Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
06 березня 2018 року Справа № 10/5026/1698/2012
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем судового засідання Пастуховою О.С., за участю:
від ліквідатора: Крупа Р.А. (по довіреності),
від ТОВ “ВІОЙЛ-АГРО”: Гончаренко О.В., Червінський В.В. (по довіреності),
прокурор прокуратури Черкаської області: Гамова В.М. (за посвідченням),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання ліквідатора банкрута №02-01/05-14 від 06.11.2017 року про затвердження звітів про оплату послуг, відшкодування витрат та стягнення невідшкодованої оплати послуг та понесених витрат з кредиторів
у справі №10/5026/1698/2012
за заявою прокурора Катеринопільського району в інтересах держави в особі Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області
до селянського (фермерського) господарства “Зевс”
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Черкаської області від 26.11.2012 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
Від ліквідатора банкрута надійшло клопотання №02-01/05-14 від 06.11.2017 року про затвердження звітів про оплату послуг, відшкодування витрат та стягнення невідшкодованої оплати послуг та понесених витрат з кредиторів за періоди: з 16.11.2013 року по 08.05.2014 року, з 01.05.2017 року по 26.05.2017 року, з 27.05.2017 року по 31.08.2017 року.
У судових засіданнях 06.12.2017 року, 26.12.2017 року, 05.02.2018 року та 06.03.2018 року ліквідатор банкрута клопотання підтримав та просив задовольнити.
14.02.2018 року за №02-01/05-3 ліквідатором подано уточнення до клопотання з розрахунком №02-01/05-2 від 12.02.2018 до звіту про нарахування і виплату оплати послуг та відшкодування витрат в період з 16.11.2013 року по 08.05.2014 року, в якому просить затвердити звіти за періоди: з 16.11.2013 року по 08.05.2014 року під час виконання повноважень ліквідатора банкрута СФГ “Зевс”, відповідно до якого оплата послуг становить – 13272, 38 грн., фактично понесені витрати – 5306,28 грн. (всього 18578,66 грн.); з 01.05.2017 року по 26.05.2017 року під час виконання повноважень ліквідатора банкрута СФГ “Зевс”, відповідно до якого оплата послуг становить – 5440,00 грн., фактично понесені витрати – 8,00 грн. (всього 5448,00 грн.); з 27.05.2017 року по 31.08.2017 року під час виконання повноважень ліквідатора банкрута СФГ “Зевс”, відповідно до якого оплата послуг становить 20160,00 грн., фактично понесені витрати – 2144,50 грн. (всього – 22304,50 грн.).
Ліквідатор просить стягнути на його користь з Звенигородської ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби України у Черкаській області кошти в загальному розмірі 128,39 грн.; з товариства з обмеженою відповідальністю “ВІОЙЛ-АГРО” кошти в розмірі 160 362,29 грн.
Представник ТОВ “ВІОЙЛ-АГРО” у судових засіданнях 06.12.2017 року, 26.12.2017 року, 05.02.2018 року та 06.03.2018 року заперечив проти задоволення клопотання ліквідатора про затвердження звітів про оплату послуг, відшкодування витрат та стягнення невідшкодованої оплати послуг та понесених витрат з кредиторів, з цього приводу надав суду письмові заперечення від 06.12.2017 року, 26.01.2018 року.
Заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Ліквідатор у клопотанні зазначив, що в ході ліквідаційної процедури встановлено, що виробничу діяльність СФГ “Зевс” не здійснює та встановлено відсутність у банкрута майна, що підлягає реалізації, та відсутність коштів, які мали бути отримані від продажу цього майна.
Ліквідатор вважає, що керуючись принципом пропорційності суми витрат кожного із кредиторів на оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого розміру їх кредиторських вимог у справі про банкрутство, обов’язок зі сплати оплати послуг та відшкодування витрат слід покласти на кредиторів.
Згідно реєстру вимог кредиторів кредиторами СФГ “Зевс” є: Звенигородська ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби України у Черкаській області; товариство з обмеженою відповідальністю “ВІОЙЛ-АГРО”.
Ліквідатором на підтвердження включення ТОВ “ВІОЙЛ-АГРО” до реєстру вимог кредиторів надано копію заяви про внесення до складу кредиторів вимоги №21/12-12 від 21.12.2012 року в розмірі 5 089 905,42 грн. та копію повідомлення №10/5026/1698-32 від 18.02.2013 року за наслідками розгляду даної заяви про часткове визнання вимог в розмірі 1998668,00 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник ТОВ “ВІОЙЛ-АГРО” з приводу заявленого клопотання заперечив та просив відмовити повністю мотивуючи тим, що реєстр вимог кредиторів СФГ “Зевс” не затверджений судом, Закон України “Про банкрутство” не містить принципу “пропорційності” розподілу витрат арбітражного керуючого.
Суд відхиляє доводи представника ТОВ “ВІОЙЛ-АГРО” з наступних підстав.
Провадження у даній справі здійснюється відповідно до положень статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції до 19.01.2013 року.
В матеріалах справи наявна заява про включення кредиторських вимог ТОВ “ВІОЙЛ-АГРО” та повідомлення про їх розгляд. 01.02.2016 року ліквідатором було сформовано реєстр вимог кредиторів, до якого включено вимоги кредитора ТОВ “ВІОЙЛ-АГРО”. 02.02.2016 року ліквідатор звертався до суду про затвердження реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року відмовлено у затвердженні реєстру у зв’язку з тим, що розгляд справи про банкрутство СФГ “Зевс” здійснюється за правилами, встановленими статтею 50 Закону, тому затвердження вимог кредиторів СФГ “Зевс” в ліквідаційній процедурі не передбачено.
За змістом ухвали, згідно з частиною 1 статті 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів та документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Суд зазначає, що порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами статті 52 Закону про банкрутство не встановлений.
Відповідно до статті 31 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
Порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство Законом про банкрутство не встановлений.
Натомість нормами частини 1 пункту 10 статті 31 Закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 статті 31 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами, тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.
Виходячи з викладеного, за відсутністю виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю рішення цього органу саме щодо порядку розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство, відшкодування вказаних витрат має бути покладено як на ініціюючого кредитора, так і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі – пропорційно визнаних вимог кожного у справі.
При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора (правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 24.07.2013 року у справі №14/5026/282/2011).
05.09.2017 року на засіданні комітету кредиторів було вирішено погодити звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату оплати послуг та відшкодування витрат (протокол засідання комітету кредиторів від 05.09.2017 року).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо: затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Отже, у випадку наявності у боржника коштів або майна в ході провадження дані кошти можуть бути використані для погашення винагороди та витрат ліквідатора. Але якщо таких коштів чи майна немає, то у випадку затвердження судом звіту ліквідатора та закриття провадження у справі, необхідно вирішити питання про розподіл понесених судових витрат, в т.ч. і витрат арбітражного керуючого по сплаті грошової винагороди та витрат як судових витрат.
Арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому законом порядку у справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Арбітражний керуючий здійснює свої повноваження, виконує обов’язки у справі про банкрутство виключно на платній основі в силу Закону.
В даному випадку, суд зобов’язаний вирішити питання оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування понесених витрат.
При цьому, застосовуючи Закон “Про банкрутство” та ГПК України виходячи із засади правової визначеності, як складової змісту принципу верховенства права, суд вважає, що такі кошти є складовою судових витрат у справі про банкрутство, які підлягають стягненню з кредиторів пропорційно до їх вимог.
Суд зазначає, що кредитор звертався в судове провадження (до ліквідатора) і був обізнаний з процесуальними обов’язками ГПК в т.ч. на покладення судових витрат при вирішення питання про закриття провадження.
Статтею 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України").
ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію: для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатись "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
Відтак, виконання ним впродовж тривалого періоду обов’язків в даній справі покладених Законом та судом в стані розумного переконання сформованого на сталому правозастосуванні компетентним вищим судом Закону про банкрутство того, що оплата послуг ліквідатора, відшкодування витрат, буде в даній справі здійснено навіть в разі відсутності майна та коштів у банкрута за рахунок коштів кредиторів, є правомірним (законним) очікуванням, тобто майном в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення гарантується статтями 8, 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
У зв'язку із цим та враховуючи, що згідно статті 31 Закону надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ліквідатора банкрута.
Керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 234 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1.Клопотання ліквідатора банкрута задовольнити.
2.Затвердити звіт ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., про нарахування і виплату оплати послуг, здійснення та відшкодування витрат з урахуванням уточненого розрахунку від 12.02.2018 року за №02-01/05-02 за період з 16.11.2013 року по 08.05.2014 pоку на загальну суму 18578,66 грн., з якої оплата послуг – 13272,38 грн., витрати – 5 306,28 грн.
3.Затвердити звіт ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., про нарахування і виплату оплати послуг, здійснення та відшкодування витрат з урахуванням уточненого розрахунку від 12.02.2018 року за №02-01/05-02 за період з 01.05.2017 року по 26.05.2017 pоку на загальну суму 5 448,00 грн., з якої оплата послуг – 5 440,00 грн., витрати – 8,00 грн.
4.Затвердити звіт ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., про нарахування і виплату оплати послуг, здійснення та відшкодування витрат з урахуванням уточненого розрахунку від 12.02.2018 року за №02-01/05-02 за період з 27.05.2017 року по 31.08.2017 pоку на загальну суму 22 304,50 грн., з якої оплата послуг – 20 160,00 грн., витрати – 2 144,50 грн.
5.Стягнути з Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (вул. Енгельса, 142, м. Звенигородка, Черкаська область, 20200, код ЄДРПОУ 39785739) на користь арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича (вул. Припортова, 42/1, оф.55, м. Черкаси, 18021, номер облікової картки платника податків 2792108157) кошти в розмірі 128,39 грн.
6.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Віол-агро” (вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 31414911) на користь арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича (вул. Припортова, 42/1, оф.55, м. Черкаси, 18021, номер облікової картки платника податків 2792108157) кошти в розмірі 160 362,29 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя С.С. Боровик
_03_03.png)
