Л.О. на посаду з техніка по обліку відбулося незаконно. Однак, факт переведення відбувся, про переведення Ткаченко Л.О. на цю посаду вона знала і доказами цьому є табелі обліку робочого часу, які Ткаченко Л.О. відповідно до покладених на неї обов’язків сама складала і підписувала. Так, якщо до моменту переведення вона перебувала на роботі по 4 години, то після переведення вона виконувала роботу по 8 годин (а.с.199-208 т.22). Крім того, на листках непрацездатності вона власноруч зазначила свою посаду як "техніка по обліку". Разом з тим, знаючи про факт переведення її на іншу посаду Ткаченко Л.О. не звернулася в установлений ст.233 КЗпП України тримісячний строк для захисту порушеного права, отже при вирішенні цього спору суд виходить з того факту, що переведення на посаду техніка по обліку відбулося. У зв’язку з цим боржником до трудової книжки Ткаченко Л.О. мають бути внесені відомості про її переведення на посаду техніка по обліку.

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до ст.43, 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 може бути проведено без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у випадках звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації. Відповідно до ст.147, 148, 149 КЗпП України: за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як, або догана, або звільнення; дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці; до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Аналіз вказаних норм та установлених у справі обставин дає підстави для висновків про те,

що боржником не дотримано процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, навіть якби він мав місце. Так, вимогу закону про застосування до порушника заходу дисциплінарного стягнення безпосередньо за виявленням проступку не було дотримано. Зокрема, боржник вказує на те, що Ткаченко Л.О. без поважних причин самовільно залишила робоче місце та була відсутня 13.10.2014 з 09 год. до 10 год. 30 хв. та з 15 год. 40 хв. до 18 год. (в сукупності 3 год. 50 хв.), 14.10.2014 – з 14 год. 30 хв. до 18 год. (понад три години) та 16.10.2014 - з 15 год. 45 хв. до 18 год. (2 год. 15 хв.), про що було складено акти від 13.10.2014, 14.10.2014, 16.10.2014. Однак, по перше, суду не надано доказів складення цих актів уповноваженими на те особами, по-друге, суду не надано доказів, що керівник боржника розпочав процедуру дисциплінарного провадження і зажадав письмових пояснень відсутності від працівника, по-третє, суду не надано доказів що дії із з’ясування причин відсутності були розпочаті безпосередньо за виявленням обставин відсутності Ткаченко Л.О. У день звільнення Ткаченко Л.О. була на роботі повний робочий день 8 годин, що підтверджується табелем обліку робочого часу і не заперечується сторонами, отже Ткаченко Л.О. звільнена не за прогул 31.10.2014;

що наказ від 31.10.2014 №60-к не містить зазначення фактів (обставин), які стали підставою звільнення – вказані ж у наказі документи (службова записка головного бухгалтера Македон Л.М., акти відсутності працівника Ткаченко Л.О. на робочому місці, табель обліку робочого часу, акт про відмову у дачі пояснень Ткаченко Л.О. щодо відсутності на роботі") не містять дати їх складення, осіб, якими їх складено (крім першого), тому не дають можливості їх ідентифікувати з тими документами, які надаються боржником у судовому засіданні як докази (доповідні записки головного бухгалтера боржника Македон Л.М. від 14.10.2014 та 16.10.2014; акти про відсутність працівника на роботі від 13.10.2014, 14.10.2014,  15.10.2014; акти про відмову працівника надати письмове пояснення щодо його відсутності на роботі від 16.10.2014, від 20.10.2014 – а.с.90-96), у зв’язку з чим суд не приймає їх як докази викладених у наказі обставин;

що при застосуванні заходу дисциплінарного стягнення боржником не враховувались ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника – такі відомості у наказі не відображені.

Таким чином позивач звільнений незаконно і підлягає поновленню на роботі на посаді техніка по обліку відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України. Відповідно до ч.7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Доводи боржника про те, що на даний час посада техніка по обліку на підприємстві відсутня, тому позивач не підлягає поновленню на роботі, суд відхиляє, оскільки закон (ст.240-1 КЗпП України) пов’язує неможливість поновлення на роботі працівника на займаній посаді лише у випадку повної ліквідації підприємства. В даному ж випадку боржник, який знаходиться у процедурі санації, зобов’язаний поновити позивача на посаді техніка по обліку, з якої її було звільнено, та створити такі умови праці, які існували на момент її звільнення – відсутність посади у штатному розписі з прийняттям цього судового рішення має спонукати боржника або ж до внесення змін до нього або ж до вчинення інших законних дій щодо переведення чи звільнення працівника.

Доводи позивача про відсутність згоди ради трудового колективу на її звільнення є підставою для визнання звільнення незаконним суд відхиляє, оскільки питання надання згоди адміністрації підприємства на звільнення працівника знаходиться поза межами компетенції ради трудового колективу КП «Облпаливо», а первинної профспілкової організації на підприємстві немає.

Порушуючи вимоги ст.115 і 116 КЗпП України відповідач при звільненні не виплатив наявну заборгованість по заробітній платі, яка на час звільнення була нарахована у сумі 3181,81 грн. (а.с.250 т.22). Крім того, у травні 2015 року, після звільнення, позивачу боржником було нараховано 1688,94 грн. компенсації за невикористану відпустку.

У ході розрахунку розміру заборгованості із заробітної плати боржника перед позивачем, боржником було установлено, що за період з 01.04.2013 (момент, на який у боржника була відсутня заборгованість по заробітній платі перед позивачем) позивачу було –

у 2013 році: нараховано 15195,62 грн., утримано 2056,13 грн., виплачено 9714,28 грн.;

у 2014 році: нараховано 16030,52 грн., утримано 2269,67 грн., виплачено 15827,20 грн.;

у 2015 році: нараховано 1688,94 грн., утримано 264,33 грн., виплачено 575,73 грн.,

у 2016 році: нараховано 0 грн., утримано 0 грн., виплачено 242,93 грн.;

у 2017 році божником:

а) здійснено нарахування по лікарняному листку від 19.09.2014 №464060 на суму 785,61 грн., утримано 251,81 грн. – додатково до виплати 533,87 грн. У зв’язку з цим розмір нарахувань за вересень 2014 року мав скласти не 1164,74 грн. (як надано відомості до ПФУ, а 1950,42 грн., з якої надалі і розраховується середньодений заробіток). Нарахування входить у суму розрахунку усієї заробітної плати, яка заборгована боржником;

б) у зв’язку з тим, що заробітна плата за виконання додаткових обов’язків Ткаченко Л.О. у липні 2014 року у розмірі 300 грн. вказана як нематеріальна допомога (тобто неправильно), з неї здійснено утримання у розмірі 54,18 грн.;

в) при нарахуванні боржником у травні 2015 року розміру компенсації за невикористану відпустку у сумі 1688,94 грн. було допущено помилки, які полягають у порушенні порядку її нарахування (середньомісячний заробіток мав розраховуватись за останні 12 календарних місяці, а не за 5 місяців, а.с.12 т.22; розрахунок мав здійснюватись за 30 календарних днів відпустки як інваліду 2 групи, а не за 33 дні; при розрахунку надлишково утримано військовий збір 25,33 грн., який не підлягав утриманню). За таких обставин правильною є сума нарахування компенсації за невикористану відпустку у сумі 617,40 грн. (а.с.255 т.22), яка входить у суму розрахунку усієї заробітної плати, яка заборгована боржником;

у зв’язку з цим у 2017: нараховано "мінус" 135,73 грн., утримано 100,43 грн.,  виплачено 324,58 грн.

Таким чином, розмір заборгованості боржника перед Ткаченко Л.О. (разом з лікарняними  і невикористаною відпусткою за період з 17.05.2014 по 31.10.2014 в кількості 14 днів /164 х 30 : 355 =13,8 днів/) складає: 15195,62 –2056,13 –9714,28 +16030,52 –2269,67 –15827,20 +1688,94 –264,33 –575,73 +0 –0 –242,93 –135,73 –100,43 –324,58 = 1404,07 грн.

Суд вказані розрахунки перевірив і вважає їх правильними. При цьому суд враховує ті обставини, що відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про відпустки" інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів; що згідно з додатком 5 до Колективного договору (а.с.211 т.22) Ткаченко Л.О. на посаді техніка з обліку на має права на додаткову відпустку у кількості 7 календарних днів.

Розрахунок Ткаченко Л.О. заборгованості по заробітній платі суд відхиляє, оскільки він грунтується на довідці боржника про заборгованість перед працівниками станом на 01.10.2014 (а.с.123 т.22). Однак вказані у цій довідці відомості стосовно заборгованості перед Ткаченко Л.О спростовуються наданими суду у судовому засіданні доказами щодо фактичного нарахування та виплати їй заробітної плати. Крім того, як вказано вище при розрахунках належних їй до виплати коштів заробітної плати були допущені помилки у нарахуванні заробітної плати за вересень 2014 року.

Розрахунок Ткаченко Л.О. компенсації за невикористану відпустку у розмірі 42451,40 грн. з посиланням на ст.117 КЗпП України є безпідставним, оскільки така компенсація не є середнім заробітком, який обчислюється за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За розрахунками суду за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2014 по 27.03.2017 Ткаченко Л.О. не виконувала роботу на протязі 604 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата за останні два місяці до звільнення складає 73,01 грн. з такого розрахунку: 1) 1275 грн. за 17 днів відпрацьованих у серпні (1471,42 грн. нараховано – 196,42 грн. лікарняних); 2) 477,27 грн. за 7 днів відпрацьованих у вересні (1950,42 грн. нараховано – 1473,15 грн. лікарняних); 3) (1275,00+477,27) : 24 = 73,01 грн..

Розмір суми за час вимушеного прогулу складає: 604 х 73,01= 44098,04 грн.

Суд вважає, що заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника з наступних підстав.

Так, первісна заява про поновлення її на роботі була подана 27.11.2014 до Придніпровського районного суду м.Черкаси, ухвалою якого у справі №711/1279/14-ц від 06.05.2015 провадження справі закрито з підстав її непідсудності. Однак, остання була скасована ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10.06.2015, надалі спір було розглянуто судом загальної юрисдикції по суті. Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12.11.2015 про задоволення позову, залишене без змін ухвалою 10.03.2016 апеляційного суду Черкаської області, було скасоване лише 05.10.2016 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яку Ткаченко Л.О. отримала 07.11.2016 (а.с.116 т.22). 08.12 2016 позивач звернулась із позовною заявою до господарського суду Черкаської області, однак ухвалою суду від 08.12.2016 у справі №925/1535/16 позивачу було відмовлено у її прийнятті. 16.12.2016 позовну заяву подано для розгляду у межах справи про банкрутство.

Із прийняттям Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212) та віднесенням спорів про поновлення на роботі працівників до підсудності господарського суду, який розглядає справу про банкрутство боржника, змін до п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України внесено не було, незважаючи на те, що зміни до КЗпП України після 22.11.2011 вносились більш як 30-ма законами. За таких обставин позивач мав законні підстави сподіватися на правильність пред’явлення вимог саме до суду загальної юрисдикції, тим більше, що й апеляційний суд Черкаської області зайняв таку позицію у двох своїх рішеннях у цій справі.

Заяву до районного суду загальної юрисдикції позивачем подано у межах установленого місячного строку (позивача звільнено 31.10.2014, позовну заяву подано 27.11.2014). Позовну заяву до господарського суду Черкаської області подано позивачем 08.12.2016 (тобто також в межах місячного строку – 07.11.2016 отримано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, строк відліку починається з 08.11.2016), однак не у справу про банкрутство. Повторно цю ж позовну заяву з припискою від руки "Судді Хабазня Ю.А. Справа №925/843/14" подано  до господарського суду Черкаської області 16.12.2016. Таким чином фактичний пропуск строку складає (з урахуванням відправки ухвали господарського суду Черкаської області від 08.12.2016 наступного дня та 3-х днів для доставки поштової кореспонденції) 4 дні. Суд вважає причини пропуску цього строку поважними, оскільки позивачу він був необхідний для визначення своїх подальших дій, оскільки позивач не є фахівцем у питаннях підсудності таких спорів та оскільки не лише судді, а й суди не мають однозначної і стабільної практики у вирішенні питання про підсудність цих спорів, у зв’язку з чим відповідно до ст.234 КЗпП України та ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, суд відновлює строк для подання позовної заяви позивачем саме у справу про банкрутство боржника.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 17500,27 грн. індексації по заробітній платі за період з листопада 2014 року по березень 2017 року, яка визначена на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить із такого.

У пп. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що індексація заробітної плати провадиться підприємством згідно зі ст. 33 Закону України "Про оплату праці" у період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року №663. Тобто заробітна плата за останні два місяці роботи перед звільненням визначається підприємством уже з урахуванням цієї величини за наявності умов, передбачених указаними законами. Відповідно до пункту 3 вищевказаної постанови КМУ до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Отже індексація суми середнього заробітку, який нараховується за час вимушеного прогулу, указаними нормативними актами не передбачена. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в ухвалі від 06.07.2011 у справі 6-12168св09.

Відмовляючи позивачу у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн. суд виходить із того, що згідно з п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи Ткаченко Л.О. обгрунтовує свої вимоги договором про надання юридичних послуг від 05.12.2016, укладеним між Ткаченко Л.О. та фізичною особою – підприємцем Фюдр О.С., випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо фізичної особи – підприємця Фюдр О.С. (а.с.45-47 т.22), актом прийняття-передачі виконання робіт від 23.12.2016 між Ткачекно Л.О. та Фюдр О.С. з квитанцією до прибуткового касового ордера від 08.12.2016 (а.с.167-168 т.22). Однак позивачем не надано суду доказів того, що Фюдр О.С. є адвокатом.

Доводи боржника суд відхиляє, оскільки Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" у даному випадку не може бути застосований за аналогією.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В п.5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач надала суду докази тому, що внаслідок незаконного звільнення з роботи, не змогла влаштуватися на іншу роботу, що звільнення призвело до втрати частини доходів як засобу до існування, що звільнення призвело до приниженні її честі та гідності і ділової репутації, до емоційного навантаження та хвилювань, і як наслідок погіршення її стану здоров'я та необхідності нести додаткові витрати на лікування, у порушенні її нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, листком непрацездатності, матеріалами з її історії хвороби, доказами витрат на лікування. Тому суд вважає, можливим стягнути з боржника на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Установлені у справі обставини підтверджуються наступними доказами: ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 (а.с.5-7 т.22), наказом КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради від 31.10.2014 №60-к про звільнення Ткаченко Л.О. (а.с.8 т.22), трудовою книжкою Ткаченко Л.О. (а.с.9-10 т.22), довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" від 16.05.2016 №С558-STVR-JS2A-HIBS про заборгованість за користування кредитом (а.с.27 т.22), довідка Міністерства соціального забезпечення УРСР серії Д-70 №573946 про визнання Ткаченко Л.О. інвалідом другої групи (а.с.28 т.22), медичною карткою амбулаторного хворого Ткаченко Л.О. №28/1045 (а.с.29-30), індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу – Ткаченко Л.О. (а.с.33 т.22), наказом КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради від 03.01.2012 №01-к про покладення обов’язків (збільшення обсягу робіт Ткаченко Л.О. та встановлення розміру доплати) (а.с.41 т.22), довідкою 30 відділення зв’язку про дати отримання Ткаченко Л.О. рекомендованих цінних листів для КП "Облпаливо" (а.с.42 т.22), штатним розкладом КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради (дата введення в дію – 15.05.2013) (а.с.78-79 т.22); позовною заявою до Придніпровського районного суду м.Черкаси про поновлення на роботі і стягнення оплати за вимушений прогул, заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди від 27.11.2014 (а.с.118 т.22), довідкою приватного підприємця Купращенко О. від 08.02.2017 про відмову у працевлаштуванні Ткаченко Л.О. (а.с.165 т.22), довідкою ДП "ЧАРЗ-АВТО" від 07.02.2017 про відмову у працевлаштуванні (а.с.166 т.22), довідкою Черкаського обласного кардіологічного центру від 20.03.2017 №31 (а.с.274) штатним розкладом КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради (введено в дію з 01.05.2014) (а.с.86-89 т.22); табелем за жовтень 2014 року (а.с.97 т.22); наказом від 30.04.2014 №24-к про розірвання трудового договору (а.с.98 т.22); ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.05.2015 у справі №711/12791/14-ц (провадження №2/711/405/15) (а.с.99-100 т.22); табелями виходів працівників апарату управління на роботу за січень-жовтень 2014 року (а.с.199-208 т.22), наказом від 08.07.2013 №35-в про надання відпустки Ткаченко Л.О. (а.с.209 т.22), написом про повідомну реєстрацію колективного договору (а.с210 т.22), переліком працівників з ненормованим робочим днем, для яких встановлюється додаткова відпустка згідно ст.8 Закону України "Про відпустки" (а.с.211 т.22), листками непрацездатності серії АГО464289, АГО464060 (а.с.212-213 т.22), заявами-розрахунками ЧО КП "Облпаливо" від 25.09.2014 №№250,251 про здійснення ВД ЧОВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду (а.с.214-217 т.22), штатним розкладом КП "Облпаливо" Черкаської обласної ради, що вводиться в дію з 01.01.2017 (а.с.218-220 т.22), зарплатними відомостями за період з 0702.2013 по 19.12.2016 (а.с.223-245 т.22), видатковими накладними від 30.08.2016 №РН-0000258, від 02.01.2014 №РН0000070 (а.с.245-246 т.22), банківською випискою від 18.11.2014 №БВ-0000204 про виплату Ткаченко Л.О. зарплати згідно виконавчого листа (а.с.247 т.22), довідкою про розрахунки із Ткаченко Л.О. станом на 20.03.2017 (а.с.249-252), бухгалтерською довідкою №1 від 13.03.2017 про виявлені помилки в бухгалтерському обліку за вересень 2014 року (а.с.253-254 т.22), розрахунком компенсації не використаної відпустки (а.с.255 т.22), розрахунком суми боргу за вимушений прогул (а.с.256 т.22), розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2014 по 07.12.2016 (а.с.257 т.22), штатними розкладами , введеними в дію з 01.12.2016, 01.01.2017 (а.с.267-274 т.22).

Решту доводів і поданих учасниками провадження у справі про банкрутство боржника доказів, які судом не прийнято або відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Оскільки стосовно боржника порушено провадження у справі про банкрутство та стосовно боржника здійснюється процедура санації погашення вимог позивача може здійснюватися виключно відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі – Закон-4212). У зв’язку з цим суд вважає за необхідне визнати Ткаченко Людмилу Онуфріївну кредитором комунального підприємства "Облпаливо" Черкаської обласної ради, вимоги якої на суму 1404,07 грн. заборгованості по заробітній платі та 44098,04 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2014 по 27.03.2017 включно (разом 45502,11 грн.) підлягають погашенню у першу чергу, а вимоги на суму 2000 грн. моральної шкоди підлягають погашенню у четверту чергу.

На підставі викладеного, керуючись ст.115,116, 231-233, 235, 236, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.4-1, 22, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Ткаченко Л.О. від 07.12.2016 №07/12-16/1 задовольнити частково.

1.1. Поновити Ткаченко Людмилу Онуфріївну на роботі в комунальному підприємстві "Облпаливо" Черкаської обласної ради з 03.11.2014 на посаді техніка по обліку.

Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

1.2. Визнати Ткаченко Людмилу Онуфріївну (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 345, кв.15, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків  1990012784, дата народження 26.06.1954) кредитором комунального підприємства "Облпаливо" Черкаської обласної ради (м.Черкаси, вул.Будіндустрії, 9, ідентифікаційний код 14180129), вимоги якої погашаються

1404,07 грн. заборгованості по заробітній платі та 44098,04 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2014 по 27.03.2017 включно, разом 45502,11 грн. які підлягають погашенню у першу чергу;

2000 грн. моральної шкоди, які підлягають погашенню у четверту чергу.

1.3. У решті вимог відмовити.

Ухвала суду набрала законної сили у день її проголошення, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено у понеділок 03.04.2017.

Направити цю ухвалу членам комітету кредиторів (3), прокуратурі Черкаської області, представникам працівників боржника (2), а також рекомендованим листом Ткаченко Л.О., боржнику (керуючому санацією), Черкаській обласній раді.

С у д д я                                                                      Хабазня Ю.А.