Ухвала по справі № 925/1946/14 від 18 березня 2019 року (надано згоду на продаж майна)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА

18 березня 2019 року                                              м. Черкаси                                          Справа № 925/1946/14

  Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем судового засідання Вініченко О.Б., за участю:

ліквідатор банкрута Зубко А.М. (особисто),

ГТУЮ у Черкаській області: Степаненко В.В.,

ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”: Шевчук Л.Ю. (по довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ліквідатора №01/10 від 01.10.2018 року про надання згоди на реалізацію предмету застави

у справі №925/1946/14

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “ОЗОН ІНВЕСТМЕНТ”

до товариства з обмеженою відповідальністю “КоронАгро”

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Черкаської області від 12.07.2017 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 року у справі №925/1946/14 частково скасовано постанову господарського суду Черкаської області від 12.07.2017 року в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Новосельцева В.П. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Зубка Андрія Миколайовича.

Від ліквідатора Зубка А.М. надійшло клопотання про надання згоди на продаж майна ТОВ "КоронАгро", що є предметом забезпечення ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”.

У судовому засіданні 18 березня 2019 року ліквідатор банкрута клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” не заперечує проти задоволення клопотання №01/10 від 01.10.2018 року ліквідатора.

Заслухавши доводи та пояснення ліквідатора банкрута та представника ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.  

В обґрунтування клопотання ліквідатор банкрута зазначив, що на виконання статей 37-48 Закону ліквідатором виконуються дії, направлені на належне проведення ліквідаційної процедури.

Так, ліквідатором на адресу заставного кредитора - ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” було надіслано запит від 24.07.2018 року за №24/07 про погодження реалізації заставного майна банкрута в порядку розділу IV Закону.

Банком було надано лист-відповідь від 14.08.2018 року за №176-00/4533, згідно якого останній вказав, що у разі, якщо цілісний майновий комплекс не буде продано за ціною, що дорівнює сукупність визнаних у встановленому Законом про банкрутство порядку вимог кредиторів на аукціоні, ліквідатор повинен здійснювати його продаж частинами; окремо майно, що становить ліквідаційну масу, та окремо майно, що є предметом забезпечення. У цьому випадку ліквідатору необхідно повторно звернутись до Банку за наданням згоди щодо продажу заставного майна, яке є предметом забезпечення вимог Банку з визначенням вартості/оцінки такого майна.

Ліквідатор банкрута вважає, що таку відповідь не можна розцінювати як надання згоди на продаж майна, що є предметом забезпечення, виходячи з наступного.

Враховуючи приписи Закону вбачається, що алгоритм продажу майна банкрута наступний: продаж ЦМК банкрута в порядку, встановленому статтями 65-66 Закону, у разі, якщо продати майно боржника у вигляді ЦМК не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами також в порядку статей 65-66 Закону.

Таким чином, Законом у вичерпній формі врегульовані питання порядку продажу майна банкрута (розділ IV Закону), врегульовано порядок зниження початкової вартості майна банкрута (ст.ст. 65-66 Закону), врегульовано порядок надання згоди заставним кредитором на реалізацію майна або надання її самим заставним кредитором, або ж суду (стаття 42 Закону).

Отже, згода (дозвіл) заставним кредитором надається на реалізацію майна боржника в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника.

При цьому Закон не містить положень, які б надавали забезпеченому кредитору право обирати умови та порядок реалізації заставного майна, в тому числі погоджувати початкову вартість чи в подальшому при продажі майна частинами - склад лотів та початкову вартість.

В даному випадку, Закон не вимагає від заставного кредитора встановлення додаткових умов порядку реалізації заставного майна, таких як встановлення обмежень зниження початкової вартості майна, або ж отримання окремої згоди на проведення кожного окремого аукціону з продажу майна. Крім того, надання згоди заставним кредитором несе в собі саме “надання згоди”, а не “встановлення додаткових умов щодо реалізації майна банкрута”.

Ліквідатор вважає, що лист-відповідь Банку від 14.08.2018 року за №176-00/4533 не є належною згодою заставного кредитора на продаж майна, що є предметом забезпечення, в розумінні приписів Закону.

Відсутність належної згоди заставного кредитора, яка відповідає вимогам Закону, унеможливлює виконання ліквідатором своїх повноважень в частині проведення реалізації майна банкрута.

Враховуючи викладене, для належного проведення продажу майна банкрута у ліквідатора виникла необхідність звернутись до суду із відповідним клопотанням про надання згоди на продаж майна, що є предметом забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до частин 1,5 статті 44 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону, продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

З аналізу норм Закону вбачається, що згода (дозвіл) заставним кредитором надається на реалізацію майна боржника в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника.

При цьому Закон не містить положень, які б надавали забезпеченому кредитору право обирати умови та порядок реалізації заставного майна, в тому числі погоджувати початкову вартість чи склад лотів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №903/481/16.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне клопотання ліквідатора банкрута задовольнити та надати згоду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”.

Керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання ліквідатора банкрута задовольнити.

2.Надати згоду на продаж майна банкрута ТОВ “КоронАгро”, що є предметом забезпечення ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, відповідно до:

- Договору застави від 22.02.2008 року №151108Z11;

- Договору застави від 26.03.2009 року №151109Z40;

- Договору застави від 26.03.2009 року №151109Z41;

- Договору застави від 14.09.2007 року №151107Z122;

- Договору застави від 29.04.2010 року №151110Z96;

- Договору застави від 04.07.2007 року №151107Z77;

- Договору застави від 14.10.2008 року №151108Z142;

-        Договору застави від 14.10.2008 року №151108Z143;

-        Договору застави від 31.10.2008 року №151108Z150;

- Договору застави від 29.05.2009 року №151109Z65;

- Договору застави від 19.03.2010 року №151110Z67.

            Ухвала суду набрала законної сили, однак може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                                                    С.С. Боровик