flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Ухвала № 925/843/2014 від 30 жовтня 2014 року № 1

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

УХВАЛА

          30 жовтня 2014 року №1

Справа № 925/843/2014

 

                                                                       вх. № 17627/14 від 11.08.2014

         Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: прокурора прокуратури м.Черкаси – Приходька Д.А. (за посвідченням), представників за довіреностями – Кирси В.В., Воєводи Ю.В. (від боржника), заявників -  Цукур А.C. (від ПП "Вікторія"), Гузенко П.В., Пушняк Н.В., Олефіренка С.М. (від ТОВ "Юссам" та ТОВ "Афіна"), Орлової Т.І. (від ПАТ "Черкасиобленерго"), Хрищановича К.Л. (від товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Черкащини"), розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявника            розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого 

                            Кізленка В.А.

про                      затвердження реєстру вимог кредиторів

у справі за заявою

ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю “Юссам”

до боржника                   комунального підприємства “Облпаливо” Черкаської

                                          обласної ради

про                                  порушення провадження у справі про банкрутство, –

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 17.06.2014.

Після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 24.06.2014, відповідно до ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судом розглянуто вимоги, які надійшли від конкурсних кредиторів і які розпорядником майна визнано повністю або частково.

Скарг від сторін на дії розпорядника майна щодо розгляду вимог конкурсних кредиторів від учасників провадження у справі про банкрутство не надійшло.

У судове засідання не з’явились представники від державної податкової інспекції у м.Черкасах, Кам’янської об’єднаної державної податкової інспекціїї, Уманської об’єднаної державної податкової інспекції, Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції, Тальнівської об’єднаної державної податкової інспекції, Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції, управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах, товариства з обмеженою відповідальністю "Ростенерго", публічного акціонерного товариства "Укртелеком", Христинівської об’єднаної державної податкової інспекції, науково-виробничого підприємства "Метал".

Зазначені заявники були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, однак своїх представників не направили, про причини неявки не повідомили. Ухвалами суду сторонам та учасникам провадження у справі роз’яснено, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для проведення попереднього засідання у ході якого суд може розглянути решту вимог за наявними матеріалами.

Арбітражний керуючий Кізленко В.А. повідомив про неможливість явки в судове засідання у зв’язку із відрядженням, направив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст.75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

 

Заслухавши у ході попереднього судового засідання (яке відбулось 09.09.2014, 23.09.2014, 07.10.2014, 09.10.2014, 22.10.2014, 30.10.2014) пояснення представників, що з’явились, дослідивши наявні у справі та додатково надані цими представниками матеріали, суд встановив,

 

що вимоги ПАТ "Черкасиобленерго" боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів визнані, є обгрунтованими і підтверджуються поданими ними доказами (договороми про постачання електричної енергії №3615 від 03.12.2013, №5 від 20.12.2012, №160 від 30.05.207, №151 від 02.07.2004, актами про використану (активну, реактивну) електричну енергію, попередженнями про заборгованість за використану електричну енергію,  рахунками-фактурами, розрахунком боргу за період 01.10.2013 по 01.07.2014) та підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів повністю у заявленому розмірі, зокрема: перша черга – 1218 грн.; четверта черга – 19379,84 грн.;

 

що вимоги Кам’янської об’єднаної державної податкової інспекції, підлягають визнанню на суму 8390,99 грн., з них: 7591,79 грн. основного боргу з податків, зборів і обов’язкових платежів у третю чергу, 799,20 грн. штрафу – у шосту чергу.

Так, згідно з поданими заявником документами (податковими деклараціями; актом перевірки  своєчасності сплати грошових зобов’язань від 15.04.2014 №251/15-14180129, рішенням заявника про стягнення штрафу від 23.04.2014 №0001391500, податковою вимогою від 15.03.2013 №5) станом на 14.07.2014 за відповідачем рахується податковий борг в сумі 16028,45 грн. Разом з тим, заявник вказує на його часткове погашення та просить визнати його вимоги і включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму 8390,99 грн. (7591,79 грн. основний борг з податків, зборів і обов’язкових платежів,  799,20 грн. штраф).

Враховуючи, що заявником доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, обставини зарахування коштів, які він вважає сплаченими, судом не досліджуються. Суд вважає що вимоги заявника обгрунтовані, підтверджені поданими доказами, визнані боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів, тому підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів;

 

що вимоги Уманської об’єднаної державної податкової інспекції, є обгрунтованими, підтверджуються поданими доказами (податковими повідомленнями-рішеннями від 01.10.2013 №0000932311, №0000942311, податковими деклараціями боржника, особовими карточками з земельного податку з 31.12.2012 по 30.12.2013 та з 31.12.2013 по 30.06.2014, постановами Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 у справі №823/328/14, від 24.03.2014 у справі 3823/431/14), визнані боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів, підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 23775,82 грн., з них: 23608,92 грн. основного боргу з податків, зборів і обов’язкових платежів у третю чергу, 166,90 грн. штрафу – у шосту чергу;

 

що вимоги Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції, є обгрунтованими, підтверджуються поданими доказами (податковими повідомленнями-рішеннями від 22.10.2013 №0000382307, №0000392307, податковими деклараціями боржника з плати за землю від 19.02.2013 №9007747913, 15.02.2013 №9006995499, 16.02.2013 №9007039902, 20.02.2014 №9008875442, 20.02.2014 №9008892311, обліковими картками за 2013 рік станом на 30.06.2014), визнані боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів, підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 69518,63 грн., з них: 64743,93 грн. основного боргу з податків, зборів і обов’язкових платежів у третю чергу, 4774,70 грн. штрафу – у шосту чергу;

 

що вимоги Тальнівської об’єднаної державної податкової інспекції, є обгрунтованими, підтверджуються поданими доказами (податковими деклараціями, податковою вимогою від 17.05.2013 №5/1, постановами Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 у справі №823/403/14, від 15.05.2014 у справі №823/1154/14, рішенням про опис майна у податкову заставу та актом від 05.12.2013 №2), визнані боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів, підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 32573,57 грн. основного боргу з податків, зборів і обов’язкових платежів у третю чергу;

 

що вимоги Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції є обгрунтованими, підтверджуються поданими доказами (податковими деклараціями з плати за землю за 2013-2014 роки, податковою вимогою від 13.05.2013 №1510, постановами Черкаського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 у справі №823/377/13-а, від 12.05.2014 у справі №823/1034/14), визнані боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів, підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 14743,69 грн. основного боргу з податків, зборів і обов’язкових платежів у третю чергу;

 

що вимоги Христинівської об’єднаної державної податкової інспекції є обгрунтованими, підтверджуються поданими доказами (податковими деклараціями з плати за землю від 20.02.2012 №9006997823, від 16.02.2013 №9007041654, від 20.02.2014 №9008854614, податковою вимогою від 27.02.2014 №1-25, особовими картками боржника по земельному податку за 2013, 2014 роки), визнаними боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів, підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 2855,72 грн. основного боргу з податків, зборів і обов’язкових платежів у третю чергу;

 

що вимоги управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах є обгрунтованими, підтверджуються поданими доказами (звітами про нарахуванння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, рішеннями заявника про застосування штрафних санкцій від 19.06.2013 №3612, від 30.11.2011 №1001, постановами Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі №823/1372/13-а, від 03.08.2013 у справі №823/2613/13-а та виконавчими листами, виданими на їх виконання, розрахунком суми боргу станом на 01.07.2014), визнані боржником і розпорядником майна, а також представниками присутніх у засіданні кредиторів, підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 592437,12 грн., з них: 515565,17 грн. основного боргу зі сплати внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у третю чергу, 76871,95 грн. штрафу – у шосту чергу;

 

що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ростенерго" підлягають визнанню на суму 393720 грн. у четверту чергу та 1218 грн. судових витрат (судовий збір) у першу чергу, оскільки  рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2014 у справі №925/460/14 позовну заяву заявника до боржника задоволено повністю, стягнуто на користь заявника 386000 грн. заборгованості (перерахованих на поточний рахунок  боржника як депозит для забезпечення пропозиції конкурсних торгів), 7720 грн. судових витрат. Боржник зазначені вимоги визнав;

 

що вимоги публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підлягають визнанню на суму 1740,94 грн. у четверту чергу та 1218 грн. судових витрат (судовий збір) у першу чергу.

Так,  на виконання умов договорів від 28.07.2010 №333, від 02.07.2010 №83, від 11.08.2010 №9245 заявником за період з жовтня 2013 по квітень 2014 року надано боржнику телекомунікаційні послуги. Однак, взятих на себе зобов’язань боржник не виконав і станом на час розгляду вимог заявника заборгованість 1740,94 грн. не погасив. Вказані обставини боржником не заперечуються і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (договорами, рахунками-актами за надані телекомунікаційні послуги, поданими заявником розрахунками суми боргу (а.с.66-109 т.2), а також актами звірки розрахунків від 01.09.2014 (в оригіналі), підписаними сторонами та скріпленими їх печатками (т.8 а.с.62-65);

 

що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Черкащини" підлягають визнанню на суму 316587,16 грн. у  четверту чергу та 1218 грн. у першу чергу.

Так, заявником первісні вимоги заявлені у сумі: 356836,29 грн. (з них: 33966 грн. за брикет торфяний паливний в кількості 49,95 т, відпущений боржнику згідно з накладною від 06.10.2012 №147; 287953,75 грн. заборгованості за поставлене договором від 01.06.2013 №0106-2013 вугілля різних марок; 33698,21 грн. заборгованості за договором комісії від 15.07.2013 №15.07/2013) та 1218 грн. судових витрат. Боржник у письмовому запереченні (вх.№19690/14 від 05.09.2014) та у судовому засіданні зазначені вимоги визнав частково на суму 196352,54 грн., з тих мотивів, що у заявника існує заборгованість перед боржником за послуги навантаження вугілля та використання під’їзних шляхів в розмірі 125299,75 грн.; що, зважаючи на однорідність вимог, ним 26.08.2014 за вих.№229 направлено заявнику лист про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст.601 ЦК України на вказану суму; що за даними бухгалтерського обліку боржник у 2012 році не мав господарських стосунків із заявником, тому заборгованість перед ним за вказаний період відсутня. У зв’язку з цим судом зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків, за результатами якої заявником надано суду заяву про зменшення вимог за період з березня 2012 по травень 2014 років до суми 316587,16 грн. Боржник проти уточнених вимог заперечив і зазначив, що не визнає вимог на суму 48620,00 грн., оскільки за даними бухгалтерського обліку боржника накладні від 06.10.2012 №147 та від 10.10.2012 №152 у нього відсутні, а довіреність на отримання товару видана іншому представнику.

Суд вважає, що зменшена сума вимог є обгрунтованою, підтверджується поданими доказами (договорами, видатковими накладними, актами приймання-передачі продукції на комісію, накладними на повернення продукції з комісії, звітами комісіонера (т.5 а.с.1-252, т.7 а.с.227-246), актом звірки розрахунків за період з березня 2012 по травень 2014 років. Заперечення боржника суд відхиляє, оскільки суду пред’явлено оригінали накладних від 10.10.2012 №152 та від 06.10.2012 №147, довіреність на представника Святокум С.В., копії яких наявні у справі, а доказів на спростування дійсності цих доказів боржником не надано;

 

що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Афіна" підлягаю визнанню  у сумі 345647,46 грн. у четверту чергу та 1218 грн. у першу чергу, виходячи з наступного.

Згідно з договором від 21.11.2011№21/11У та специфікаціями до нього, які суд розцінює як зміни до договору, по видатковим накладним від 17.12.2011 №РН-00060,  від 19.02.2012 №РН-0000019, №РН-0000020, від 31.12.2011 №РН-000061,  від 30.11.2011 №РН-000048, від 21.05.2012 №РН-0000058, від 22.02.2012 №РН-0000021, від 29.02.2012 №ВП-0000001,  від 29.03.2012 №РН-0000031, №РН-0000032, від 31.03.2012 №ВП-0000002, від 05.04.2012 №РН-0000037, №РН-0000038, від 06.04.2012 №РН-0000039, №РН-0000041, №РН-0000040, №РН-0000042, від 30.04.2012 №ВП-0000003 та актами приймання передачі відвантаженого вугілля від 17.12.2011,  від 19.02.2012, від 30.11.2011, 21.05.2012, 22.02.2012, від 29.03.2012, від 05.04.2012, від 06.04.2012 боржник отримав від заявника вугільну продукцію на загальну суму 1302098,88 грн. Однак взяті на себе за договором зобов’язання боржник виконав частково на суму 1008577,72 грн. Таким чином розмір заборгованості боржника перед заявником на день подання зави - 293521,16 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.10.2013 (т.4 а.с.67).

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строки, встановлені п.5.5 договору, є правовою підставою для визнання заявленої суми основного боргу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України заявник вправі вимагати визнання його заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних. Відповідно до розрахунку, наданого заявником інфляційні та 3% річних за весь період прострочення з 01.07.2012 по 17.07.2014 складають відповідно 34587,41 грн. та 20146,59 грн.

Заявлений період прострочення вказано невірно, оскільки справу про банкрутство судом порушено 17.06.2014, тому заявник має право на інфляційні та 3% річних за період прострочення з 01.07.2012 по 16.06.2014, які складають відповідно 34587,41 грн. (хоча період вказано невірно, сума вказана вірна) та 17538,89 грн.;

 

що вимоги державної податкової інспекції у м.Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області підлягають визнанню на суму 297570,99 грн. у другу чергу, 4064412,13 грн. у третю чергу та 681010,39 грн. у шосту чергу, оскільки підтверджуються поданими заявником у судовому засіданні доказами (актами про результати планової виїзної перевірки, податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими деклараціями з екологічного податковими деклараціями з плати за землю, актами про результати своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань, звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, обліковою карткою платника податку, розрахунком заборгованості (т.3 а.с.1-186).

Так, первісні вимоги заявником заявлені в розмірі 5600050,58 грн. 05.08.2014 за вх.№17202/14 заявником подано заяву про виправлення описки та уточнення суми кредиторських вимог, згідно з якою він просить визнати вимоги на суму 5042993,51 грн.

У судовому засіданні представником ініціюючого кредитора, ТОВ "Юссам" вимог заявника не визнано і заявлено усне клопотання про проведення експертизи розрахунків вимог заявника.

Представники боржника та розпорядник майна уточнені вимоги визнали, проти задоволення заявленого клопотання заперечили.

Суд вважає, що клопотання ТОВ "Юссам" задоволенню не підлягає, оскільки та обставина, що представнику ініціюючого кредитора розрахунки заявника не зрозумілі, не може бути підставою призначення судової експертизи. Доводи ж щодо неправильності обрахунку чи невідповідності розрахунку вимогам законодавства суду не приведено.

 

Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метал" не є конкурсними і підлягають визнанню на суму 695516,12 грн. у шосту чергу та 1218 грн. – у першу чергу, виходячи з наступного.

19.09.2014 за вх.суду №20778/14 заявником подано заяву з вимогами про визнання конкурсним кредитором боржника на суму 695516,12 грн., (з них: 661164,57 грн. основного боргу, 14276,88 грн. 3% річних, 6437,10 грн. інфляційних, 13637,57 грн. судового збору), та відшкодування у зв’язку з цим судового збору в розмірі 1218 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до договору від 04.07.2012 №ДП0407 заявник здійснив поставку вугільної продукції на загальну суму 674581,41 грн., однак, боржник в порушення умов договору, повного розрахунку не провів. Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.2013 у справі №925/770/13 позовні вимоги заявника задоволено повністю стягнуто з боржника на його користь 661164,57 грн. основного боргу, 14276,88 – 3% річних, 6437,10 грн. інфляційних та 13637,57 грн. судового збору.

Постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 27.06.2014 виконавче провадження №38901710 з примусового виконання вище зазначеного рішення зупинено на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 у справі №925/843/14 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. У судовому засіданні:

розпорядник майна та боржник вимоги заявника на вказану суму визнали, однак зазначили, що вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, тому заявник не є конкурсним кредитором і його вимоги мають погашатися у шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

представник заявника на пояснення причин пропуску строку пояснив, що про факт зупинення виконавчого провадження дізнався випадково, що державним виконавцем в порушення вимог ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" його не було повідомлено про порушення справи про банкрутство та не надіслано на його адресу відповідної постанови, що у період 30 денного строку для подання заяв конкурсними кредиторами, генеральний директор заявника перебував у відпустці, не виконував свої посадові обов’язки, тому не знав про порушення провадження у справі та не зміг вчасно подати заяву із вимогами до боржника.

Судом установлено, що граничний  строк для подачі заяв закінчився 07.08.2014, а вказані вище обставини свідчать про пропуск заявником такого строку. Оскільки ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон) не містить будь-яких умов продовження чи поновлення строку для виконання покладеного на конкурсного кредитора обов’язку, то відповідно до п.4 ст.23 Закону заявник не є конкурсним кредитором і його вимоги підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

 

 

Вимоги приватного підприємства "Вікторія"  на суму 9554502,22 грн. не підлягають визнанню з наступних підстав.

 

1.Згідно з первісно поданою заявою заявник просив визнати його вимоги на суму 9554502,22 грн. (з них: за договором поставки від 31.05.2012 – основний борг 279525,35 грн. та 9253484,12 грн. процентів за користування товарним кредитом за період з 16.06.2012 по 30.06.2014; за договором зберігання вугілля від 31.05.2012 – 18360 грн. основного боргу, 889,50 грн. 3% річних  за період з 06.07.2012 по 30.06.2014 та 2223,63 грн. інфляційних за той же період /а.с.1 т.6/).

09.09.2014 за вх.№19873/14 (т.7 а.с.125) подано заяву про уточнення вимог станом на 17.06.2014, згідно з яким вимоги склали  9445467,71 грн. (з них: за договором поставки від 31.05.2012 – 279525,35 грн. основного боргу та 9144469,23 грн. процентів за користування товарним кредитом; за договором зберігання вугілля від 31.05.2012 – 18360 грн. основного боргу, 889,50 грн. 3% річних та 2223,63 грн. інфляційних).

 

2.На підтвердження заявлених вимог заявником подані наступні документи в копіях:

договір поставки вугілля від 31.05.2012 №31.05/2012, додаткова угода від 19.12.2012 №1,  (далі – Договір поставки), специфікації №1 від 31.05.2012, №2 від 19.06.2012, №3 від 01.10.2012, №4 від 01.02.2013 до нього (а.с.21-30 т.6) ,

видаткові накладні від 31.05.2012 №РН-00100, від 25.06.2012 №РН-00118, від 26.06.2014 №РН-00119, від 27.06.2012 №РН-00116, від 28.06.2012 №РН-00117, від 29.09.2012 №РН-00122, від 30.06.2012 №РН-00120, від 30.06.2012 №РН-00121, від 31.10.2012 №РН-00253, від 31.10.2012 №РН-00277, від 01.02.2013 №РН-0000051, від 01.02.2013 №РН-0000062, від 05.02.2013 №РН-0000063, від 05.02.2013 №РН-0000064, від 01.02.2013 №РН-0000065, від 01.02.2013 №РН-0000066, від 04.02.2013 №РН-0000007, та видатковими накладними (повернення) від 26.10.2012 №ВП-0000005, від 26.10.2012 №ВП-0000006, від 12.11.2012 №ВП-0000008 (а.с.69-71 т.6) на загальну суму 1096208,03 грн.

платіжні доручення від 26.06.2012 №881, від 19.02.2012 №183, від 20.12.2012 №184, від 21.12.2012 №185, від 21.12.2012 №186, від 24.12.2012 №187, від 26.12.2012 №188, від 28.12.2012 №191, від 10.01.2013 №194, від 10.01.2013 №195, від 11.01.2013 №196, від 11.01.2013 №197, від 18.01.2013 №198, від 23.01.2013 №207, від 23.01.2013 №206, від 25.01.2013 №209, від 31.01.2013 №210, від 01.02.2013 №211, від 15.02.20113 №231, від 18.02.2013 №235, від 22.03.2013 №260, від 04.04.2013 №268, від 04.04.2013 №269 на суму 509000 грн., (т.6 а.с.94-118).

акти про нарахування відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 3% несплаченої суми за кожен календарний день відстрочення платежу відповідно до п.2.4 Договору поставки від 30.06.2012 №1, від 31.07.2012 №2, від 31.08.2012 №3, від 30.09.2012 №4, від 31.05.2012 №5, від 30.11.2012 №6, від 31.12.2012 №7, від 31.01.2013 №8, від 28.02.2013 №9, від 31.03.2013 №10, від 30.04.2013 №11, від 31.05.2013 №12, від 30.06.2013 №13, від 31.07.2013 №14, від 31.08.2013 №15, від30.09.2013 №16, від 31.10.2013 №17, від 30.11.2013 №18, від 31.12.2013 №19, від 31.01.2014 №20, від 28.02.2014 №21, від 31.03.2014 №22, від 30.04.2014 №23, від 31.05.2014 №24, від 30.06.2014 №25 на загальну суму 9253484,12 грн. (т.6 а.с.36-61);

договір зберігання вугілля від 31.05.2012 №3 та додаткова угода №1 від 19.12.2012 (далі – Договір зберігання), (а.с.31-35 т.6);

акти приймання-передачі майна на зберігання від 31.05.2012 №1, від 25-30.06.2012 №2, від 31.10.2012 №3, від 01-05.02.2013 №4 (т.6 а.с.81-84);

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг зберігання) від 30.06.2012 №ОУ-0000017, від 31.07.2012 №ОУ-0000019, від 31.08.2012 №ОУ-0000021, від 30.09.2012 №ОУ-0000026, від 31.10.2012 №ОУ-0000036, від 30.11.2012 №ОУ-0000044, від 31.12.2012 №ОУ-0000048, від 31.01.2013 №ОУ-0000001, від 28.02.2013 №ОУ-0000002 (т.6 а.с.85-92);

акти повернення майна зі зберігання від 31.10.2012 №1, від 12.11.2012 №2, від 25.02.2013 №3,від 28.03.2013 №4 (т.8 а.с.3-6);

лист боржника від 01.03.2013 без номера про повернення вугілля марки АКО в кількості 375,700 т та марки АШ в кількості 355,900 т, а також надання можливості його отримання представником ТОВ "Інвест-Констракт", що є покупцем даного вугілля у боржника; лист боржника від 25.02.2013 без номера про повернення вугілля марки АМ в кількості 3 т та марки АШ в кількості 69 т, а також надання можливості його отримання представником ТОВ "Інвест-Констракт", що є покупцем даного вугілля у боржника (т.8 а.с.7,8);

акт перевірки наявності, стану та вартості майна від 17.02.2012 у кількості 803,60 на суму 536133,30 грн. (т.8 а.с.9);

товарно-транспортні накладні від 25.06.2012 №№118/1, 118/2, 118/3, від 26.06.2012 №№119/1, 119/2, 119/3, від 27.06.2012 №№116/1, 116/2,116/3, від 28.06.202 №№117/1,117/2, 117/3,від 29.06.2012 №№122/1, 122/2, 1202/3, від 30.06.2012 №№120/1, 1200/2, 121, від 31.10.2012 №№253/1, 253/2, 277, від 01.02.2013 №№51, 62, 65, 66, від 04.02.2013 №67, від 05.02.2013 №№63, 64, від 26.10.2012 №№12/4, 12/5, 12/6, 12/7, 12/1, 12/2, 12/3, 13/1, 13/2, від 12.11.2012 №№8/1, 8/2, від 25.02.2013 №№00000000127, 00000000128, 00000000129, від 01.03.2013 №№00000000137, 00000000138, 00000000139, 00000000140, 00000000141, 00000000142, 00000000143, 00000000144, 00000000145, 00000000146, 00000000147, 00000000148, 00000000149, 00000000150, 00000000151, 00000000152, 00000000153, 00000000154, 00000000155, 00000000156, 00000000157 (далі – ТТН), акт звірки розрахунків станом на 30.06.2012 (а.с.134-197 т.8);

податкові накладні від 31.05.2012 №19, від 25.06.2012 №18, від 26.06.2012 №19, від 27.06.2012 №20, від 28.06.2012 №21, від 29.06.2012 №22, від 30.06.2012 №24, від 30.06.2012 №25.

 

3.У ході розгляду вимог приватного підприємства «Вікторія»:

Ухвалою суду від 09.09.2014 від ПП "Вікторія" були витребувані "оригінали документів поданих до заяви про визнання кредитором боржника; описати письмово обставини і надати суду на їх підтвердження докази фактичного руху вугілля (перевезення, переміщення від продавця зберігачу, від зберігача боржнику, від боржника зберігачу при поверненні, наприклад, документи про навантаження-розвантаження, залізничні чи автомобільні накладні на перевезення тощо), мати ці докази в оригіналі".

У судовому засіданні 23.09.2014 суд здійснив огляд наданих представником заявника на вимогу суду в оригіналі наступних документів – видаткових накладних №№00100, 00118, 00119, 00116, 00117, 00122, 00120, 00121, 00253, 00277, 0000051, 0000062, 0000063, 0000064, 0000065, 0000066, 0000067; податкових накладних на повернення вугілля №№ 0000005, 0000006, 0000008; договору зберігання від 31.05.2012 №3-ДЗ і актів приймання-передачі на зберігання №1, №2, №3, №4; додаткової угоди №1, які після цього йому повернені (а.с.27 т.8).

Візуальним оглядом додаткової угоди №1 до договору зберігання від 31.05.2012 №3-ДЗ (а.с. 35, т.6) і пред’явленим суду оригіналом цього примірника встановлено розбіжність у постановці підписів і печаток на документі.  Аналогічна розбіжність встановлена  на акті №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с 92, т.6). З наданих представником заявника оригіналів судом виготовлено ксерокопії додаткової угоди №1 до Договору поставки №31.05/2012 від 31.05.2012 та акту №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг)/а.с.22,23 т.8/.

На запитання суду про те, з яких оригіналів були виготовлені копії цих документів при поданні заяви з кредиторськими вимогами, представник відповісти не зміг. На вимогу суду оформити і подати пред’явлені оригінали документів у справу відповідно до вимог ухвали суду представник заявника відмовився їх надавати. Причинами відмови вказав, що відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України заявником було надано у справу належним чином засвідчені копії підтверджуючих право вимоги документів, що заявником надано суду для огляду оригінали останніх, тому потреби у долученні до матеріалів справи оригіналів заявник не вбачає, що не заперечує проти проведення судової експертизи поданих доказів.

У зв’язку з викладеним суд в ухвалі від 23.09.2014 звернув увагу ПП «Вікторія», що на суд не покладено обов’язку доводити заявнику причини, з яких він вважає необхідним подання до справи саме оригіналів доказів, а не їх копій, що витребування оригіналів документів у справу є правом суду, використання якого створює обов’язок його виконання стороною по справі, що у даному випадку частина з причин витребування оригіналів є явно очевидною: оскільки установлено розбіжності між наданими копіями і пред’явленими оригіналами одних і ти же документів, оскільки вирішення питання призначення експертизи можливе лише виходячи з документів, які знаходяться у справі. Тому суд повторно витребував від ПП «Вікторія»:  оригінали документів поданих до заяви про визнання кредитором боржника (договорів, додатків до них, актів, накладних, платіжних доручень, тощо); письмовий виклад обставини і доказів фактичного руху вугілля (перевезення, переміщення від продавця зберігачу, від зберігача боржнику, від боржника зберігачу при поверненні, наприклад, документи про навантаження-розвантаження, залізничні чи автомобільні накладні на перевезення тощо); зобов’язав мати ці докази в оригіналі.

У судовому засіданні 07.10.2014 представник заявника витребуваних ухвалою суду від 23.09.2014 оригіналів документів не надав, заявив клопотання про надання часу для підготовки додаткових доказів на підтвердження з вимог у зв’язку із знаходженням заявника на території проведення АТО, однак зазначив, що в наступному судовому засіданні готовий їх пред’явити,

Відкладаючи судове засідання суд ухвалою від 07.10.2014 утретє витребував від ПП Вікторія документи і докази, витребувані ухвалою суду від 23.09.2014. Однак у судовому засідання 22 жовтня 2014 року навіть раніше пред’явлені суду документи не були подані, додатково були подані копії товарно-транспортних накладних (оригінали яких також пред’явлено).

3.1. У судовому засіданні 07.10.2014 представник заявника заявив клопотання про витребування від боржника декларацій з податку на додану вартість (з додатками) та реєстрів податкових накладних за період з травня 2012 року по березень 2013 року для можливості відслідкувати господарські операції з ПП "Вікторія". Заслухавши прокурора, представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника суд у судовому засіданні ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника ПП "Вікторія" про витребування від боржника декларацій, з огляду на те, що декларації містять узагальнені цифри про рух матеріальних цінностей за місяць, а не про конкретні операції.

 

4.1.Представник заявника заявлені вимоги підтримав усно і письмово (23.09.2014 вх.№21074/14, т.8 а.с.25, 22.10.2014 №23490/14, 07.10.2014 №22029/14 (т.8 а.с.48) 22.10.2014 вх.суду №23464/14 (т.8 а.с.127) пояснив,

що він належним чином виконав зобов’язання за Договорами поставки і зберігання вугілля;

що місцем поставки вугільної продукції визначено склад продавця за адресою: Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Підгірна, шахтоділянка 1-6 шахти "Шахтарська", де вона знаходилась, і повинна була бути отриманою покупцем за умовами договору поставки;

що після підписання актів повернення майна зі зберігання він не несе відповідальності за те, куди поділося вугілля, яким чином воно було вивезено його не цікавить і не може мати правового значення, оскільки свої обов’язки заявник виконав;

що необхідності у фактичному транспортуванні наявної у нього вугільної продукції боржника, окрім внутрішнього її переміщення в межах складської території з метою її фактичного відокремлення, не було;

що поставлена боржнику і фактично відокремлена вугільна продукція зберігалась на тій самій відкритій площадці, в умовах, які не допускають її змішування з іншою вугільною продукцією, до вимоги боржника про її повернення;

що підтвердженням здійснення господарських операцій слугують також і платіжні доручення з часткової оплати боржником отриманої ним вугільної продукції, а також листи боржника заявнику про повернення майна з відповідального зберігання та його відпуску ТОВ "Інвест Констракт" та іншим контрагентам.

На запитання суду:

чи знаходиться вугілля боржника на його складах – повідомив, що вугілля немає;

у який спосіб і коли вугілля було вивезене боржником – повідомив, що про це йому нічого не відомо, оскільки з підписанням боржником актів повернення майна зі зберігання заявник покладені на нього зобов’язання виконав.

4.2.Представники боржника у судових засіданнях та у письмових поясненнях від 05.09.2014 вх.суду №19690/14, від 19.09.2014 вх.суду №20811/14, від 21.10.2014 вх.суду №23344/14 (т.7 а.с.86-88, т.8 а.с.124) проти заявлених вимог заперечили і пояснили,

що договори поставки та зберігання боржником не укладались, що від імені боржника документи підписані в.о. генерального директора Рибаком О.А., однак останній наголошує (а.с.89 т.7), що вищевказаних договорів і документів із заявником не підписував;

що договори поставки і зберігання не спрямовані на настання реальних наслідків для боржника, не підтверджують жодного факту руху товару (вугілля) і реальної його передачі боржнику, і підтверджують лише "рух паперів";

що вказані договори поставки і зберігання є фіктивними, і підлягають визнанню недійсними;

що окремі документи підписані Тарнавським О.І. до моменту призначення його в.о. генерального директора боржника;

що договори поставки та зберігання, укладені сторонами 31.05.2012 в м.Черкаси, в той час, як акт приймання-передачі майна на зберігання №1 був складений в той же день, між тими ж особами в м.Шахтарськ Донецької області;

що прокуратурою м.Черкаси відкрито кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст.358 КК України;

що наявність відтиску печатки боржника на договорах поставки та зберігання не свідчить про їх підписання уповноваженою особою;

що правочин щодо постачання заявником боржнику вугільної продукції в період з травня 2012 року по лютий 2013 року є фіктивним (без мети створення наслідків, які обумовлюються ним) та таким, що знайшов відображення в бухгалтерському та податковому обліку виключно з метою надання йому ознак достовірності, а подані заявником документи не підтверджують реальності господарської операції,

що у боржника відсутні будь-які документи на підтвердження отримання вугілля з-під відповідального зберігання заявника, транспортування його до підприємства або іншого місця зберігання (вантажні накладні, договори перевезення, відомості про завантаження/розвантаження вагонів, продажу або іншого розпорядження майном), а заявником жодних доказів про підстави повернення товару 377 тон вугілля на загальну суму 307682,68 грн. на підставі накладних від 26.10.2012 №ВН-0000012, від 26.10.2012 №0000013, від 12.11.2012 №ВН-0000014 (наявність рекламації, двостороннього рекламаційного акту, акту дефектації, доказів незадовільного стану) або про повернення товару боржнику після відповідального зберігання не надано;

що нарахування процентів за договором постачання неправомірне, оскільки договором не був визначений чітко строк відстрочення оплати товару, який є істотною умовою договору і відносно якої сторони не дійшли згоди, а тому застосування відсотків за час такого відстрочення є неможливим;

що у розумінні зазначених заявником норм (ст.536, ст.625, ч.5 ст.694 ЦК України) в договорі може бути встановлений лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх визначення, тому проценти, встановлені п.2.4 Договору поставки за правовою природою є пенею, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день його прострочення;

що за даними бухгалтерського обліку боржника за період з 24.07.2012 по 30.04.2014 вбачається приймання боржником від ПП "Вікторія" на позабалансовий рахунок на умовах комісії вугілля – оприбутковано за місцем зберігання (м.Шахтарськ, Донецька область) вугілля в кількості 975,810 т загальною вартістю 961274,99 грн. та протягом цього ж періоду повернуто з комісії до ПП "Вікторія" в тій же кількості та сумі, однак договір комісії від 19.07.2012, на який іде посилання у регістрах бухгалтерського обліку, а також будь-які інші первинні документи за даною господарською операцією відсутні;

що боржник не має власного складу чи площадки в м.Шахтарськ, та не орендує таких;

що враховуючи специфічність товару, його значний обсяг та існуючу господарську практику, його переміщення відбувається, як правило, залізничним транспортом, та підтверджується відповідними документами, однак у боржника такі документи відсутні;

що за період з 26.06.2012 по 04.04.2013 боржник сплатив на користь заявника кошти в розмірі 509000 грн. безпідставно, внаслідок умисних спільних дій з боку керівника заявника та в.о. генерального директора боржника Тернавського О.І. по легалізації безтоварної операції, переведення безготівкових коштів в готівку та їх привласнення;

що підставою відмови у задоволенні вимог є відсутність доказів, та фіктивність укладених угод.

4.3.Розпорядник майна у судових засіданнях вимог не визнав та у письмовому поясненні від 23.09.2014 вх.№21040/14 (т.7 а.с.12-13) вказав, що вимоги заявника в розмірі 955720,22 грн., попередньо визнані ним та внесені до реєстру вимог кредиторів у сумі 9304143,29 грн., виключені із реєстру у зв’язку із невизнанням їх боржником у повному обсязі.

4.4.Прокурор вимог заявника не визнав і пояснив, що проведеною перевіркою встановлено факт підроблення підпису керівника на договорі, на підставі чого внесено відомості до реєстру кримінальних правопорушень.

4.5.ТОВ "Юссам" у відзиві  від 09.09.2014 вх.суду №19981/14, (т.7 а.с.121-124) та у судових засіданнях проти вимог заявника заперечив з тих мотивів, що основними документами, на підставі яких виникла заборгованість, є договори  поставки від 31.05.2012 №31.05/2012 та зберігання від 31.05.2012 №3-Д, однак згідно з поясненнями, наданими боржником, такі договори директором боржника не підписувались, що дає підстави вважати їх підробленими; що про факт підробки документів свідчить і лист прокуратури м.Черкаси від 19.08.2014 №206-19364 з відомостями про порушення кримінального провадження за ст.358 ч.1 КК України.

4.6.Представники заявників ТОВ "Афіна", ТОВ "Лани Черкащини", підтримали доводи представників боржника та ініціюючого кредитора.

 

5.Аналізуючи подані докази та пояснення учасників провадження у справі про банкрутство боржника суд приходить до наступних висновків.

5.1.Договором поставки передбачено таке. "2.3. Покупець зобов’язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця ціну товару у строк 15 календарних днів з дати поставки товару. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються. 2.4. При здійсненні оплати після строку, визначеного у п.2.3 цього Договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим Договором з Покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 3% несплаченої суми за кожний календарний день відстрочення."

Частинами 1, 4 і 5 ст. 694 Цивільного кодексу України  передбачено, що: "договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару; якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати; Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем".

Отже закон визначає три правові режими строку для товарного кредиту – відстрочення, розстрочення, прострочення. Товарний кредит може надаватись на умовах відстрочення або розстрочення. Тобто для виникнення режиму товарного кредиту сторонами у договорі повинні бути чітко визначені строк початку і строк закінчення товарного кредиту.

Можливість виникнення товарного кредиту "після настання строку оплати", як це передбачено в Договорі поставки, законом не передбачено.

Можливість існування товарного кредиту протягом невизначеного строку за законом можливе лише з моменту передачі товару і лише якщо сторони прямо визначили таку умову в момент підписання договору, але не через певний проміжок часу після передачі товару і не залежно від умови, яка може або настати або не настати, як це передбачено в Договорі поставки.

При товарному кредиті лише після закінчення строку відстрочення або розстрочення настає режим прострочення, наслідком якого є виникнення права на повернення товару, або право на отримання процентів "відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати".

Отже, Договором поставки сторони порушили норму закону щодо умов товарного кредиту (здійснено підміну понять і часу виникнення), тому фактично "грошовою сумою, яку боржник (відповідно до пунктів 2.3 і 2.4 Договору поставки–примітка суду) повинен передати кредитору у разі порушення зобов’язання, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення, є пеня" (правові позиції Верховного Суду України у постанові від 24.12.2013 у справі №8/5025/1402/12). Розмір пені п.5.2 Договору поставки не передбачено. За таких обставин нарахування суми 9144469,23 грн. процентів за користування товарним кредитом є незаконним.

 

5.2.Статті 36, 39 і 40 ГПК України регулюють правила подання суду доказів. Доказами є не "пред’явлені" суду документи, а "подані" до справи, тобто складені у відповідній послідовності, оформлені згідно їх описом, подані у справу у судовому засіданні чи безпосередньо у канцелярію суду і зареєстровані нею та приєднані до справи.

"Огляд" документів, як дія, яка вчиняється судом, може бути здійснена відповідно до правил ст.39 ГПК і факт огляду фіксується у протоколі, тобто доказом певних обставин стає сам протокол та зміст викладеного у ньому (однак, у даному випадку процесуальним протоколом огляду не можуть підтверджуватись обставини підписання чи не підписання документів певними особами і виникнення зобов’язань).

Саме "подані" у справу документи можуть бути вивчені, досліджені і проаналізовані не лише судом, а й іншим учасником провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки суддя може не побачити того, що може побачити інша особа.

Сторонами неодноразово заявлялись усні клопотання про витребування в оригіналів поданих заявником доказів, зокрема, боржник при цьому заявив про згоду оплатити вартість експертизи для установлення обставин непідписання договорів та інших документів Рибаком О.А.

 Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України оригінали документів подаються… на вимогу господарського суду. Саме тому суд ухвалами суду від 09.09.2014, від 23.09.2014 та від 07.10.2014  витребував від відповідача документи, частину з яких він "пред’явив", однак відповідач відмовився їх надавати. Подання доказів у справу створює можливості їх дослідження, зокрема, проведення їх експертизи, установлення певних властивостей, порівняння різних частин тексту, чи різних копій цих документів, оцінки наявних протиріч чи суперечностей, системного аналізу суті тексту тощо. Однак, здійснити ці дії (а потреба у цьому є з огляду на пояснення представників боржника та достовірно установлені судом розбіжності між копіями у справі і "пред’явленими" оригіналами додаткової угоди №1 та акту №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт) суд можливості позбавлений.

Доводи представника заявника про те, що він вважає достатнім пред’явлення оригіналів головуючому у справі у судовому засіданні суд відхиляє з вищеназваних мотивів а також, оскільки проведеним у судовому засіданні оглядом установлено лише факт існування частини документів за цими датами, назвами, печатками і підписами, які мають ознаки оригіналу, однак, суд не ідентифіковував тексти, форму та інші властивості пред’явлених документів із наявними у справі копіями.

Окремо слід підкреслити, що суду в оригіналі не пред’явлено значної частини з поданих копій документів, зокрема, Договору поставки, специфікацій до нього, актів приймання передачі згідно з Договором поставки, актів звірки, ТТН.

Неподання цих документів є відповідно до ст.81 Господарського процесуального кодексу України підставою для залишення позову без розгляду. Однак, у справі про банкрутство уході попереднього судового засідання залишення вимог без розгляду неможливе, оскільки повторне подання заяви після закінчення 30-денного  строку для визнання його конкурсним кредитором виключається.

Враховуючи, що доведення вимог відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України (а отже і надання доказів витребуваних ухвалою суду) є обов’язком заявника, суд вважає що наявні у справі і перераховані вище документи не підтверджують право вимоги заявника до боржника. За таких обставин суд вважає, що не доведення вимог внаслідок неподання доказів в оригіналі є третьою підставою їх невизнання.

Неподання документів в оригіналі, суд розцінює як невиконання ухвали суду заявником і як факт відсутності доказів, на які останній посилається як на підставу своїх вимог.

 

5.3.1.Однак суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають визнанню взагалі, так як грунтуються на Договорі поставки та Договорі зберігання, які є фіктивними, оскільки сторонами не вчинено фактичних дій на передачу вугілля боржнику, оскільки договори укладено без наміру створити передбачені ними правові наслідки, оскільки умисел сторін спрямований на безтоварне (без вугілля) і безпідставне (надзвичайно та очевидно перебільшені відсотки за так званий товарний кредит) отримання коштів заявником і створення формальних підстав для їх перерахування боржником.

Фактично за умовами обох договорів боржник має платити гроші з моменту формального підписання накладних і актів приймання передачі без фактичної відгрузки товару за начебто отриманий товар і за начебто його зберігання (строк якого на даний час не закінчився).

5.3.2.При цьому суд зауважує на тій обставині, що на складах боржника по усій області, який є основним постачальником вугілля для її бюджетних установ, на початок опалювального сезону 2014 року знаходиться 819,13 тон вугілля усіх марок, що більш як удвічі менше від "придбаного" (1723,14 тон) у ПП "Вікторія" і переданого на "зберігання" на строк понад два роки, що є очевидною обставиною його фіктивності.

Суд погоджується із запереченнями кредиторів про очевидну неймовірність отримання (перевезення) безпосередньо Тарнавським О.І. 1723,140 тон вугілля. Лише орієнтовні підрахунки показують, що це 20–25 залізничних вагонів або у автомобілях у 10-20 разів більше, які особисто Тарнавський О.І. за 4 дні (акти повернення майна зі зберігання від 31.10.2012 №1, від 12.11.2012 №2, від 25.02.2013 №3,від 28.03.2013 №4) вивезти ніяк не міг. Перевезення вантажу такої кількості потребує значних організаційних і матеріальних затрат, тому не може бути безслідним.

5.3.3.При аналізі відповідності поданих копій судом установлено, що акт перевірки наявності, стану та вартості майна від 17.02.2012 (а.с.9 т.8) не відповідає поданим документам про передачу вугілля на зберігання, оскільки вугілля марки АКО у кількості 375,70 тон на суму 293046,00 грн. відповідно до Договору поставки боржником не отримувалось і на зберігання заявнику не передавалось, що також підтверджується і заявником у його розрахунку (а.с.9 т.6). 

Вивчення змісту ТТН вказує, що переміщення вугілля здійснювалось на відстань 200 метрів (а за частиною ТТН, про начебто перевезення до ТОВ "Інвест Констракт", ця відстань взагалі не вказана); що пункт навантаження вугілля і пункт розвантаження це один і той же пункт; що кожну операцію навантаження, розвантаження і перевезення вчинено безпосередньо керівниками; що Тарнавським О.О. підписано усі факти прийняття вугілля, Тарнавським І.О. – видачі вугілля; що водіїв було лише двоє і на ТТН відсутні підписи водіїв. Лише факт не підписання ТТН водіями є підставою відхилення їх як доказів.

Крім того, хоча операція з внутрішнього переміщення вугілля згідно з ТТН за підписами керівників заявника та боржника якщо теоретично і можлива (тобто керівники обох підприємств начебто контролювали фактичне навантаження та розвантаження вугілля протягом не одного дня), то юридично є нікчемною. Так, якщо вугілля перебувало на складах (площадках) заявника, якому воно відразу ж було передано на зберігання, то внутрішнє переміщення з однієї площадки заявника на іншу площадку заявника не свідчить про переміщення вугілля від заявника у власність боржника.

Якщо заявник стверджує той факт, що усе вугілля зі зберігання отримав боржник у особі особисто Тарнавського О.І, то чию власність передавав керівник заявника Філінський О.О. до ТОВ "Інвест Констракт". Тобто, подання цих копій ТТН є лише додатковим доказом фальсифікації документів, а їх непред’явлення в оригіналі і неподання суду – способом уникнення проведення їх експертизи і відповідальності за їх фальсифікацію – вказані копії не були доданні до первісної заяви, вони були виготовлені у період між судовими засіданнями (з 22 по 30 жовтня 2014 року), отже пояснення про неможливість подання оригіналів, з яких їх виготовлено, не відповідають дійсності і є неправдивими.

Нижче приведена аналітична таблиця руху начебто придбаного вугілля. Так, із неї вбачається, що продано боржнику було за Договором поставки 1723,14 т. вугілля, здано на зберігання 1346,14 т., а прийнято зі зберігання 1345,84 т. (з них за договором зберігання 614,24 т.). Тобто існує чимало різниць, яких не повинно бути, зокрема, із очевидних:

різниця у 377,3 т (близько 5-6 залізничних вагонів) між придбаним за Договором поставки і отриманим зі зберігання від заявника;

різниця 0,3 т між переданим на зберігання і поверненим зі зберігання. Однак, фактична різниця між переданим і поверненим складає 731,9 т., оскільки накладних на 375,7 т. вугілля марки АКО і на 355,9 т. вугілля марки АШ не надано. Можна було б вважати цю різницю певними "виробничими втратами", однак існують істотні розбіжності по маркам вугілля, наприклад, недостача по марці АКО складає 104,3 т (480 – 375,7), по марці АМ 135 т. (взагалі не верталось), по марці АШ 138 т. (88,1+ 88+ 87,9+ 87+ 80+ 62,9= 493,9 – 355,9);

по накладним №ВП-0000006 і №ВП-0000008 вугілля на зберігання не передавалось, однак, зі зберігання повернене;

по накладним №РН-00100, №РН-00118, №РН-00119, №РН-00116, №РН-00117, №РН-00122, №РН-00120, №РН-00121 вугілля на зберігання передавалось, але боржнику не повернене.

Ці розбіжності спростовують доводи заявника, що усе вугілля відразу після придбання було передане на зберігання заявнику і надалі повністю повернене зі зберігання боржнику.

 

Нижче наступні колонки в таблиці:

1 і 2.Накладні на придбання вугілля (номер, кількість тон, марка) /а.с.69-71 т.6/.

3. Акти приймання-передачі майна на зберігання (тон) / т.6 а.с.81-84/.

4. Акти повернення майна зі зберігання (тон) / т.8 а.с.3-6/.

 

1                        2                       3                                     4

                                                                                        

РН-00100           135 ам               135                                 0

РН-00100           480 ако             480                                 0

РН-00118           88,1 аш             88,1                                0

РН-00119           88,0 аш             88,0                                0

РН-00116           87,9 аш             87,9                                0

РН-00117           87,0 аш             87.0                                0

РН-00122           80,0 аш             80,0                                0

РН-00120           62,9 аш             62,9                                0

РН-00121           03,0 ам              3                                     3

ВП-0000005       69  аш               69 аш                              69

РН-00277           1,15 ам              1,15                                1,15

ВП-0000006       135 ам               0                                     135

ВП-0000006       104 ако             0                                     104

ВП-0000008       69 дгр               0                                     69

РН-00253           69 дгр               0                                     69

РН-0000051       20,96 аш 0-8      20,96                              20,96

РН-0000062       21,48 аш 0-8      21,48                              21,48

РН-0000063       25,29 аш 0-8      25,29                              25,29

РН-0000064       25,06 аш 0-8      25,06                              25,06

РН-0000065       26,6 ам              26,6                                26,6

РН-0000066       24,8 ам              24,8                                24,8

РН-0000067       19,9 ако            19,9                                19,9

                                                                                         

Усього:            1723,14 т.        1346,14 т.                      614,24 т.

                                                                                        

відсутня                                                                            375,7 ако

відсутня                                                                            355,9 аш

                                                                                        

                                                   Усього по колонці 4      1345,84т.

 

Доводи представника заявника, що його не цікавить факт перевезення вугілля і тому він нічого не знає про обставини вивезення вугілля з його складів, у зв’язку з чим він не може надати відповідні документи, суд вважає нікчемними з огляду на те, що у нього мають бути докази привезення вугілля на його склад у м.Шахтарськ, що у нього мають бути докази фактичного вивезення вугілля зі складу (площадок). Неможливо припустити імовірність того, що наче після підписання актів на повернення майна зі зберігання, заявник відкрив свої склади (площадки) і особисто Тернавський О.І., чи за допомогою невідомих заявнику осіб, невідомих транспортних засобів, невідомих навантажувачів, без контролю, без обліку, без зважування вантажив і вивозив вугілля, і зробив це за 4 дні.

 

5.3.4.Відповідно до статей 202, 203, 204, 206, 208 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.204, 215, 216 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Учасники провадження у справі про банкрутство боржника заперечують дійсність Договору поставки та Договору зберігання від 31.05.2012 на підставах, встановлених законом та суд вважає, що наявні підстави, передбачені частиною п’ятою ст.203 та ст.234 Цивільного кодексу України для визнання їх недійсним.

Разом з тим, "визнання недійсними угод, укладених між боржником та кредиторами до порушення провадження у справі про банкрутство, не на спеціальних підставах, передбачених нормами Закону про банкрутство, повинно відбуватися за межами справи про банкрутство у порядку позовного провадження". (правові позиції Вищого господарського суду України у постанові від 19.10.2011 у справі №14/2617).

Тому суд відмовляє у визнанні вимог заявника у зв’язку з недоведеністю фактів передачі вугілля боржнику і наявності обов’язку боржника сплатити за нього гроші.

 

5.4.Відмовляючи повністю у задоволенні вимог ПП "Вікторія" суд приймає до уваги ті обставини, що у заявника було достатньо часу, як для виконання ухвал суду про надання доказів, так і для самостійного їх збору (у продавця вугілля заявнику, у перевізників, у осіб, які виконували навантажувально-розвантажувальні роботи тощо), або ж надати суду докази неможливості їх подання.

Рішення суду (дану ухвалу) прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, і витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання. На суд не покладено обов’язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Кожна сторона повинна самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх вимог, які вважає необхідними, належними і достатніми, або ж заявити клопотання про їх витребування. Саме сторона має вказати на конкретний доказ, особу, у якої він знаходиться, та обставини, які доказ спростує чи підтвердить, при поданні суду відповідного клопотання;

 

Керуючись ст.ст. 22-25, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції, чинній з 19.01.2013, з наступними змінами) , суд –

УХВАЛИВ:

1.Затвердити перелік конкурсних кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги:

1.1. Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (м.Черкаси, вул.Гоголя,285, ідентифікаційний код 22800735): 1 черга – 1218 грн.; 4 черга – 19379,84 грн.;

1.2. Державна податкова інспекція у м. Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області (м.Черкаси, вул.Хрещатик,235, ідентифікаційний код 38715755): 2 черга – 297570,99 грн.; 3 черга – 4064412,13 грн.; 6 черга – 681010,39 грн.

1.3. Кам’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (м.Кам’янка, вул.Декабристів,2, ідентифікаційний код 385095,17): 3 черга – 7591,79 грн.; 6 черга – 799,20 грн..

1.4. Уманська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (м.Умань, пл.Леніна,1а, ідентифікаційний код 38588473): 3 черга – 23608,92 грн.; 6 черга – 166,90 грн.

1.5. Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (м.Звенигородка, вул.Енгельса,142, ідентифікаційний код 38265581): 3 черга – 64743,93 грн.; 6 черга – 4774,70 грн.

1.6. Тальнівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (м.Тальне, вул.Соборна,122, ідентифікаційний код 36780303): 3 черга – 32573,57 грн.;

1.7. Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (м.Золотоноша, вул.Шевченка,153, ідентифікаційний код 38743970): 3 черга – 14743,69 грн.;

1.8. управління пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області (м.Черкаси, вул.Хрещатик,195, ідентифікаційний код 37930106): 2 черга – 515565,17 грн.; 6 черга – 76871,95 грн.

1.9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростенерго" (м.Донецьк, вул.Університетська,80г, кім.413, ідентифікаційний код 38310225): 1 черга – 1218 грн.; 4 черга – 393720 грн.;

1.10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Афіна"  (Донецька область, м.Харцизськ, пров.Шмідта,2, ідентифікаційний код 364317705269): 1 черга – 1218 грн.; 4 черга – 345647,46 грн.;

Відмовити у визнанні вимог цього кредитора конкурсними на суму – 2607,70 грн. 3% річних.

1.11. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" у особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" (м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького,34, ідентифікаційний код 01181877): 1 черга – 1218 грн.; 4 черга – 1740,94 грн.;

1.12. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лани Черкащини" (Черкаська область, Черкаський район, смт.Ірдинь, вул.Леніна,2, ідентифікаційний код 36782316): 1 черга – 1218 грн.; 4 черга – 316587,16 грн.;

1.13. Христинівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (м.Христинівка, вул.Гонти,2, ідентифікаційний код 38776330): 3 черга – 2855,72 грн.;

2. Визнати вимоги товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Метал" (м.Дніпропетровськ, вул.Артема,70, ідентифікаційний код 20195796), які не є конкурсними: 1 черга – 1218 грн.; 6 черга – 695516,12 грн.

3. Відмовити повністю у визнанні вимог приватного підприємства "Вікторія", на суму 9554502,22 грн.;

4. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Юссам" про проведення експертизи вимог Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

5.Розпоряднику майна внести до реєстру вимог кредиторів:

вимоги, визнані господарським судом цією ухвалою;

окремо – вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника;

окремо – відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав;

окремо – відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Розпоряднику майна протягом п’яти днів з дня складення повного тексту цієї ухвали надати суду у справу реєстр вимог кредиторів з відомостями про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

4.Визначити наступні дати:

проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів – 19.11.2014. Розпоряднику майна письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення;

проведення підсумкового засідання суду – 25.11.2014 об 11 год. 00 хв. за місцезнаходженням господарського суду Черкаської області (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 307, к.317).

5.Зобов’язати учасників провадження у справі про банкрутство боржника, які будуть обрані головою зборів кредиторів та/або головою комітету кредиторів, направляти до господарського суду для приєднання до матеріалів справи копії протоколів таких зборів, на яких вирішені питання про кількість, про склад та про голову комітету кредиторів.

 

Ухвала суду набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 07.11.2014.

Направити дану ухвалу рекомендованим листом розпоряднику майна, боржнику, конкурсним кредиторам (14), ТОВ НВП "Метал", ПП Вікторія", прокуратурі Черкаській області, Головному управлінню юстиції у Черкаській області.

 

Суддя                                       Ю.А. Хабазня

21